Українські миротворці несуть службу на спостережних пунктах, здійснюють контроль за пересуванням населення, супроводжують дітей у школу, охороняють церкви й школи, конвоюють сербське населення через зону проживання албанців, запобігають незаконному перевезенню зброї, вибухівки й наркотиків.
Ангола. На початку 1996 року Верховна Рада України, розглянувши звернення секретаріату ООН з питання направлення до Анголи інженерно-мостового підрозділу Озброєних Сил України, ухвалив позитивне рішення. Україна стала 32‑ою 46 країною світу, яка брала участь в миротворчій місії ООН у цій африканській країні. До цього часу Збройні Сили України вже мали певний досвід співробітництва під егідою ООН. Проте африканський континент – не Європа. Після ухвалення рішення почалася всебічна підготовка особового складу і техніки. За повідомленням прес-служби Міністерства оборони України був сформований підрозділ на базі учбового центру інженерних військ в р. Кам'янець-подільський. Протягом трьох місяців необхідну підготовку пройшли 200 військовослужбовців, половину з яких склали офіцери, прапорщики і контрактники запасу, іншу половину – солдати строкової служби. З березня 1996 року в Анголі у складі контрольної місії ООН приступив до несення служби особовий склад 901-ої понтонно-мостової роти ВС України. Нашими понтонерами зведені мостові переходи, наплавні і комбіновані мости на річках Луї, Данзе, Лакула, Лу, Луашима, Ганже та ін. У складі місії ООН перебуває також група військових спостерігачів від України.
Контрольна місія ООН після деякої перерви відновила свою діяльність після підписання Лусакського протоколу 20.11.94 р., що встановлює чергове перемир'я між урядом і УНІТА (Національний союз за повну незалежність Анголи). Поліпшення ситуації в країні в плані безпеки дозволило переорієнтовувати програми ООН на підтримку мирного процесу: надання гуманітарної допомоги, демобілізацію комбатантів і розмінування територій. У міру просування мирного процесу спрямованість допомоги з боку ООН поступово перемістилася із заходів щодо надання надзвичайної допомоги до відновлення зруйнованою війною економіки і соціальної інфраструктури. Українські миротворці були задіяні саме на цьому етапі операції ООН.
За повідомленнями засобів масової інформації діяльність українських військовослужбовців заслужила високу оцінку керівництва місії ООН і місцевого населення.
Миротворці звели декілька мостів і мостових переходів, провели роботи по розмінуванню і очищенню місцевості. Слід зазначити високий, за українськими мірками, рівень зарплати військовослужбовців – $500-800. Окрім платні особовому складу ООН зобов'язалося оплачувати вартість техніки і матеріалів, використовуваних в роботі.
В даний час місія ООН в Анголі згортається. Причиною цьому послужили, в першу чергу, фінансові труднощі.
Завдання українського миротворчого контингенту в Іраку
1. Проведення операцій з підтримання стабільності та безпеки в зоні відповідальності бригади;
2. Посилення захисту військ (ППД в зоні відповідальності);
3. Участь у виявленні та знищенні всіх терористичних, а також злочинних груп та організацій;
4. Активна участь у підтриманні правопорядку в провінції ВАСІТ;
5. Надання допомоги Тимчасовому Уряду Іраку у відновленні органів цивільної влади, які підтримують діяльність уряду;
6. Покращення цивільно-військового співробітництва;
7. Надання допомоги щодо розробки та затвердження законодавства, яке б забезпечувало дотримання всіх прав місцевого населення та підтримку внутрішньої безпеки;
8. Відслідкування та надання підтримки у реабілітації постраждалого цивільного населення та біженців;
9. Надання допомоги у розвитку економіки та інфраструктури;
10. Надання допомоги у створенні умов самодостатності країни та створенні життєздатного уряду;
11. Здійснення набору кандидатів та підготовка 403-го батальйону сил територіальної оборони у відповідності з рішенням Тимчасової Коаліційної Адміністрації;
12. Забезпечення цілодобової охорони складів з боєприпасами.
Миротворча діяльність України в рамках ООН не обмежується лише військовими аспектами. Україна широко представлена в підрозділах Цивільних поліцейських сил ООН. 54 українських цивільних службовці брали участь у складі Спеціальних міжнародних поліцейських сил ООН у Боснії і Герцеговині, Перехідної адміністрації ООН для Східної Славонії в Хорватії, Сил превентивного розгортання ООН у колишній югославській Республіці Македонія. У січні 2003 р. представники України повернулися з місій ООН у Боснії і Герцеговині та Хорватії, мандат яких завершився.
Крім того, українські цивільні спостерігачі брали активну участь у спостереженні за виборами, які проводилися під егідою ООН у Південно-Африканській Республіці та Мозамбіку. Україна надавала свої авіатранспортні послуги ООН для проведення низки гуманітарних операцій на Африканському континенті.
