Звернемося до другої частини сонати (Largo Appassionato, D-dur) Л.Бетховена. Саме її Купрін вибрав для свого твору "Гранатовий браслет "-твору, який став шедевром письменника. Як бачимо, це не випадково. Саме такою музикою автор налаштовує нас на роздуми про сутність життя, про цінні речі, про святі почуття. Не випадково у самій сонаті багато світлих контрастів, ритмічної активності, ясно виражена мелодійність. Задушевність, теплота, насиченість переживань - ось характерні риси, які переважають в образах Largo Appassionato. Ця музика – символ великого кохання Желткова до Віри Миколаївни. Тут прекрасне багатство емоційних відтінків Largo. Головна тема з її зосередженою хоральністю є стержнем. А навколо цього стержня виникають і світла печаль інтонацій ласкавої мови, і драматизм мінорного проведення теми.
Друга частина сонати характеризується повільністю, спокоєм. Композитор ніби дає нам можливість роздумувати над життям, над плинністю часу. Бетховен у цій сонаті висловлює свої світлі почуття. Саме Largo Appassionato із другої сонати – це намагання (в образно-ідейному розумінні) подивитись на світ ніби з внутрішньої сторони, зі сторони моральних нормі. У тенденціях зовсім схожих частин можна помітити відлуння філософсько-релігійних поглядів тієї епохи. Але в тому-то і справа, що Бетховен лише інколи торкався релігійної сфери. Переважає у нього реальний життєвий зміст думок людей того часу над проблемами етичного, проблемами вдосконалення особистості, яка, заглиблюючись у свій внутрішній світ, отримує сили для того, щоб оволодіти пристрастю і підкорити вищим моральним цінностям. Як бачимо, що саме в Largo – це боротьба і перемога.
О.І.Купрін з великою майстерністю використав даний музичний твір у своїй повісті "Гранатовий браслет". Він хотів показати» що у цій сонаті є щось дуже близьке йому І почуттям його головного героя. Письменник бачив, скільки спільного має твір Бетховена з його повістю. У ній Appassionato, на нашу думку, - це не смиренна молитва, а пристрасний голос кохання. Життя повинно бути схоже не на тиху гавань, а на повноводну могутню ріку. Жити потрібно Largo Appassionato - ось що хотів сказати Бетховен. Желтков і, звичайно, Купрін. Це монолог без слів, правдиво вражаюча сповідь, сповідь страждаючої людини, скарги, ридання, сум самотнього нерозділеного кохання, тяжкі передчуття, гіркі сумніви, намагання знайти вихід, поминальний дзвін, світла віра, безнадійний відчай, ніжна печаль і т.п. - як бачимо, безліч відтінків. Музика перероджує душу головної героїні Віри Шеїної. Вона нарешті розуміє, що втратила все, чого вже не повернути: "Она узнала с первых аккордов это исключительное, единственное по глубине произведение. И душа ее как будто би раздвоилась. Она единовременно думала о том, что мимо нее прошла большая любовь, которая повторяется только один раз в тысячу лет. Вспомнила слова генерала Аносова и спросила себя: почему этот человек заставил ее слушать именно это бетховенское произведение, и еще против ее желания? И в уме ее слагались слова. Они так совпадали с музыкой, что это были как будто бы куплеты, которые кончались словами: "Да святится имя Твое" [38, 90]. Недарма Людвіг ван Бетховен вважав своїм творчим кредом такі слова: "Музика повинна запалювати вогонь в душі людській" [2, 490]. Саме вона - музика - облагороджує, підносить, робить людину веселою чи сумною, виражає внутрішній світ її почуття. Під звуки музики, урочистої та печальної, розпочинає тремтіти душа княгині. Під звуки музики у повісті виникають ритмічні фрази. Перед нами ніби віра у прозі, - тут і молитва про кохання, і глибокий сум про його недосяжність; тут відображається і злиття двох душ, одна з яких дуже пізно зрозуміла величність іншої.
Смисл повісті "Гранатовий браслет" полягає не тільки в проселенні кохання, великих людських почуттів, але і в утвердженні благородства простих людей. О.І.Купрїн дав нам можливість. доторкнутись до високих почуттів людини, нагадав про загальнолюдські цінності. У цьому творі звучить тема високого кохання. Саме твір "Гранатовий браслет " - підтвердження того, що майстер слова шукає в, реальному житті людей, які спроможні піднятися над буденною бездуховністю, які готові віддати все, навіть життя, не потребують нічого натомість. І в листі до Д.Батюшкова Купрін стверджує: "Любовь - это самое яркое и наиболее понятное воспроизведение моего Я. Не в силе, не в ловкости, не в уме, не в таланте, но в творчестве выражается иццивидуальность, но в любви" [64, 33].
