На думку деяких вчених соматизми відносяться до концепту Я-фізичне, яке складається із наступних компонентів: 1. Організм людини. 2. Фізичне сприйняття. 3. Здоров'я. Самопочуття. 4. Фізичні можливості і стани людини: 4.1. Фізичні можливості; 4.2. Стани. 5. Зовнішній вигляд людини. 6. Фази людського життя. 7. Потреби, звички. 8. Рухи, положення тіла.
Ядро соматичної лексики включає три розряди назв:
1. загальні позначення тіла/частей людського тіла і назви, пов'язані із специфікою чоловічого і жіночого тіла;
2. позначення внутрішніх органів, які забезпечують життєздатність і життєдіяльність людського організму;
3. позначення матерії (субстанції) тіла людини і його органів.
У широко відомій класифікації понять, розробленою Р. Халлігом и В. фон Вартбургом, лексика представлена в рамках трьох сфер: 1.Всесвіт. 2. Людина. 3. Всесвіт і Людина [2]. Соматизми в строгому сенсі слова локалізуються у сфері «Людина» під рубрикою «Людина як жива істота» і входять в 10 тематичних груп (організм, вік, здоров'я, гігієна, фази життя і ін.).
В багатьох класифікаціях соматизмів і розподілах їх на групи та розряди важливу роль відіграє класифікація органів людського тіла, в залежності від якої класифікуються і лексеми що їх означають. Але органи людського тіла можна по-різному класифікувати і виділяти їх в групи по різних ознаках: наприклад, є органи, що приймають інформацію ззовні, - це очі, вуха, ніс. У цьому не беруть участь живіт, плечі і ноги. Мова - орган, що відповідає за передачу інформації. Тому на мову посилаються, коли говорять про надходження інформації від того, що говорить. Є, наприклад, органи, які виконують рухи і жести, потрібні для спілкування. Інші в цьому не беруть участь. Проблема класифікації соматизмів досить складна, тому на наш час є декілька класифікацій, які ми і роздивились вище.
3. Місце лексико-семантичної групи соматизмів у фразеології.
Фразеологізми грають особливу роль в створенні мовної картини миру. Вони – дзеркало життя нації. Природа значення фразеологізмів тісно пов'язана з фоновими знаннями носія мови, з практичним досвідом особи, з культурно-історичними традиціями народу, що говорить на даній мові. Фразеологічні одиниці приписують об'єктам ознаки, які асоціюються з картиною світу. Своєю семантикою фразеологічні одиниці направлені на характеристику людини і його діяльності.
На думку Ю.Д. Апресяна, мовна картина світу, що створюється фразеологізмами, антропоцентрична, що виражається в її орієнтації на людину, тобто людина виступає як міра всіх речей. Значення цілого ряду базових слів і фразеологізмів сформувалося на основі антропоцентричного розуміння світу – голова колони, шийка пляшки, ніжка столу, прибрати до рук, палець об палець не ударити, на кожному кроці і ін. Такі номинативні одиниці створюють культурно-національну картину світу, в якій відбиваються побут і вдачі, звичаї і поведінка людей, їх відношення до світу і один до одного.
Мовна картина світу створюється різними фарбами. Найбільш яскравими, з погляду В.А. Маслової, є міфологеми, образно-метафоричні слова, конототивні слова і ін. Кожна конкретна мова містить в собі національну, самобутню систему, яка визначає світогляд носіїв даної мови і формує їх картину миру. У мові відображена наївна картина світу, яка складається як відповідь на головним чином практичні потреби людини, як необхідна когнітивна основа його адаптації до світу. Неозорі простори, трудову і інтелектуальну діяльність, бурю своїх відчуттів чоловік вимірює через себе самого (наскільки вистачає очей, каша в голові, не покладаючи рук, серце переповнюється і так далі), приймаючи все в себе і поширюючи себе на навколишній світ.
Наївна картина світу відрізняється значною прагматичністю. Прагматичність ця особливого роду. Претендуючи на абсолютну істину, знання даного типу можуть скільки завгодно відходити від того, що порахувала б об'єктивною істиною традиційна наука. Зовнішня схожість цілісного зорового образу нерідко знаходиться в основі побутової класифікації. Як головна складова в них виступають соматизми – слова, що називають різні частини тіла з різними життєво важливими функціями. Наприклад, в російських ідіомах по вуха, по горло (ситий по горло), з головою (пішов в роботу з головою) соматизми можуть бути об'єднані в одну тематичну групу – «вказівку на еталон фізичної межі». Буденна свідомість виділяє типовий для цих частин тіла людини ознака – «розташування вгорі» і об'єднує їх в одну групу на основі цієї ознаки, що і фіксується в мовній картині світу.
