6) сторони у справах, пов'язаних з відшкодуванням збитків, заподіяних громадянинові незаконним засудженням, незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, незаконним застосуванням такого заходу, як взяття під варту, або незаконним накладенням адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт;
7) позивачі у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих злочином;
8) громадяни, віднесені до першої та другої категорії потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи;
9) громадяни, віднесені до третьої категорії потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи, які постійно проживають до відселен-ня чи самостійного переселення або постійно працюють на території зон відчуження, безумовного (обов'язкового) і гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення і не менше трьох років;
10) громадяни, віднесені до четвертої категорії потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи, які постійно проживають або постійно працюють і проживають на території зони посиленого раді ологічного контролю, за умови, що за станом на 1 січня 1993 р. вони проживали або відпрацювали в цій зоні не менше чотирьох років;
11) інваліди Великої Вітчизняної війни та сім'ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи, інваліди першої та другої груп;
12) державні і громадські органи, підприємства, установи, організації та громадяни, які звернулися у випадку, передбаченому чинним законодавством, із заявами до суду на захист прав та інтересів інших осіб;
13) органи місцевого та регіонального самоврядування: за позовами про стягнення з громадян збитків, завданих інтересам населення, місцевому господарству, навколишньому середовищу їхніми діями або бездіяльністю, а також внаслідок невиконання рішень органів місцевого та регіонального самоврядування; за позовами про припинення права власності на земельну ділянку;
14) органи соціального страхування та органи соціального захисту — за регресними позовами про стягнення з особи, яка заподіяла шкоду, сум допомоги і пенсій, виплачених потерпілому або членам його сім'ї, а органи соціального захисту — також за позовами про стягнення неправильно виплачених допомоги та пенсій:
15) позивачі і відповідачі — фінансові органи та державні податкові інспекції;
16) позивачі — Міністерство охорони навколишнього природного середовища України, Міністерство лісового господарства України та їхні органи на місцях, органи рибоохорони — у справах про стягнення коштів на покриття шкоди, заподіяної державі забрудненням навколишнього середовища, порушенням лісового господарства та нераціональним використанням природних ресурсів і рибних запасів;
17) українські добровільні товариства «Спілка Чорнобиль», українська спілка ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналіс-тів), громадські організації інвалідів, їхні підприємства та установи, республіканське добровільне об'єднання «Організація солдатських матерів України» за позовами, з якими вони звертаються до суду;
18) Національний банк України та його установи, за винятком госпрозрахункових;
19) Генеральна прокуратура України та її органи — за позовами, з якими вони звертаються до суду в інтересах громадян і державних юридичних осіб;
20) Українська державна страхова комерційна організація та її установи — за позовами, з якими вони звертаються до суду в усіх справах, пов'язаних з операціями обов'язкового страхування;
21) Пенсійний фонд України, його підприємства, установи й організації;
22) Фонд України соціального захисту інвалідів і його відділення;
23) громадяни за позовами про відшкодування збитків, завданих неповерненням у терміни, передбачені договорами або установчими документами, грошових та майнових внесків, що були залучені до акціонерних товариств, банків, кредитних установ, довірчих товариств та інших юридичних осіб, які залучають кошти на майно громадян.
Місцеві ради мають право встановлювати додаткові пільги для окремих платників щодо сплати державного мита, яке зараховується до місцевих бюджетів, а Міністерство фінансів України — щодо державного мита, яке зараховується до державного бюджету України.
Суд або суддя, виходячи з майнового стану громадянина, вправі звільнити його від сплати державного мита у доход держави (ч. 4 ст. 63 ЦПК).
Статтею 63 ЦПК до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать:
1) суми, що підлягають виплаті свідкам і експертам;
2) витрати, пов'язані з проведенням огляду на місці;
3) витрати на розшук відповідача;
4) витрати, пов'язані з виконанням рішення відповідно до ст. 372 ЦПК.
Отже, фактично це витрати, що пов'язані з розглядом справи в суді і з виконанням в ній рішення.
За викликаними до суду свідками, експертами та перекладачами зберігається їх середній заробіток за місцем роботи. Якщо зазначені особи не є працівниками підприємств, установ, організацій, їм виплачується винагорода за явку до суду або виконану роботу. При виконанні ними процесуальних обов'язків свідка, експерта, перекладача за межами постійного місця проживання, їм відшкодовуються витрати, понесені у зв'язку з переїздом до місця виклику і назад, наймом житла і добові. Свідкам виплачується винагорода в розмірі 12 відсотків мінімального розміру заробітної плати на день.
