Стаття 299. Визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню, та порядку їх дослідження
Після виконання зазначених у попередній статті дій головуючий з'ясовує думку учасників судового розгляду про те, які докази треба дослідити, та про порядок їх дослідження.
Обсяг доказів, які будуть досліджуватися, та порядок їх дослідження визначається постановою судді чи ухвалою суду.
Суд вправі, якщо проти цього не заперечують учасники судового розгляду, визнати недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи та розміру цивільного позову, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють підсудний і інші учасники судового розгляду зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи та розмір цивільного позову в апеляційному порядку.
Якщо для вирішення питання щодо обсягу доказів, які будуть досліджуватися, необхідно допитати підсудного, суд вирішує його після допиту підсудного.
Допит підсудного, якщо тільки він не відмовляється від дачі показань, провадиться обов'язково.
(Стаття в редакції Закону України №2533-111 від 21.06.2001)
Вимога закону про забезпечення захисту прав і свобод людини, забезпечення правильного вирішення справи передбачає обов язок сторони обвинувачення і захисту, а також суду перевірити всі можливі версії в справі, ретельно, скрупульозно досліджувати всі докази в справі, з'ясувати всі можливі джерела доказової інформації і вжити заходів до одержання достовірних фактичних даних, надати можливість усім учасникам процесу безпосередньо брати участь у процесі доказування і реалізувати свої права з дослідження обставин, що стали предметом судового розгляду.
Викладені в даній статті спрощення судового слідства в судових процесах фактично не можуть знайти свого застосування. Слід
1 Сергеич П. Искусство речи на суде.— Тула, 1998.— С. 87.
818
Стаття 299
Стаття 300
819
пам'ятати, що в основу вироку суду можуть бути покладені лише достовірні докази, які досліджені в суді.
Суд, вислухавши думки обвинувача, підсудного, захисника, потерпілого, цивільного позивача і відповідача, а також їхніх представників, радиться на місці або видаляється до кімнати для нарад і виносить ухвалу про порядок дослідження доказів, яка заноситься до протоколу судового розгляду.
Судове слідство доцільніше починати з допиту потерпілого. В усякому разі, у силу ст. 308 КПК України допит потерпілого проводиться перед допитом свідків, а сам потерпілий має право брати участь у допиті інших осіб.
З іншого боку, допит підсудних повинен відбуватися за відсутності свідків, які видаляються з залу суду ще до читання обвинувального висновку. Щоб показання заінтересованих у справі осіб не впливали на свідків, підсудний і потерпілий у будь-якому випадку допитуються перед допитом свідків і за їх відсутності.
Судове слідство провадиться шляхом: допиту потерпілих, підсудного, свідків, експертів, оголошення показань, даних зазначеними особами на досудових стадіях процесу, пред'явлення для впізнання, огляду предметів, документів і місця події, проведення експертизи. Правила провадження даних судово-слідчих дій аналогічні правилам провадження відповідних слідчих дій, виконуваних на досудових стадіях процесу. Іншого і бути не може, оскільки загальним є предмет дослідження, єдині методи пізнання, однаковий процесуальний статус учасників, а отже, незмінною залишається і система правовідносин, і процесуальна форма. Однак у судовому слідстві є і свої особливості, обумовлені дієвістю всіх демократичних принципів правосуддя й участю в доказуванні всіх заінтересованих осіб.
Так, закон не передбачає можливості проведення в суді освіду-вання. Дана слідча дія пов'язана з оголюванням особи, а за законом при цьому можуть бути присутніми тільки особи однієї статі з освідуваним. Однак суд може направити особу на судово-медичну експертизу і тим самим вирішити виникаючі проблеми доказування.
Суд не провадить огляд трупа, оскільки до часу судового засідання повинна бути проведена відповідна експертиза. Суд не провадить обшуку й особистого обшуку.
За необхідності вилучення будь-яких предметів або документів він може їх витребувати або дати доручення слідчому про проведення відповідних дій відповідно до ст. 315-1 КПК України. Якщо потрібно вжити заходів до забезпечення цивільного позову — суд має право дати органам дізнання доручення про накладення арешту на майно (ст. 247 КПК України).
Згідно зі ст. 315-1 КПК України з метою перевірки й уточнення фактичних даних, одержаних в ході судового слідства, суд мотивованою ухвалою, а суддя — постановою мають право доручити органу, який проводив розслідування, виконати певні слідчі дії. В ухвалі (постанові) зазначається, для з'ясування яких обставин і які саме слідчі дії необхідно провести, та встановлюється строк виконання доручення.
