Смекни!
smekni.com

шпори з цивільного права України (стр. 19 из 19)

№ 153. Відмінність зобов'язальних відносин від речових відносин.

В силу зобов’язання одна особа (боржник) зобов’язана вчинити на користь іншої особи (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, сплатити гроші або утриматися від певної дії), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання являє собою окремий вид цивільних правовідносин. Особливості: 1) в зобов’язальних правовідносинах приймають участь 2 або більше визначених осіб, одна з яких є уповноваженою, а інша – зобов’язаною, у відносинах же власності власнику протистоїть невизначене коло осіб, тобто зобов’язальні відносини належать до числа відносних, а речові – абсолютних; 2) у зобов’язальних правовідносинах обов’язок, як правило полягає у виконанні певних дій (у правовідносинах власності від осіб перш за все вимагається утриматися від певних дій); 3) зобов’язальні правовідносини є правовою формою відносин по передачі майна, виконання робіт, надання послуг, тобто вони виступають як майнові відносини, що виражають динаміку власності; 4) належне виконання зобов’язань забезпечується засобами державного примусу у формі санкцій: окрім відшкодування збитків, стягується ще й неустойка; 5) норми, що регулюють зобов’язальне право складають один з найважливіших інститутів – зобов’язальне право.

№ 154. Об'єкти і суб'єкти патентного права.

Основними об'єктами промислової власності є результати винахідництва та промислові зразки. Винахід — це технічне рішення у будь-якій галузі суспільно-корисної діяльності, яке відповідає умовам патентоспроможності, тобто є новим, має винахідницький рівень і придатне для промислового використання. Винахід має винахідницький рівень (характеризується новою якістю) - це свідчить передусім про творчий характер пропозиції. Корисна модель — це конструктивне виконання пристрою, яке відповідає умовам патентоспроможності, тобто є новим і промислово придатним. Промисловий зразок — це нове художньо-конструктивне вирішення виробу, що визначає його зовнішній вигляд і придатне для здійснення промисловим способом. Суб'єкти. Автором будь-якого результату творчої праці може бути громадянин України, громадянин будь-якої іншої держави і особа без громадянства, тобто це завжди буде фізична особа, незалежно від віку. правонаступники — будь-які фізичні і юридичні особи, яким автор передав своє суб'єктивне майнове право на результат своєї творчої праці. Держава може стати суб'єктом зазначених прав у чітко визначених законом випадках. Так, право на винаходи, корисні моделі чи промислові зразки, строк охорони на які минув, переходить до суспільства або держави. Співавторство - винахід, корисна модель чи промисловий зразок створені не одним автором, а спільною творчою працею кількох співавторів.

№ 155. Елементи зобов'язання.

В будь-якому зобов'язанні розрізняються такі елементи, як суб'єкти, об'єкт і зміст зобов'язання. Суб'єкти зобов'язання завжди конкретні. Це кредитор і боржник. Кредитором називають особу, якій належить право вимоги. Боржник — особа, яка несе обов'язок, що відповідає праву вимоги кредитора. Кредитор вправі свої вимоги пред'явити тільки боржникові. Об'єкти зобов'язань, як і кожного цивільно-правового відношення, - це те, на шо спрямовані права і обов'язки суб'єктів. Так, кредитор вправі вимагати від боржника вчинення дій. Боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію: передати майно, виконати роботу, сплатити гроші. Об'єктами зобов'язань є дії. У відносинах власності права власника та обов'язки громадян і організацій спрямовані на річ. Об'єктами відносин власності є речі. Тому відносини власності інакше називають речовими відносинами. Зміст зобов 'язання становлять права, вимоги кредитора і обов'язки боржника. За змістом виділяють зобов'язання, спрямовані на: - передачу майна у власність і зобов'язання у зв'язку з передачею майна у тимчасове користування ; - виконання робіт; - надання послуг; - сплату грошей; відшкодування шкоди; - повернення безпідставно придбаного майна і на передачу безпідставно збереженого майна.

№ 156. Поняття зобов'язання та зобов'язального права.

