“Відчувати страх” класифікується у 2 семантичні ряди, що відрізняються часовими характеристиками: 'дуже боятися' (у довготривалому часі), 'злякатися' (у минулому або теперішньому часі). Треба зазначити, що фраземи на позначення почуття страху витворилися на основі асоціативних переосмислень, спостережливості, образності мислення. Так, українці, як і багато народів світу, вважають зайця боягузливою твариною (що відбито в народних легендах, казках, анекдотах), тому гострі людські відчуття або риси характеру передаються через особливості негативної поведінки цієї тварини. У всіх семантичних рядах відбито такі спостереження: 1) 'боятися': бо|йатиeс'а йак |зайец |бубна; він так боїцця, як заяць бубна [Номис]; 2) 'злякатися': |зайачу ш|к'іру нат'аг|; 3) 'боягузлива людина': |мати за|йачу |душу; |майе |зайачу кроў . ССМ “частини тіла + трусяться = дуже боятися”: ко|л'іна т|рус'ац'а / ко|л'іни т|рус'ац'а кому; аш киeш|ки с'а т|рус'ат кому; аж |ноги тр'а|суц'а кому; ш|к'іра т|русиeц'а; |руки страс|лис'а . Аналізований семантичний ряд представлений і фраземами компаративної структури, де порівняння витворені на основі спостережень над навколишнім світом, природою: треим|т'іти йак о|сика; сто|йіт йак ў|копаниi; сто|йіт' йак ў|копаниi; білыі як смерт' [Шейковський], побілів як смерт' [там само], побілів, як смерть [Номис], побіліла, як хустка [там само].
Аналіз “Інтимні почуття” засвідчив переважання давніх висловів і відсутність новотворів, а тому помітна знижена активність уживання цих фразем у говірковому мовленні подолян.
У “Суспільна поведінка людини” виділено семантичну модель “ходити в неприродному положенні = бешкетувати”: на ву|хах хо|дити; на |головах хо|дити / на голо(y)|в'і хо|дити / на голо(y)|вусах хо|дити. Щоб охарактеризувати ще більшу активність бешкетування, мовці вдаються до антонімічного відповідника надзвичайно енергійних дій дієслова стояти: сто|йати на |головах / сто|йати на голо(y)|вусах; аж на у|хах сто|йіт'. Окремі вислови виявляють семантику через значення кореня -дур- (порівняймо з рос. дурачиться): |дурка на|пала; |дуркойу |майітиeс'а; ду|р'іiка на|пала.
За структурною моделлю “ходити + прислівник = бешкетувати” утворені такі фраземи: хо|дити |фертом; хо|дити пеи|ревеирти; хо|дити |дипки; хо|дити ходу|ном; хо|дити |ходором. Два останні вислови є яскравим прикладом творення деяких фразем шляхом інтеграції, коли поєднуються тавтологізми (у наведеному прикладі дієслово та прислівник). “лізти (ставати) + на + гострий предмет = ризикувати” виявлено в таких висловах: |л'істи на |вила; |л'істи на |роги / |л'істи |д'іт'ков'і на |роги; |л'істи |чортов'і на |роги; |л'істи на ро|жен / |л'істи на ро|; сту|пати на н'іж; ста|вати на б|ритву.
У “Трудова діяльність людини” презентована семантична модель “виконувати марну роботу = ледарювати”: тоўк|ти |воду ў с|туп'і;пеиреилиe|вати с пус|того ў по|рожн'е; гороп|ц'ам |дул'і да|вати / гороп|ц'ам |дул'і |тиц'ати / гороп|ц'ам |дул'і по|казувати; гороп|ц'іў шчиe|тати; пл'у|вати та ло|вити / пл'у|вати і ло|вити; пл'у|вати ў с|тел'у; |бити б|ринз'у. За семантичною моделлю “зовсім нічого не робити = ледарювати” утворені: неиб|ратиeс'а за |зимну |воду / неиб|ратиeс'а за хо|лодну |воду / за |зимну |воду неиб|ратиeс'і; н'і т|р'іс'ц'а ў |руки неи б|рати. У семантичному ряді 'дуже лінивий' виділено семантичну модель “не в змозі виконати найлегшу роботу = дуже лінивий”: через губу не плюне [Номис], по |лаўц'і неи по|сунеиц'а; |лошки во|ди ў |хату неи ў|нести.
Отже, вживання в мовленні фразем даного поля зумовлене потребою дати конкретну й образно-емоційну оцінку діяльності людини. Виділено 4 семантичні ряди фразем, у межах яких відзначено переважання семантичних моделей порівняніо з іншими ФСП.
Фраземи “Соціальний стан людини” належать до найменш уживаних у сучасному мовленні подолян і характеризуються прозорою мотивацією. Серед компонентів найбільш варіативними є іменники, напр.: біда, горе, злидні, скрута, лихо. Семантичний ряд 'бідувати' презентований “піти + попід + будівлю (частину будівлі) = бідувати”: п'і|ти п'іт |церкву; п'і|ти п'іт пл'іт / п'і|ти |поп'іт пло|ти; iти |поп'ід чу|ж'і во|рота; п'і|ти |поп'ід ти|ни . ССМ “бідність + учепилася = бідувати”: з|лид'н'і приe|с'іли; з|лид'н'і на|пали; з|лид'н'і оп|с'іли; б'і|да ўч'і|пилас'а.
