Смекни!
smekni.com

Особливості стилю і проблематика роману П. Коельйо "Заїр" (стр. 5 из 5)

Проаналізувавши роман "Заїр", варто зазначити, що бразильський письменник торкнувся найпоширеніших тем буденного життя, серед яких злободенна проблема кохання, щастя, вибору, свободи, дружби та еволюції людини. Остання є найважливішою і найактуальнішою для обговорення. Однак далеко не всім подобається "голос" коелівських книг. В той час як тінейджери із захопленням "ковтають" повчання, написані рукою П.Коельйо, більш компетентні поціновувачі літературного мистецтва (наприклад, А.Дністровський) саркастично критикують роботи письменника.

Отже, дослідження лексико-стилістичних особливостей роману "Заїр" було спрямоване на виявлення своєрідності манери письма автора. Проаналізувавши "Заїр", можна зробити висновок, що носіями стилю П. Коельйо виступають як елементи форми художнього твору (фабула, сюжет, композиція тощо), так і різноманітні художні засоби, які майстерно використовуються письменником. Саме від складу мовлення залежить на скільки вдало митець розкрив підняту проблему. Таким чином, літературознавчі терміни "проблема" та "лексико-стилістичні засоби увиразнення мовлення" тісно взаємопов’язані між собою. Без володіння навиками мистецтва гри словами, неможливо подати виклад читачеві цікаво, легко, доступно та інформативно.


Висновки

У ході даного наукового дослідження ми ознайомились із творчістю найпопулярнішого сучасного бразильського письменника П. Коельйо на прикладі його роману "Заїр". Був проведений детальний аналіз та цілісне дослідження вищезазначеного твору. Результати курсової роботи полягають у виявленні основних рис індивідуального стилю автора та розгляді найголовніших проблем, піднятих у його романі. Явище інтертекстуальності було визначене як одне з найважливіших прийомів, застосованих П. Коельйо для підкреслення винятковості манери письма. Крім того, з поміж розглянутих злободенних питань, обговорених у романі, проблема "внутрішнього переродження", тобто еволюції людини, охарактеризована як найголовніша. Щодо явища інтертекстуальності, то дана літературознавча категорія стала виразною рисою творів бразильського митця. Це не окремий прийом, чи сукупність прийомів, а швидше складова художнього методу письменника. Діапазон текстів, що присутні в творчості П. Коельйо визначається широтою і розмаїттям. Бразилець часто звертається до біблійних мотивів (Книга Буття, Євангеліє тощо) та до здобутків світової літератури (Т. Вульф "Багаття амбіцій", Д. Куінн "Ізмаїл", К. Ріфай, К. Кастанеда "Подорож в Ікстлан", Х. Борхес "Алеф", "Заїр" та ін.). Багато "чужих текстів", зібраних у творах, дозволяє П. Коельйо створити образ різнобарвного, строкатого, сповненого суперечностей і контрастів світу, що постає перед читачем у різних художніх ракурсах. Функції інтертекстуальності у творчих доробках П. Коельйо різноманітні. Інтертекстуальність організовує та динамізує сюжет, нерідко стає основою побудови творів (або елементом композиції у вигляді епіграфу), формує різні види мотивів, сприяє створенню художніх образів і впливає на жанрово-стильову своєрідність творів. Бразилець активно використовує різні її форми : цитати (прямі-непрямі, повні-неповні, точні-неточні), алюзії, ремінісценції, різні види пародій тощо.

Завдяки літературознавчому явищу твори письменника виходять за межі вузької тематики. У них йдеться про долю всього суспільства, про людину в широкому історичному, культурному та філософському контексті. Інтертекстуальність є стильовою константою у творчості П.Коельйо, оскільки вона виявляється в усіх, без винятку, роботах митця.

