Новою тенденцією в мові публіцистики є активізація суфіксального творення іменників-агентивів на основі власних назв, переважно прізвищ і назв організацій та абревіатур, здебільшого звукових і літерних. Наприклад: симоненківець, беркутівець, есендівець/СНДівець.
Помітно активізувалося творення іменників за допомогою суфіксів -ізацій-/-изацій- для номінування важливих опредметнених дій, процесів, станів сьогодення. Наприклад: суверенізація, маргіналізація, соборизація.
Інтенсифікувалася також деривація слів із загальним значенням абстрактної ознаки, яку передають такі суфікси, як -ість, -изм/-ізм, -щин-, -ств-/-цтв- тощо. Наприклад: ринковість, солідаризм, азійщина, європейство.
Помітно зросла кількість відприкметникових іменників, що утворені за допомогою нульової суфіксації. Наприклад: солдат або офіцер федеральних військ – федерал, муніципальний працівник – муніципал.
Новим явищем в українській мові кінця ХХ ст. є продукування розмовних субстантивів безпосередньо від іменних основ унаслідок усічення останніх. Наприклад: педуніверситет – педунівер, машина марки “Мерседес” – мерс, фестиваль – фест.
Які значення надають словам наявні в них словотворчі елементи?
мегапроект, суперзірка, проурядовий, псевдоблагодійник, квазіеліта, пост чорнобильський, офіціоз, заідеологізованість, позаблоковість, спонсорство, бестселерство, кравчукізм, ваучеризація, клонування, роздержавлення, бомжик, бюджетник, супербагатій, наддержава.
Корисно знати
Які похідні можна утворити від англіцизму мітинг? Сучасна українська граматична норма значно суворіша до активних дієприкметників на –уч(ий)/-юч(ий), що призвело до пасивізації, а то й вилучення з лексикону і їхніх форм-універбатів на позначення особи. Отже, слово мітингуючий, як і інші активні дієприкметники-субстантиви, вживані в розмовній практиці радянського часу, на зразок виступаючий, відпочиваючий, головуючий, завідуючий, керуючий, потопаючий, приїжджаючий тощо, неухильно поступаються або й уже поступилися місцем іменникам чи віддієслівним прикметникам-субстантивам на зразок мітингар, мітингувальник; промовець, доповідач, оратор; відпочивальник, відпочивалець; голова; завідувач; керівник; приїжджий, прибулець; потопельник та ін.
Отже, від слова мітинг можливі утворення мітингар, мітингувальник, цілком імовірні *мітингарство, мітингарський, мітингарськи, *по-мітингарськи (-ому) або *мітингувальництво, *мітингувальницький, *мітингувальницьки, *по-мітингувальницьки (-ому)
(Є.Карпіловська «Тенденції розвитку сучасного українського лексикону»).
Серед тенденцій сучасного українського словотворення відомий мовознавець Олександр Стишов називає тенденцію творення нових слів на базі питомих способів словотвору і словотворчих засобів, наголошує на відродженні значної кількості питомих мотиваційних основ держава, незалежність, тризуб, етнос, соборність, віра, Бог. Зокрема лінгвіст фіксує словотвірну парадигму слова держава – державити, державництво, державознавець,державотворець, державотворчий.
Продовжіть цей ряд, прочитавши текст. Визначіть стильову приналежність тексту. Що вам відомо про Михайла Гушевського? На основі історичних матеріалів та Інтернет-ресурсів напишіть коротке повідомлення «Михайло Гушевський – державобудівник».
Визначте спосіб словотвору підкреслених слів, з'ясуйте особливості їх написання. Виконайте фонетичний, морфемний і словотвірний аналізи виділених слів.
Як історик-державник Михайло Грушевський формувався певною мірою і в результаті та під впливом дослідження української словесності, вивчати яку забов’язав себе ще зустрічаючи свій 15 новий рік від народження, а напередодні 16 нового року додав собі обов`язок – вивчати й рідну історію.
Наступною надзвичайно важливою можна вважати ідею М.Грушевського про націєтворчу роль літературної мови. Світовий, а особливо західноєвропейський суспільно-історичний досвід показував, що нації розвиваються з розвитком національних культур і національних мов. Іншого не дано.
Михайло Грушевський був визначним стилістом – теоретиком і практиком. Він бачив і розумів, що в ситуації бездержавності і територіальної роз`єднаності українських земель і заборони української мови, (коли, як писав П.Житецький, “з 60-х років минулого віку ми вже не маємо ні одної теоретичної праці, писаної книжною, малоруською мовою”), були відсутні життєво-вирішальні чинники для висхідного розвитку української літературної мови. Вона не зможе задовольняти інтелектуальні потреби суспільства, якщо не буде повносило функціонувати в ньому, якщо не виробляти в ній науковий, діловий, публіцистичний стилі.
Історико-мовознавчі погляди Михайла Грушевського, його мовотворча діяльність мали значний вплив на вироблення єдиної української літературної мови (що на той час ще не було таким очевидним фактом, як нині), в якій злилися західний і східний плин мови, на прискорений розвиток і унормування української мови у 20-их - 30-их роках, зрештою й на удержавлення української мови у незалежній Україні (Л.Мацько «Михайло Грушевський про українську мову»).
