В той же час необхідно погодитись з А.О. Неугодніковим у тому, що «знання принципів, їхньої ролі і значення в адміністративному судочинстві, суворе дотримання їхніх вимог у повсякденній правозастосовчій діяльності суддями…, є однією з необхідних умов, що сприяє успішному здійсненню реформування і підвищення ефективності судочинства в Україні» [12, ст..42-43].
В концепції вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів зазначено, що судочинство як найдієвіший інститут забезпечення верховенства права має ґрунтуватись, зокрема, на таких загальних принципах як: законність, що вимагає від суду здійснювати судочинство, керуючись Конституцією та законами, з урахуванням їх цілей та надаючи при цьому найсправедливіше тлумачення для кожного випадку; рівність учасників процесу, яка означає рівні можливості у судовому процесі, що відповідає процесуальному статусу учасника процесу; диспозитивність, відповідно до якої сторони можуть вільно розпоряджатися своїми правами щодо предмета спору; змагальність, що покладає на сторони обов'язок доводити перед судом ті обставини, щодо яких існує спір і які мають значення для справедливого вирішення справи;
14
Розумні строки розгляду справ, що зобов'язують суд вирішувати справи без невиправданих зволікань або ж уникати поспішності, що завдає шкоди справедливому судочинству; гласність, що ставить вимогу забезпечити всім особам, які мають інтерес у результатах вирішення справи, можливість брати участь у судовому процесі; відкритість (публічність), що означає доступ громадськості до судового розгляду і до рішень суду, що зобов'язує державу забезпечити ефективне виконання судових рішень під контролем з боку суду[12].
Крім того у цьому концептуальному акті наголошується що подальший розвиток правосуддя в Україні має бути спрямований на утвердження верховенства права через забезпечення доступності правосуддя; справедливості судової процедури; незалежності, безсторонності та професіоналізму суддів; юридичної визначеності, однаковості судової практики і відкритості судових рішень; ефективності судового захисту [7], які також можна віднести до загальних принципів діяльності та функціонування адміністративних судів.
У науковій літературі, як правило, принципи судочинства поділяють на: загально-правові (конституційні), галузеві та міжгалузеві [ст.. 150].
Принципи здійснення правосуддя в адміністративних судах аналізуються і у спеціальній літературі. Так автори навчального посібника « Основи адміністративного судочинства в Україні» (О.П.Рябченко, В.І. Бутенко, М.М. Ясинок, Л.Г.Лічман, С.О. Погрібний) [14] наводять такий же самий перелік принципів, який визначено у ст.. 7 КАС, але поза їх увагою лишаються такі принципи адміністративного судочинства, як « здійснення правосуддя в адміністративних справах адміністративними судами» (ст..4 КАС), «право на судовий захист» (ст.. 6 КАС), «мова адміністративного судочинства» (ст.. 15 КАС) та «правова допомога при вирішенні справ в адміністративному суді) (ст.. 16 КАС) [7].
В.Б. Авер'янов, визначаючи принципи адміністративного судочинства як «основні засади організації діяльності адміністративного суду, які відображають її специфіку і зміст; як основні положення з питань здійснення правосуддя в адміністративних справах, закріплені в нормах адміністративно-процесуального права [1ст.. 402], поділяє їх на:
1) принципи адміністративного процесуального права, закріплені Конституцією України;
2)принципи адміністративного процесуального права, закріплені законодавством про судочинство;
3) принципи здійснення судочинства в адміністративних судах (адміністративного судочинства) [1 ст. 402-403]. Крім того, автор до загальних принципів судочинства відносить і такі, об'єктивна істина, неупередженість при розгляді справи, оперативність, безпосередність і усність процесу, публічність, відповідальність суб'єкта правозастосування, безперервність процесу [1 ст. 403], і які, в решті решт, притаманні й адміністративному судочинству.
15
Заслугою Авер'янова є й те, що він сформулював завдання принципів адміністративного судочинства: по-перше, вони встановлюють права і обов'язки учасників адміністративно-судового провадження, що дає змогу відповідним особам найбільш повно і точно відповідати своєму призначенню в процесі розгляду справи; по-друге, встановлюють компетенцію суб'єкта адміністративно-судової юрисдикції, необхідну для виконання основного функціонального обов'язку-об'єктивного, заснованого на точній відповідальності закону розгляду справи і винесення обґрунтованого рішення по ньому [1 с. 403-404].