Понад 1000 українських військовослужбовців і цивільних поліцейських представляють зараз нашу державу в місіях ООН у Грузії, Демократичній Республіці Конго, Ефіопії та Еритреї, Косові (Сербія), Лівані, Сьєрра-Леоне, Східному Тиморі [3, 6].
За період членства України в Раді Безпеки ООН у 2000–2003 рр. українське представництво в операціях із підтримання миру збільшилося у 25 разів. Як результат, Україна сьогодні обіймає восьме місце серед усіх держав-членів ООН, чи перше серед європейських країн-контрибуторів миротворчого персоналу.
Разом із тим, за роки миротворчої діяльності України в рамках ООН загинуло 24 українських військовослужбовці та понад 60 отримали поранення. Надаючи великого значення належному рівню захисту й безпеки українського персоналу в операціях ООН із підтримання миру, у 1994 р. на 49-й сесії Генеральної Асамблеї ООН Україна виступила ініціатором Конвенції щодо захисту миротворчого персоналу ООН, яку наша країна підписала однією з перших, а в липні 1995 р. український парламент її ратифікував.
Мотиви, що спонукають держави брати участь у миротворчості, є складним переплетенням загальних високих і благородних цілей, типу припинення кровопролиття, з більш практичними міркуваннями, як то бажанням встановити новий світовий порядок, або укріпити свої позиції в даному районі земної кулі, або просунути свого представника на високе крісло в ООН, або ... Список можна легко продовжити. Очевидно, що й Україна розраховує отримати дивіденди від своєї участі в міжнародній політиці підтримки миру. Тим паче, що для країни, яка відносно недавно з'явилася на європейській карті, Україна проявляє завидну активність і платить за це високу ціну – за чотири роки в миротворчих операціях загинуло близько 20 і поранено більше 50 українських громадян. Прямими вигодами від миротворчої діяльності можуть бути нормалізація обстановки у важливому для нашої країни регіоні, забезпечення там стабільності і безпеки, запобігання небажаному розвитку подій. Перелік непрямих вигод набагато ширший: від підвищення міжнародного авторитету держави до створення іміджу сильної миролюбної країни, від зміцнення партнерських відносин з іншими країнами до забезпечення безперебійного доступу необхідних товарів і сировини з даного регіону.
Наша країна не є світовою державою на зразок США або навіть Росії.
Зоною життєвих національних інтересів України є її сусіди і, у меншій мірі, інші країни СНД. Тому важко чекати прямих вигод від участі України в операціях ООН на Африканському континенті. Стабільність на Балканах, звичайно має відношення до забезпечення національної безпеки України, але все-таки менше, ніж, скажімо, стабільність в Молдові і навіть у Таджикистані. Проте Україна посилає своїх миротворців до далекої Анголи і небезпечної Боснії, старанно дистанціюючись від конфліктів у СНД. Очевидно, що в даному випадку питання престижу держави виявилися важливішими за міркування національної безпеки.
Участь України в місії ООН по відновленню миру в Анголі дозволило нашій молодій державі голосно заявити про свою нову роль у світовій політиці, створило прецедент взаємодії з авторитетною міжнародною організацією, позитивно позначилося на іміджі країни. Крім того, ця участь не була обтяжлива матеріально – витрати оплачувала ООН. Збройні сили та інші причетні до проведення акції державні інститути набули практичного досвіду.
Операція в Боснії – складніша, небезпечніша і дорожча – є загальноєвропейською справою. Вона дуже важлива з погляду розвитку відносин Україна НАТО. Бойова взаємодія військових контингентів різних країн наповнює практичним сенсом програму "Партнерство в ім'я світу" і сприяє інтеграції України в європейське співтовариство. Пильна увага світової громадськості до цієї операції допомагає сформувати уявлення про Україну як про цивілізовану європейську державу. Нормалізація обстановки в колишній Югославії відповідає економічним інтересам нашої країни.
В цілому, участь в операціях по підтримці миру дозволяє укріпити міжнародний авторитет України і підвищити її роль в світовій спільноті. Так, наприклад, активна миротворча діяльність України на території колишньої Югославії сприяла тому, що українська делегація отримала запрошення брати участь у Лондонській конференції з питань імплементації мирної угоди по Боснії і Герцеговині, Паризькій мирній конференції, Боннській і Брюссельських зустрічах з питань урегулювання конфлікту в Боснії і Герцеговині. Конференції дають можливість делегації нашої країни викласти по всіх обговорюваних пунктах думку України, запропонувати шляхи рішення проблем. Під час конференції глава української делегації провів серію робочих двосторонніх зустрічей з керівниками зовнішньополітичних відомств Канади, Японії, Росії, Туреччини, Румунії, Швейцарії, Малайзії, а також з керівниками міжнародних організацій. Таким чином, результати роботи делегації в процесі конференції можуть бути використані для досягнення зовнішньополітичної мети нашої держави.