ЗАКОНИ ЯК ДЖЕРЕЛО ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА УКРАЇНИ
ПЛАН
1. Поняття цивільного законодавства.
2. Законодавчі акти як джерело цивільного права.
3. Підзаконні нормативні акти.
4. Цивільне право і норми міжнародного права.
5. Цивільне законодавсво і ділові звичаї, звичаї ділового обороту, правила моралі.
6. Цивільне законодавство і постанови судових пленумів, судова практика і судовий прецедент.
7. Література.
Сучасний політичний та соціально-економічний розвиток України визначається удосконаленням законодавства, яким закріплено правове становище громадян, організацій і їх об’єднань та встановлюються гарантії реалізації і захисту їх прав і свобод, визначених конституцією й іншими законами України. Конституційні норми в яких вони закріплені, виступають основою для деталізації в галузевому законодавстві регулювання всіх аспектів їх дій і для визначення юридичних гарантій їх реалізації, захисту суб’єктивних майнових і особистих немайнових прав, охоронюваних законом інтересів і свобод.
У розкритті питання, закони як джерело цивільного права України, слід, на думку автора, розглянути всі джерела цивільного права. А вже згодом визначити місце законів у ієрархії джерел цивільного права України.
1. Поняття цивільного законодавства.
Розташовані з урахуванням їх єдності та диференціації норми цивільного законодавства знаходять своє втілення в статтях ріноманітних правових нормативних актів (надалі - нормативні акти або правові акти), які прийнято називати джерелами цивільного права. Вказані нормативні акти в своїй сукупності утворюють цивільне законодавство. Поряд з цим слід мати на увазі, що в ЦК поняття “цивільне законодавство” використовується у вузькому значенні. ЦК включає в поняття “цивільне законодавство” тільки ЦК і прийняті у відповідності з ним інші закони. Закон - це нормативний акт який видається Верховною Радою України. Інші акти які містять норми цивільного законодавства, виведені за межі поняття “цивільне законодавство”.
Таким чином, норми цивільного права можуть бути закріплені як в законах, так і в підзаконних нормативних актах. Всі ці нормативні акти в залежності від юридичної сили розміщені в строгій ієрархічній системі, в значення нормативного акту визначається його юридичною силоюЧим більша юридична сила нормативного акту, тим вище його становище в системі цивільного законодавства. Така побудова нормативних актів має не тільки теоретичне значення а й практичне. В силу багаточисельності нормативних актів цивільного законодавства і недосконалости законодавчої техніки трапляються ситуації, коли різні нормативні акти по різному вирішують одне і теж питання. В такому випадку застосовується нормативний акт, що має більшу юридичну силу. Так, у вестибюлі готелю були вивішені “Правила проживання в готелях”, затверджені місцевою адміністрацією. Цими правилами було передбачено, що готель не несе відповідальності за можливу втрату із номерів готелю речей, не зданих у камеру схову. Однак , це правило вступає в протиріччя із ЦК, в якому зазначається що готелі відповідають за втрату майна громадян, що знаходиться у відведених їм приміщеннях готелю, хоча це майно крім грошей та догогоцінностей не було здано на зберігання готелю. Оскільки Цивільний кодекс наділений вищою юридичною силою в порівнянні з правилами проживання в готелях, суд, розглядаючи справу про зникнення речей громадянина з його номеру, керувався Цивільним кодексом а не Правилами проживання в готелях, затвердженими місцевою адміністрацією.
В період існування СРСР основна маса суспільних відносин, що є предметом цивільного законодавства була врегульована союзним законодавством. Тому вітчизняний законодавець не міг відразу визнати такими, що втратили силу, всі багаточисельні нормативні акти, що прийняті на союзному рівні. В протилежному випадку більшість особистих майнових і особистих немайнових відносин на території України виявилися б неврегульовані законом. В силу цього у перехідних положеннях Конституції України зазначається, що всі закони та інші нормативні акти, прийняті до набуття чинності цієї Конституції є чинними у частині, що не суперечить Конституції України.
У час проведення радикальної економічної реформи важливо, щоб застаріле і таке, що не відповідає потребам ринкової економіки, цивільне законодавство не перешкоджало здійсненню економічних перетворень в нашій країні. У відповідності з цим порядком закони України, укази президента та інші акти прийняті для забезпечення економічної реформи в Україні підлягають приорітетному виконанню. Законодавчі акти СРСР і УРСР в період проведення радикальної економічної реформи застосовуються в частині, що не суперчить сучасному законодавству. Таким чином, цивільно-правові нормативні акти СРСР діють на території України, якщо вони не визнані такими, що втратили силу або не протирічать законодавчим актам України, прийнятим після 24 серпня 1991 року, тобто після проголошення акту про державну незалежність України.