Поняття зобов'язання: в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію, як-от: передати майно, виконати роботу, сплатити гроші та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Ознаки зобов'язань: 1)в зобов'язаннях суб'єкти мають юридична рівне положення - кожний із суб'єктів у зобов'язанні має права та обов'язки і не підпорядкований іншому суб'єкту. 2) переважна більшість зобов'язань за участю громадян виникає з договорів; 3) зміст прав і обов'язків суб'єктів зобов'язань визначається не тільки згідно з вимогами імперативних (обов'язкових) норм цивільного законодавства, а й за розсудом суб'єктів зобов'язання. 4) зобов'язання мають санкції. Для реалізації санкції суб'єкт зобов'язання, чиє право порушено, вправі звернутися з позовом у суд або арбітражний суд. Зобов'язальне право — це система цивільно-правових норм, які на засадах юридичної рівності регулюють майнові відносини в галузі товарообороту(обігу), а також майнові відносини по відшкодуванню заподіяної шкоди за участю організацій і громадян. Норми зобов'язального права є важливою і найбільш значною частиною цивільного законодавства. Зобов'язальне право має загальну і особливу частини. Загальна частина містить норми, які передбачають правила, що поширюються на всі зобов'язання: норми про поняття і підстави виникнення зобов'язань, виконання зобов'язань, про відповідальність суб'єктів за порушення зобов'язань та припинення зобов'язань. Особлива частина зобов'язального права містить норми, які регулюють окремі види зобов'язань.

№ 157. Наслідки закінчення строку позовної давності.

Закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмовлення в позові (ст.80 ГК). Закінченням строку погашається право на позов у матеріальному змісті, тобто можливість примусового здійснення суб'єктивного цивільного права за допомогою позову. Витікання давнього терміну не погашає, однак, права на позов у процесуальному змісті, тобто права на пред'явлення позову в чи суді арбітражі. Вимога про захист порушеного права приймається судом незалежно від закінчення строку позовної давності. Втрата права на позов у матеріальному змісті у зв'язку з витіканням строку позовної давності позбавляє суб'єктивне право можливості примусового захисту. Якщо суд визнає поважну причину пропуску терміну позовної давності, порушене право підлягає захисту (ч.2 ст.80 ЦК).

№ 158. Умови дійсності угод.

Угода – вольова правомірна дія, безпосередньо спрямована на досягнення правового результату (виникнення, зміну або припинення прав та обов’язків). Умови дійсності: - особа, яка уклала угоду повинна бути правосуб’єктною. - зміст угоди повинен відповідати закону; - єдність волі і волевиявлення; - форма угоди повинна відповідати вимогам закону.

№ 159. Поняття та види позадоговірних зобов'язань.

Позадоговірні зобов'язання містять у собі ряд зобов'язань: Зобов'язання, що виникають з публічного обіцяння винагороди (оголошення конкурсу). Зобов'язання, що виникають у результаті заподіяння шкоди; зобов'язань, що виникають внаслідок рятування чужого майна; Зобов'язання, що виникають з безпідставного придбання або збереження майна. Відмінність позадоговірних зобов'язань від договірних зобов'язань полягає в тім, що перші виникають на підставі здійснення неправомірного акта, тобто будь-якого правопорушення, а в окремих випадках - карного злочину. Учасники завжди знаходяться в абсолютних правовідносинах (наприклад, право на власність) Другі – відносини завжди відносні (тобто коли конкретному праву особи відповідає конкретний обов'язок).

№ 160. Підстави виникнення та припинення права властності.

Способи виникнення права власності: - первісні, при яких право власності на майно виникає вперше чи незалежно від прав на нього попереднього власника. - похідні, при яких право власності на майно переходить від однієї особи до іншої. До первісних способів відносяться: 1.Переробка (специфікація); 2.Оволодіння; 3.Визнання майна без хазяїна (ст.137 ГК); 4.Реквізиція - це оплатне вилучення майна, в інтересах суспільства, за рішенням органів державної влади, при обставинах надзвичайного характеру; 5.Конфіскація - це безоплатне вилучення у власника його майна за рішенням органів державної влади у виді санкцій за здійснення правопорушень; 6.Націоналізація - відчуження майна на користь держави; 7.Приватизація - відчуження майна від держави. До похідних способів виникнення права власності відносяться всі договори, спрямовані на передачу майна у власність (договір купівлі-продажу, міни, постачання, позики й ін.), а також перехід майна в спадщину. Право власність припиняється при настанні визначених юридичних фактів: 1.Обставини, зв'язані з припиненням існування об'єкта права власності (наприклад, загибель власності); 2.Обставини, зв'язані з припиненням існування суб'єкта права власності (наприклад, смерть власника).