До комерційних юридичних осіб відносяться ті, які виникають заради досягнення прибутку. Такими особами є господарські товариства, виробничі кооперативи, державні підприємства.
Некомерційними юридичними особами вважаються ті, які не мають на меті одержання прибутку. Такі юридичні особи виникають для задоволення певних потреб громадян (наприклад, у житлі, гаражах тощо) і покликані виконувати управлінські, освітянські, культурно-пропагандистські та інші невиробничі функції. До некомерційних юридичних осіб відносяться споживчі кооперативи, громадські й релігійні організації, їх об'єднання, благодійні та інші фонди. Некомерційні юридичні особи можуть займатися виробничою та торговельною діяльністю, пов'язаною з досягненням цілей, заради яких вони утворені, і яка збігається з цими цілями.
В залежності від ступеня майнової відокремленості можна виділити такі види юридичних осіб:
юридичні особи які знаходяться у зобов'язальних відносинах з їх засновником (власником), (господарські товариства, виробничі і споживчі кооперативи, орендні підприємства, колективні підприємства, господарські об'єднання юридичних осіб тощо);
Юридичні особи, які перебувають в речових відносинах з їх засновниками (власниками), державні та інші підприємства, засновані на праві повного господарського відання, казенні підприємства, засновані на праві оперативного управління; .
юридичні особи, які вступають в немайнові відносини з їх засновниками (громадські організації, релігійні організації, благодійні та інші фонди).
В залежності від участі держави в створенні юридичних осіб можна виділити державні і недержавні юридичні особи.
В свою чергу, державні юридичні особи можна класифікувати в залежності від джерел фінансування:
юридичні особи, що перебувають на господарському розрахунку, мають закріплені за ними основні й оборотні засоби та самостійний баланс (державні підприємства та державні організації);
юридичні особи, що перебувають на державному бюджеті і мають самостійний кошторис, керівники яких користуються правами розпорядників кредитів (установи та інші державні організації);
юридичні особи, що фінансуються за рахунок інших джерел і мають самостійний кошторис і самостійний баланс.
Звичайно, можливі й інші варіанти поділу юридичних осіб.
Для утворення юридичної особи передусім потрібні засновники. Засновниками можуть бути: власники май-> на або уповноважені власником майна органи, а у передбачених законодавчими актами випадках - не власники, а інші особи.
У залежності від того, хто є засновником юридичної особи, встановлені такі способи їх утворення: розпорядчий, нормативно-явочний, дозвільний, договірний.
Розпорядчий порядок утворення юридичної особи полягає в тому, що компетентний орган державної влади або управління приймає рішення (розпорядження) про створення організації - юридичної особи - і затверджує її статут чи положення про неї.
У розпорядчому порядку створюються державні юридичні особи.
Нормативно-явочний порядок полягає в тому, що умови створення юридичної особи зафіксовані в законодавчому акті у вигляді загального дозволу держави. Для утворення конкретної юридичної особи потрібна відповідна ініціатива її засновників і реєстрація її у відповідному органі. У такому порядку виникають недержавні юридичні особи.
При реєстрації цих юридичних осіб перевіряється дотримання їх засновниками чинного законодавства. Якщо буде виявлено невідповідність установчих документів чинному законодавству, то в реєстрації цих юридичних осіб може бути відмовлено. Відмову в реєстрації юридичної особи можна оскаржити в судовому порядку.
Дозвільний порядок утворення юридичної особи передбачає наявність ініціативи засновників і дозволу відповідного органу чи підприємства. Наприклад, підприємство може бути створене в результаті відділення із складу діючого підприємства. Дозвільний порядок застосовується при створенні юридичних осіб, діяльність яких пов'язана з грошово-кредитним обігом, здоров'ям громадян, одержанням ними освіти, і в інших, передбачених законодавством випадках.
Договірний порядок утворення юридичної особи застосовується тоді, коли громадянин або юридичні особи добровільно об'єднуються для досягнення певної мети. Свідченням такого об'єднання є належним чином оформлений установчий договір. У такому порядку виникають різноманітні господарські асоціації, концерни та інші об'єднання підприємств.
Незалежно від порядку утворення юридичної особи, всі вони повинні мати установчі документи - правову основу своєї діяльності. Установчими документами юридичної особи є: розпорядчий акт, статут (положення); установчий договір і статут; протокол зборів тощо.