У своїх творчих доробках автор висуває на осуд читачів найбільш болючі теми нашого сьогодення, серед яких кохання, дружба, зрада, вибір, духовний розвиток тощо. Як було вже вищезазначено, головною проблемою роману "Заїр" є внутрішня еволюція людини із переосмисленням раніше прожитого життя. Бразильський письменник зумів майстерно та досконало змалювати цей процес переродження із урахуванням всіх нюансів. Для читача важливим є спостереження за стадіями внутрішнього розвитку та логічними кроками, які робить головний герой для удосконалення себе як особистості. Сам спосіб, за допомогою якого П.Коельйо змальовує цей процес, є однією з розгадок секрету популярності бразильського письменника. У свої твори автор залучає віковий досвід інших митців художнього слова, що є найголовнішою рисою його стилю. Проте він робить це не для того, аби озвучити речі, про які до нього ніхто не говорив, а для того, щоб сказати їх на мові свого часу, тобто сучасної епохи постмодернізму. Герої П. Коельйо – прості люди із повсякденними турботами. Вони народжуються, розвиваються, живуть, еволюціонують та помирають. Проте єдине, що відрізняє їх від реально існуючих людей це їхня "професія". Адже всі герої – мандрівники, які шукають випробувань свого духу. Можливо, читаючи твори бразильського митця, деякі читачі впізнають прототипи самих себе. "Бразильський феномен", як називає П. Коельйо американська преса, зацікавив багатьох дослідників, його бестселери привертають увагу міліонів людей, навіть тих, хто ніколи не тримав у руках книги. Сьогодні читати П. Коельйо стало модною тенденцією, а ігнорувати його роботи – прикладом поганого тону.


Список використаних джерел

1. Барт Р. Від твору до тексту // Антологія світової літературно - критичної думки ХХ століття / за ред. М. Зубрицької – Львів, 1996.

2. Дейнека Є. Одинадцять миттєвостей кохання за Коельйо / Молода генерація. - №26, 18.10.2003. - с.10.

3. Іванишин В. Пізнання літературного твору. – Дрогобич, 2003.

4. Краснова Л. До проблеми аналізу та інтерпретації тексту. – К., 2004.

5. Новий Завіт Господа нашого Ісуса Христа з додатком псалмів. – Торонто – Канада, 1991. - 486 с.

6. Шестак А. Секрет популярності Пауло Коельйо. – Зарубіжна література. – 2004, №7, с. 165 – 169.

7. Ариас Х. Пауло Коельо: Исповедь паломника – Перев. с испан. Н. Морозова. – К.: "София", - 2004. – 288 с.

8. Бердяев Н. А. Эрос и личность. (Философия пола и любви). – М., 1989.

9. Виноградов В. В. Стилістика. Теорія поэтической речи. Поэтика. – М., 1963. - 653 с.

10. Вежбицка А. Мета текст в тексте // Новое в зарубежной лингвистике. – Лингвистика текста. – М.: Прогресс, 1987.

11. Коельо П. Заир / Перев. с португ. – К.: "София", 2005. – 384с.

12. Кораблёва Н. В. Интертекстуальность літературного произвидения (на матери але Романа А. Битова "Пушкинский дом"): Дис.на получ.степ.канд.филол.наук (10.01.06) / Донец.гос.ун-т. – Донецк, 1999. – 189с.

13. Николаева Т. М. Мета текст и его функции в тексте // Исследования по структуре текста. – М.: Наука, 1987.

14. Тамаркевич В. О счастье и совершенстве человека. – М., 1981.

15. Фатеева Н. А. Интертекстуалтность и ее функции в художественном дискурсе // Известия АН. Серия литературы и языка. – 1997. – Т.56.

16. Фатеев Н. А. Типология интертекстуальных элементов и связей в художественной речи // Известия АН. Серия литературы и языка. – 1998. – Т.57.

17. Чернец Л. В. Литературные жанры. – М., 1982.

18. http: // www. beth.ru/ borges/zahir.htm.

19. http: // www. coelho.ru/articles/2004/040705 – coelho.shtml.

20. http: // www. coelho.ru/index/shtml.

21. http: // www. coelho.ru/articles / 2003/shtml.

22. http: // www. era – fm.net/programs/46/start=16.

23. http: // www. inlit.com.ua/node/141.

24. http: // www. en.wikipedia.org/wiki/The_Zahir.

25. http: // www. en.wikipedia.org/wiki/The_Aleph.

26. http: // www. ji.lviv.ua/n33texts/vuarnet.htm.