В.А. Маслова пише, що світ, відображений крізь призму механізму вторинних відчуттів, відображених в метафорах, порівняннях, символах, – це головний чинник, який визначає універсальність і специфіку будь-якої конкретної національної мовної картини світу. При цьому важливою обставиною є розмежування універсального людського чинника і національної специфіки в різних мовних картинах світу. Оскільки генетичний механізм оцінки тілесних відчуттів універсальний, то, переплітаючись з людською діяльністю, одночасно і універсальною, і національно-специфічною, він незмінно приводить в результаті до створення мовних картин світу як з типологічно загальними, так і з індивідуальними особливостями.
Соматичну фразеологію утворюють одиниці фразеологізмів, один з компонентів яких – назва частини тіла людини або тварини. Це одна з обширних і продуктивних груп у фразеології. Широке вживання соматизмів у складі одиниць фразеологізмів в значній мірі обумовлене тим, що соматизми є одним з якнайдавніших шарів в лексиці різних мов і входять в ядро основного складу словарного фонду мови.
Популярності соматичних фразеологічних одиниць сприяють також актуальність змісту, яскрава образність, народність, нескладність граматичного оформлення і стилістичне різноманіття.
Характерною межею соматичної фразеології є наявність в мовах численних аналогів, дуже близьких по образній спрямованості словосполучень. Ця особливість різко відрізняє соматичні фразеологізми від інших тематичних груп одиниць фразеологізмів. Збіг образності соматичних фразеологізмів в різних мовах пояснюється не тільки запозиченням, але і загальними закономірностями, які приводять до виникнення близьких одиниць фразеологізмів, що демонструють універсальний характер перенесення соматичних лексем, їх функціонально-семантичну динаміку у складі фразеологізмів.
Чому ж назви частин тіла так продуктивно використовуються як метафоричних универсаліях? Річ у тому, що при назві нового об'єкту у людини виникає асоціація перш за все з тим, що йому добре знайомо, що постійно знаходиться при ньому. В першу чергу людина порівнює навколишні предмети з самим собою, з частинами свого тіла. Завдяки тому, що частини тіла постійно знаходяться перед очима, вони і стають своєрідними еталонами для порівняння.
Проте при створенні метафор назви частин тіла різною мірою продуктивні: одні використовуються дуже рідко, а інші – навпаки, дуже часто. Останнє Т.Н. Чайко називає словами з «широким сенсом», здатними передавати численні значення, оскільки перенесення найменування не тільки створює наочність, але і абстрагує.
Найбільш продуктивними виявляються соматизми, функції яких в організації людини найбільш ясні, з цим же пов'язана легкість їх переосмислення. Чоловік пізнає навколишній світ через відчуття за допомогою різних органів (вухо, око, мова, ніс), здійснює різноманітні дії за допомогою рук, ніг, голови, плечей. Соматичні фразеологічні одиниці виражають емоції людини і його відношення до навколишнього середовища, відображають традиційну символіку, пов'язану з частинами тіла, часто виявляючись або описами характерних станів (радість, здивування), або продуктом повного переосмислення описів різних ситуацій (захворіти, померти).
Таким чином, в соматичній фразеології уживаються найменування частин тіла, з функціями яких чоловік стикається повсякденно. Від важливості і функцій тих або інших органів або частин тіла залежать кількість і тематичне різноманіття груп фразеологічних одиниць, що включають відповідні соматизми.
Відмітною особливістю фразеологізмів слід вважати їх здатність передавати прояви духовного і матеріального життя за допомогою слів-компонентів, що позначають фізичні, матеріальні процеси, властивості, стани, що сприймаються зором, слухом, що доступно кожній здоровій людині. Такими і являються слова-соматизми. Лексико-семантична база фразеологізмів багато в чому визначається історичним устроєм життя, етнографічними особливостями народу. Деякі вчені виділяють натуральні соматичні і конвенціональні соматичні фразеологізми.
Натуральні соматичні фразеологізми – вирази фразеологізмів, що виникають в будь-якій мові стихійно, незалежно від інших мов. У основі їх формування знаходяться 3 чинники:
1. навколишня дійсність (спостережувані людиною явища природи, особливості еволюції тваринного і рослинного світу);
2. загальні закономірності епохального розвитку світу (глобальні історичні події загальносвітового значення);
3. індивідуальні ознаки людини (його фізичні, психологічні, характерологічні особливості).
Отже, натуральні фразеологізми є загальними для різних мов.
Конвенціональні соматичні фразеологізми (від латів. сonvencionalis – відповідний договору, умові) – фразеологізми, відповідні сталим традиціям, пов'язані із специфічними умовами розвитку певного народу: особливостями історичного розвитку даної спільності, перетвореннями матеріальної і духовної культури (умовами побуту, сімейного устрою, господарювання і тому подібне), релігійними віруваннями, специфікою традиційних уявлень про світ (народних звичаїв, обрядів).
Конвенціональні соматичні фразеологізми не тільки демонструють національно-культурну специфіку мови, але і дають цікавий і важливий матеріал для перекладачів.