Смекни!
smekni.com

Структурно-семантичні особливості перекладу пареміологічних одиниць англійської та української мови (стр. 9 из 10)

Рис. 2.1. Процентне співвідношення використання способів перекладу паремій


З рисунку 2.1. видно, що перекладачі надають перевагу чотирьом з п’ятьох засобів перекладу паремій, а саме, повному відповіднику (еквівалент) (28,44%), частковому відповіднику (17,33%), калькуванню (29,11%) та “псевдодослівному” відповіднику (25,11%), приклади відтворення пареміологічних одиниць шляхом описового перекладу складають лише 4,44% від загальної кількості (450 одиниць) проаналізованих нами паремій, тобто не є частотними.

Висновки до розділу 2

Вивчення теоретичних та експериментальних джерел, присвячених перекладу паремій, дозволяє узагальнити, що адекватне відтворення прислів'їв і приказок складає особливу перекладацьку проблему. Існує декілька способів відтворення прислів’їв та приказок з однієї мови на іншу. При створенні експериментального корпусу нашого дослідження, ми користувалися способами перекладу паремій запропонованих В.Виноградовим, а саме: повний відповідник (еквівалент), частковий відповідник, «псевдодослівний» відповідник, описовий переклад та калькування.

Повною відповідністю (еквівалентом) перекладається прислів'я, коли в мові перекладу є відповідник, рівнозначний по сенсу, функції і стилістичним характеристикам прислів'ю оригіналу та співпадає з ним повністю або в основі своєї по образному змісту.

Часткова відповідність застосовується у випадку, коли прислів'я мови перекладу еквівалентне прислів'ю мови оригіналу по сенсу, функції і стилістичному забарвленню, але розрізняється своїм образним змістом.

Калька не піддається ніякій персональній ритмічній і метафоричній організації. Прислів'я відтворюється майже дослівно, і сам контекст підказує, що читач має справу зі стійким зворотом, відтворним за оригіналом.

До “псевдодослівних” відповідників вдаються, коли перекладач вважає недоцільним використовувати наявні в мові відповідності або коли взагалі немає повного або часткового еквівалента прислів'я. У цьому випадку перекладач «винаходить» прислів'я, відтворюючи без модифікацій або з деякими змінами образний зміст оригінального прислів'я і, звичайно, зберігаючи її сенс.

Описовий переклад зводиться до тлумачення, пояснення прислів'я, яке в перекладеному тексті практично перестає існувати як самостійна мовна одиниця і немов розчиняється в контексті. При такому способі перекладу неминучі стилістичні і інформаційні втрати.

У структурно-семантичному значенні, прислів’я є закінченими реченнями. Переважно це розповідні двоскладові речення із замкнутою структурою, які мають смислову та інтонаційну завершеність, категорії предикативності та модальності. В їх основі лежать не цілісні смислові речення, а судження. Майже кожна проаналізована паремія має такі мовні засоби реалізації: метафора, алітерація, асонанс, рима, перифраз та зіставлення.

Проаналізувавши 450 пареміологічних одиниць, ми дійшли висновку, що при перекладі прислів’їв та приказок перекладачі надають перевагу чотирьом з п’ятьох засобів перекладу паремій, а саме, повному відповіднику (еквівалент) (28,44%), частковому відповіднику (17,33%), калькуванню (29,11%) та “псевдодослівному” відповіднику (25,11%), приклади відтворення пареміологічних одиниць шляхом описового перекладу складають лише 4,44% від загальної кількості (450 одиниць) проаналізованих нами паремій, тобто не є частотними.

Висновки

Для визначення лінгвістичного статусу прислів’їв та приказок найбільш доцільним вбачається використання терміну «текст малої форми», оскільки його специфіка полягає у відсутності чіткої фабули, структурно-композиційних параметрів звичайних текстів, зафіксованого авторства та дійових осіб. Характерними лінгвістичними ознаками актуалізованих у мовленні паремій як біфункціональних комунікативно-номінативних одиниць є стислість, синтаксична замкненість, евфонічність та інтонаційна цільнооформленість.

Ретроспективний огляд вивчення паремій засвідчив, що виникнення прислів’їв бере початок з часів первіснообщинного ладу. Прислів’я та приказки в переважній більшості створюються самим народом, багато було популяризовано або створено відомими письменниками та поетами, а також запозичено з інших мов та з Біблії. Усі перераховані чинники виникнення паремій є характерними і для англійських, і для українських мов.

Синтаксична структура прислів’їв, зазвичай, будується за моделями простого або складного (складносурядного та складнопідрядного) речення. Як правило, прислів'я включають 7±2 слів, що відповідає можливостям оперативної пам'яті і мовця, і слухача. Стверджувальні або заперечні комунікативні типи висловлень репрезентуються у прислів’ях трьома синтактико-структурними підтипами: розповідним, спонукальним і питальним, із домінуванням стверджувальних форм. Крім того, притаманні спонукальним прислів’ям імперативність та директивність можуть бути виражені за допомогою розповідної моделі.

Мовні засоби реалізації англійських прислів’їв та приказок: фонетичні (рима, алітерація, асонанс), лексико-граматичні (архаїзми, синоніми, порівняння, розповідне двоскладове речення, пасивний стан, модальні дієслова, синтаксичні розширювачі) та стилістичні (зіставлення, епітети, повтори, метафори, метонімії, перифрази) слугували підґрунтям для формування експериментального корпусу та для вивчення особливостей перекладу англійських прислів’їв та приказок на українську мову.