2. Законодавчі акти як джерело цивільного права.
Всі нормативні акти в залежності від їх юридичної сили поділяються на закони (законодавчі акти), і підзаконні нормативні акти. Закони, як нормативні акти вищих органів державної влади, наділені вищою юридичною силою по відношенню до підзаконних нормативних актів.
Серед законів України найбільшу юридичну силу має Конституція України. Закони та інші нормативні акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Будучи Основним Законом нашої країни, Конституція України містить в собі норми різних галузей права в тому числі норми цивільного права. Вона передбачає цивільно-правові засади регулювання відносин ст. 13, 14, 41 Конституції. Статті 21, 23, 24,27, 28, 29, 31, 32 Конституції України закладені підвалини цивільно-правового регулювання особистих немайнових відносин, які виникають з приводу таких духовних цінностей, як гідність, честь, свобода та особиста недоторканість, недоторканість особистого та сімейного життя, таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, недоторканість житла, свобода пересування, думки і слова, свобода світогляду і віросповідання тощо.
Особливе місце в цивільному законодавстві займають галузеві кодифіковані нормативні акти у вигляді цивільного кодексу. Галузеві кодифіковані нормативні акти покликані, в принципі, врегулювати всі суспільні відносини, що становлять предмет цивільного права і є основною базою для розвитку всього цивільного законодавства на території України.
Цивільний кодекс як галузевий кодифікований законодавчий акт покликаний забезпечити одноманітність правового регулювання майнових та особистих немайнових правовідносин на всій території України. У відповідності з цим, цивільний кодекс закріплює найбільш важливі положення цивільно законодавства спрямованого на врегулювання, в принципі, всіх суспільних відносин, що становлять предмет цивільного права. Характерною рисою частини першої ЦК є те, що вона заклала основу нормативної бази для цивільного обороту. На сьогоднішній день на території України є чинним Цивільний Кодекс 1963 року, частина його положень морально застаріла і невідповідає реаліям сьогодення. Сьогодні посилено йде робота над розробкою нового ЦК, зокрема проект від 25 серпня 1996 року в основі якого лежать нові принципи. Проект ЦК складається з 8 книг: “Загальна частина”, “Особисті немайнові права фізичних осіб”, “Речове право”, “Право інтелектуальної власності”, “Зобов’язальне право”, “Сімейне право”, “Спадкове право” та “Міжнародне приватне право”[1].
Поряд з кодифікованими нормативними актами систему цивільного законодавства утворюють спеціальні закони, регулюють окремі види суспільних віднгосин, що становлять предмет цивільного права. Наприклад, Закон України “Про підприємництво”, що регулює всі правовідносини між суб’єктами підприємницької діяльності, між підприємцями та державою. Закон України “Про цінні папери та фондову біржу” врегульовує умови випуску та обігу цінних паперів, визначає обов’язки емітентів перед акціонерами тощо, а також визначає основні засади діяльності фондової біржі. Закон України “Про захист прав споживачів” регулює відносини, які виникають між споживачем та підприємцем. Ці та інші спеціальні закони, хоча і не мають такого всеохоплюючого характеру як ЦК, мають надзвичайно важливе значення в перехідний до ринкової економіки період, оскільки в них відображено і юридично закріплені ті економічні перетворення які відбуваються в нашій країні.
3. Підзаконні нормативні акти. Серед підзаконних нормативних актів провідне місце в системі цивільного законодавства займають правові акти, які видає Президент України, Кабінет Міністрів України. Укази Президента України, як підзаконні нормативні акти, в принципі, не повинні протирічити закону. Однак в період проведення радикальної економічної реформи Президент, наділений додатковими повноваженнями, на підставі яких він міг видавати закони, що стосувалися економічних питань. Серед багаточисельних указів Президента, чимало й таких які містять в собі норми цивільного права, наприклад, “Про заходи щодо врегулювання розрахунків за договорами, що укладають суб’єкти підприємницької діяльності України”, “Про обов’язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів”[2], тощо.
Постанови Кабінету Міністрів також відносяться до числа підзаконних актів. На підставі і для виконання ЦК та інших законів, указів Президента України Кабінет Міністрів має право приймати постанови, які містять норми цивільного права. На підставі вищенаведеного Указу Президента, затвердив Положення про порядок і умови обов’язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів[3]. Вказані постанови уряду України не повинні протирічити Конституції України, законам та указам Президента України (ст. 117 Конституції України). Ті постанови Кабінету Міністрів, в яких містяться норми цивільного права, входять в систему цивільного законодавства, наприклад, Правила відшкодування власником підприємства, установи і організації шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням ним трудових обов’язків(Постанова Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 року № 472)[4].