– … и, кажется, вот‑вот коснетесь красоты, словно красота осязаема [37, c.76].
В даному прикладі маємо також ярко виражене метафоричне значення з інфінітивом у центрі.
Цікавим видається переклад конструкції у метафоричному значенні О. Жомніра, в якому він використовує граматичну заміну – підмет англійського речення стає додатком, а додаток – підметом. Тобто використовується прийом заміни членів речення. Отож у перекладі краса ніби торкається героя, а не він її. Такий прийом підсилив стилістичну забарвленість перекладу, і водночас не спотворив його змісту.
Переклад російською мовою є максимально наближеним до тексту оригіналу, але водночас не дослівним. Переклад є адекватним і відповідає нормам мови перекладу.
7. Something seemed to twist his heart, and suddenly he felt an exultation, a sense of wonderful freedom [74, c.198].
– Серце йому стислося. Раптом його пойняв радісний захват і почуття чудесної свободи [35, c.191].
– Сердце его сжалось, затем возликовало – и сладостное чувство освобождения пронзило Абрагама [37, c.170].
Маємо ще один приклад з метафоричним значенням інфінітивного звороту. В даному випадку саме форма to twіst heart сприяє більш емоційній, образній інтерпретації описуваного явища. Метафора дає якийсь оцінний момент висловленню, тому за своєю природою вона предикативна й модальна.
Обидва переклади стисло й адекватно передають речення на всіх рівнях – стилістичному, семантичному, прагматичному.
8. Strickland was a weird figure as he lay there, thinner than ever, with his ragged red beard and his eyes staring feverishly into vacancy; his illness seemed to have made them larger, and they had an unnatural brightness [74, c.106].
– Страшно було дивитися на нього: кощаве тіло, настовбурчена вогненна борода і гарячкові очі, втуплені у порожнечу. Ті очі у чорних ямах орбіт блищали нетутешньо [35, c.109].
– На Стрикленда было страшно смотреть: он лежал, уставившись воспаленными глазами в пустоту; еще более худой, чем обычно, с всклокоченной рыжей бородой; от болезни его неестественно блестевшие глаза казались еще огромнее [37, c.92].
У даному прикладі у складі інфінітивної конструкції знаходиться дієслово to seem, що відрізняється особою суб'єктивною експресією.
У перекладі О. Жомніра бачимо ярко виражену суб’єктну оцінку оповідача завдяки образності виразу, але на перший погляд переклад не відповідає за змістом оригіналу. Тільки якщо глибше проникнути у переклад, то можна побачити паралель, яку провів перекладач. Дослівно у оригіналі маємо таке – Хвороба наче зробила його очі ще більшими, і вони нетутешньо блищали. У перекладі ж саме словосполучення чорні ями орбіт зі словом ями у центрі вислову, дає зрозуміти, що це очі хворої людини і через це вони неприродно великі. Під час перекладу було втрачено також деяку невпевненість вислову, яку надає йому дієслово to seem. У російському перекладі цей елемент також втрачено.
Таким чином, можна зробити висновок, що незважаючи на виразність і експресивність вислову у перекладі, він все ж таки далеко відійшов від тексту оригіналу. З іншого боку, такий переклад дуже гармонійно вписується у контекст.
Щодо перекладу Н. Ман, то варто зазначити, що окрім вказаного недоліку, інших виявлено не було. І хоча цей переклад не такий емоційно насичений, він все ж таки ближче до англійського тексту.
9. Strickland seemed to bear in his heart strange harmonies and unadventured patterns, and I foresaw for him an end of torture and despair [74, c.107].
– Здавалося, Стрікленд виношує в серці зухвалі форми й нечувані гармонії, і йому вже уготовано трагічний, сповнений мук і розпачу кінець [35, c.111].
– Стрикленд вынашивал в своем сердце причудливые гармонии, невиданные образы, и я предвидел, что его ждет конец в муках и отчаянии [37, c.93].
На переший погляд обидва переклади даного речення є ідентичними, але лише одне слово робить один з перекладів ближче до оригіналу і відчутно адекватніше передає його зміст. Саме в українському перекладі маємо лексичну одиницю, яке передає суб’єктивну оцінку всього вислову – здавалося. Український переклад, таким чином, є більш адекватним і до того ж він виконаний з використанням належних правил.
10. He looked at me for a minute reflectively; he seemed to hesitate; then he said, … [74, c.142].
– Якийсь час він роздумливо дивився на мене. Здавалося – вагається. А тоді сказав:… [35, c.142].
– Он долго в задумчивости смотрел на меня, наконец сказал:… [37, c.123].
У даному випадку нашу увагу знову привертає російський переклад, у якому опущено цілий смисловий уривок, присутній у оригіналі і відповідно перекладений українською мовою. Цей уривок містив у собі важливе спостереження головного героя за поведінкою Дірка Струве. У ньому йшлося про те, що перед тим, як розказати про свій візит до Стрікленда, Струве не міг визначитися, чи варто взагалі говорити про це оповідачеві, бо з його боку то був досить дивний вчинок. І саме це вагання оповідач і помітив, знову ж таки впевнений він у цьому не був.
У російському перекладі ми лише бачимо, що Струве замислився над чимсь, але було то вагання чи щось інше на думку автора, це нажаль залишилось поза текстом перекладу.
