Спільним за юридичними наслідками здійснення дій від імені других осіб особами, як тими, що укладали певні угоди без повноважень, так і тими, що діяли з перевищенням повноважень, є те, що укладені таким чином угоди для осіб, яких представляють, юридичних наслідків, як правило, не породжують.
Виняток у цьому відношенні становлять деякі ситуації, що іноді мають місце щодо укладення угод з перевищенням представником наданих йому повноважень за кількісними показниками. Наприклад, представник підприємства уклав договір на продаж підприємцеві 200 одиниць певної продукції, в той час як згідно з довіреністю підприємства його представник мав повноваження на відчуження лише 100 одиниць цієї ж продукції. В цьому разі у підприємства виникає зобов’язання передати покупцеві (підприємцеві) лише 100 одиниць продукції.
Перевищення представником представницьких повноважень за іншими показниками (наприклад, якістю) для особи, яку представляють, ніяких обов’язків не створює.
4. Поняття довіреності
Довіреністю визнається письмове уповноваження, яке видає одна особа іншій особі для представництва перед третіми особами [2, ч.1 ст.64].
За своєю юридичною природою довіреність являє собою односторонню угоду, яка визначає повноваження представника. Тому її видача не вимагає згоди представника, а прийняття довіреності або відмова від неї є правом представника. Довіреність адресована третім особам та засвідчує повноваження представника перед третіми особами. Зміст довіреності визначається межами правоздатності особи, яку представляють. За загальним правилом довіреність може видаватися тільки дієздатними громадянами. Неповнолітні громадяни можуть самостійно видавати довіреності в обсязі тих прав, які вони можуть здійснювати самостійно.
Довіреність юридичній особі може бути видана тільки на укладення угод, що не суперечать її статутові (положенню) або загальному положенню про організації даного виду [2, ч.2 ст.64].
Оскільки довіреність є односторонньою цивільно-правовою угодою, вона має відповідати загальним умовам дійсності, які повинні задовольняти цивільно-правові угоди. Разом з тим закон встановлює ряд особливих вимог щодо довіреності. Довіреність має бути укладена тільки в письмовій формі. Довіреність є завжди тільки строковою угодою. У довіреності має бути обов’язково зазначена особа, якій вона видана.
За змістом та обсягом повноважень, що їх отримує представник, розрізняють три види довіреності: генеральні (загальні), спеціальні та разові.
Генеральна довіреність видається на вчинення широкого кола угод та юридичних дій (наприклад, генеральною є довіреність, яка видається керівнику філії юридичної особи).
Спеціальна довіреність видається представникові на здійснення багатьох однорідних юридичних дій. До спеціальних можна віднести довіреність на представництво у суді, довіреність, яка видається експедиторові на отримання вантажів від залізниці.
Разова довіреність видається для вчинення однієї конкретної угоди або іншої юридичної дії (наприклад, довіреність на отримання зарплати, на підписання певного договору).
а) форма довіреності
Довіреність має бути складена у письмовій формі, про це свідчить саме визначення довіреності, яке міститься в ст..64 ЦК України. У деяких випадках ставиться вимога, щоб довіреність була не просто письмовою, але й посвідченою нотаріусом. Довіреність на укладення угод, що потребують нотаріальної форми (наприклад, довіреність на купівлю-продаж будинку), а також на вчинення дій щодо державних, кооперативних та інших громадських організацій має бути нотаріально посвідчена, за винятком випадків, передбачених законодавством [2, ч.1 ст.65]. довіреність, за якою повноваження передаються у порядку передоручення, також має бути нотаріально посвідчена [2, ч.2 ст.68].
Відповідно до Закону України “Про нотаріат” до нотаріально посвідчених довіреностей прирівнюються:
- довіреності військовослужбовців та інших осіб, які перебувають на лікуванні у госпіталях, санаторіях та інших військово-лікувальних закладах, посвідчені начальниками, їх заступниками з медичної частини, старшими і черговими лікарями цих госпіталів, санаторіїв та інших військово-лікувальних закладів;
- довіреності військовослужбовців, а в пунктах дислокації військових частин, з’єднань, установ і військово-навчальних закладів, де немає державних нотаріальних контор та інших органів, що вчиняють нотаріальні дії, також довіреності робітників і службовців, членів їх сімей і членів сімей військовослужбовців, посвідчені командирами (начальниками) цих частин, з’єднань, установ та закладів;
- довіреності осіб, які перебувають у місцях позбавлення волі, посвідчені начальниками місць позбавлення волі [7, ст.40].
