Елементарніуніверсалі—універсалі)', якістверджуютьнаявність абовідсутністьчогосьувсіхмовах. Синонім: простіуніверсали.
Емїчнийрівень—мовнийрівеньнавідмінувідмовленнєвого.
Емотивнафункціямови—функціявираженняпочуттівіемоцій.
Енантіосемія(грец. enantios —протилежнийі sema —знак) —наявністьусловіпротилежних (антонімічних) значень; внутрішньослівнаантонімія.
Ентропія(грец. en —ві trope —поворот, зміна, перетворення) — міра невизначеностіситуації (обсягунедостатньоїінформації), яказалежитьвідкількостізнаківукодійімовірностіїхпоявивтексті.
Епентеза(грец. epenthesis —вставка) —появаусловахнеетимологічногозвукаміждвомаіншимидляполегшенняпереходуміжартикуляціямирізнихзвуків.
Епідигматика—одинізтрьохаспектівсистемноговивченнялексики, якийвизначаєтьсяасоціативно-дериваційнимизв'язкамиміжсловамизаформоюізазмістом.
Ергативнімови(грец. ergate~s —діючаособа) —мови, вякихречення зперехіднимиінеперехіднимидієсловамимаютьрізнуструктуру: суб'єкт принеперехідномудієсловіоформляєтьсяякоб'єктприперехідному, асуб'єктприперехідномудієсловістоїтьвособливому (ергативному) відмінку.
Естетичнафункціямови—функціявираженняівихованняпрекрасного. Синонім: поетичнафункція.
Етимологія(грец. etimon —істинаі lo'gos —слово, вчення) — 1) походженняслів; 2) розділмовознавства, якийвивчаєпоходження слів.
Етнолінгвістика(грец. ethnos—народілінгвістика)—напряму мовознавстві, якийвивчаємовувїїзв'язкахзкультурою, взаємодію мовних, етнокультурнихіетнопсихологічнихчинниківуфункціонуванні тарозвиткумови.
Законекономіїсил—див. Законмовноїекономії.
Законмовноїекономії—прагненнямовцязекономитизусилля прикористуваннімовленнямякодназпричинмовнихзмін. Синоніми: законекономіїсил, теоріямінімальногозусилля.
ЗаконЦапфа—лінгвостатистичнийзакон, згіднозякимвідношеннярангусловавчастотномусловникудочастотностісловавмовістановитьпостійнувеличину (константу): rf =с, дег—рангсловавчастотномусловнику, f—частотаслова, с—постійнавеличина.
Зворотнадеривація—див. Зворотнесловотворення.
Зворотнесловотворення—різновидморфологічногоспособусловотворення, наслідкомякогоєлексичнаодиниця, щозаструктуроюпростішавідтвірногослова. Синоніми: зворотнадеривація, редеривація.
Звуковізакони—див. Фонетичнізакони.
Звукосимволізм—закономірний, недовільний, фонетичномотивованийзв'язокміжзвучаннямізначеннямслова. Синоніми: звуковийсимволізм, фонетичнийсимволізм, символіказвука.
Зіставнемовознавство—мовознавчадисципліна, якавивчаєдві чибільшемовзметоювиявленняїхподібностейівідмінностейнавсіх рівняхмовноїструктури. Синоніми: контрастналінгвістика, конфронтативналінгвістика.
Зіставнийметод—сукупністьприйомівдослідженняйописумови черезїїсистемнепорівняннязіншоюмовоюзметоювиявленняїїспецифіки. Синоніми: контрастивнийметод, типологічнийметод.
Знак—матеріальний, чуттєвосприйманийпредмет, якийєпредставникоміншогопредметаівикористовуєтьсядляотримання, зберіганняіпередачіінформації.
Знак-індекс(лат. index, від indico —вказую) —знак, пов'язанийз позначуванимпредметом, якдіязісвоєюпричиною. Синоніми: знак-прикмёта, знак-симптом.
Знак-копія—відтворення, репродукція, подібнанапозначуваний предмет.
Знак-прикмета—див. Знак-індекс.
Знак-сигнал—знак, якийвимагаєпіслясебепевнихдій, реакції.
Знак-симптом(грец. symptoma —збігобставин, ознака) —див. Знак-Гндекс.
Знаковийрівеньмови—рівеньмови, наякомуїїодиницівиступаютьякзнаки (словосполучення, словаіморфеми).
Зовнішнємовлення—мовленняувласномусенсі (втіленеузвуки, таке, щомаєзвуковевираження).
Зовнішніпричинимовнихзмін—причини, якізнаходятьсяпоза мовою; суспільно-політичні, економічні, історичні, географічнітаінші чинники, пов'язанізрозвиткоміфункціонуванняммов. Синонім: екстралінгвальніпричини.
Зовнішнялінгвістика—галузьмовознавства, якавивчаєсукупність етнічних, суспільно-історичних, соціальних, географічнихтаіншихчинниківякнерозривнопов'язанихзрозвиткоміфункціонуванняммови.
Ідеалізованакогнітивнамодель—усіуявленняпропредмет (об'єкт) зразу, вцілому; нерозчленованийобраз, якийзумовлюєпевнуповедінку (рольовуструктуру) мовногознака.
Ідеографічнісловники—словники, щоподаютьлексичнийсклад мовизасемантичнимирозрядами (поняттєвимирубриками). Синоніми: ідеологічнісловники, тематичнісловники, тезауруси.
Ідеологічнісловники—див. Ідеографічнісловники.
Ієрархічнівідношенняумові—відношенняструктурнопростіших одиницьдоскладніших: фонемидоморфеми, морфемидолексеми, лексемидоречення.
