Тема 4. Реформування земельних і майнових відносин власності
1. Земельний кодекс – фундамент реформування земельних відносин
2. Сутність паювання землі і майна
3. Оренда землі
1. Земля – це природний ресурс, що даний самою природою і може бути використаний для виробництва товарів і послуг.
Як фактор виробництва земля має певні особливості:
1. вона має необмежений термін придатності і не відновлювана за бажанням (кількість обмежена);
2. за походженням є природним фактором, а не продуктом людської праці;
3. не піддається пересуванню, вільному переведенню з однієї галузі в іншу;
4. при раціональній експлуатації не лише не зменшує, а й підвищує свою продуктивність.
З 15.03.91 почала ходу земельна реформа, а через 10 років ми отримали затверджений Президентом України Земельний кодекс.
Земельний кодекс – це прекрасний фундамент для реформування АПК, це правова основа всього селянського життя-буття і господарювання на власній землі, який визначає:
· склад земель, віднесення їх до категорій та переведення з однієї категорії в іншу;
· форми власності на землю;
· порядок володіння, користування та розпорядження землею;
· компетенцію різних органів влади у сфері регулювання земельних відносин;
· порядок передачі землі у власність і надання їх у користування;
· умови припинення та переходу прав на землю;
· основні положення оренди землі;
· плату за придбання землі у власність. Земельний податок4
· права і зобов’язання власників землі та землекористувачів;
· сутність і цільове призначення земельного кадастру;
· відповідальність за порушення земельного законодавства.
Згідно з Земельним Кодексом України:
- земля повинна стати об’єктом правових і фінансових відносин;
- селянин стає власником земельної частки (паю), приватизація сільськогосподарських земель орієнтована не лише на трудівників ферм і полів, але й працівників соціальної сфери;
- до 2010 р. оренду землі передбачено в розмірі не більше 100 га, дозволена суборенда;
- до 2005 р. ринок землі заборонено;
- підвищено норму безоплатної передачі земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства до 2 га;
- земельний кадастр – основа оцінки, продажу і обороту землі;
- ставки земельного податку з 1 га с.-г. угідь встановлюються для ріллі, сіножатей і пасовищ 0,1% від їх грошової оцінки, а для багаторічних насаджень – 0,03%;
- землі с.-г. призначення не можуть передаватись у власність іноземним громадянам, особам без громадянства, іноземним юридичним особам і державам;
- передбачені економічні аспекти: соціальний захист сільського населення, знаходження ефективного господаря, залучення інвестицій;
- започатковано поняття “сервітуту” – обмеження щодо безоплатного або платного користування чужою ділянкою (складається угода);
- започатковано поняття “консеціонера” – передача природних монополій, включаючи вартість землі;
- врегульовані відносини добросусідства;
- визначені землі рекреаційного призначення – землі, які використовуються для організації відпочинку населення;
Після підписання Земельної конституції (земельного кодексу) – головним завданням аграрної політики було – здобути повну перемогу у свідомості людей, переконати всіх селян і кожного окремо, що тепер назріла необхідність, щоб земля запрацювала як капітал, щоб відбулася капіталізація землі, щоб був постійний рух грошей навколо неї. А для цього потрібно активно спонукати банківський, інвестиційний капітал.
З цього головного завдання аграрної політики випливає наступне – реалізація технічної політики. Насамперед земля має стати заставою. А для цього треба знати скільки коштує гектар українського чорнозему (в середньому не менше 20 000 дол., за різними оцінками, залежно від кадастру, розміщення від 7 до 50 000 дол.)
Наступне завдання – ринок. В Україні є потенціал перевиробництва с.-г. продукції та сировини, тож необхідно постійно і наполегливо лобіювати інтереси українських виробників на зовнішніх ринках.
Також диктатура технологій – але не адміністративним шляхом, а публічно через науку і школи досвіду.
2. Після того як колгоспи і радгоспи було перетворено на колективні сільськогосподарські підприємства (КСП), а землю передано з державної в колективну власність КСП, кожний член господарства отримав право на її умовну частину – земельну частку (пай). При цьому земельних часток не виділяли в натурі, бо земельний пай це ще не конкретна ділянка, а тільки право громадянина (члена КСП) на виділення її із масиву земель КСП. Таке право засвідчував спеціальний документ – земельний сертифікат.
Земельний сертифікат – це документ, який засвідчує право особи на земельну частку і містить відомості про її вартість та розмір в умовних гектарах. Отримавши такий документ, громадянин ще не знає, де конкретно міститься його частка землі і не може її самостійно обробляти. Земельний сертифікат дійсний доти, поки не буде виділено земельний пай в натурі і тоді його слід обміняти на державний акт на право власності на землю.
