Смекни!
smekni.com

Короткий словник з мовознавства (стр. 5 из 8)

Номінативнийсинтаксис—синтаксис, якийвивчаєномінативну функціюречень, тобтофункцію, пов'язанузпозначуваноюреченням ситуацією (подією).

Номінативнімови(лат. nominativus —називний) —мови, вяких єдиноможливоюформоюпідметаєназивний (номінативний) відмінок незалежновідперехідності (неперехідності) дієслова.

Нормамовна—див. Мовнанорма.

Ностратичнатеорія(лат. noster—наш)—теорія, згіднозякою окремімовніродиниоб'єднуютьсянаглибшомуетапіреконструкціїв однуностратичнунадродину. Синонім: борёйськатеорія.

Нульоваморфема—морфема, яканемаєреальногозвукового вираженняводнійізформпарадигмиівиділяється, усвідомлюється тількиуспіввідношеннізматеріальновираженимиморфемамивіншихформахцієїжпарадигми.

Обчислювальналінгвістика—лінгвістика, предметомякоїєвивченнямови, пов'язанезможливостямимашинноїобробкиіпереробкиінформації, щоміститьсяводиницяхмови, йінформаціїпросаму мову, їїбудовуіфункціонування.

Одномірніопозиціїфонем—опозиціїфонем, вякихїхніспільні ознакивтакійсукупностібільшенідевційсистемінеповторюються.

Омоніми(грец. homos —однаковийі опута—ім'я) —слова, які звучатьоднаково, алемаютьрізнізначення.

Ономасіологія(грец. onomasia —найменуванняі logos —слово, вчення) —теоріяномінації; одиніздвохаспектівсемантики (порядіз семасіологією), якийвивчаєприроду, закономірностіітипимовногопозначенняелементівдійсності.

Описовийметод—методпланомірноїінвентаризаціїодиницьмовиіпоясненняособливостейїхбудовитафункціонуваннянапевному етапірозвиткумови, тобтовсинхронії.

Опозиціїфонем(лат. oppositio —протиставлення) —протиставленнядвохчикількохфонемдлявиявленнярізниціміжними.

Опозиційнийприйом—прийом, якийполягаєвзіставленнімовниходиницьдлявстановленняїхніхдиференційнихознакінаційосновіоб'єднанняїхупевніпарадигматичнікласи.

Орфографія(грец. orthographia, від orthos —правильнийі grapho — пишу) —історичносформованайзагальноприйнятасистемаправилщодо передачімовленнянаписьмі.

Особа—граматичнасловозміннакатегоріядієслова (вдеякихмовахтакожіменникавпозиціїприсудка), щоозначаєвідношеннясуб'єкта діїдомовця.

Палаталізація (лат. palatum —піднебіння) —пом'якшенняприголоснихупевнихфонетичнихпозиціяхвнаслідокпіднесеннясередньої спинкиязикадопіднебіння.

Парадигма(грец. paradeigma —приклад, зразок) — 1) уширокомурозумінні—рядпротиставленихмовниходиниць, кожназякихвизначаєтьсявідношеннямидоінших; 2) увужчомурозумінні—об'єднання мовниходиницьупевнікласи, декожназнихможеумовленнібути заміненоюіншоюодиницеюцьогокласу.

Парадигматика—один іздвохсистемнихаспектівувивченнімови, щорозглядаємовніодиниціяксукупностіструктурнихелементів, об'єднуванихупам'ятімовцівіпов'язанихвідношеннямпротиставлення.

Парадигматичнівідношення—відношеннявибору, асоціації, що ґрунтуютьсянаподібностійвідмінностіпозначувальнихіпозначуваних одиницьмови.

Паракінесика(грец. para —біля, коло, поряді kinetikos —той, що рухає) —жестиімімікаякзасобиспілкування.

Паралінгвістика(грец. para —біля, коло, поряділінгвістика) — 1) сукупністьневербальнихзасобівспілкування; 2) розділмовознавства, якийвивчаєцізасоби.

Переповіднийспосіб—спосіб, якийпозначаєнеочевиднудію (інформаціюзчужихуст) іможевиражативідтінокнедовір'я, сумніву, здивування. Синонім: коментатйв.

Перлокуція(лат. per —префікс, щоозначаєпосилення, завершення, дію, спрямованунащось, крізьщось, іангл. locution —мовнийзворот, вислів) —впливмовленнянасвідомістьтаповедінкуадресата.

Перформатив(лат. performo —дію) —висловлення, еквівалентне дії, вчинку.

Перформатйвнафункція—функціямовлення, якаполягаєувиконанніперформативногоакту, тобтотакого, якийрівнозначнийздійсненнюдії. Див. Перформатив.

Перцептивнафункціяфонем(лат. perceptio —сприймання, пізнавання) —розпізнавальнафункція.

Пїджини(відспотвореногоангл. business —справа) —змішані мовизіспрощеноюструктурою, яківикористовуютьсяякзасібміжетнічногоспілкування.

Пізнавальнафункціямови—див. Гносеологічнафункціямови.

Побутовийконтекст—див. Ситуативнийконтекст.

Поверхневаструктура—спосібконкретногоописусинтаксичноїпобудовикожногоокремогореченнязйогоглибиннихструктур. Див. Глибиннаструктура.

Поетичнафункціямови—див. Естетичнафункціямови.

Полісемія(грец. polysemos —багатозначний) —наявністьрізних лексичнихзначеньводномуйтомусамомуслові.