А.В. Руденко пропонує таку класифікацію принципів адміністративного судочинства: принципи, що відображають сутність адміністративного судочинства як форми здійснення правосуддя (верховенство права, законність, поділ влади, незалежність суддів); принципи, що відображають сутність адміністративного судочинства як процесу з його окремими самостійними стадіями, такі принципи відображають сам хід судочинства (правова рівність, доступність та гарантованість судового захисту, мова судочинства, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, диспозитивність, змагальність, активна роль суду, офіційність, швидкість розгляду адміністративних справ, обов'язковість судових рішень, апеляційне та касаційне оскарження) [6 ст. 31].
Таким чином, підсумовуючи розгляд принципів діяльності адміністративних судів (адміністративного судочинства), можна зробити такі висновки:
1. Переважна більшість принципів адміністративного судочинства, які визначені ст.ст.4, 6 та 7 КАС, за виключенням лише деяких із них (верховенства права, законності, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з’ясування всіх обставин у справі) нормативно закріплені і у інших законодавчих актах [7] як основні принципи (засади) здійснення судочинства в Україні. Як вірно зазначає А.В. Руденко, завдяки нормам законодавства принципи знаходять своє зовнішнє відображення, забезпечують реалізацію конституційних принципів щодо верховенства права, в тому числі в адміністративному судочинстві, як одній з форм правосуддя в демократичній, правовій, соціальній державі [6, с.55].
2. Проте, важливе значення мають принципи організації (забезпечення) функціонування адміністративних судів, до яких необхідно віднести:
1) принцип професійного формування судів, який полягає у тому, що органи правосуддя мають комплектуватися тільки висококваліфікованими і підготовле ними в галузі права спеціалістами. Крім того, виходячи з особливостей предмета адміністративної юрисдикції, законом мають бути
встановлені спеціальні вимоги до кандидатів на посаду судді адміністративного суду [12].
Необхідно також погодитись із доцільністю «запровадження прозорої процедури добору кадрів на посаду професійного судді та їх кар’єрного просування. Необхідно, щоб шлях проходження від кандидата на посаду
судді до судді не залежав від суб’єктивного впливу посадових осіб, залучених до процесу добору суддів. Потрібно чітко визначити законом порядок (процедуру) призначення (обрання) на посаду судді. Призначення на
16
посаду судді, а також обрання суддів на іншу, зокрема вищу, посаду має здійснюватися на конкурсних засадах. Відомості про наявність вакантних посад, час і місце проведення конкурсу мають бути відкритими... Необ-
хідно переглянути важливість та місце кваліфікаційних класів у системі кар’єрного просування суддів» [12];
2) принцип територіальної побудови системи адміністративних судів, сутність якого полягає у тому, що адміністративні суди мають бути утворені так, щоб їх юрисдикція охоплювала певну тери- торію держави, виходячи з потреби наближення судочинства до людини. На відміну від місцевих судів загальної юрисдикції, що утворюються відповідно до районів (районів у містах), місцеві адміністративні суди утворюються в округах відповідно до Указу Президента України. Як зазначено у Концепції вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до
європейських стандартів, «з метою забезпечення незалежності суддів від впливу місцевої влади територіальна юрисдикція цих судів не повинна бути жорстко прив’язаною до адміністративно-територіального устрою.
Окружні адміністративні суди необхідно утворити в межах території області або частини її території з урахуванням чисельності населення та транспортних зв’язків» [12];
3) принцип розподілу повноважень у межах певного адміністративного суду; 4) принцип поєднання єдиноначальності та колегіальності під час вирішення внутрішньоорганізаційних питань забезпеченням роботи судів;
5) принцип оперативності, який полягає у вирішенні адміністративної справи у розумний строк, тобто «найкоротший строк розгляду і вирішення адміністративної справи, достатній для надання своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту порушених прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах» [7];
6) принцип контролю, який спрямований на забезпечення режиму законності і дисципліни у сфері організації діяльності адміністративних судів, своєчасне та якісне виконання управлінських рішень;