5. Для кожного складу вибирається, як правило, одне читання, однак невелике число слів зберігає два читання. Наприклад, знак 血 'кров' читається xіe і хue [4,241-245].
1.2.2 Основні принципи вибору читань географічних назв
Основні принципи вибору читань географічних назв зводяться до наступного:
1. Якщо місцеве читання географічної назви відрізняється від його пекінського читання, то як стандарт береться пекінське. Наприклад, ієрогліф 郿 у назві повіту Мэйсянь має місцеве читання mi, а в Пекіні читається meі; ієрогліф 略 у слові Люэян має місцеве читання luo, а пекінське - lűe. Читання цих ієрогліфів змінюється відповідно до фонетичних закономірностей, як стандарт береться пекінське.
2. Якщо деякі ієрогліфи, що позначають географічні назви, мали в минулому певні особливі читання, які зараз співпадають із місцевими, то, виходячи із принципу "ім'я дається хазяїном", читання цих назв змінам більше не підлягають. Наприклад, власне ім'я 郦样 читається Yueyang, а не Liyang, 藉虞 читається Xіeyu, а не Jіeyu .
3. Якщо ряд ієрогліфів, що позначають географічні назви, мав у минулому особливі читання, з якими сучасні читання не збігаються, то в цьому випадку відповідно до закономірностей співвідношення пекінської й місцевої вимови ці ієрогліфи одержують читання на путунхуа. Наприклад, установлено, що власне ім'я 翮仄 читається Heze (а не Geze).
1.2.3 Значення документу "Сфера й принципи розгляду читань ієрогліфів”
В 1982 р. після поновлення роботи Орфоепічної комісії був додатково розроблений документ "Сфера й принципи розгляду читань ієрогліфів". Його основний зміст:
1. Сфера розгляду
а) Розгляду підлягають тільки читання слів путунхуа, включаючи читання розповсюджених у путунхуа вэньянизмів, чэньюїв, афоризмів; читання діалектних слів (включаючи пекінський місцевий говір) і слова древньокитайскої мови не розглядаються;
б) розглядаються тільки різночитання з розмовної мови, нові читання й слова, що з'явилися лише в останні роки;
в) розглядаються тільки читання складних ієрогліфів, що позначають імена, прізвища людей і географічні назви, які з'явилися в пресі в останні роки.
2. Принципи розгляду
а) При розгляді читань окремих слів необхідно виходити з вимог відповідності закономірностям еволюції фонем пекінського діалекту, а також зручності з погляду вивчення путунхуа у районах, де говорять на діалектах; необхідно виходити також з реальної ситуації, враховуючи вимову, яка звична для більшості мовців. Наприклад, ієрогліф 播 'передавати' у слові 播音机 'радіо' у старих словниках читався BÒ, а в цей час більшістю читається як BÓ;
б) при виборі читань імен і прізвищ, географічних назв перевага віддається сучасному читанню ніж старому, більше розповсюдженому ніж менш розповсюдженому, більш звичному для більшості ніж менш звичним; до принципу "ім'я дається хазяїном" необхідно підходити обережно; варто враховувати, чи торкається дане читання діалектного і якщо так, то як воно співвідноситься із читанням на путунхуа. Діалектний варіант у цьому випадку не підходить. Наприклад, власне ім'я 江西з діалекту провінції Цзянси не слід транскрибувати Yanshan, тому що в цьому діалекті ієрогліф 'графіт' зі слова 铅 'олівець' теж читається yan;
в) якщо ієрогліф має одне значення, але кілька читань, то останні також поєднуються в одне за допомогою таких методів, як скорочення, перегляд і доповнення. Наприклад, ієрогліф 指 'палець; показувати, мати на увазі' читається zhі (у слові 指甲 'ніготь'), zhі (у слові 手指 'палець'), zhі (у слові 指 'показувати'). Всі ці читання можна замінити одним – zhǐ。
"Проект зведеного списку слів путунхуа з рекомендованим читанням, що складається із трьох частин", був розглянутий ще раз, після чого він придбав характер офіційного документа. Зміст його також було розширено. Розгляд читань(вимови) відбувається, виходячи з огляду на ситуацію, що склалася на континентальному Китаї. Але питання, чи можна застосувати результати цих реформ у інших китаємовних громадах, ще потребує детального вивчення і дослідження.
