Робочі документи аудитора мають розкривати методи аудиту, обсяг перевірених документів, які підтверджують повноту і якість аудиторського висновку [19]. Крім того, необхідно документально підтвердити, що перевірка належним чином спланована, реалізація плану аудиторами щоденно контролювалась і в процесі проведення аудиту постійно розглядалося застосування аудиторами необхідних процедур і методів.
Аудиторську документацію можна розділити на дві групи [11]:
1) первинні робочі документи – фінансова та податкова звітність замовника (копії), документи третіх осіб (контрагентів замовника), аналітичні таблиці і результати прогнозів, договірні та планові документи аудитора, результати перевірки (тестів, вибірок), нормативі документи, регулюючі діяльність замовника, акти перевірки і висновок попереднього аудитора, планові документи замовника, установчі документи замовника, роз’яснення посадових осіб замовника;
2) підсумкова документація – аудиторський висновок, аудиторський звіт, інші документи, надані замовнику.
У ході аудиторської перевірки доходів були складені наступні робочі документи:
1) «Визначення суттєвості доходів (питома вага в загальному обсязі доходів)» (див. додаток Д);
2) «Тест з питань бухгалтерського доходів» (див. додаток Є);
3) «Тест внутрішнього контролю» (див. додаток Е);
4) «Інформація про реалізацію продукції (робіт, послуг) без укладання договорів» (див. додаток Ж);
5) «Відомість перевірки повноти обліку відвантаження та реалізації продукції» (див. додаток З);
6) «Перевірка повноти розрахунків за відвантажену продукцію» (див. додаток К);
7) «Звірка даних бухгалтерських регістрів та фінансової звітності» (див. додаток Л).
Крім того у додатках наведено робочі документи: загальний план аудиту, програма аудиту доходів, лист - зобов’язання на проведення аудиту, договір на проведення аудиту. До числа робочих документів були віднесені первинні документи та звіти підприємства, які підтверджують викривлення звітності. Вони наведені у додаткам Н-П.
У ході аудиту були виявлені порушення, які були узагальнені у робочому документі «Перелік помилок і порушень, виявлених при аудиті доходів». Але перш ніж дати аудиторський висновок, визначимо чи впливають виявлені викривлення на достовірність фінансової звітності.
Перш за все визначимо рівень суттєвості. Згідно МСА 320 «Суттєвість в аудиті» суттєвість – це властивість інформації, яка робить її здатною впливати на економічні рішення користувачів цієї інформації [5]. Рівень суттєвості – це максимально припустимий обсяг помилки або викривлення інформації, яка присутня в фінансовій звітності, який не призводить кваліфікованих користувачів в оману відносно цієї інформації [5].
Таким чином помилка або пропуск у звітності вважається матеріальними (суттєвими, важливими), якщо в результаті цього користувач такої звітності буде дезорієнтований у прийнятті свого рішення або зазнає збитків [16].
Таблиця 2.1
Розрахунок рівня суттєвості
| № | Базовий показник | Значення базового показника, тис.грн. | Рівень суттєвості, % | Сума рівня суттєвості, тис.грн. | Відхилення від середнього значення, % | Значення рівня суттєвості, який включається в розрахунок |
| 1 | Прибуток до оподаткування | 75,3 | 5 | 3,77 | 69 | - |
| 2 | Чистий дохід від реалізації | 369,5 | 2 | 7,39 | 39,13 | 7,39 |
| 3 | Валюта балансу | 645,5 | 2 | 12,91 | - 6,3 | 12,91 |
| 4 | Власний капітал | 307,4 | 10 | 30,74 | - 153,2 | - |
| 5 | Загальна сума доходів | 294,4 | 2 | 5,89 | 51,5 | 5,89 |
| Всього | 12,14 | 8,73 |
Остаточний рівень суттєвості по звітності складає 10, 44 тис. грн., який отримано шляхом: (12,14 + 8,73) / 2. Але зважаючи на те, що у бухгалтерському обліку операції відображаються за принципом подвійного запису, то дану суму необхідно поділити на 2. Рівень суттєвості окремо взятого рядка у звітності ми приймаємо в розмірі 5,22 тис. грн.
Існують три види суттєвих помилок [16] :
Перший рівень - помилки, суми яких є настільки незначними, що ніяк не можуть вплинути на достовірність звітності та значення економічних показників, які визначаються на основі її даних (це несуттєві помилки); за таких обставин аудитор складає позитивний висновок.
Другий рівень - помилки, які можуть якоюсь мірою вплинути на прийняття рішення користувачами інформації, проте ці неточності стосуються окремих неключових статей звітності, а звітність у цілому відображує реальний стан справ на підприємстві. Як правило, аудитор у таких випадках складає умовно-позитивний висновок.
Третій рівень - помилки, які ставлять під сумнів достовірність, об'єктивність, повноту та законність усієї звітності в цілому і виправити які керівництво підприємства відмовляється. Тоді в більшості випадків аудитор складає негативний висновок.
