Смекни!
smekni.com

Цивільне право заг (стр. 33 из 161)

Опікуна та піклувальника призначає орган опіки та піклування. Ними є державні адміністрації та органи місцевого самоврядування. Безпосереднє ведення справ з опіки і піклування покладається на від­повідні відділи і управління місцевої адміністрації та органи місцево­го самоврядування. Опікуном та піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Вона може бути призначена опікуном або піклувальником тільки за її письмовою зая-вою. Опікун та піклувальник призначаються переважно з осіб, які пе­ребувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з ураху-


ванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов'язки опікуна чи піклувальника. При призначенні опікуна для малолітньої особи та призначенні піклувальника для неповнолітньої особи враховується бажання підопічного. Особі може бути призначе­но одного або декількох опікунів чи піклувальників.

Опікуном або піклувальником не може бути фізична особа, яка: позбавлена батьківських прав, якщо останні не були поновлені; пове­дінка, та інтереси котрої суперечать інтересам фізичної особи, яка по­требує опіки або піклування. Додаткові вимоги ставляться СК до осо­би, котра може бути опікуном або піклувальником дитини. При призначенні дитині опікуна чи піклувальника органом опіки та піклу­вання враховуються особисті якості особи, її здатність до виховання дитини, ставлення до неї, а також бажання самої дитини. Не може бу­ти опікуном або піклувальником особа, яка зловживає спиртними на­поями, наркотичними засобами.

До встановлення опіки або піклування і призначення опікуна чи піклувальника опіку або піклування над фізичною особою здійснює відповідний орган опіки та піклування. Якщо над фізичною особою, яка перебуває у навчальному закладі охорони здоров'я або закладі органу соціального захисту, не встановлено опіку чи піклування або не призначено опікуна або піклувальника, опіку чи піклування над нею здійснює цей заклад.

Опікун зобов'язаний піклуватися про підопічного, створювати йому необхідні побутові умови, у випадку необхідності забезпечува­ти його доглядом та лікуванням. Опікун малолітньої особи зобов'яза­ний дбати про її виховання, навчання та розвиток. Опікун зобов'яза­ний вживати заходів щодо захисту прав та інтересів підопічного.

Опікун має право вимагати повернення підопічного від осіб, які тримають його без законної підстави. Опікун вчиняє правочини від імені та у інтересах підопічного.

Разом з тим закон називає правочини, які опікун не може вчиняти. В силу ст. 68 ЦК опікун, його дружина, чоловік та близькі родичі (батьки, діти, брати, сестри) не можуть укладати з підопічним догово­рів, крім передання майна підопічному у власність за договором да­рування або у безоплатне користування за договором позички. Опікун не може здійснювати дарування від імені підопічного, а також зобов'язуватися від його імені порукою.

Піклувальник над неповнолітньою особою зобов'язаний дбати про створення для неї необхідних побутових умов, про її виховання, на­вчання та розвиток. Піклувальник над фізичною особою, цивільна дієздатність якої обмежена, зобов'язаний дбати про її лікування, створення необхідних побутових умов. Піклувальник дає згоду на вчинення підопічним правочинів. Піклувальник не може давати зго-Ду на укладення договорів між підопічними та своєю дружиною (чо-


104


Розділ II


ЦИВІЛЬНІ ПРАВОВІДНОСИНИ


105



ловіком) або своїми близькими родичами, крім передання майна під­опічному у власність за договором дарування або у безоплатне користування на підставі договору позички.

Існують також правочини, які опікун не має право вчиняти само-стійно? а піклувальник - давати згоду на їх вчинення. Так, опікун не має права без дозволу органу опіки та піклування: відмовитися від майнових прав підопічного; видавати письмові зобов'язання від імені підопічного; укладати договори, які підлягають нотаріальному по­свідченню та (або) державній реєстрації, у тому числі договори щодо поділу або обміну житлового будинку, квартири; укладати договори стосовно іншого цінного майна.

Піклувальник має право дати згоду на вчинення названих право-чинів лише з дозволу органу опіки та піклування.