Особа, яка виконує доручення, провадить відповідну слідчу дію з додержанням вимог, передбачених главами 11 — 18 цього Кодексу.
Протокол слідчої дії та інші здобуті докази передаються суду, який дав доручення.
Протокол слідчої дії та інші докази, що надійшли від органу, який виконував доручення, досліджуються в судовому засіданні і приєднуються до справи.
Стаття 300. Допит підсудного
Допит підсудного починається з пропозиції головуючого дати в справі показання, після чого підсудного допитують прокурор, громадський обвинувач, потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач, їх представники, захисник, громадський захисник. Після цього підсудному можуть бути задані питання іншими підсудними. Потім підсудного допитують суддя та народні засідателі. Суд має право протягом всього допиту підсудного учасниками судового розгляду задавати йому питання для уточнення і доповнення його відповідей.
Допит підсудного у відсутності іншого підсудного допускається за мотивованою ухвалою суду тільки у виняткових випадках, коли цього вимагають інтереси справи або безпека підсудного. Після повернення підсудного до залу суду головуючий ознайомлює його з показаннями, які були дані у його відсутності, і надає йому можливість задавати питання підсудному, що був допитаний у його відсутності, а також дати пояснення з приводу цих показань.
У судовому засіданні підсудний має право користуватись нотатками.
(Стаття 300 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР№ 6834-10 від 16.04.84, Законом № ІЗВІ-ХІУвід 13.01.2000)
Показання підсудного є не тільки важливим доказом у справі, а й одним із дійових засобів захисту ним своїх прав і законних інтересів. Підсудний має право, а не зобов'язаний давати показання суду і він не несе відповідальності за відмову чи ухилення від давання показань або за давання свідомо неправдивих показань.
До початку допиту підсудного суд має запитати його, чи визнає він себе винним у пред'явленому обвинуваченні. Це виправдується логікою розвитку процесуальних правовідносин.
Відповідь обвинуваченого заноситься до протоколу судового засідання. Допит підсудного розпочинається пропозицією головуючого (судді) дати показання по суті пред'явленого обвинувачення і про відомі йому обставини справи, в довільній формі викласти свої показання та пояснення. Підсудний може вибирати будь-яку послідовність викладення своїх показань. Це дає можливість обвинуваченому за допомогою своїх показань здійснювати свій захист.
Суд має уважно вислухати все, що вважає за необхідне викласти підсудний. Зупиняти підсудного можна лише тоді, коли він явно відхиляється від обставин, які стосуються справи.
Після цього, вислухавши пояснення підсудного, його допитує прокурор, громадський обвинувач, потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач або їхні представники, захисник, громадський захисник. Підсудному можуть ставити питання інші підсудні. Потім його допитують суддя і народні засідателі. Суд має право протягом
820
Стаття 301
Стаття 302
821
всього допиту підсудного учасниками судового розгляду ставити йому питання для уточнення і доповнення його відповідей.
Головуючий (суддя при одноособовому розгляді справи) має право відхиляти питання будь-якого учасника розгляду, якщо вони не стосуються справи. Цим правом головуючий повинен користуватися досить обачливо з тим, щоб не були порушені права учасників змагального судового розгляду і щоб це не завадило встановленню істини.
У судовій практиці нерідко виникають такі ситуації, коли показання підсудного в суді протилежні його показанням на попередньому слідстві. В такому випадку суд має можливість на певній стадії судового слідства оголосити показання, які підсудний дав на попередньому слідстві, і запропонувати йому роз'яснити причини розбіжностей. Подібне право у суду виникає і у випадках відмови підсудного давати показання. Показання підсудного, дані ним на попередньому слідстві, можуть оголошуватись в судовому засіданні також тоді, коли справа розглядається за відсутності підсудного (ст. 301 КПК України). З урахуванням принципу безпосередності фактично суд зобов'язаний дослідити всі докази, які є в справі, а отже й оголосити всі документи, в тому числі і показання чи пояснення осіб, які ними давались на досудових стадіях процесу.
Стаття 301. Оголошення показань підсудного
Оголошення судом показань підсудного, даних під час дізнання, попереднього слідства або на суді, дозволяється як за ініціативою суду, так і за клопотанням прокурора та інших учасників судового розгляду у таких випадках:
1) за наявності істотних суперечностей між показаннями, які підсудний дав на суді і під час попереднього слідства або дізнання;
2) у разі відмови підсудного давати показання на судовому слідстві;
3) коли справа розглядається у відсутності підсудного.