Смекни!
smekni.com

Судові витрати Судові штрафи (стр. 6 из 6)

В кримінальному праві штраф як кримінальна відповідальність виступає одним з видів покарання (п. 6 ст. 23 КК) і являє собою особливу форму державного примусу, що застосовується судом від імені держави до особи, винної у вчиненні злочину, та має на меті виправлення і перевиховання засуджених, а також запобігання вчи­ненню нових злочинів і тягне судимість винного. Це вид покарання, який полягає в грошовому стягненні з засудженого в прибуток держави певної суми. Штраф як кримінальне покарання застосовує­ться тільки до злочинця, має особистий характер, призначається судом публічно від імені держави. Штраф в кримінальному праві передбачений як основне і додаткове покарання у випадках і межах, установлених кримінальним законом за менш небезпечні злочини, що вчинюються в основному з корисливою метою або завдають майнову шкоду. Як основний вид покарання штраф широко дифере­нційований (статті 126, 163і, 179, 181, 201, 202, КК). Конкретний його розмір визначається виходячи з тяжкості скоєного злочину і майнового стану винного. А щоб він виконав караний, запобіжний і виховний вплив його розмір визначається так, щоб він був відчутним, але посильним для засудженого. Одночасно з накладенням штрафу судом вирішується питання про відшкодування завданої шкоди по­терпілим від злочину громадянам і організаціям. У випадку злісного ухилення особи від сплати штрафу, призначеного як основне пока­рання, суд може замінити несплачену суму штрафу покаранням у вигляді виправних робіт (ст. 32 КК). Заміна цивільно-процесуального штрафу на іншу санкцію не допускається.

В адміністративному праві штраф є видом адміністративних стягнень за правопорушення (проступки), якими визнаються про­типравні, винні (умисні або необережні) дії чи бездіяльність, які посягають на державний або громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління (статті 9, 24 КАП). Отже, адміністративна відповідальність у вигляді штрафу настає за адміністративні правопорушення в сфері адміністратив­них правовідносин. їх охорона забезпечується різними органами державного управління, вони ж і застосовують штраф за адмініст­ративний проступок (статті 218—244 КАП). Як виняток штраф накладається суддями районних судів (ст. 221 КАП). Це свідчить про те, що штраф, передбачений адміністративним правом, відріз­няється від цивільно-процесуального штрафу за своєю правовою природою, за виконуваними функціями і широким суб'єктним складом його застосування[11].

Зняття та зменшення судового штрафу регулює ст. 83 ЦПК, згідно якої протягом десяти днів по одержанні копії ухвали особа, на яку накладено штраф, може просити суд, що наклав штраф, про зняття або зменшення розміру штрафу. Ця заява розглядається в судовому засіданні з повідомленням особи, на яку накладено штраф. Однак неявка цієї особи не є перешкодою для розгляду заяви.

На ухвалу про відмову суду або судді зняти штраф або зменшити його розмір може бути подано скаргу, внесено окреме подання.

Джерела

1. Конституція України.

2. Цивільний процесуальний кодекс України.

3. Декрет Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 р. «Про державне мито».

4. Закон України від 11 липня 1995 р. «Про внесення змін і доповнень до деяких законодавчих актів України» // Голос України. — 16 серп. — 1995 р.

5. Інструкція про порядок обчислення та справляння державного мита, затверджена наказом Головної державної податкової інспекції України від 22 квітня 1993 р. № 5

  1. Інструкція про порядок і розміри відшкодування витрат та виплати винагороди особам у зв'язку з їх викликом до органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури, суду або до органів (службових осіб), у провадженні яких перебувають справи про адміністративне правопорушення, затверджена постановою Ради Міністрів УРСР від 22 лютого 1991 р., із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1991 р. та від 7 травня 1993 р.

7. Указ Президента України від 21 листопада 1995 р. «Про внесення змін до Указу Президента України від 13 вересня 1994 р. № 519» // Інформаційний лист Вищого арбітражного суду України від 27 листопа­да 1995 р. № 01-8/844.

8. Указ Президента України N 762/96 від 25.08.96 „Про грошову реформу в Україні”.

9. Постанова Кабінету Міністрів України від 1 лютого 1995 р. № 78 «Про визначення розміру витрат, пов'язаних з розшуком відповідача у циві­льних справах».

10. Самощенко И. С, Фарукшин М.Х. Ответственность по советскому зако­нодательству. М., 1971.

11. Кузнецов Н.В. Санкции в гражданском процессуальном праве. Саратов, 1981.

12. Кузнецов Н.В. Советский гражданский процесс. М., 1985.

13. Матвеев Г.К. Основания гражданско-правовой ответственности. М., 1970.

14. Штефан М.И. Гражданская процессуальная ответственность. // Повы­шение роли гражданско-правовой ответственности в охране прав и интересов граждан и организаций. К., 1988.


[1] Відомості Верховної Ради УРСР 1963 р., N 30, ст. 464

[2] Ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 р. «Про державне мито» // Голос України. — 12 лют. — 1993 р.

[3] Декрет Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 р. «Про державне мито» // Голос України. — 12 лют. — 1993 р.; Закон України від 11 липня 1995 р. «Про внесення змін і доповнень до деяких законодавчих актів України» // Голос України. — 16 серп. — 1995 р.; Інструкція про порядок обчислення та справляння державного мита, затверджена наказом Головної державної податкової інспекції України від 22 квітня 1993 р. № 5 // Закон і бізнес. — 1994. — № 8; Інструкція про порядок і розміри відшкодування витрат та виплати винагороди особам у зв'язку з їх викликом до органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури, суду або до органів (службових осіб), у провадженні яких перебувають справи про адміністративне правопорушення, затверджена постановою Ради Міністрів УРСР від 22 лютого 1991 р., із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1991 р. та від 7 травня 1993 р. // ЗП УРСР. — 1991. — № 3. — Ст. 16; ЗП України. — 1992. — № 1. — Ст. 24; 1993. — № 10. — Ст. 208.

[4] п. 22 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затверд­женої Головною державною податковою інспекцією 22 квітня 1993 р.

[5] Указ Президента України від 21 листопада 1995 р. «Про внесення змін до Указу Президента України від 13 вересня 1994 р. № 519» // Інформаційний лист Вищого арбітражного суду України від 27 листопа­да 1995 р. № 01-8/844. та Указ Президента України N 762/96 від 25.08.96 „Про грошову реформу в Україні”.

[6] ст. 71 ЦПК, пп. 8—10 Інструкції про порядок і розміри відшкодування витрат та виплати винагороди особам у зв'язку з їх викликом до органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури, суду або до органів (службових осіб), у провадженні яких перебувають справи про адміністративні правопорушення.

[7] Постанова Кабінету Міністрів України від 1 лютого 1995 р. № 78 «Про визначення розміру витрат, пов'язаних з розшуком відповідача у циві­льних справах» // Закон і бізнес. —1995. — № 9 (берез.).

[8] Самощенко И. С, Фарукшин М.Х. Ответственность по советскому зако­нодательству. М., 1971. — С. 44.

[9] Кузнецов Н.В. Санкции в гражданском процессуальном праве. Саратов, 1981. — С. 11; Курс советского гражданского процессуального права. Т. 2, М., 1981. — С. 63; Советский гражданский процесс. М., 1985. — С. 145.

[10] Матвеев Г.К. Основания гражданско-правовой ответственности. М., 1970. — С. 83.

[11] Штефан М.И. Гражданская процессуальная ответственность. // Повы­шение роли гражданско-правовой ответственности в охране прав и интересов граждан и организаций. К., 1988. — С. 227 — 234.