Смекни!
smekni.com

Баланс ВАТ Житомир-Авто за 1998 рік (стр. 2 из 16)

Узагальнюючим показником фінансових результатів господарської діяльності підприємства відповідно до Закону України про підприємство є прибуток (доход), порядок використання якого визначає власник.

Підприємство самостійне визначає фонд оплати праці без обмеження його росту з боку державних органів, мінімальний розмір оплати праці найманих робітників (не може бути менше мінімальної заробітної плати, установлюваної законодавством України), установлює форми, системи і розміри оплати праці й інші види доходів працівників.

Підприємство самостійне здійснює планування діяльності і визначає перспективи розвитку, виходячи з попиту на вироблену продукцію. Основу планів складають договори, укладені зі споживачами продукції, робіт, послуг, і постачальниками матеріально-технічних ресурсів.

Підприємство реалізує свою продукцію за цінами і тарифами, установлюваними самостійно чи на договірній основі. У розрахунках із закордонними партнерами застосовуються контрактні ціни відповідно до умов і цін світового ринку.

Питання соціального розвитку, включаючи поліпшення умов праці, життя і здоров'я членів трудового колективу і їхніх родин, вирішуються трудовим колективом за участю власника відповідно до статуту підприємства, колективним договором і законодавчими актами України.

Держава гарантує дотримання прав і законних інтересів підприємства: забезпечує йому рівні правові й економічні умови господарювання, незалежно від форм власності; сприяє розвитку ринку і регулює його за допомогою економічних законів і стимулів, реалізує антимонопольні міри; забезпечує пільгові умови підприємствам, які впроваджують прогресивні технології та створюють нові робочі місця.

Підприємство несе відповідальність за порушення договірних зобов'язань, кредитно-розрахункової і податкової дисципліни, вимог до якості продукції, за забруднення навколишнього середовища. Підприємство повинне забезпечувати безпеку виробництва, санітарно-гігієнічні норми і вимоги по захисту здоров'я його працівників, населення і споживачів продукції.

Контроль за окремими сторонами діяльності підприємства здійснюють: державна податкова адміністрація, податкова поліція і державні органи, на які покладений нагляд за безпекою виробництва, праці, протипожежної й екологічної безпеки, інші органи, визначені законодавством України.

Підприємство діє на підставі Статуту, що затверджується власником майна, а для державних підприємств - також при участі трудового колективу.

У статуті підприємства визначаються: власник і повне найменування підприємства, його місцезнаходження, предмет і мета діяльності, органи керування і порядок їхнього формування, компетенція і повноваження трудового колективу і його виборних органів, порядок утворення майна, умови реорганізації і припинення діяльності підприємства.

У статут можуть включатися положення: про трудові відносини; про повноваження, порядок створення і структура ради підприємства; про товарний знак і ін.


1.2 Класифікація підприємств

Класифікація підприємств може бути дана з використанням ряду ознак.

По меті і характеру діяльності можна виділити два види підприємств: підприємницькі (комерційні) і непідприємницькі (некомерційні), існування яких забезпечується бюджетним фінансуванням держави.

Відповідно до форм власності, установленими Законом України про власність, можуть діяти підприємства наступних видів:

· індивідуальні підприємства, засновані на особистій власності фізичної особи і винятково його праці;

· приватні підприємства, засновані на власності окремого громадянина, із правом наймання робочої сили;

· сімейні підприємства, засновані на власності і праці членів однієї родини;

· державні підприємства, засновані на загальнодержавній власності;

· колективні підприємства, засновані на власності трудового колективу підприємства;

· спільні підприємства, засновані на базі об'єднання майна різних власників. У числі їхніх засновників можуть бути іноземні юридичні особи і громадяни;

· орендні підприємства, засновані на договірному тимчасовому володінні і використанні майна, яке необхідно орендарю для здійснення підприємницької діяльності. Об'єктами оренди можуть бути цілі майнові комплекси підприємств, їхніх структурних підрозділів чи окремі одиниці майна.

Підприємства розрізняються по ознаці приналежності капіталу: національні, закордонні (капітал є власністю іноземних підприємців, що контролюють їхню діяльність) і змішані.

За формою господарювання виділяють господарські товариства, що представляють об'єднання підприємців.

Вид підприємства можуть визначати технологічна (регіональна) цілісність і ступінь підпорядкованості. За цією ознакою відрізняються головні і дочірні підприємства і їхні філії. Головні підприємства контролюють діяльність дочірніх і філій.

