Смекни!
smekni.com

Планування діяльності органу державної влади (стр. 9 из 17)

Рисунок 2.2. Кількість створених робочих міст в Харківській області по районах у 2006-2007 роках, тис. од.

У 2007 р. основну кількість робочих місць також створено в м. Харкові – 43,2 тис. одиниць, або 61,2 % від їх загального обсягу. Серед районів області їх найбільший обсяг припадає на Харківський район – 3676 од., Лозівський район, включаючи місто – 2419 од., Чугуївський район, включаючи місто – 2277 од. (рис. 2.2.). Обсяг створення робочих місць в 1,8 рази перевищує кількість ліквідованих, а по 8 видах економічної діяльності дане співвідношення перевищує середньообласний показник. Наприклад, у фінансовій діяльності – в 9,3 рази, у будівництві – в 4,3 рази, у сільському господарстві, мисливстві і лісовому господарстві та охороні здоров’я і наданні соціальної допомоги – в 3,1 рази. Найбільш стабільна сфера застосування праці спостерігається в Дзержинському та Жовтневому районах м. Харкова, Близнюківському, Золочівському, Куп’янському, Нововодолазькому, Первомайському, Харківському та Чугуївському районах області. Відповідне річне завдання Програми зайнятості населення Харківської області на 2006-2007 роки з урахуванням додаткового завдання, доведеного розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13.04.2007 р. № 156-р "Про затвердження Плану дій щодо реалізації в 2007-2008 роках Основних напрямів проведення державної політики зайнятості на період до 2009 року", виконано в цілому по області (на 104,4 %), всіма районами м. Харкова, 4 містами обласного значення та 12 районами області. З них найвищий рівень виконання спостерігається в Жовтневому районі м. Харкова – 141,2 %, Дзержинському районі м. Харкова, Великобурлуцькому, Нововодолазькому, Первомайському, Чугуївському районах області, м. Лозова – більше 110%.

Основну кількість робочих місць створено в м. Харкові – 41,1 тис. одиниць, або 60,2% від їх загального обсягу. Серед районів області їх найбільший обсяг припадає на Харківський (3,9 тис. од.) та Дергачівський (2,0 тис. од.) райони області. Обсяг створення робочих місць в 1,8 рази перевищує кількість ліквідованих, а по 9 видах економічної діяльності дане співвідношення перевищує середньообласний показник. Наприклад, у добувній промисловості – в 18,9 рази, у фінансовій діяльності – в 12,3 рази, у виробництві і розподіленні електроенергії, газу та води – в 4,8 рази, у будівництві – в 3,2 рази.

В області проводилась певна робота щодо подолання тіньової зайнятості. У 2006 році обстежено 4,8 тис. суб’єктів підприємницької діяльності, виявлено 2,1 тис. тіньових робочих місць, з них легалізовано 1,5 тис. одиниць. Створення робочих місць позитивно вплинуло на стан зайнятості населення. З початку 2006 року чисельність працівників, зайнятих в економіці області збільшилася на 2,1% та становила 723,3 тис. чол. Відповідна динаміка відстежується майже у половині регіонів області.

Всього активними формами зайнятості у 2006 році охоплено 94,9 тис. чол., або 65,2% від числа зареєстрованих (у 2005 році – 59,4%). З них працевлаштовано 59,7 тис. чол., проходили професійну підготовку 11,9 тис. чол., брало участь в оплачуваних громадських роботах 23,3 тис. чол.

Загальний рівень зайнятості населення становить 59,0% (по Україні – 58,3%), а рівень економічного безробіття – 5,2% (по Україні – 6,4%).

За 2007 рік у результаті спільних дій учасників Угоди про вжиття спільних заходів щодо легалізації робочих місць та доходів обстежено 5,2 тис. суб’єктів підприємницької діяльності, виявлено 2,0 тис. тіньових робочих місць, з них легалізовано майже 1,7 тис. одиниць. Це на 10,3% більше ніж у 2006 році.

В області проводиться робота щодо подолання тіньової зайнятості. Протягом 2008 року територіальними комісіями з легалізації робочих місць обстежено майже 8,0 тис. суб’єктів підприємницької діяльності, основна частина яких діє в торгівлі. Виявлено 3,3 тис. фактів неофіційних трудових відносин. Для вжиття відповідних заходів на злісних правопорушників 210 матеріалів направлено в органи прокуратури, 225 – в Територіальну державну інспекцію праці. За результатами проведеної роботи 2,8 тис. чоловік отримали можливість працювати на постійній основі з відповідним соціальним і пенсійним забезпеченням, що у 1,7 рази більше ніж у 2007 році.

Протягом І кварталу 2009 року територіальними комісіями з легалізації робочих місць обстежено 2,3 тис. суб’єктів підприємницької діяльності, основна частина яких діє в торгівлі. Виявлено 616 фактів неофіційних трудових відносин. Для вжиття відповідних заходів на злісних правопорушників 29 матеріалів направлено в органи прокуратури, 31 – в Територіальну державну інспекцію праці.