Ієрогліф(грец. hierds —священнийі glyphe —різьбленезображення) —графічнийзнак, узображенніякогозберігаєтьсядеякасимволічнаподібністьіззображуванимпредметом.
Ізафет(араб, аль-ідафату—додаток, доповнення, приєднання) — атрибутивне словосполученнявтюркськихмовах, щоскладаєтьсяздвох іменників, першийзякихєозначенням, алепоказникзв'язкузнаходитьсявдругому (головному, стрижневому) слові.
Ізоглоса (грец. Fsos —рівний, однаковийіg/ossa —мова) —лінія, якоюналінгвістичнихкартахпозначаютьмежіпоширенняпевногомовногоявища.
Ізольованіопозиціїфонем—опозиції, яківластивітількиданій паріфонем, тобтобільшеніденеповторюються.
Ізолюючімови—мови, якінемаютьафіксівіграматичнізначеннявиражаютьспособомприляганняоднихслівдоіншихабозадопомогоюслужбовихслів. Синонім: кореневімови.
Іллокуція(лат. іі— префікс, якиймаєпосилювальнезначення, вказуєнарухвсерединучогось, іангл. locution —мовнийзворот) — відношення мовленнядомети, мотивівіумовздійсненнякомунікації.
Імплікаційніуніверсали(лат. implicatio, від implico —тіснозв'язую) —універсалі!', якістверджуютьпевнузалежністьміжрізнимимовнимиявищами. Синонім: складнґуніверсалі.
f індексдеривації—відношеннячисласловотвірнихморфемдочисласлів.
Індекссинтетичності—відношеннячисламорфемдочисласлів.
Індоєвропейськімови—родинаспорідненихмов, доякоївходять індійська, іранська, слов'янська, балтійська, германська, романська, кельтська, грецька, албанська, вірменськагрупимов.
Індуктивніуніверсалі—універсалі!, яківстановлюютьсяемпіричноієвусіхвідомихмовах.
Індукція(лат. inductio—наведення, збудження)—прийомдослідження, заякогонапідставівивченняокремихявищробитьсязагальнийвисновокпровеськласцихявищ, узагальненнярезультатівокремихконкретнихдосліджень.
Інженерналінгвістика—див. Обчислювальналінгвїстика.
Інкорпорація(пізньолат. incorporatio —введеннядосвогоскладу, відлат. in —ві corpus —тіло) —спосібсинтаксичногозв'язкукомпонентівсловосполученняабовсіхчленівречення, заякогокомпонентипоєднуютьсявєдинецілебезформальнихпоказниківукожномузних.
Інкорпоруючімови—див. Полісинтетичнімови.
Інтегральнасема(лат. integralis —нероздільнопов'язанийзцілістю) —сема, спільнадлядвохчибільшелексичнихзначень.
Інтегральніознакифонем(лат. integralis —нероздільнопов'язанийзцілістю) —ознаки, якінеутворюютьопозиційданоїфонемизіншими, тобтонеслужатьдлярозрізненнязначеньслівчиморфем. Синонім: недиференцїйніознакифонем.
Інтерлінгвістика(лат. inter—міжілінгвістика) —розділмовознавства, якийвивчаєміжнароднімовиякзасібміжмовногоспілкування.
Інтерференція(лат. inter—між, взаємноі ferio —торкаюся, ударяю)—взаємодіямовнихсистемзадвомовності, якавиражаєтьсяу відхиленняхвіднормиісистемидругоїмовипідвпливомрідної.
Інтонація(лат. intonare —голосновимовляти) —ритміко-мелодій-ниймалюнокмовлення, якийслужитьуреченнізасобомвираженнясинтаксичнихзначеньіемоційно-експресивногозабарвлення.
Інформатика—див. Теоріяінформації.
Історико-культурнафункціямови—див. Кумулятивнафункціямови.
Історичнемовознавство—див. Діахронічнемовознавство. Ймовірніснасема—див. Потенційнасема.
Катетеризація(англ. categorization, відгрец. kategoria —ознака) — підведення явища, об'єкта, процесутощопідпевнурубрикудосвіду (категорію) івизнанняйогочленомцієїкатегорії, атакожпроцесутворенняівиділеннясамихкатегорій, членуваннязовнішньогоівнутрішнього світулюдинивідповіднодосутнісниххарактеристикйогобуттяйіснування, упорядкованепредставленнярізноманітнихявищчереззведенняїхдоменшогочисларозрядівабооб'єднань.
Категорія(грец. kategoria —ознака) — 1) одназпізнавальнихформ мисленнялюдини, якадозволяєузагальнитиїїдосвідіздійснюватийого класифікацію; 2) укогнітивнійлінгвістиці—когнітивнаструктура, концептуальнийклас, щоскладаєтьсязелементів—членівкатегорії, об'єднаних«родинноюподібністю».
Категоріястану—незмінніслова, якіозначаютьстанівживаютьсяуфункціїспіввідносногозприсудкомголовногочленаодноскладногоречення. Синонім: предикатйви.
Квазісинонімія(лат. quasi —ніби, майже, немовбиісинонімія) — див. Гіпонімія.
Квантитативнатипологіямов(лат. quantitas —кількість) —типологія, восновуякоїпокладеностатистичнііндекси, яківідображають ступіньнаявностіврізнихмовахтієїчиіншоїякісноїознаки.
Керування—тип синтаксичногозв'язку, колиодніграматичнізначеннястрижневогословавикликаютьузалежномусловіінші, алеконкретновизначеніграматичнізначення, тобтоформазалежногослова повністюзумовлюєтьсястрижневимсловом.
Кібернетичналінгвістика—лінгвістика, якарозглядаємовуякоднузкеруючихікерованихсистем; моваінтерпретуєтьсяяксистемаправилтворення, перетворенняікомбінуванняїїодиниць.