Смекни!
smekni.com

Структурно-семантичні особливості перекладу пареміологічних одиниць англійської та української мови (стр. 5 из 10)

Традиційно однією з диференційних ознак прислів’я вважається стійкість його структурно-змістової основи [Вяльцева, 1990 : 8; Кунин, 1970 : 34; Yankah, 2000 : 4 ]. Відомо, що прислів’я відносяться до текстів жорстокого типу [Дмитренко, 2000 : 83], які функціонують у синтаксично замкнутому вигляді [Кунин, 1970 : 200]; для них характерні високий ступінь структурної цілісності, простота синтаксичної побудови та відсутність ускладнених лексико-граматичних засобів [Корень, 2000 : 4]. Типовою ознакою прислів’їв є й те, що їхня синтаксична структура побудована за моделями простого або складного речення [Вяльцева, 1990 : 9-10]. Вони актуалізуються як розповідні чи спонукальні типи висловлень у стверджувальній або заперечній формі [Корень, 2000 : 7].

За словами О.В. Корень [там само : 5-7], прислів’я та приказки належать до нетипових текстів, які відрізняються відсутністю сильних позицій, фабули, структурно-композиційних параметрів звичайних текстів, зафіксованого авторства та дійових осіб, утворюючи особливу групу комунікативних одиниць у парадигмі текстів малих форм. Мала форма паремійних одиницьпояснюється їх поверхневою структурою, складеною з одного простого чи складногоречення. З точки зору поверхневої структури, домінантними є двоскладові речення зпідметом та присудком та односкладові речення.

Двоскладові речення-прислів’я складають найбільшу групу паремійних одиниць. Спектр значень охоплює поле бажаності, переваги, попередження, що відбиває стереотипи світобачення і поведінки представників певного етносу, наприклад: All cats are grey in the dark, що перекладається як, Вночі всі кішки сірі; Small rain lays great dust – Малий, та вдалий. Більше того, традиційно поверхнева структура прислів’їв та приказок тяжіє до скорочення, що призводить до їх редукування: прислів’я та приказки, перетворюючись в окремі фрагменти, набувають статусу номінативних одиниць: No flies on him; Birds of a feather; Nine lives; Jack of all trades [Захарова, 2001 : 115-117].

У межах обсягу прислів’я V- (7+2)-min паремії репрезентовані трьома синтактико-структурними типами: розповідним (1), спонукальним (2), питальним (3): 1) Carelessshepherdsmakemanyafeastforthewolf. -У недбалого пастуха вовки завжди ситі; 2) Chooseabookasyouchooseafriend. - Вибирай книжку, як вибираєш друга; 3) Whatcanyouget (have) ofthecatbutherskin? - З поганої вівці хоч вовни жмут. Окличні прислів’я, як зазначає О.В. Кунін, в англійській мові не представлені [Кунин, 2000 : 258]. Щодо категорії часу, в англійських прислів’ях переважає форма теперішнього часу та позачасова форма дієслова, дуже рідко – минулий час:

Diamondcutdiamond. (Наскочила коса на камінь) [Баранцев, 1973 : 18].

У масиві паремій виділяються чотири загальні типи прислів’їв: питальні, розповідні двоскладові, односкладові непредикативні та односкладові предикативні (головним чином імперативні), кожен з яких характеризується конкретними конституційними, змістовними та прагматичними властивостями. Багате різноманіття моделей властиве для розповідних прислів’їв (з простим та складним синтаксисом). Моделі з формою простого розповідного речення головним чином репрезентовані типами S+P, S+P+DO, S+P+IO, S+P+AM, S+P+IO/DO+AM та інші (де S – підмет, P – присудок, DO – прямий додаток, IO – непрямий додаток, AM – різні обставини (часу, місця, причини і т.д) [Хавхун, 1998 : 24].

Необхідно зазначити, що двоскладові речення-прислів’я утворюють найбільшу групу пареміологічних одиниць. У них проявляються головні тенденції розвитку паремій. Спектр значень охоплює поле асертивної бажаності, переваги, попередження, що інкорпорується у глибинну структуру прислів’їв з метою прищепити та скоординувати стереотипи світобачення і поведінки представників певного етносу.

Отже, синтаксична структура прислів’їв зазвичай будується за моделями простого або складного (складносурядного та складнопідрядного) речення [Коновець, 2000 : 9-10; Green, 2000 : 389]. Як правило, прислів'я включають 7±2 слів, що відповідає можливостям оперативної пам'яті і мовця, і слухача [Pawley, 1990 : 4; Пропп, 2001 : 17; Милюкова, 1987 : 164; Hirsch, 2002 : 189]. Стверджувальні або заперечні комунікативні типи висловлень репрезентуються у прислів’ях трьома синтактико-структурними підтипами: розповідним, спонукальним і питальним (напр., Lifebeginsatforty,Givecreditwherecreditisdue, Whykeepadogandbarkyourself?) [Pawley, 1990 : 7], із домінуванням стверджувальних форм (99, 26% серед досліджуваних [Pawley, 1990 : 7 : 9] 450 одиниць). Крім того, притаманні спонукальним прислів’ям імперативність та директивність [там само : 11] можуть бути виражені за допомогою розповідної моделі [Kuusi, 1998 : 254-255].