До “Характеристика людини” входять ад'єктивні фраземи західноподільських говірок, що називають певні ознаки, притаманні особі. Об'єднані пошуком яскравішого образу, фраземи характеризуються численними синонімами з широкою поняттєвістю й неоднорідною структурою. За “злий + як +назва тварини = сердитий” утворені такі одиниці: сердитий, як собака [Номис]; неи|добриi йак пес; злиi йак пес; ска|жене йак пес; йак |гадиeна; йак га|д'ука. За іншою “злий + як +назва комахи = сердитий ” утворені такі фраземи: |л'ута йак о|са; йак |муха ў с|пас'іўку,.
“Стосунки між людьми” складається з 9 семантичних рядів, що називають або характеризують різні людські взаємовідносини. В межах зафіксованого матеріалу виділено 13 структурно-семантичних моделей, у яких чітко виявляються різноманітні синоніми іменникових компонентів. Наприклад, за семантичною моделлю “чинити фізичне насильство = допікати” утворені такі вислови: кроў |с:ати кому; по|лошчиeти |м'ізґи; пеи|ч'інку |йісти кому; |бити пеич'ін|ки кому; |йісти пеич'ін|ки кому / |йісти пеи|ч'інки; г|рати по пеич'ін|ках кому; ў пеич'ін|ках г|рати кому; |вимотати ўс'і пеич'ін|ки кому; аш пеич'ін|ки пеиреивеир|тати кому; ў|сипати ў пеич'ін|ки в'іў|са кому; завеир|тати |голови; аж в |оч'і н'іж ўстро|мити кому; |сипати |сол'і на |рану кому; |сипати |с'іл' на |рану кому. За ССМ “набриднути + як + гірка рослина = докучати” утворені: надойі|дати йак г'ір|ка |ред'ка; надойі|дати йак г'ір|киi хр'ін.
“лизати + посуд = улещувати когось” презентована в таких висловах: миeс|ки лиe|зати кому / лиe|зати |горшчиеки .
Активність побутування фразем названих груп пояснюється загальною типологічною рисою фраземних систем: переважання фразем для лінгвалізації трагічних подій, негативних рис характеру, гострих переживань людини.
Висновок
Кінець ХХ – початок ХХІ століття пов´язаний з критичними дебатами навколо процесу глобалізації. Що це: загроза чи веління часу, перспектива для виживання і збереження людської цивілізації, “інформаційна інтервенція” чи ідея формування нового синтезу цінностей, моральних абсолютів, ідея “єдиної, загальнопланетарної моральності”? Радикальні зміни в економічному, політичному, мовно-культурному житті нашої держави, світові процеси інформатизації і інтеграції значно збільшують запит на практикоорієнтованих фахівців, підвищують вимоги до фундаментальних знань, багатофункціональних умінь і навичок.
Хоч інтенсивне словотворення та зростання кiлькостi лексичних запозичень є явищем об’єктивним та iсторично зумовленим, це приводить до зрушень у системi української мови. Hавала нового лексичного матерiалу може мiстити в собi загрозу до порушення рiвноваги в мові, яка може втратити можливість бути універсальним засобом спілкування.
У “Нормах української літературної мови” (1931 р.) Олекса Синявський, у розділі, присвяченому запозиченням з інших мов, говорить, що “з давніх-давен до словника української мови заходили слова з інших мов, найбільше, звичайно, від тих народів, що були в якихось стосунках з українським... Переймаючи від них певні вироби, звичаї, умілість, український народ разом переймав і слова, і таких слів у нас, запозичених від різних народів і в різні часи, багато, тільки вони вже так унатурилися в мові, що їх ніхто й не відчує як чужі” 3. Безперечно, серед найновіших запозичень завжди є багато “тимчасових, недовговічних, бо невдатних новотворів”, які літературна мова звичайно уникає, однак “чимало й таких, що вже цілком унатурилися і навіть переходять в народню мову”
Словотворення в українській мові на межі ХХ та ХХІ ст. відображає не лише потреби в найменуванні нових реалій життя, а необхідність освоєння засобами української мови численних запозичень. Із неологізмів сучасності близько 22 % є найновішими запозиченнями, не враховуючи при тому дериватів, що утворені від іншомовних основ, а також тих, що вийшли за межі вузькоспеціальних терміносистем. Значна частка неологізмів-входжень з інших мов зумовлена тим, що у життя пересічного мовця входить багато предметів і понять, які є новими лише для нього (та й для українського суспільства в цілому).
Велика кількість нового в предметному (у широкому розумінні слова) світі часто приводить до того, що певна реалія приходить до нас уже з готовим найменуванням, яке закріпилось за нею у мовах тих країн, де вона виникла або була створена. Українська мова не встигає запропонувати таку назву для нового предмета, яка б базувалася на національній основі й уводила номінацію в лексичну систему. Таким чином, система української мови, не маючи змоги освоїти саму предметну реалію, намагається освоїти, натуралізувати її іншомовну назву. У процесі освоєння формуються граматичні значення роду і числа в словах (відео, пейджер, сканер, клон, шоу, плеєр, хакер, лобі тощо), утворюються деривати за допомогою власне українських чи спільнослов’янських словотворчих афіксів (пейджерний, сканувати, клонований, лобіювати тощо), зрештою, вичленовуються нові словотворчі елементи із запозичень (відео-, -инг, веб-, -нет, шоу- тощо), іншомовні основи поєднуються із питомими словами чи “натуралізованими” запозиченнями у складних словах (інтернет-кафе, відеоряд, євроремонт, веб-сторінка тощо). Цей процес є об’єктивним і закономірним, бо пріоритет у створенні нової реалії зумовлює пріоритет у її номінації, що веде до “експортування” назви.