За результатами проведеної роботи 474 особи отримали можливість працювати на постійній основі з відповідним соціальним і пенсійним забезпеченням.

2.3 Кількісні та якісні показники планування в державних установах

Зростання ролі управління в умовах ринкової економіки в результаті одержання організацією економічної волі і повної відповідальності за свої результати веде до залучення в сферу управління додаткових ресурсів (трудових, фінансових, матеріальних). Для власника підприємства важливо не тільки витрата ресурсів для управління, але і те, наскільки управління дає стратегічні переваги підприємству на ринку, підсилює його конкурентноздатність, підтримує суспільну значимість підприємства. В умовах конкуренції керівники повинні піклуватися про продуктивність і ефективність.

Поняття ефективності управління багато в чому збігається з поняттям ефективності виробничої діяльності організації. Однак управління виробництвом має свої специфічні економічні характеристики. Як головний критерій результативності управління виступає рівень ефективності керованого об'єкта. Проблема ефективності управління - складова частина економіки управління, що включає розгляд:

- управлінського потенціалу, тобто сукупності всіх ресурсів, якими розпоряджається і які використовує система управління. Управлінський потенціал виступає в матеріальній і інтелектуальній формах;

- витрат і видатків на управління, що визначаються змістом, організацією, технологією й обсягом робіт з реалізації відповідних функцій управління;

- характеру управлінської праці;

- ефективності управління, тобто ефективності дій людей у процесі діяльності організації, у процесі реалізації інтересів, у досягненні визначених цілей. Ефективність - це результативність функціонування системи і процесу управління як взаємодії керованої і керуючої систем, тобто інтегрований результат взаємодії компонентів управління. Ефективність показує, якою мірою керуючий орган реалізує цілі, досягає запланованих результатів. Ефективність управління виявляється в ефективності виробництва, складає частину ефективності виробництва. Результати дії, співвіднесені з метою і витратами, - це і є зміст ефективності як управлінської категорії.

На ефективність діяльності менеджера впливає ряд факторів: потенціал співробітника, його здатність виконувати визначену роботу; засобу виробництва; соціальні аспекти діяльності персоналу і колективу в цілому; культура організації. Усі ці фактори діють спільно, в інтеграційній єдності.

Таким чином, ефективність управління - один з основних показників удосконалювання управління, обумовлений зіставленням результатів управління і ресурсів, витрачених на їхнє досягнення. Оцінити ефективність управління можна шляхом порівняння отриманого прибутку і витрат на управління. Але така спрощена оцінка не завжди коректна, тому що:

1) результат управління не завжди полягає в прибутку;

2) така оцінка приводить до безпосереднього й опосередкованого результату, що ховає роль управління в його досягненні. Прибуток часто виступає як опосередкований результат;

3) результат управління може бути не тільки економічним, але і соціальним, соціально-економічним;

4) витрати на управління не завжди можна досить чітко виділити.

Аналіз категорії ефективності, факторів, визначаючих її, змісту і результатів управлінської праці дозволяє зробити висновок, що адекватними змістові і формам прояву ефективності є групи показників, що можуть виступати як мірник, критерію ефективності в залежності від призначення організації й умов її функціонування. Кожному варіантові системи управління відповідає визначене значення критерію ефективності, і завдання управління полягає в тім, щоб знайти такий варіант управління, при якому відповідний критерій приймає найвигідніше значення.

Як критерій ефективності виробництва і управління використовуються узагальнюючі показники, що характеризують кінцеві результати (обсяг виробництва, прибуток, рентабельність, час та ін.), і приватні показники використання окремих видів ресурсів - праці, основних фондів, інвестицій.

Показники прибутку і рентабельності найбільше повно характеризують кінцеві результати діяльності, відповідно й ефективність управління. При цьому варто виключити вплив на прибуток факторів, не зв'язаних з діяльністю даної господарської ланки.

Узагальнюючі показники відбивають результат господарської діяльності і управління в цілому, але не повною мірою характеризують ефективність і якість управління трудовими процесами, виробничими фондами, матеріальними ресурсами. Для цього використовуються приватні показники.

Так, для оцінки підвищення ефективності використання трудових ресурсів застосовується показник темпу росту продуктивності праці, підвищення ефективності використання матеріальних ресурсів характеризується показниками матеріалоємності продукції, а ефективність використання основних фондів - показником фондовіддачі. При оцінці ефективності управління необхідно комплексне застосування всієї системи узагальнюючих і приватних показників.

Ефективність управлінської діяльності стосовно до суб'єкта управління може характеризуватися кількісними (економічний ефект) і якісними показниками (соціальна ефективність). Кількісні показники діяльності системи управління включають: комплекс трудових показників - економія живої праці в сфері управління (чисельність, скорочення трудомісткості процесів управління) і ін.; фінансові показники діяльності системи управління (скорочення витрат на управління і т.п.); показники економії часу (скорочення тривалості циклів управління в результаті впровадження інформаційних технологій, організаційних процедур).