Яке стильове забарвлення характерне для цих прикметників? За допомогою яких словотворчих засобів вони утворюються? Складіть тези для теленовин, використовуючи подані слова.
Іміджевий, кілерський, бартерний, новоєвропейський, східновекторний, постприватизаційний, післяреферендумний.
Високою словотвірною продуктивністю відзначаються відносні прикметники із суфіксами -н-, -ов-/-ев-, -ськ-, що утворилися переважно від іншомовних субстантивів (екзистенційний, пейджинговий, МВФівський), а також композити, сформовані на основі підрядних словосполучень (високопосадовий, тіньоринковий, ).
Помітно зросла продуктивність запозичених та деяких питомих префіксів і префіксоїдів, особливо супер-, пост-, анти-, про-, над-, після- тощо (супервинахідливий, пострадянський, антирухівський, проринковий, надінтегрований, післязастійний, ).
Розгалужений словотвірне гніздо складають слова спонсор – спонсорський, спонсорство, спонсорів, спонсорка, спонсоровий, спонсорувати, заспонсорувати, проспонсорувати, спонсоризація.
На основі матеріалів електронних засобів масової інформації складіть словникові статті до цих слів.
Поміркуйте, чи можливі такі слова? Якого значення надає префікс най- ? В яких стилях можливе використання поданих слів?
наймасовіші фільми, найкоханіша дружина, найрейтинговіші трансляції, найрозрекламованіший кандидат, найспортивніше село.
Сучасна мовленнєва практика вносить суттєві корективи у префікс най-. Слова з цим префіксом надзвичайно активні у всіх стилях. Вражає легкість, з якою утворюються слова з най- від найнесподіваніших прикметників, - наголошує мовознавець Олександра Сербенська і наводить приклади з газет:
Протягом семи десятиліть населенню накидають переконання про великоросійський народ як найінтернаціональніший, готовий все зробити заради відродження і розквіту інших народів (газ.). Цензура не прихована, а найсправжнісінька (газ.). Явище пікардійців, мабуть, одне з найсуперечливіших в українській естраді (газ.).
З допомогою таких утворень привертають увагу слухача.
Придумайте рекламу вашої школи, вашого міста, газети вашого міста тощо, використовуючи Слова з цим префіксом най-.
„...кожний письменник, особливо талановитий, виробляє собі свою окрему мову, має свої характерні вислови, звороти, свою будову фраз, свої улюблені слова. Письменник, у якого нема своєї індивідуально забарвленої мови, - слабкий письменник, він пише безбарвно, мляво і не може числити на довшу, тривку популярність”, - писав Іван Франко.
Індивідуальний стиль (ідеостиль та ідіолект) – це така системність виразових засобів мови окремого письменника, діяча культури чи іншого індивіда, яка вирізняє, виділяє його мову серед інших мовців.
Доведіть думку автора, проаналізувавши мову і стиль тексту. З'ясуйте метафоричний образ дороги у різних ментальних і часопросторових вимірах: українському, американському, японському; дитячому, юнацькому, дорослому, зрілому; соціально-політичному і народному; хліборобському, мистецькому, дипломатичному. Поміркуйте, як словотворчі засоби урізноманітнюють художню палітру письменника.
Стугонить дорога. Справді мовби нічого вже для нас не існує, тільки ця швидкісна траса, її нескінченність, її гудучий, зникаючий у темряві бетон. Гуде й гуде під нами серед досвітніх просторів, розшматовує тумани, розтинає навпіл зоряні тауни і сіті, влітає в стугонливі тунелі й стрілою вилітає з них ... При виїзді з міста перед нами виникла ціла сув’язь доріг, вони тут сплелися гігантським вузлом, – суцільний який ієрогліф із заліза й бетону!...
Естакади, віадуки, химерна геометрія дорожних споруд. Дуги доріг вигинаються увсебіч, діляться і єднаються, поскручувавшись, мов рептилії, проходячи одна крізь одну і знову пружинно випростовуються, шукаючи простору, невідь – звідки виникаючи, невідь – куди ведучи...
Дорога має свій голос. ...Ні вдень, ні вночі не знаючи спокою, дорога все жене й жене себе кудись.
- І тут нічогенька собі Гася, - всміхається у далеч траси Заболотний – Кінця – краю їй немає... Вона єднає, вона й розлучає. Про щось запитує, на щось відповідає. І що цікаво: для всіх існує вона – як небо і як повітря... Будь ласка: мчаться тут містери добрі й недобрі, білі, чорні, старі, молоді. Правдиві, брехливі. Сучасні донкіхоти й, може, сучасні собакевичі. Поруч у потоці летить витончена душа й рило свиняче, зірка екрана й гангстер, геній і вбоге ніщо... Для всіх вона, друзі, ця траса летюча, для всіх (О.Гончар «Твоя зоря»).