Вивчення теоретичних та експериментальних джерел, присвячених перекладу паремій, дозволило узагальнити, що адекватне відтворення прислів'їв і приказок складає особливу перекладацьку проблему. Існує декілька способів відтворення прислів’їв та приказок з однієї мови на іншу. При створенні експериментального корпусу нашого дослідження, ми користувалися способами перекладу паремій запропонованих В.Виноградовим, а саме: повний відповідник (еквівалент), частковий відповідник, «псевдодослівний» відповідник, описовий переклад та калькування.

У структурно-семантичному значенні, прислів’я є закінченими реченнями. Переважно, це розповідні двоскладові речення із замкнутою структурою, які мають смислову та інтонаційну завершеність, категорії предикативності та модальності. В їх основі лежать не цілісні смислові речення, а судження. Майже кожна проаналізована паремія має такі мовні засоби реалізації: метафора, алітерація, асонанс, рима, перифраз та зіставлення.

Проаналізувавши 450 пареміологічних одиниць, ми дійшли висновку, що при перекладі прислів’їв та приказок перекладачі надають перевагу чотирьом з п’ятьох засобів перекладу паремій, а саме, повному відповіднику (еквівалент) (28,44%), частковому відповіднику (17,33%), калькуванню (29,11%) та “псевдодослівному” відповіднику (25,11%), приклади відтворення пареміологічних одиниць шляхом описового перекладу складають лише 4,44% від загальної кількості (450 одиниць) проаналізованих нами паремій, тобто не є частотними.


Summary

The paper is dedicated to the study of translation techniques of English proverbs and sayings into Ukrainian by means of establishing their structural and semantic features.

The object of our workis structural and semantic features of English and Ukrainian proverbs and sayings.The subject is the means of rendering linguistic peculiarities of English proverbs and sayings into Ukrainian.

The results of the theoretical analysis and experimental data of the linguistic specificity of English proverbs and sayings prove that the term “text of a small form” is the most appropriate for the definition of proverbs or sayings since they don’t have a clear subject matter, but are characterized by the structural composition typical of a common text.

The linguistic peculiarities of proverbs and sayings are compressionand syntactical rigidity. From the structural and semantic point of view, proverbs are complete sentences. Mostly, they are narrative dissyllabic sentences with a closed system that have semantic and intonation completeness, the category of predication and modality. They are based on judgments rather than on coherent semantic sentences.…………..

The syntactic structure of proverbs is usually built following the model of simple and complex (compound coordinated and subordinated) sentences. Typically, proverbs include 7+-2 words, the number that corresponds to the capacity of operational memory of the speaker of listener. Affirmative or negative communicative types of utterances are represented in the sayings and proverbs by three syntactic-structural subtypes: narrative, imperative and interrogative, with dominance of affirmative forms.

The summary of theoretical ideas and experimental data on the linguistic means realizing English proverbs and sayings made it possible to systemise these means as follows: phonetic (rhyme, alliteration, assonance), lexico-grammatical (archaisms, synonyms, comparison, narrative dissyllabic sentences, passive voice, modal verbs, syntactic secondary extenders) and stylistic (comparisons, epithets, repetitions, metaphor, metonymy, periphrasis). The presented systematisation served as the basis for the study of the translation specificity of the linguistic means creating English sayings and proverbs.

The conducted within the scope of the research aim systematisation of different translation techniques allowed us to use methods suggested by V.Vynogradov, namely: complete analogue (equivalent), partial analogue, “pseudo-word-for-word” analogue, descriptive translation and tracing.

Following the research theoretical basis, we examined 450 English proverbs and sayings. It has been established that the most common means of English proverbs and sayings translation is by tracing (29,11%). Other frequently used translation techniques are: full analogue (equivalent) (28,44% of the analyzed proverbs and sayings), “pseudo-word-for-word” analogue (25,11%), partial analogue (17,33%). The translation of proverbs and sayings by descriptive technique comprises only 4,44% from the total number (450 units) of analyzed proverbs and sayings.


Список використаної літератури

1. Авксент’єв Л.Г. Cучасна українська мова. Фразеологія. -- Х.: Вища школа, 1997. – С. 21-26.

2. Алефіренко М.Ф. Проблема фразеологічного рівня мови // Мовознавство. – 1984. – №5 – С. 22-27;

3. Амосова Н.Н. Основы английской фразеологии. – Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1963. – 208 с.

4. Аникин.П.В. Мудрость народов // Пословицы и поговорки народов Востока. – М.: Изд-во восточной литературы, 1987. – С. 7-17.

5. АрнольдИ.В. Стилистика современного английского языка (Стилистика декодирования). – Л.: Просвещение, 1981. – C. 98.

6. Ахманова О.С. Словарь лингвистических терминов. М.: Издательство Советская энциклопедия, 1966. – 576 с.

7. Баранцев К.Т. Английские пословицы и поговорки. – К.: Радянська школа,1973. – 175 с.

8. Буковская И.О., Вяльцева С.И. О критериях отбора и употреблении английских пословиц // Словарь употребительных английских пословиц: 326 статей / 3. И. Дубянская и др. – 3-е изд., стереотип. — М.: Рус. яз., 1990. – С. 8-15, 147.

9. Верба Л.Г. Граматика сучасної англійської мови. – М.: ВП Логос, 2003. – С. 33.