11. He seemed to see his fellow-creatures grotesquely, and he was angry with them because they were grotesque; … [74, c.172].
– Той Брейгель вбачав у представниках роду людського щось гротескне і ніби сердився на них за це; … [35, c.168].
– Люди представлялись ему уродливыми и комичными, и он был зол на них за то, что они уродливы и комичны; …[37, c.148].
Інфінітивний зворот із дієсловом to seem, що виражає суб’єктивне ставлення оповідача до ситуації, у даному прикладі передано частково в українському перекладі. Бачимо, що у перекладі тінь сумніву падає на той факт, що Брейгель сердився на представників людського роду, коли в оригіналі ще на самому початку речення думка автора щодо гротескності бачення людей Брейгелем була висловлена з індивідуальної точки зору оповідача, а не як запевнення у її правдивості.
Окрім цієї заміни перекладач також вдався до прийому генералізації. Замість прямого відповідника словосполучення fellow-creatures (близькі) він дає більш загальне поняття (людський рід), що у даному контексті має саме таке значення. До цієї трансформації вдається й Н. Ман.
Також у перекладі Н. Ман спостерігаємо опущення елементу суб’єктивної оцінки, що хоч і незначною мірою, але вплинуло на адекватність перекладу.
Отже бачимо, що такі на перший погляд незначні опущення впливають на адекватність перекладу і створюють інше враження порівняно з оригіналом.
12. Unseen hands seemed to draw him back [74, c.224].
– … і незрима рука тягла його назад [35, c.214].
– Чьи-то невидимые руки тянули его назад [37, c.192].
У даному прикладі також бачимо елемент суб’єктної оцінки, що виражає відчуття нереальності. В обох перекладах бракує цього елемента. Якщо додати у переклад необхідну лексичну одиницю: ніби, наче, здавалося, то він одразу набуває трохи іншого емоційного відтінку: …і ніби незрима рука тягла його назад. Бачимо, що у цьому перекладі з’являється інтонація невпевненості.
Але загалом, якщо не зважати на зазначене упущення, то обидва переклади є досить вдалими.
На цьому етапі дослідження ми переходимо до останньої групи інфінітивних зворотів. Ми розглянемо сполучникові інфінітивні звороти (Conjunctive Infinitive Phrases).
1. I did not know what to do [74, c.29].
– Я вагався [35, c.43].
– Одним словом, я находился в полной растерянности [37, c.26].
Спершу пригадаємо, що сполучникові інфінітивні звороти перекладаються українською мовою за допомогою підрядного речення, яке вводиться сполучниковими прислівниками коли, де, чому, як, сполучниковими займенниками хто, що, який та сполучниками щоб, ніби та ін.
У даному прикладі ми бачимо, що для перекладу речення оригіналу не було використано зазначених засобів. За правилами переклад мав бути таким: Я не знав, що робити.
О. Жомнір для перекладу цього речення вдався до модуляції і компресії речення. У перекладі маємо таким чином просте речення замість складнопідрядного. Такий вибір перекладача обумовлено контекстом. В уривку, який містить дане речення, йдеться про те, що оповідач має бажання завітати до місіс Стрікленд, яку щойно покинув чоловік, щоб дізнатись, як вона себе почуває. З іншого боку він відчував, що вона страждає і не хотів дивитись на горе. Він постає перед вибором, але не знає, як вчинити, тому й вагається. Тобто бачимо, що переклад є цілком адекватним і гармонійно вписується у контекст.
Щодо перекладу Н. Ман, то тут ми бачимо, що вона також вдалась до модуляції, але в її перекладі ми бачимо більшу емоційність вислову. Згідно перекладу герой зовсім розгубився. Такого висновку можна дійти виходячи з того, що оповідач досить довго розмірковував стосовно того, чи варто йому йти, але так і не дійшов висновку. Однак, на наш погляд таке перебільшення було зайвим, бо при прочитанні оригіналу, слова автора не справляють того ж враження цілковитої розгубленості. Отже можемо зробити висновок, що такий переклад став наслідком суб’єктивного сприйняття перекладача.
2. I did not at all know what to say [74, c.32].
– Я не знав, що й казати…[35, c.45]
– Я окончательно растерялся [37, c.28].
Переклад О. Жомніра відповідає рекомендованим засобам. Переклад Наталії Ман було здійснено з використанням прийому модуляції, що було обумовлено контекстом. Герой опинився у досить незручній ситуації, коли місіс Стрікленд у сльозах вибігла з кімнати. Оповідач розгубився і збирався вже піти, бо відчував, що їй було не до нього. Але місіс Стрікленд вернулась і все ж його затримала, і тут він взагалі (at all) розгубився, бо й не знав, що слід казати у такій ситуації. Таким чином бачимо, що переклад є адекватним.
3. His partner, in a violent letter, sent to his bank, had taunted him with hiding his whereabouts: and Strickland, in a cynical and humorous reply, had told his partner exactly where to find him [74, c.40].
– Його компаньйон надіслав у банк сердито-в’їдливого листа про те, що Стрікленд утік і ховається. А той у відповідь з викликом і не без гумору назвав місце свого перебування – якийсь паризький готель [35, c.52].
– Его компаньон в неистово‑злобном письме, адресованном банку, метал громы и молнии по поводу того, что Стрикленд скрывает свое местопребывание, тот ответил цинично и насмешливо и дал компаньону свой точный адрес [37, c.35].