І на своїм чолі твоє сіяння
Почуть бажаю хоч єдину мить.
І мені заспівати хотілось
Лебединую пісню собі.
Хтіла я тебе в серці сховати,
Хотіла б я піснею стати
У сюю хвилину ясну,
Щоб вільно по світі літати,
Щоб вітер розносив луну.
Хотіла б я вийти у чистеє поле,
Припасти лицем до сирої землі
І так заридати, щоб зорі почули,
Щоб люди вжахнулись на сльози мої.
Модальні дієслова можуть поєднуватись також з підрядною частиною (у випадку, коли бажання ліричного героя стосується не власної особи, а навколишнього світу):
Хоч би мене убила блискавиця,
я прагну, прагну, щоб вона злетіла,
щоб хоч на мить чоло те просіяло.
Модальні дієслова можуть презентувати бажання, поєднуючись з іменниками:
Тінь марна я, мене жаль-туга обійма,
Самої смерті прагну, більше вже нічого.
Для інших і доля, і щастя хай буде,
Собі я бажаю не сну, а життя, –
Хто зо сну прокинувсь, хай щастя забуде,
Йому вже до щастя нема вороття!
Бо я прагну від тебе привіта,
Як дощу деревце те зелене.
Посмертного життя не хочу я собі,
Мені про нього гірше ніж байдуже.
2.2 Вираження бажальної модальності за допомогою модальних часток
Частки – один із засобів творення модальності. У текстах Лесі Українки найчастіше фігурують частки хай, нехай. Ці частки, як відомо, слугують також для творення імперативу. використання автором саме цих часток підсилює інтенції ліричного героя.
Хай ми хоч раз заговоримо громом
так, як веснянії хмари!
Для інших і доля, і щастя хай буде,
Собі я бажаю не сну, а життя, –
Хто зо сну прокинувсь, хай щастя забуде,
Йому вже до щастя нема вороття!
Сім струн я торкаю, струна по струні,
Нехай мої струни лунають,
Нехай мої співи літають
По рідній коханій моїй стороні.
І так наш світ повитий горем та журбою,
Нехай ніхто не плаче по мені,
Нехай не засмучу нікого я собою.
Нехай побачу я в смутні для мене дні
Утіху щирую та усміхи ясні.
Хай живуть вони в ніжній красі чарівній, –
я сама їх знайду край дороги.
Ох, нехай же хоч сонця нап᾿ються,
поки ще їх мороз не зборов!
Нехай би скарби всі вона зібрала
Загорися ти, моє серденько,
запалай пожаром.
Коли ношу кривавії квіти,
нехай же недаром!
(У складному реченні підрядна частина, що має бажальну модальність, представлена неповно, і частка нехай приєднується до пропущеного дієслова ношу)
Хай би очі
їм випекло, ті очі безсоромні,
що сміли тут дивитися на муку
того, чийого всі не варт мізинця!
2.3 Вираження бажальної модальності за допомогою модальних слів
Окрім модальних часток, на вираження бажальної модальності вживаються також модальні слова, що позначають вірогідність, невпевненість у можливості реалізації ірреальної ситуації, а відтак замість її констатації ми бачимо надію на її здійснення.
Може, квiти зiйдуть - i настане
Ще й для мене весела весна.
Може б, та щира, гарячая мова
Зломила зиму!
І, може, де кобза найдеться,
Що гучно на струни озветься,
На струни, на співи мої негучні.
І, може, заграє та кобза вільніше,
Ніж тихії струни мої.
2.4 Вираження бажальної модальності за допомогою інфінітиву
Бажальна модальність може реалізуватись також в односкладних інфінітивних реченях:
Все, все покинуть, до тебе полинуть,
Мій ти єдиний, мій зламаний квіте!
Все, все покинуть, з тобою загинуть,
То було б щастя, мій згублений світе!
Стать над тобою і кликнуть до бою
Злую мару, що тебе забирає,
Взять тебе в бою чи вмерти з тобою,
З нами хай щастя і горе вмирає.
Осяяти землю безщасную треба!
2.5 Вираження бажальної модальності в еліптичних реченнях
Бажальна модальність в еліптичних реченнях може виражатись через вживання іменників, що позначають об᾿єкт бажання, у родовому відмінку:
«Квіток, квіток, як можна більше квітів,
І білого серпанку на обличчя,
Того, що звуть ілюзією…»
«Квітів, безліч квітів!..»
«Ні, пролісків треба мені!..»
У випадку, коли об᾿єктом бажання є не предмет, а певна дія, іменники не вживаються. Так, наприклад, у наступних реченнях об᾿єкт бажання – дія, позначена пропущеним дієсловом руху:
Далі, далі від душного міста!
Далі, все далі!
2.6 Вираження бажальної модальності через риторичне запитання
Оскільки об`єктом аналізу є синтаксис саме поетичний, не слід забувати про такі засоби увиразнення, як риторичні запитання. Окрім акцентування уваги читача на певному предметі, риторичні питання можуть також змальовувати ірреальну ситуації, що була бажаною для автора, проте не була або не може бути здійсненою, з приводу чого автор відчуває негативні емоції жалю, обурення тощо.
Наведемо такі приклади:
Чом я не маю огнистого слова,
Палкого, чому?