Державний акт – це документ, який засвідчує, що особа, якій його видано, є повноправним власником земельної ділянки. Державні акти на право приватної власності видає відповідна місцева рада. В державному акті визначено розмір, місцеположення, межі ділянки і містить її схему, вказане цільове призначення ділянки (товарне сільськогосподарське виробництво, фермерське господарство).
Указом Президента України “Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським організаціям і підприємствам” (від8 серпня 1995 р.), право на земельний пай отримали:
· постійні працівники – члени КСП;
· пенсіонери, які раніше працювали в КСП і залишились його членами незалежно від місця їх проживання;
· військовослужбовці строкової служби, якщо вони не вийшли із КСП;
· особи, направлені на навчання, якщо вони залишились членами КСП;
· жінки, які перебували у відпустці через вагітність чи пологи або у відпустці по догляду за дитиною віком до 3-х років;
· члени КСП, що обіймали виборні посади в органах державної влади або місцевого самоврядування, якщо збереження за ними членства було передбачено в статуті КСП.
Паювання землі – це визначення розміру та вартості земельної частки кожного члена КСП у земельній ділянці колективної власності. Паюванню підлягали тільки сільськогосподарські угіддя.
Грошова оцінка земель здійснювалась землевпорядною службою Держкомзему України із залученням науково-дослідних установ і організацій.
Грошова оцінка земель визначається розміром щорічного рентного доходу з урахуванням терміну його капіталізації. Термін капіталізації залежить від розміру % ставки за користування довгостроковим кредитом.
Економічна оцінка земель проведена в Україні в 1988 р. на основі результатів господарської діяльності 1980-1986 рр. (цей період характеризується стабільністю цін, що дає підстави використовувати співвідношення рентних доходів, які одержували на землях різної якості).
Грошову оцінку земель, що підлягають паюванню, проводили за оцінкою виробництва зернових культур, використовуючи формулу:
де
Гоз – грошова оцінка га орних земель, земель під багаторічними насадженнями, природніми сіножатями, пасовищами по Україні (в грн.);
Рздн – загальний рентний доход орних земель, земель під багаторічними насадженнями, природніми сіножатями, пасовищами по Україні (в центнерах);
Ц – ціна центнера зерна (у грн.);
Тк – термін капіталізації рентного доходу (в роках), який встановлюється на рівні 33 роки.
Ціна на землю виступає як капіталізована рента. Визначається попитом і пропозицією, а так як кількість землі обмежена, то в основному попитом. На ціну землі впливають фактори: корисність, відчужуваність, попит, дефіцитність.
Рента – (від лат. віддана назад) доход, що отримує власник землі від орендатора за надану можливість її виробничого використання і отримання прибутку.
Умовами утворення Ренти є відмінності у природній родючості грунтів, неоднакова їх віддаленість від ринків збуту с.-г. продукції.
Диференціальна земельна рента – рента, отримана з більш вигідних ділянок землі. Вона містить певну позитивну різницю прибутку, що виникає здійснюючи виробництво на більш родючих або більш вигідно розміщених землях;
За ринкової ек-ки земельна Р. привласнюється землевласником у формі орендної плати. Ціна землі не аналогічна земельній ренті.
Земельна частка (пай) розраховується в умовних кадастрових гектарах та у вартісному виразі. Розмір та вартість земельної частки (паю) мають бути однаковими для всіх членів КСП.
Вартістьземельної частки (паю) визначають за формулою:
де
Взч – вартість земельної частки (у грн.);
Гоз – грошова оцінка с.-г угідь, переданих у колективну власність підприємству (у грн.);
Кос – кількість осіб, які мають право на земельну частку (пай).
де
Рзч - розмір земельної частки (паю) (в умовних кадастрових га);
Взч - вартість земельної частки (у грн.);
Сго - середня грошова оцінка 1 га с.-г. угідь переданих у колективну власність у грн.
За Указом Президента України “Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва” від 10 листопада 1994 р., право на земельний пай може бути об’єктом купівлі-продажу, дарування, обміну, успадкування, застави. Втім, за Законом України “Про угоди щодо відчуження земельної частки (паю)” від 18 січня 2001 р., власники паїв тимчасово не мають права укладати угоди щодо відчуження (купівлі-продажу, дарування, обміну, застави) земельної частки (паю), вони можуть передавати її лише у спадок.