Письменник змальовує у повісті кохання як величний скарб, який трапляється людям раз на тисячу років. Однак, попри його унікальність ї надзвичайно високий сенс – це не почуття, яким обдаровані янголи, а земна пристрасть людей, які страждають і багато чого не розуміють, і врешті приречені на втрату кохання. Ось чому повість Купріна має трагічний характер. Також і тому, що единою запорукою вічного кохання є смерть. А відтак і сильне воно, як смерть. У висвітленні цього парадоксального поєднання письменник по-новому підходить до трактування вічного мотиву, а саме – смерть внаслідок кохання не фатальність, її без жодних труднощів можна було уникати, але людина у цьому світі абсолютно самотня і єдиним сенсом життя є кохання; втрачати його через зовнішнє, жорстоке і зверхнє втручання, вона здатна зробити вибір лише на користь смерті. Саме кохання - божественний дарунок, а смерть засвідчує неповторність почуття, без любові немає і не може бути життя.
Отже, "Гранатовий браслет" - прославление большого человеческого чувства, которое выдерживает все испытания, все преграды, торжествует над бедностью, клеветой, безнадежностью, презрением людей. Это глубокая драма невознагражденной любви " [30, 15].
В результаті дипломного дослідження ми прийшли до висновку, що у в к.ХІХ-серед.ХХ ст. література дала глибинне висвітлення феномену кохання. Філософія кохання у цей час була і етикою, і естетикою, і психологією, і осягненням божественного. Своє дослідження ми намагалися підвести під філософське підґрунтя. Ми з’ясували, що на творчість німецького письменника Т.Манна (особливо раннього періоду) великий вплив мала філософія Ніцше та Шоненгауера. Видатні філософи І.Соловйов, Л.Карсавін та В.Розанов представляли собою єдину лінію в російській філософії кохання, що була пов’язана з захистом індивідуального, особистого кохання, - і це також мало вплив на творчість російського письменника О.І.Купріна. А на творчість англійського письменника Дж.Р.Кіплінга надзвичайно вплинула Індія, що знайшло відображення у його творчості.
В цілому аналіз проблеми трактування кохання дозволяє стверджувати, що неабияке місце у визначенні феномену кохання займала на той час література. Саме воша виступала як носій сучасної освіти, мудрості і гуманності, як засіб з’ясування співвідношення особистості і суспільства, соціального устрою життя, відношення між представниками різних соціальних верств і культур.
Такі письменники, як Т.Манн, Дж.Р.Кіплінг, О.І.Купрін (у Німеччині, Англії, Росії) створили надзвичайні і по-своєму прекрасні шедеври у змалюванні кохання. Вони у своїх творах піднімали людину до усвідомлення і переживання безкінечного духовного багатства цього почуття (хоча й кожен з письменників робив це по-своєму).
Німецький письменник Т.Манн взагалі тяжів до філософського осмислення дійсності. Це митець філософського складу. Питання життя та смерті, любові та ненависті, здоров’я та хвороби, відносність плину часу та здатність людської особистості до перевтілень – це ряд тих загальних проблем філософії, які аналізувалися на сторінках творів Т.Манна. Його цікавив внутрішній світ людини, її емоційне та інтелектуальне життя. Митець з великою майстерністю змальовував складні, незвичайні стани людської психіки. Духовне життя його героїв складне та незвичайне. Стихія трагічності є основною емоційною стихією творчості Т.Манна. Ця трагічність присутня у всіх проаналізованих нами новелах про кохання ("Маленький пан Фрідеман", "Луїзхен", «Трістан», "Тоніо Kpeгер").
Героїв ранніх новел митця ("Маленький пан Фрідеман", "Луїзхен" переслідують хвороби та слабкість духу, власна нерішучість та безпомічність, що саме і губить їх. Від жорстокості коханих жінок гинуть добрі, але слабкі духом та фізично нездорові пан Фрідеман та адвокат Якобі. А героїні цих новел так і не зуміли оцінити силу їхнього почуття. В новелі Т.Манна "Трістан" тема кохання з’являється лише тоді, кола героїня твору Габріела Клетер’ян починає виконувати на фортепіано вагнерівського "Трістана". Вплив творчості німецького композитора Вагнера на творчість Т.Маша є очевидною, і ось саме тут звучить "мелодія кохання" - велична, сильна, пристрасна. Лірично, натхненно звучить тема кохання в цій новелі. І хоча вона не є основною, у цьому творі (досить часто ця тема, як і в інших творах Т.Манна, присутня поряд з іншими темами, зокрема темою мистецтва), проте які високі, пристрасні слова звучать у "Трістані". І щось близьке в розумінні кохання російським письменником О.І.Купріним виникає у Т.Манна саме тут. Ще в одній із найбільш музичних та ліричних новел Т.Манна – новелі "Тоніо Крегер" – з’являється тема кохання, проте не виконує й тут головної ролі. Перед читачами - ніби своєрідні "замальовки-роздуми" про кохання, ліричні, мелодійні, але вже без трагізму, як це було в попередніх новелах Т.Манна.
Складним і багатим є світ оповідань Р.Кіплінга, і в них найяскравіше видно його талант художника, який знав життя і який любив писати тільки про те, що він досконало знає, Індія навчила Кіплінга дивитися на все тверезо і об’єктивно, спираючись на власні спостереження. Цю країну він не тільки знав – він її любив, прекрасно розуміючи, що це особливий світ, у якого свої духовні цінності і скарби мистецтва, свої давні традиції і моральні звичаї. Невідома, чарівна країна, поетом якої став Р.Кіплінг.