Опікун здійснює управління майном особи, над якою встановлено опіку. Опікун зобов'язаний дбати про збереження та використання майна підопічного у його інтересах. Малолітня особа може самостій­но визначати свої потреби та інтереси, а опікун, здійснюючи управ­ління її майном, повинен врахувати бажання останньої. Опікун само­стійно здійснює витрати, необхідні для задоволення потреб підо­пічного, за рахунок пенсії, аліментів, доходів від майна підопічного тощо. Якщо підопічний є власником нерухомого майна або майна, яке потребує постійного управління, опікун може з дозволу органу опіки та піклування управляти цим майном або передати його за до­говором в управління іншій особі. Якщо у особи, над якою встановле­но опіку чи піклування, є майно, що знаходиться у іншій місцевості, опіка над ним встановлюється органом опіки та піклування за місце­знаходженням майна. Опікун та піклувальник мають право на отри­мання плати за виконання ними своїх обов'язків. Підстави виникнен­ня права на оплату послуг опікуна та піклувальника, її розмір і поря­док виплати встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Закон розрізняє звільнення опікуна та піклувальника від виконан­ня обов'язків і припинення опіки або піклування. Звільнення прово­диться органами опіки та піклування і може бути викликано наступ­ними обставинами. По-перше, заявою опікуна або піклувальника. Така заява розглядається органом опіки та піклування протягом од­ного місяця. Особа виконує повноваження опікуна або піклувальника до винесення рішення про звільнення ЇЇ від обов'язків опікуна або піклувальника чи до закінчення місячного строку від дня подання за­яви, якщо вона не була розглянута протягом цього строку. По-друге, орган опіки та піклування може звільнити піклувальника від його по­вноважень за заявою особи, над якою встановлено піклування. По-третє, за заявою органу опіки та піклування суд може звільнити особу від повноважень опікуна або піклувальника у випадку невико­нання нею своїх обов'язків, а також у разі поміщення підопічного до


навчального закладу, закладу охорони здоров'я або закладу соціаль­ного захисту.

Опіка припиняється у разі: передачі малолітньої особи батькам (усиновлювачам); досягнення підопічним чотирнадцяти років (у да­ному випадку особа, яка здійснювала обов'язки опікуна, стає піклу­вальником без спеціального рішення щодо цього); поновлення цивіль­ної дієздатності фізичної особи, котра була визнана недієздатною.

Піклування припиняється при: досягненні фізичною особою пов­ноліття; реєстрації шлюбу неповнолітньої особи; наданні неповноліт­ній особі повної цивільної дієздатності; поновленні цивільної дієздатності фізичної особи, дієздатність якої була обмежена.

Дії опікуна можуть бути оскаржені заінтересованою особою, у то­му числі родичами підопічного, до органу опіки та піклування або до суду. Рішення органу опіки та піклування може бути оскаржено до відповідного органу, якому підпорядкований орган опіки та піклу­вання, або до суду.

Новелою ЦК є норма про надання дієздатній фізичній особі допо­моги у здійсненні ЇЇ прав та виконанні обов'язків (ст. 78). Вона надає дієздатній фізичній особі, яка за станом здоров'я не може самостійно здійснювати свої права та виконувати обов'язки, право обирати собі помічника. Останнім може бути лише дієздатна особа, що надає свої послуги за плату, якщо Інше не визначено домовленістю сторін. До­помога полягає у одержанні пенсії, аліментів, заробітної плати, по­штової кореспонденції, що належить фізичній особі, яка потребує до­помоги; вчиненні у її інтересах дрібних побутових правочинІв; ЇЇ представництві у органах державної влади, органах влади Автоном­ної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування та організа­ціях, діяльність яких пов'язана з обслуговуванням населення. Повно­важення помічника підтверджує відповідний документ, який видається органом опіки і піклування. Помічник може бути у будь-який час відкликаний особою, яка потребувала допомоги.

§ 5. Місце проживання фізичної особи

та його цивільно-правове значення. '

Підстави, порядок та наслідки визнання фізичної особи"' безвісно відсутньою та оголошення її померлою

Місце проживання фізичної особи та його цивільно-правове значення. Місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гур­тожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово. Трапля­ються випадки, коли фізична особа не має постійного місця прожи­вання. У цьому разі треба виходити з того, де вона найчастіше перебу­ває. Не слід вважати переміною місця проживання виїзд фізичної особи тимчасово у іншу місцевість для навчання, у відрядження тощо.