Свої особливості мають довіреності, які видаються організаціями працівникам на одержання певних цінностей. Умови та порядок видачі таких довіреностей - на отримання сировини, матеріалів, палива, товару, а також нематеріальних активів, грошових документів та цінних паперів – встановлені відповідною Інструкцією Міністерства фінансів України.
Такі довіреності видаються лише особам, які працюють на даному підприємстві. Довіреність особам, які не працюють на цьому підприємстві, може бути видана з дозволу керівника підприємства, якщо інше підприємство, де працює дана особа, видало їй довіреність на одержання тих самих цінностей і такої ж кількості з підприємства, яке видає таку саму довіреність.
Дані довіреності не вимагають нотаріального посвідчення, а підписуються керівником та головним бухгалтером або їх заступниками чи особами, які уповноважені на те керівником підприємства.
У довіреності необхідно вказати:
· найменування підприємства-одержувача та його адресу, ідентифікаційний код, номер рахунку в банку й найменування банку;
· дату видачі довіреності, посаду, прізвище, ім’я, по-батькові особи, документ, який посвідчує особу;
· найменування організації, у якої потрібно одержати цінності, підстави їх одержання;
· перелік цих цінностей;
· зразок підпису особи, яка буде їх одержувати;
· підписи керівника та головного бухгалтера, печатка організації.
Відповідно до “Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей” Міністерства фінансів України забороняється відпускати цінності у випадках:
а) подання довіреності, виданої з порушенням встановленого порядку заповнення або з незаповненими реквізитами;
б) подання довіреності, яка має виправлення і помарки, що не підтверджені підписами осіб, які підписали довіреність;
в) відсутність у довіреної особи вказаного у довіреності паспорта або іншого документа, що засвідчує довірену особу;
г) закінчення строку дії довіреності;
д) одержання повідомлення підприємства-одержувача цінностей про анулювання довіреності. З моменту отримання такого повідомлення відпуск цінностей за анульованою довіреністю припиняється. Відповідальність за відпуск цінностей за анульованими довіреностями несе підприємство, яке відпустило цінності [8, п.11].
Законодавство передбачає наявність у довіреності обов’язкових реквізитів. Таким обов’язковим реквізитом є дата її вчинення. Відсутність у довіреності дати ївчинення робить її недійсною. Іншим обов’язковим реквізитом є підпис довірителя, а для довіреності, яка видається від імені юридичної особи – прикладення печатки цієї юридичної особи.
б) строк довіреності
Строк дії довіреності не може перевищувати трьох років. Якщо строк у довіреності не зазначений, вона зберігає силу протягом одного року з дня її вчинення. Посвідчена державним нотаріусом довіреність, що призначається для вчинення дій за кордоном і не містить вказівки про строк її чинності, зберігає силу до її скасування особою, яка видала довіреність. Довіреність, в якій не зазначена дата її вчинення, не дійсна [2, ст.67].
Строк дії довіреності, які видаються організаціями працівникам на одержання певних цінностей, встановлюється залежно від можливості одержання та вивозу відповідних цінностей за нарядом, рахунком, накладною або іншим документом,що їх замінює, на підставі якого видана довіреність, однак не більше як на 10 днів.
Якщо довіреність видається на одержання цінностей, розрахунки за які здійснюються у порядку планових платежів або доставка яких здійснюється централізовано – кільцевими перевезеннями, то допускається видавати довіреність строком один календарний місяць.
5. Припинення довіреності. Передоручення
Дія довіреності може бути припинена і до закінчення вказаного у ній строку у випадках:
- скасування довіреності особою, яка її видала;
- відмови від довіреності особи, якій вона була видана;
- припинення повноважень юридичної особи;
- смерті, визнання недієздатною чи обмежено дієздатною або безвісно відсутньою особою як особи, яка видала довіреність, так і довіреної особи.
Скасовуючи довіреність, довіритель зобов’язаний повідомити про це довірену особу, а також зацікавлених третіх осіб, оскільки права та обов’язки, які випливають з довіреності, зберігають силу для довіреної особи доти, доки вона не дізнається про припинення дії довіреності. При припиненні довіреності представник чи його правонаступник зобов’язаний негайно повернути довіреність.
Представник зобов’язаний виконувати покладені на нього обов’язки особисто. Проте законодавець передбачає випадки, коли довірена особа може передоручити здійснення наданих їй повноважень іншій особі, а саме:
· якщо передоручення передбачене в довіреності;