Дочірнє підприємство є юридично самостійним і організаційно відособленим, самостійно здійснює комерційні операції і складає звітний баланс, але контрольний пакет акцій належить головному підприємству.

На відміну від дочірніх підприємств філія не користається юридичною і господарською самостійністю, не має власного статуту і балансу, діє від імені і з доручення головного підприємства. Майже весь акціонерний капітал філії належить головному підприємству.

По функціонально-галузевому виді діяльності виділяють наступні види підприємств: промислові, сільськогосподарські, транспортні, торгові, виробничо-торгові, торгово-посередницькі, будівельні, інноваційні, лізингові, банківські, страхові, туристичні, підприємства зв'язку і т.п.

Відповідно до обсягів господарського обороту підприємства і чисельності його працівників підприємство може бути віднесене до малого, середнього і великого.

До малого відносяться підприємства з чисельністю працюючих:

- у промисловості і будівництві - до 200 чоловік;

- в інших галузях виробничої сфери - до 50 чоловік;

- у науці і науковому обслуговуванні - до 100 чоловік;

- у галузях невиробничої сфери - до 25 чоловік;

- у роздрібній торгівлі - до 15 чоловік.

Підприємства можуть поєднуватися в:

· асоціації - договірні об'єднання, створені з метою постійної координації господарської діяльності, але лише в тій області, до якої має відношення асоціація;

· корпорації - договірні об'єднання, створені на основі сполучення виробничих, наукових і комерційних інтересів, з делегуванням окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників;

· консорціуми - тимчасові статутні об'єднання промислового і банківського капіталу для досягнення загальної мети. Після виконання задач консорціум припиняє своє існування;

· концерни - статутні об'єднання підприємств промисловості, наукових організацій, транспорту, банків, торгівлі і т.д. на основі повної фінансової залежності від одного чи групи підприємців;

· картелі - договірні об'єднання підприємств однієї галузі для здійснення спільної комерційної діяльності;

· синдикати - різновид картельної угоди, що припускає реалізацію продукції через єдиний спільний збутовий орган чи уже наявну збутову мережу одного з учасників об'єднання;

· трести - монополістичне об'єднання підприємств, що раніше належали різним підприємцям, у єдиний виробничо-господарський комплекс. Оскільки тут інтегруються всі напрямки діяльності, такі підприємства цілком утрачають свою юридичну і господарську самостійність.

· холдинги - специфічні організаційні форми об'єднання капіталів. Подібні об'єднання утворяться, коли акціонерне товариство (товариство) саме безпосередньо не займається виробничою діяльністю, а лише використовує свої фінансові засоби для придбання контрольних пакетів акцій інших акціонерних фірм із метою фінансового контролю за їх роботою й одержання доходу на вкладений в акції капітал.

· фінансові групи (фінансово-промислові групи) - об'єднання юридично й економічно самостійних підприємств різних галузей народного господарства, при формуванні яких у якості головних ставиться задача об'єднання банківського капіталу і виробничого потенціалу. Фінансову групу очолюють один чи кілька банків, що розпоряджаються капіталом підприємств, що входять в об'єднання, координують усі сфери їхньої діяльності. При цьому основним доходом діяльності банку повинні бути дивіденди від підвищення ефективності роботи підприємств, а не відсоток на кредит.


2. Ресурсний потенціал підприємства

2.1 Характеристика трудових ресурсів підприємства

Розрізняють поняття "трудові ресурси" і "трудові ресурси підприємства (персонал)" підприємства.

Трудові ресурси - це частина населення працездатного віку, що володіє необхідним фізичним розвитком, знаннями і практичним досвідом для роботи в народному господарстві. До трудових ресурсів відносять як зайнятих, так і потенційних працівників.

Трудові ресурси підприємства (персонал) - це сукупність працівників різних професійно-кваліфікаційних груп, зайнятих на підприємстві і які входять у його обліковий склад.

Усі працівники підприємства поділяються на дві групи:

- промислово-виробничий персонал, зайнятий виробництвом і його обслуговуванням;

- непромисловий персонал, зайнятий в основному в соціальній сфері діяльності підприємства.

По характеру виконуваних функцій промислово-виробничий персонал (ПВП) підрозділяється на чотири категорії: робітників, керівників, фахівців і технічних виконавців (службовців).

Робітники - це працівники, безпосередньо зайняті виробництвом продукції (послуг), ремонтом, переміщенням вантажів і т.п. До них також відносяться прибиральниці, двірники, гардеробники, охоронці.