Результати ряду досліджень свідчать, що текст паремій за час свого існування набуває деяких лексико-граматичних змін [Kuusi, 1998 : 267]. Визначення допустимих меж лексико-граматичної варіативності прислів’я, яка не порушує його дидактичного змісту слід віднести до питань, що не отримали до цих пір остаточного вирішення.

Так, з одного боку, константність структури прислів’я [Кунин, 1970 : 196; Денисов, 1987 : 7; Dundes, 2000 : 389; Pawley, 1990 : 15; Молчанова, 2004: 86; Ковалів, 2007 : 37; Вяльцева, 1990 : 133] дозволяє відносити його до класу лексикалізованих реченнєвих основ (lexicalizedsentencestems), як, наприклад, прислів’яAstitchintimesavesnine, на відміну від речення А stitchintimesavestwenty-six, яке втратило статус конвенційного прислів’я.З прикладу видно, що лексичні зміни у складі прислів’я можуть призвести до появи варіантів, що є граматично правильними реченнями, але вже не сприймаються як прислів’я, оскільки традиційність вживання прислів’я забороняє зміни в його лексико-граматичній основі [Avdikos, 1976 : 122].

Аналіз варіантів одного й того ж прислів’я, які містяться у пареміографічному словнику [Avdikos,1976 : 29] показав, що зміни у лексико-граматичному складі прислів’їв можуть включати: вживання синонімів (напр., ItisanillbirdthatfoulsitsownnestItisafoulbirdthatdefilesitsownnest), заміну архаїзмів на більш уживані лексичні одиниці (напр., BurntbairnsdreadthefireAburntchilddreadsthefire), варіативність модальних дієслів (напр., Accidents will happen in the best regulated familiesAccidentscanoccurin the best regulated families), прийменників (напр., TheappetitecomeswitheatingTheappetitecomesineating), артиклів (напр., CuriositykilledthecatCuriositykilledacat), числа іменника (напр., DontcrossthebridgesbeforeyoucometothemDontcrossthebridgetillyougettoit), часових форм дієслів (здебільшого, взаємозамінність форм теперішнього та майбутнього неозначених часів) (напр., BygonesarebygonesBygonesshallbebygones), вживання пасивного стану замість активного (напр., YoucannotcatcholdbirdswithchaffOldbirdsarenottobecaughtwithchaff), зміни у тема-рематичному членуванні (напр., ThedarkesthouristhatbeforethedawnItisalwaysdarkestbeforethedawn), наявність синтаксичних розширювачів (обставини, означення) (напр., AppearancesaredeceptiveAppearancesoftendeceive), сполучникового й безсполучникового зв’язку (напр., Artislong, timeisfleeting - Artislongandtimeisshort), варіювання типів підрядних речень (напр., Ifthecapfits, wearitThosewhomthecapfits, letthemwearit) тощо. При цьому необхідно зазначити, що зміни у лексико-граматичному складі прислів’я обмежуються відносною стабільністю його образної структури та вживаних лексичних одиниць [Avdikos,1976 : 29].

Отже, однією з диференційних ознак прислів’їв та приказок вважається стійкість їх структурно-змістової основи, оскільки вони відносяться до текстів жорстокого типу, для яких характерні високий ступінь структурної цілісності, простота синтаксичної побудови та відсутність ускладнених лексико-граматичних засобів. Типовою ознакою прислів’їв є й те, що їхня синтаксична структура побудована за моделями простого або складного речення. Вони актуалізуються як розповідні чи спонукальні типи висловлень у стверджувальній або заперечній формі. Аналізуючи пареміологічний фонд англійської мови, доходимо висновку, що лексико-граматичні засоби (архаїзми, синоніми, пасивний стан, розповідне двоскладове речення, порівняння, модальні дієслова, синтаксичні розширювачі) зустрічаються у структурі майже кожної паремії.

1.2.3 Стилістичні засоби оформлення англійських паремій

При конкретному застосуванні того чи іншого образу зміст висловлюваної думки стає особливо ясним і дохідливим [Медведєв, 1982 : 53]. Наприклад, таке поняття як “праця” відтворюється у англійських прислів’ях за допомогою різних образів: Acatinglovescatchesnomice - Без труда немає плода; Hethatwouldeatthefruitmustclimbthetree - Без трудів не їстимеш пирогів.

Образність цих прислів'їв досягається стилістичними засобами, які містяться в образній основі вислову. Під стилістичним засобом розуміється спрямоване і свідоме посилення певної структури або семантичної риси мовної одиниці (нейтральної чи експресивної), яке досягло узагальнення і типізації і стало таким чином образом породжуючої моделі [Galperin, 1971 :37].

Взагалі стиль – це не лише сукупність прийомів, а й відбиття у повідомленні сприйняття оточуючої дійсності, образного бачення світу та образного мислення, невід'ємного від емоційної оцінки за рахунок поєднання стилістичних засобів, які поділяються на образотворчі та виразні.