Вибір орфоепічної норми для різночитанні - це один з аспектів нормалізації китайської мови. Ще один її аспект - упорядкування лексики, головним чином науково-технічної термінології, а також імен і географічних назв, що є фонетичними запозиченнями. Калькування може бути здійснено багатьма способами; для фонетичних запозичень перешкодою служать ієрогліфи- омофони й діалектні читання. Сьогодні, коли швидко розвивається наука й техніка, у широких масштабах здійснюється гуманітарний обмін, нормалізація фонетичних запозичень перетворилася для китайської мови у важливу проблему. Тільки після того, як новий термін проіснує багато років, намічається тенденція до його однакового перекладу. Наприклад, термін "лазер" спочатку переводився методом фонетичного запозичення й читався лайсай, а згодом став переводитися калькою цзигуан, тоді як за межами континентального Китаю він переводиться й по-іншому, наприклад лэйшэ. Після приходу в США до влади Рейгана з'явилися різні способи транскрибування його прізвища, такі, як Лигэнь (Пекін), Лэйгэнь (Тайвань), Легэнь (Гонконг); при цьому використовуються різні ієрогліфи, що читаються також по-різному. В останні роки всі наукові й спеціалізовані організації приділяють велику увагу уніфікації термінології, проводять безліч нарад з питань вибору й твердження термінів, обговорюють проблему скорочення числа термінів- омонімів, видають багато різних термінологічних словників. Це зіграло відому роль у нормалізації, однак попереду ще чекає великий обсяг роботи. Появи в різних китаємовних громадах різних варіантів того самого терміна уникнути важко. Якщо виявиться можливим скоротити розбіжності й збільшити кількість однакових термінів, то використання китайської мови (хуаюй) на міжнародному рівні стане більш зручним.
1.3 Критерії рівнів володіння путунхуа
Ключовою ланкою в поширенні путунхуа є підготовка викладачів. У Пекіні й у всіх провінціях є "курси вивчення путунхуа", обов'язкові для викладачів мови й писемності навчальних закладів усіх типів. Щоб забезпечити більш точну оцінку знань, останнім часом в експериментальному порядку розроблений документ "Критерії рівнів володіння путунхуа". Перший рівень означає вміння вільно вживати стандартний путунхуа, а також точна вимова звуків і тонів при читанні розповсюджених ієрогліфів; обороти мови й інтонація повинні відповідати стандарту, лексика й граматика - бути нормативними; не допускається вживання діалектизмів під час публічних виступів, декламації й у бесідах. Другий рівень означає вміння вживати путунхуа який відповідає стандарту, але можуть проскакувати діалектизми у вимові; звуки й тони при читанні розповсюджених ієрогліфів повинні вимовлятися чітко, неточності в їхній вимові повинні відчуватися й виправлятися мовцям самостійно; обороти у мові й інтонація в цілому повинні бути правильними, лексика й граматика - у цілому відповідати нормі; діалектизми під час публічних виступів, декламаціях й у бесідах не повинні впливати на взаєморозуміння. Третій рівень означає вміння говорити не на стандартному путунхуа; при цьому звуки й тони в основному повинні бути правильними, лексика й граматика - в основному відповідати нормі; вимова під час офіційних виступів і бесідах має в цьому випадку помітний діалектний відтінок, а взаєморозуміння досягає звичайно 90%. Навички володіння путунхуа, які недосягають третього рівня, відносяться до підготовчого рівня, а ті, що перевищують вимоги першого рівня виділяються в особливий рівень. Застосовуючи ці критерії, варто висувати диференційовані вимоги з урахуванням розходжень у місці проживання, професії, віці, національності тієї або іншої особи.
Велика радість чути про значні успіхи в поширенні гоюя на Тайвані, також про те, що росте увага до поширення мови хуаюй у Сінгапурі, уживають відповідні зусилля й у Малайзії, з кожним роком росте число курсів по вивченню цієї мови для населення Гонконгу. Поширення путунхуа на континенті поперемінно переживає періоди бурхливого підйому й занепаду, у різних районах відбувається нерівномірно. Недавно в Конституцію внесене положення про поширення путунхуа. Це є сигналом до того, що китайцям треба зібратися із силами й усіляко проводити таку роботу. Те, що в китаємовних громадах по всьому світу загальній мові надається все більше й більше значення, є досить підбадьорюйочою звісткою; цей є наслідком розвитку транспорту й підвищення культури[1,363-375].
РОЗДІЛ 2
УПОРЯДКУВАННЯ ІЄРОГЛІФІВ І ПРОБЛЕМА ІЄРОГЛІФІЧНОЇ ПИСЕМНОСТІ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ
2.1 Визначення числа ієрогліфів
Число ієрогліфів постійно й повселюдно зростає, при їхньому народженні про це не повідомляється, а коли в певний момент у них зникає необхідність, то після смерті їх не ховають. В ієрогліфічних словниках мертві й живі знаки перебувають поруч і розходження між ними не фіксуються. Скільки ж ієрогліфів потрібно зрештою використовувати для запису сучасної китайської мови? Ніхто не може цього сказати. Дане явище не слід розглядати як таке. Це питання потребує ретельного вивчення і чітких відповідей.
Перепис населення необхідний. Необхідний і перепис ієрогліфів. При переписі населення листуються тільки живі люди. При переписі ієрогліфів повинні листуватися тільки ієрогліфи сучасної китайської мови. "Визначити розміри ієрогліфічної спадщини, видати повний список ієрогліфів сучасної китайської мови - це стане найбільшою подією в історії китайської писемності!". У словниках ієрогліфів всіх епох число включених у них знаків відомо, однак воно не еквівалентне загальному числу ієрогліфів, що є вживаними. Скільки всього древніх і сучасних ієрогліфів? Важко відповісти на це питання. Якщо провести загальний підрахунок не дивлячись на епохи, то його цінність буде невелика. Терміновим завданням є з'ясування того, скільки всього і яких саме ієрогліфів сучасної китайської мови існує . Це має як практичне, так і наукове значення.