У процесі аудиту всі дії аудитора спрямовані на досягнення головної мети аудиторської перевірки – формування об’єктивної думки щодо фінансової звітності клієнта. Результати проведення аудиту оформляються у вигляді аудиторського висновку, який повинен містити в собі чітко сформульовану думку аудитора про перевірку звітності підприємства в цілому [5].
Згідно Закону України «Про аудиторську діяльність, аудиторський висновок – документ, що складений відповідно до стандартів аудиту та передбачає надання впевненості користувачам щодо відповідності фінансової звітності або іншої інформації концептуальним основам, які використовувалися при її складанні [3].
Згідно МСА 700 «Висновок незалежного аудитора відносно повного пакету фінансових звітів загального призначення» можна виділити 2 види аудиторських висновків: безумовно-позитивний та модифікований [5].
Безумовно-позитивну думку слід висловити тоді [5], коли аудитор дійшов висновку, що фінансові звіти справедливо й достовірно відображають (або подають достовірно, в усіх суттєвих аспектах) інформацію відповідно до визначеної концептуальної основи фінансової звітності. Ця думка беззастережно вказує на те, що всі зміни у принципах бухгалтерського й методах їх застосування, а також їх вплив належно визначені та розкриті у фінансових звітах.
Аудиторський висновок вважається модифікованим [5], якщо він містить такі елементи:
1) питання, що не впливають на думку аудитора (пояснювальний параграф);
2) питання, що впливають на думку аудитора:
а) умовно-позитивна думка;
б) відмова від висловлення думки;
в) негативна думка.
Умовно-позитивний висновок складається тоді, коли аудитор вважає недоречним надання безумовно-позивного висновку, але обмеження обсягу чи вплив незгоди з керівництвом не настільки суттєві, щоб висловити негативну думку або відмовитися від складання висновку [12].
Негативний висновок складається тоді, коли незгоди з управлінським персоналом є настільки суттєвими та всеохоплюючими (на думку аудитора), що можуть призвести до суттєвих викривлень фінансової звітності та прийняття користувачем невірних рішень [5, 12].
Відмова від висловлення думки має місце тоді, коли обмеження в роботі настільки суттєві, що аудитор не може отримати достатньо аудиторських доказів для висловлення будь-якої думки щодо фінансової звітності [5, 12].
Аудитор також не може надати безумовно-позитивний висновок за наявності таких обставин, вплив яких на фінансову звітність може бути суттєвим [5]:
1) обмеження в обсязі аудиторських процедур, у зв'язку з чим аудитор не може одержати всю необхідну інформацію;
2) незгода з управлінським персоналом клієнта щодо прийнятності обраної облікової політики, методів її застосування, точності розкриття інформації у фінансовій звітності.
Проаналізувавши отримані аудиторські докази, можна відмітити значку обмеженість в обсязі аудиторських процедур, а саме: відсутність інформації по особах, відповідальних за розроблення і затвердження цінової політики, за повноту і своєчасність відвантаження товарів (робіт, послуг), за прийняття рішень по реалізації продукції (робіт, послуг) пов`язаним особам та боржникам, відсутність книги реєстрації замовлень на продаж, затверджених прейскурантів, виписок банку. Відсутність даної інформації ставлять під сумнів достовірність, об'єктивність, повноту та законність усієї звітності в цілому та доходів зокрема. Через неможливість висловлення будь-якої думки щодо доходів підприємства була складена відмова від висловлення думки.
РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ МЕТОДИЧНОГО ВДОСКОНАЛЕННЯ АУДИТУ
3.1 Аналіз результатів аудиту доходів підприємства
У цьому розділі курсової роботи будуть проаналізовані результати аудиту доходів підприємства ТОВ «Альянс», зокрема будуть розглянуті виявлені помилки та шахрайства та визначено типовість цих порушень. Але спочатку розглянемо теоретичну сторону помилок та шахрайств в загальному вигляді та виділимо типові порушення щодо обліку доходів підприємства.
Здійснюючи аудиторські перевірки аудитор виконує певні процедури з метою отримання гарантії того, що фінансова звітність правильно показує реальний стан фінансового положення замовника. Але в зв'язку з тим, що аудитор базує свою діяльність на ризику, то є значна небезпека, що окремі помилки в звітності можуть залишитися невиявленими.
Будь-яка підозра аудитора про можливий обман чи помилку, які можуть привести до перекручень звітності, вимагають від аудитора розширити межі перевірки з метою розсіяти свою підозру чи сумнів [5].
Міжнародні стандарти аудиту включають норматив 240 «Відповідальність аудитора за розгляд шахрайства під час аудиторської перевірки фінансових звітів». У ньому розглядаються помилки та обман (шахрайство) з метою визначення відповідальності аудитора за виявлення матеріальних перекручень, які є результатом помилок чи обману. Крім того, цей норматив передбачає дії аудитора, коли він зустрічається з можливістю помилок чи обману або їх наявністю [5].