Українська православна Церква Київського патріархату, провідники якої декларують наміри про створення єдиної помісної православної Церкви в нашій державі, також має свої періодичні видання. Це три газети («Голос православ’я»), шість журналів («Полтавські єпархіальні відомості»), чотири бюлетені.
Українська автокефальна православна Церква, світоглядні принципи якої є значною мірою подібні до орієнтирів УПЦ КП, видає у Києві газету «Наша віра». Також у Львові Ставропігійне братство св. Андрія Первозванного поширює часопис «Успенська вежа». Офіційний сайт УПЦ КП www.uaoc.info, що навіть має розділ «Благодійність».
Очевидно, що часописи, журнали, бюлетні кожної з українських Церков і церковних громад мають властиву їм спрямованість і відстоюють основні принципи своєї конфесії.
На сторінках християнських газет і журналів можна зустріти подієву інформацію, тобто хроніку релігійного життя в Україні і світі, богословські статті та катехитичні повчання, історичні, культурологічні матеріали тощо.
Серед найважливіших проблем, порушуваних релігійними журналістами, виділимо такі: морально-етичне виховання сучасного громадянина, соціальний захист широких верств населення, відновлення історичної пам’яті, зближення українських Церков та їхнє об’єднання в єдину помісну, повернення законного церковного майна, поширення сектантства у нашій державі та багато інших.
Хочеться зазначити, що сьогодні пресу цікавлять не тільки церковні скандали або церковні свята, але й ще позитивні і незвичайні події із життя релігійних громад та священнослужителів. Наприклад, резонансними є такі теми, як Інтернет-активність священиків або реакція Церков на фінансову кризу. І далі актуальною лишається тема «релігія і політика», яка активно висвітлюється в церковних ЗМІ напередодні кожних чергових виборів.
Список використаної літератури
1. Алексеев В.Г. Ценностные ориентации личности и проблема их формирования. М., 1999.
2. Багдикян Б. Монополия средств информации. – М: Прогресс, 1987.
3. Багиров Э.Г Место телевидения в системе СМИП: Учебное пособие. – М: Изд-во МГУ, 1976.
4. Бахтин М.М. Эстетика словесного творчества. – М, 2003 г. – с. 24–27.
5. Богомолова Н.Н. Массовая коммуникация и общение. М., Знание., 1988.6. Борев В.Ю., Коваленко А.В. Культура и массовая коммуникация. ‑ М.:Наука, 1986.
7. Бурдье П. О телевидении и журналистике. – М., 2003 – Ст. 29.
8. Ворошилов В.В. Журналистика. Издание2. Пб., 2002.
9. В зеркале критики: из истории изучения художественных возможностей массовой коммуникации. – М: Искусство, 1985.
10. Засоби масової інформації. Українське законодавство. – К., 1995.
11. Засоби масової інформації: поняттєвий апарат / За ред. А.3. Москаленка. – К., 1997.
12. Зернецька О.В. Нові засоби масової комунікації. – К., 1993.14. Кастельс М. Информационная эпоха: экономика, общество и культура. М., 2000. С. 349,
15. Компьютерная газета, №18. – Киев, 2002. – С. 3
16. Копиленко О.Л. Влада інформації. – К., 1991.
17. Любивый Я.В. Современное массовое сознание: динамика и тенденции развития/АН Украины, Ин‑т философии. – Киев: Наукова думка, 1993.
18. Корконосенко С.Г. Основы журналистики. М., 2001.
19. Королько В. Основи паблік рілейшнз. – К., 1997.
20. Миронченко В.Я. Інформаційне радіомовлення України. – К., 1996.
21. Москаленко А.З. Вступ до журналістики.-К., 1997.
22. Нечай О.Ф. Ракурсы: о телевизионных коммуникациях и эстетике.‑М., 1990.
23. Прохоров Е.П. Введение в теорию журналистики. Издание 2. М., 1998.
24. Связи с общественностью в политике и государственном управлении/ Под общ. ред. В.С. Комаровского. – М.: РАГС, 2001.25. Сидоренко И.В. Тренинг влияния ипротивостояние влиянию.-СПб.: Речь, Санкт – Петербург, 2003.
26. Стрельцов Б.В. Основы публицистики. Жанры. – Минск, 2005 г.
27. Формування іміджу держави в міжнародній пресі // Телевізійна й радіожурналістика: Зб. наук.-метод. праць. – Львів, 2002. – Вип. 3. – С. 22–29.28. Шибутани Т. Социальная психология. М., 1969.29. Шкондин М.В. Организация СМИП. – М: Изд-во МГУ, 1985.
30. Berger А.А. Media Aualysis Technigues. London. 1991.