Установчий договір юридичної особи укладається між її засновниками. У випадках, передбачених законодавчими актами, юридична особа може діяти на основі положення про організації відповідного виду.
В установчих документах повинні зазначитися найменування юридичної особи, місце її знаходження, цілі і предмет діяльності, склад і компетенція органів, а також міститися інші відомості, передбачені законодавчими актами про юридичні особи відповідного виду.
Установчі документи можуть містити й інші реквізити, які не суперечать законодавству.
В установчому договорі засновники зобов'язуються Утворити юридичну особу, визначають порядок сумісної Діяльності по її утворенню, умови передачі в її володіння, користування, розпорядження свого майна та участі в її діяльності. Договором визначаються також умови і порядок розподілу між засновниками прибутку і збитків, управління діяльністю юридичної особи, виходу засновників з її складу.
Установчий договір заключається його учасниками, а статут затверджується.
Стадію розробки і затвердження установчих .документів можна назвати підготовчою стадією утворення юридичної особи. Після неї наступає реєстраційна стадія.
Реєстраційна стадія бере свій початок із звернення засновника до компетентного органу із заявою про державну реєстрацію юридичної особи. Органами, що реєструють юридичні особи, є виконкоми районних (міських) Рад народних депутатів, а також Міністерство юстиції України чи його органів на місцях, яке реєструє новостворені громадські організації як юридичні особи.
У випадках, передбачених законодавчими актами, досить однієї стадії - реєстраційної. Юридична особа вважається створеною з моменту її державної реєстрації.
Від юридичної особи слід відрізняти її філіали і представництва.
Філіалом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза місцем її знаходження і здійснює всі або частину її функцій.
Представництво - це відокремлений підрозділ юридичної особи, розташований поза місцем її знаходження. Він здійснює захист і представництво інтересів юридичної особи. Філіали і представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичною особою, яка їх створила, і діють на основі затвердженого нею положення.
Керівники філіалів і представництв призначаються юридичною особою і діють на основі виданої їм довіреності.
Від філіалів і представництв слід відрізняти дочірні організації (підприємства). Дочірньою організацією може визнаватися така організація, яка створена як юридична особа іншою організацією шляхом передачі їй частини свого майна у повне господарське відання або оперативне управління для досягнення цілей, визначених засновником,
Вона не відповідає по боргах своєї основної організації, а ця остання - по боргах дочірньої організації.
Припинення існування юридичної особи відбувається шляхом реорганізації або ліквідації.
При реорганізації відбувається припинення існування юридичної особи, за винятком реорганізації шляхом виділення, з переходом її прав і обов'язків до іншої юридичної особи у порядку загального правонаступництва.
Підставами реорганізації може бути рішення засновників або органу юридичної особи, уповноваженого на те установчими документами. Реорганізація може відбуватися примусово у випадках і порядку,, передбачених законодавчими актами. Законодавством можуть бути встановлені й інші підстави реорганізації.
Реорганізація може здійснюватися в різних формах: шляхом злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення.
При злитті юридичних осіб майно і немайнові права й обов'язки кожної з них переходять де новоствореної юридичної особи.
При приєднанні одна юридична особа включається до складу іншої юридичної особи, при цьому до останньої переходить майно приєднаної особи. Таким чином, одна юридична особа припиняє свою діяльність, а інша продовжує існувати, але вже в розширеному складі.
При поділі юридичної особи її майно переходить до нововиниклих на її базі юридичних осіб у відповідних частинах. Поділ призводить до виникнення двох або більше нових юридичних осіб.
При виділенні юридична особа не припиняє своєї діяльності, але з її складу виділяється нова юридична особа. Якщо при приєднанні існуюча юридична особа збільшується, то при виділенні реорганізована юридична особа зменшується.
При перетворенні юридичної особи з одного виду в інший до нововиниклої юридичної особи переходить майно попередньої юридичної особи:
Майно переходить до свого правонаступника в день підписання передаточного балансу, якщо інше не передбачене законом або постановою про реорганізацію.
Засновники юридичної особи або орган, який прийняв рішення про її реорганізацію, зобов'язані письмово повідомити про це кредиторів тієї юридичної особи, що реорганізовується.
При ліквідації юридична особа припиняє свою діяльність без правонаступництва. Майно ліквідованої юридичної особи не переходить до інших суб'єктів як цілісний комплекс.