Ох, невже в тобі, рідний мій краю,
Тільки й чуються вільні пісні –
У сні?
Слово, чому ти не твердая криця,
Що серед бою так ясно іскриться?
Чом ти не гострий, безжалісний меч,
Той, що здійма вражі голови с плеч?
Де тії струни, де голос потужний,
де теє слово крилате,
щоб заспівали про се лихоліття,
щастям і горем багате?
Єрусалим мав свого Єремію,
що голосив серед поля;
чом же свого Єремії не має
наша зруйнована воля?
Ой, де ж бо ти, воле, ти, зоре таємна?
Чому ж ти не зійдеш на землю із неба?
Запитання також може бути виразником бажаного, коли воно зумовлене контекстом:
«Чим можу панянці служить?..» –
Зненацька чийсь голос дівчина почула, –
То крамар паничик біжить.
«Чи є в сій теплиці веснянії квіти?»
Бажальна семантика може бути виявлена у реченнях, де суб᾿єктом бажання виступає не мовець, а предмет, з яким мовця можна ототожнити:
Серце прагне буять на просторi!
Імперативи, звернені до абстрактного об᾿єкта або до самого себе у поетичних текстах також позначають не ситуацію, що має бути виконана, а ситуацію, реалізації якої прагне мовець, тобто – бажання:
Загорися ти, моє серденько,
Запалай пожаром.
ВИСНОВКИ
В процесі роботи було з`ясовано сутність бажальності як інваріанта суб`єктивної модальності, схарактеризовано основні засоби її вираження в синтаксичних конструкціях української мови.
В роботі також було розглянуто підходи до диференціації бажальної семантики (за віднесеністю до певного часового плану, можливістю реалізації, наявністю суб`єкта реалізації).
В роботі схарактеризовано становлення бажальних речень як окремого виду, розглянуто розвиток вчення про оптативність.
Засобами вираження модальності в українській мові є використання модальних дієслів, інфінітиву, модальних слів і часток, родового відмінка іменників. Бажальна семантика може виражатись також в еліптичних, питальних реченнях.
Приклади застосування цих засобів було розглянуто на прикладі поетичних творів Лесі Українки з урахуванням специфіки поетичного синтаксису.
бажальність модальний мовний синтаксис
Список використаної літератури:
1. Богуславський И.М. Исследования по синтасической семантике. – М.: Наука, 1985. – 175 с.
2. Гуйванюк Н.В. До поняття комунікативної парадигми речення // Мовознавство. – 2005. – № 3-4. – С. 148-154.
3. Єрмоленко С.Я. Синтаксис і стилістична семантика. – К.: Наук. Думка, 1982. – 316 с.
4. Загнітко А.П. Теорія сучасного синтаксису. – Донецьк, 2006. – 378 с.
5. Кононенко В.І. Мова. Культура. Стиль. – Ів.-Франківськ, 2002. – 346 с.
6. Левицький Ю.А. Основі теории синтаксиса – Пермь, 2001. – 236 с.
7. Леута О.І. Модель речення: проблема виділення та кваліфікації // Гуманітарні науки. – 2004. – № 2 (8). – С. 102-107.
8. Леся Українка. Зібрання творів в 12-ти томах. Т1. Поезії. – К.: «Наукова думка», 1975. – 447 с.
9. Марич С.М Стилістичний синтаксис української мови. – К.: 1999. – 382 с.
10. Мірченко М.В. Структура синтаксичних категорій: Монографія. – Луцьк: Ред.-вид. відд. «Вежа» Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2001. – 340 с.
11. Осетров И.Г. О модальной парадигме предложения // Предложение и его структура в языке: сб. науч. трудов – М.: 1986. – С. 29-33.
12. Поштаренко Г. «А може, власне, і не в тому справа…». Суб`єктивна модальність в українській мові // Українська мова та література. – 2002. – №44. – С. 9-12.
13. Синтаксис, семантика і прагматика мовних одиниць. / За заг. ред. О.М. Старикової. – К.: НМК ВО, 1992. – 166 с.
14. Слинько І.І. Синтаксис сучасної української мови: Проблемні питання. – К.: Вища школа, 1994. – 364 с.
15. Сучасна українська літературна мова / За ред. А.П. Грищенка, Л.І. Мацько, М.Я. Плющ та ін. – К.: Вища школа, 1997. - 493 с.
16. Сучасна українська літературна мова: Синтаксис / За заг. ред. І. К. Білодіда. — К.: Наук, думка, 1973. — 438 с.
17. Сучасна українська мова / За ред О.Д. Пономарьова. - 2-е видання, перероблене. - К.: Либідь, 2001. - 468 с.
18. Телецька Т.В. Предметна модальність і модальність вірогідності у мові та мовленні: автореф. дис. – О., 2005. – 22 с.
19. Умрихіна Л.В. Роль оцінного компонента у функціонуванні оптативних висловлень // Культура народов Причерноморья. – 2006. – N82. – Т.2. – С. 189-192
20. Умрихіна Л.В. Семантика оптатива та засоби його вираження в сучасній українській мові: автореф. дис. – Х., 2007. – 20 с.
21. Ущина В.А. Суб᾿єктивна модальність та антропоцентризм. – Луцьк: Вежа, 2007. – 45 с.
22. Филипповская И.А. Модальность предложения – Душанбе, 1978 – 55 с.