Смекни!
smekni.com

Українці в гарячих точках планети (стр. 2 из 4)


2. Участь України в миротворчій діяльності міжнародного співтовариства

Для України формування основ політики підтримки миру є одним з першочергових завдань. На це вказує, перш за все, масштабність того, що відбувається на просторі колишнього СРСР і Балканах (близько 15 тисяч чоловік загинуло в Нагірному Карабаху, покинуло своє рідне вогнище близько 1 млн. азербайджанців, жертвами озброєного конфлікту в Абхазії стало декілька тисяч чоловік, біженцями близько 300 тисяч чоловік, а загальна чисельність біженців склала близько 1,4 млн. чоловік). Напрями миротворчої політики України визначені у Військовій доктрині, згідно якої миротворча діяльність віднесена до основних напрямків забезпечення воєнної, безпеки держави: "Воєнна безпека України досягається за рахунок: готовності виділити відповідні військові контингенти до складу військ ООН для проведення згідно з рішенням Ради Безпеки воєнних дій з метою припинення агресивних дій окремих держав або груп держав, а також підтримання миру і безпеки в різних регіонах".

Одночасно, в проекті Концепції національної безпеки України "військово-політична нестабільність і конфлікти в сусідніх державах" віднесені до реальних і потенційних загроз національної безпеки України (розділ III), як основна складова політики в області національної безпеки признається "участь у міжнародних системах універсальної і загальноєвропейської безпеки" (розділ I). В "Основних напрямках зовнішньої політики України", затверджених Верховною Радою України 02.07.93 р., в рамках діяльності в міжнародних організаціях признається першочергове значення миротворчої діяльності ООН. Згідно виробленому в цьому документі підходу до миротворчої діяльності участь України в операціях по підтримці миру повинна проходити за наявності мандата ООН або ОБСЄ і під повним контролем цих організацій. Обов'язковим для цієї участі є також багатонаціональний склад таких операцій. Зокрема, в цьому документі наша держава підтвердила "свою готовність брати участь у спільних з ООН, ОБСЄ, ЄС та іншими зацікавленими сторонами зусиллях, направлених на швидке мирне врегулювання югославського конфлікту".

Вищеперелічені законодавчі акти дозволили Україні за три роки увійти до першої двадцятки держав-контрибуторів за чисельністю військового і цивільного персоналу, що бере участь в операціях ООН по підтримці миру (за цей час в миротворчих акціях під егідою ООН взяло участь близько 7000 громадян України). Визнанням ролі України в операціях ООН по підтримці миру стала підтримка цією організацією нашої ініціативи про укладення Конвенції захисту миротворчого персоналу ООН, відкритої для підписання на 49 сесії Генеральної асамблеї ООН в 1994 році (у грудні 1994 року Україна однією з перших підписала цей документ, ратифікований Верховною Радою 06.07.1995 р.). На початку 1996 року група українських представників на запрошення Секретаріату бере участь в обговоренні концептуальних основ миротворчої діяльності ООН в рамках відповідних комітетів і робочих груп. Все це свідчить про реальне зміцнення авторитету України на міжнародній арені, визнанні міжнародним співтовариством вагомої ролі нашої держави і її конструктивних зусиль, направлених на врегулювання озброєних конфліктів, зміцнення міжнародного світу і стабільності.

Як незалежна держава, починаючи з 1991 року, Україна бере участь у миротворчих операціях під егідою ООН на території колишньої Югославії і Анголи.

Початком історії безпосередньої участі військовослужбовців Збройних сил України в операціях ООН із підтримання миру прийнято вважати 3 липня 1992 р. Тоді письмове звернення Генерального секретаря ООН до Уряду України з проханням надіслати батальйон Збройних сил України до Боснії і Герцеговини для участі в миротворчій операції ООН Верховна Рада України прийняла позитивне рішення. Терміново був сформований перший український батальйон чисельністю 420 військових і відправлений на територію колишньої Югославії.

Упродовж 1992–2006 рр. українські миротворці брали участь у таких миротворчих операціях:

– Тимчасові сили ООН у Лівані (липень 2000 р. – квітень 2006 р.);

– Багатонаціональні сили в Іраку (серпень 2003 р. – грудень 2005 р.);

– Місія ООН у Сьєрра-Леоне (березень 2001 р. – березень 2005 р.);

– Місія ОБСЄ у Грузії (1999 р. – 2005 р.);

– Миротворчі операції Сили ООН з охорони (UNPROFOR) ( 1992 р. – 1995 р.);

– Сили виконання угоди IFOR Сили стабілізації (грудень 1995 р. – груд. 1999 р.);

– Місія ООН у Східній Славонії ПАООНСС (квітень 1996 р. – 1999 р.);

– Місія ООН превентивного розгортання в Македонії (чер. 1995 р. – бер. 1999 р);

– Місія ОБСЄ з верифікації у Косово (1998 р. – 1999 р.);

– Місія ООН в Анголі (січень 1996 р. – лютий 1999 р.);

– Місія ООН у Гватемалі (МІНУГУА) (січень – травень 1997 р.);

– Місія ООН у Таджикистані (грудень 1994 р. – березень 2000 р.);

– Міжнародні сили з підтримки миру в Косово, СРЮ (КФОР) (1999 р. – 2003 р.);

– Місія ООН в Афганістані (квітень 2000 р. – травень 2001 р.);

– Місія ООН на півострові Превлака, Хорватія ( січень 1996 р. – грудень 2002 р.);

– Гуманітарна місія в Державі Кувейт (квітень – серпень 200 3р.).