Перекладачам і експертам, яких призначено під час підготовки справи до розгляду або судового розгляду не в порядку службового доручення, за виконану роботу виплачується винагорода.
Експертам за проведення експертизи встановлюється винагорода в розмірі від двох до п'яти відсотків мінімального розміру заробітної плати за годину. її розмір визначається суддею залежно від кваліфікації експерта і складності виконуваної роботи. Висновки експертиз, зроблені позаштатними експертами, друкуються в машбюро суду, який призначив експертизу. Оплата експерту за передрукування висновку провадиться з розрахунку 0,4—0,5 відсотка мінімального розміру заробітної плати за аркуш машинописного тексту.
Перекладачам залежно від їх кваліфікації встановлені такі розміри винагород:
1) за письмові переклади:
а) текстів, що містять інформацію соціально-економічного, філософського, природничо-наукового, науково-теоретичного, виробничо-технічного і довідкового характеру:
з української мови, а також інших мов народів СНД на іноземні мови — від 81 до 156 відсотків мінімального розміру заробітної плати за один авторський аркуш (40 тис. друкованих (рукописних) знаків;
з іноземної мови на українську, а також на інші мови народів СНД, з однієї мови народів СНД на інші мови народів СНД — від 62 до 125 відсотків мінімального розміру заробітної плати за один авторський аркуш (40 тис. друкованих (рукописних) знаків);
б) судово-слідчих матеріалів (протоколи слідчих і судових дій, обвинувальні висновки, вироки і рішення судів, скарги і заяви громадян та інші документи):
з української мови, а також мов народів СНД на іноземні мови — від 59 до 119 відсотків мінімального розміру заробітної плати за один авторський аркуш;
з іноземної мови на українську, а також на інші мови народів СНД, з однієї мови народів СНД на інші мови народів СНД — від 50 до 94 відсотків мінімального розміру заробітної плати за один авторський аркуш;
з рідкісних мов, з писемністю в'яззю, власною графікою, ієрогліфами, клинописом, а також з стародавніх мов, як і переклади на іноземні мови, віднесені до рідкісних мов, що мають писемність в'яззю, власну графіку, написання ієрогліфами, клинописом, оплачуються із збільшенням ставок на 25 відсотків;
2) за усні переклади: з розрахунку чотири відсотки мінімального розміру заробітної плати на годину із збільшенням цієї погодинної ставки до п'яти відсотків мінімального розміру заробітної плати при застосуванні рідкісних європейських і східних мов[6].
За правилом ст. 73 ЦПК кошти, необхідні на оплату свідків, експертів, а також на проведення огляду на місці, вносить наперед сторона, яка порушила відповідне клопотання. Якщо виклик цих осіб або огляд на місці провадиться за клопотанням обох сторін або з ініціативи суду, потрібні для цього кошти вносяться обома сторонами порівну. Перелічені суми не вносяться стороною, звільненою від оплати судових витрат. В таких випадках оплата провадиться з коштів, що відпускаються за кошторисом.
Виплата винагороди свідкам, експертам, перекладачам, а також відшкодування їм витрат у зв'язку з явкою провадиться за ухвалою судді негайно після виконання ними своїх процесуальних обов'язків незалежно від стягнення з сторін сум, необхідних для цього.
Відшкодування витрат військовослужбовців, які викликаються до суду як свідки, законні представники потерпілих, експерти, перекладачі (проїзд, витрати по найму жилого приміщення, добові), провадиться за вимогою військових частин за встановленими нормами. Самим військовослужбовцям ніякі витрати не відшкодовуються.
Окремий порядок передбачений для стягнення витрат, пов'язаних з розшуком відповідача, місце фактичного перебування якого невідоме, і що можливо як за ініціативою суду, так і за заявою позивача. Для цього суд (суддя) виносить ухвалу, покладаючи розшук відповідача на органи внутрішніх справ, витрати котрих стягуються з відповідача на користь держави в розмірі до п'яти мінімальних заробітних плат[7].
Статтею 372 ЦПК встановлено, що за проведення дій по виконанню судових рішень плата не стягується. Витрати на зберігання і перевезення майна, на оплату експертів, комісійних, на відрядження і проїзд судового виконавця до місця виконання провадяться за кошторисом суду, при якому перебуває судовий виконавець. Охоронець, якщо ним призначено не боржника або не члена його сім'ї, одержує за зберігання майна винагороду за встановленою таксою і відшкодування фактично зроблених витрат по його зберіганню, за відрахуванням фактично одержаної вигоди від використання цього майна (ч. 4 ст. 382 ЦПК).