Полісинтетичнімови(грец. polys —багатоі synthesis —поєднання) —мови, вякихрізнічастинивисловленняувиглядіаморфнихслів-основ (коренів) об'єднанівєдиніскладнікомплекси, сукупністьяких оформляєтьсяслужбовимиелементами. Синонім: інкорпоруючімови.

Поняттєвікатегорії— загальнісмисловікомпоненти, властивіне окремимсловамісистемамїхніхформ, аширокимкласамслів, щовиражаютьсявмовірізноманітнимизасобами (прямочинепрямо, явночи приховано, лексично, морфологічноабосинтаксично).

Поняття—формамислення, вякійвідбиваютьсязагальніістотні властивостіпредметівіявищоб'єктивноїдійсності, загальнівзаємозв'язкиміжнимиувиглядіцілісноїсистемиознак.

Порівняльно-історичнемовознавство— лінгвістичнийнапрям, якийдосліджуємовидлявстановленняїхньоїспорідненостітавивченняісторичногорозвиткуспорідненихмов.

Порівняльно-історичнийметод—сукупністьприйомівіпроцедур історико-генетичногодослідженнямовнихсімейігруп, атакожокремихмовдлявстановленнязакономірностейїхрозвитку. Синоніми: компаративнийметод, лінгвогенетйчнийметод.

Погоджувальналінгвістика—див. Генеративїзм.

Потенційнасема—сема, яканехарактеризуєпозначенісловом предметчипоняття, алеможевиявлятисяупевнихситуаціях. Синонім: ймовірніснасема.

Прагматика(грец. pragmatikos —дійовий, чинний) —сферадослідженьусеміотиціймовознавстві, вякійвивчаєтьсяфункціонуваннямовнихзнаківумовленні; розділмовознавства, якийвивчаєкомплекспроблем, щостосуєтьсямовця, адресата, їхвзаємодіївкомунікації.

Прагматичнафункціямови—функція, щовказуєнаставленнямовцядовисловленого.

Прагматичнийсинтаксис—синтаксис, предметомякогоєкомплекспроблем, пов'язанихзмовцеміадресатом, їхвзаємодієюупроцесікомунікації.

Прамова—мова, здіалектівякоївиниклагрупа (сім'я) спорідненихмов.

Праформа—вихіднадляпізнішихутвореньмовнаформа, реконструйовананаосновізакономірнихвідповідниківуспорідненихмовах. Синонім: архетйп.

Предикат(лат. praedicatum —сказане) —конститутивнийелемент судження, тобтоте, щоговориться (стверджуєтьсяабозаперечується) просуб'єкт.

Предикативи(лат. praedicativus —стверджувальний, категоричний) —див. Категоріястану.

Предикативність—комплекснасинтаксичнакатегорія, якавиражаєвідношенняповідомлюваногододійсностііформуєреченняяккомунікативнуодиницю.

Пресупозиція(лат. ргае—попередуі suppositio —припущення, презумпція) —компонентсмислуречення, якийповиненбутиістинним длятого, щобреченнянесприймалосьяксемантичноаномальнеабо недоречневданомуконтексті.

Привативніопозиціїфонем—опозиції, вякиходинелементмає якусьознаку, аіншийїїнемає.

Прийомвідносноїхронології—прийомпорівняльно-історичного методу, якийполягаєувстановленніпослідовностіпоявивчасімовних явищ (якезнихвиниклораніше, аякепізніше).

Прийомвнутрішньоїреконструкції—прийомпорівняльно-історичногомовознавствавідтвореннянезасвідченихмовнихформшляхом порівняннямовниходиницьвсерединіоднієїмови.

Прийомзовнішньоїреконструкції—прийомпорівняльно-історичногомовознавствавідтвореннянезасвідченихмовнихформнаоснові порівняннявідповідниходиницьспорідненихмов.

Прийом«слівіречей»—прийомдослідженнялексики, заякого історіюсловавивчаютьразомзісторієюпозначуваноїсловомречі.

Прийомтематичнихгруп—прийомдослідженнялексики, заякогослововивчаютьузв'язкузіншимисловами, пов'язанимизнимспільноютемою.

Прийомивнутрішньоїінтерпретації—способививченнямовних явищнаосновіїхсистемнихпарадигматичнихісинтагматичнихзв'язків.

Прийомизовнішньоїінтерпретації—способививченнямовних явищзазв'язкомзпозамовними (соціологічними, логіко-психологічнимитаін.) явищами.

Прийомиміжрівневоїінтерпретації—способидослідженнямовнихявищ, якіполягаютьутому, щоодиниціодногорівнявикористовуютьякзасіблінгвістичногоаналізуодиницьіншогорівня.

Прикладнемовознавство—напрямумовознавстві, якийопрацьовуєметодивирішенняпрактичнихзавдань, пов'язанихізвикористанняммови.

Прилягання—типсинтаксичногозв'язкуміжсловами, якийвиражаєтьсяпозиційно (порядкомслів) абоінтонаційно.

Принципконгеніальності(лат. соп—префікс, щоозначаєоб'єднання, спільність, сумісність, і genius—дух)—принципгармонізації творчихможливостейавтораічитача.

Прихованікатегорії—семантичнійсинтаксичніознакислівчисловосполучень, якінемаютьявногоморфологічноговираження, алеєсуттєвимидляпобудовийрозуміннявисловлення, зокрематому, щовони впливаютьнасполучуваністьслів.

Пропозиція(лат. propositio —основнеположення) —семантичний інваріант, спільнийдлявсіхчленівмодальноїйкомунікативноїпарадигмречень.

Пропорційніопозиціїфонем—опозиції, вякихвідмінністьміжфонемамитакасама, яківіншійопозиції.