Колишня Югославія. 3 липня 1992 року Верховна Рада України у відповідь на запит Генерального Секретаря ООН прийняла Постанову № 2538-XII "Про участь батальйону Збройних Сил України в миротворчих силах Об'єднаних Націй в зонах конфліктів на території колишньої Югославії". Для виконання вказаної постанови Міністерство оборони України сформувало і направило для включення в Сили ООН по охороні (СООНО) в сектор Сараєво, Боснія і Герцеговина (БіГ) мотострілковий батальйон чисельністю 420 військовослужбовців. СООНО створені відповідно до резолюції № 743 Ради Безпеки ООН від 21 лютого 1992 року з метою сприяння політичному врегулюванню югославського конфлікту і захисту цивільного населення.

Враховуючи звернення Генерального Секретаря ООН щодо збільшення чисельності українського миротворчого контингенту на території колишньої Югославії Верховна Рада України 19 листопада 1993 року прийняла Постанову № 3626XII "Про збільшення чисельності батальйону Озброєних Сил України в миротворчих силах ООН на території колишній Югославії і направленні групи військових спостерігачів". В результаті ухваленого рішення чисельність українського миротворчого контингенту у складі СООНО зросла до 1220 військовослужбовців, що організаційно складався з мотострілкових підрозділів, підрозділів забезпечення, підрозділів військової поліції, групи офіцерів на штабних посадах СООНО.

Підрозділи 240-го ОСБ (Укрбат-1) загальною чисельністю 555 військовослужбовців несли службу в населених пунктах Сараєво, Горажде, Жоне (БИГ). Підрозділи 60-го ОСБ (Укрбат-2) загальною чисельністю 547 військовослужбовців несли службу в районі р. Глина, сектор "Північ" (Хорватія). Оперативна група військової поліції сформована в кількості 39 військовослужбовців. З 23 травня 1994 року до складу СООНО увійшла 45 група українських поліцейських спостерігачів (9 чол.), а з 19 липня 1994 р. приступила до виконання своїх обов'язків група військових спостерігачів (10 чол.).

15 грудня 1995 року Рада Безпеки ООН схвалила резолюцію № 1031 щодо виконання Мирної угоди по Боснії, Сербії і Хорватії. Згідно з рішенням, вказаному РБ ООН строком на один рік створюються багатонаціональні Сили по виконанню мирної угоди (СВМС). З моменту передачі повноважень від СООНО силам сприяння виконанню мирної угоди перебування національних контингентів стран-контрибуторів у складі СООНО закінчується.

Україна, як один з найбільших контрибуторів СООНО серед 14 країн, що не є членами НАТО (Росія, Австрія, Естонія, Латвія, Литва, Пакистан, Польща, Словаччина, Румунія, Фінляндія, Угорщина, Чехія, Швеція), одержала офіційне запрошення від керівництва НАТО як організації, уповноваженої Радою Безпеки ООН на проведення нової операції, до участі в багатонаціональних силах.

Важливим аргументом на користь продовження участі України в миротворчій операції на території БіГ було також те, що операція одержала мандат РБ ООН.

Міністерство закордонних справ разом з Міністерством оборони внесли на розгляд Президента і Уряду України пропозицію про подальше перебування на території Боснії 240-го особливого спеціального батальйону ВС України, а також про надання на комерційній основі послуг за допомогою військово-транспортної авіації України.

В даний час завершена ротація 240-го ОСБ, розміщуваного в Сараєво. Чисельність батальйону складає 400 чол. До складу СВМС увійшла також 64-а окрема механізована рота (105 військовослужбовців), сформована на базі 24-ої механізованої дивізії Прикарпатського військового округу. Рота дислокується поблизу р. Даки в Східній Словаччині (Хорватія). Транспортні послуги надає вертолітна ескадрилья.

Військова операція в Боснії і Герцеговині, в якій бере участь реформований український контингент миротворців, забезпечує виконання наступних завдань:

– припинення вогню між воюючими сторонами;

– виведення озброєних сил з узгодженої зони роз'єднання;

– виведення озброєних сил з міжетнічної прикордонної зони;

– контроль і попередження загроз вільному пересуванню цивільного населення, біженців і переміщених осіб;

– сприяння в наданні гуманітарної допомоги.

Косово. Пiдроздiли Збройних сил України виконують миротворчу мiсiю в Косовi з вересня 1999 року. Зона вiдповiдальностi українських миротворцiв – пiвденно-схiдна частина Косова.

Україна наступного року скоротить чисельнiсть миротворцiв у Косові, що пов’язане зі скороченням і оптимізацією сил КФОР – міжнародних сил під керівництвом НАТО, відповідальних за забезпечення стабільності в Косово, у складі яких виконує миротворчу місію в Косово українсько-польський миротворчий батальйон "УкрБолбат", але таке скорочення не позначиться на якості виконання завдань українськими миротворцями.