Смекни!
smekni.com

Аналіз використання чистого прибутку підприємства (стр. 4 из 6)

¾ зміна прибутку після оподаткування – (- 953 тис. грн..).

Загальний баланс факторів: 3366 – 75 – 102 + 139 – 953 = + 2375 тис. грн..

Під впливом цих факторів сума чистого прибутку зросла за рахунок збільшення прибутку від іншої діяльності (на 139 тис. грн..). Зменшення інших операційних доходів, зростання фінансових витрат та стягнення податку на прибуток призвели до втрати частини чистого прибутку в сумі 1130 тис. грн..(953 + 75 + 102).

Тому, шукаючи шляхи збільшення чистого прибутку, даному підприємству необхідно в першу чергу звернути увагу на фактори, які негативно впливають на формування його величини.

2.3 Аналіз використання чистого прибутку

Чистий прибуток розподіляються згідно зі статутом підприємства. За рахунок чистого прибутку виплачуються дивіденди акціонерам підприємства, створюються фонди накопичення, споживання, резервний фонд і на інші цілі.

Завданням аналізу використання чистого прибутку є:

¾ оцінка виконання плану по використанню чистого прибутку, для чого фактичні данні про використання чистого прибутку за всіма напрямками порівнюються з данними плану;

¾ встановлення причин відхилень від плану по кожному напрямку використання чистого прибутку.

У таблиці 2.3. за даними річного звіту ВАТ «Металовиріб» наведено показники, що характеризують стан використання чистого прибутку.

Табл.2.3.

Данні про використання чистого прибутку, тис. грн..

Показник За планом Фактично Відхилення
1 2 3 4
1. Чистий прибуток 4462 6837 +2375
2. Розподіл чистого прибутку:
на виплату дивідендів 892,4 1367,4 +475
у фонд накопичення 1561,7 2734,8 +1173,1
у фонд споживання 1115,5 1709,25 +593,75
в резервний фонд 446,2 683,7 +237,5
на інші цілі 446,2 341,85 -105,2
3. Частка в чистому прибутку, %
виплачених дивідендів 20 20 -
фонду накопичення 35 40 +5
фонду споживання 25 25 -
резервного фонду 10 10 -
відрахувань на інші цілі 10 5 -5

Приведені данні свідчать про те, що на підприємстві в фонд накопичення (на виробничо-технічний розвиток) спрямовано 2734,8 тис. грн., що становить 40 % чистого прибутку при плановому обсязі фінансування 1561,7тис. грн. (35 % до чистого прибутку). Це свідчить про збільшення витрат за цим напрямком на 1173,1 тис. грн.. на виплату дивідендів спрямовано 1367,4 тис. грн. (20 %) при запланованих 892,4 тис. грн. (20 %). Відсоткові відрахування у фонд споживання (на матеріальне заохочення і соціальний розвиток) і резервний фонд не змінились (25 % і 10 % відповідно), але абсолютні відрахування за цими статтями збільшились на 593,75 тис. грн. у фонд споживання і на 237,5 тис. грн. в резервний фонд. Скорочення витрат (як за абсолютною сумою проти плану, так і відносно загальної суми чистого прибутку) має місце за відрахуваннями на інші цілі, а саме 341,85 тис. грн. проти планових 446,2 тис. грн. за рахунок зниження відсоткової частки на 5 %. Це свідчить про те, що підприємство скоротило обсяг коштів на приріст власних коштів, що негативно вплине на його ліквідність і поточну платоспроможність.

Аналіз формування фондів повинен показати, наскільки і за рахунок яких факторів змінився їх розмір.

Основними факторами, які визначають розмір відрахувань в фонди підприємства, можуть бути зміни суми чистого прибутку (ЧП) і коефіцієнта відрахування чистого прибутку у відповідні фонди (

). Сума відрахувань чистого прибутку у фонди підприємства дорівнює їх добутку:

. (2.5.)

Потім можна розрахувати вплив факторів зміни чистого прибутку та зміни коефіцієнта відрахувань, на розмір відрахувань у фонди підприємства.(додаток В).

Для визначення відхилення від плану за рахунок:

1. зміни чистого прибутку потрібно

Δ

. (2.6.)

Фонд накопичення: ΔФі = +2375 × 0,35 = +831,25(тис. грн.);

Фонд споживання: ΔФі = +2375 × 0,25 = +593,75(тис. грн.);

Резервний фонд: ΔФі = +2375 × 0,1 = + 237,5(тис. грн..);

Виплата дивідендів: ∆Фі = +2375 × 0,2 = +475(тис. грн..);

Відрахування на інші цілі: ∆Фі = +2375 × 0,1 = +237,5(тис. грн..).

2. зміни коефіцієнта відрахувань потрібно

. (2.7.)

Фонд накопичення: 6837 × 0,05 = +341,85(тис. грн..);

Фонд споживання: фактичний коефіцієнт не змінився.

Резервний фонд: фактичний коефіцієнт не змінився.

Виплата дивідендів: фактичний коефіцієнт не змінився.

Відрахування на інші цілі: 6837 × (-0,05) = - 341,85(тис. грн..).

Отже, відрахування в фонд накопичення збільшилися на 831,25 тис. грн.. за рахунок збільшення чистого прибутку і на 341,85 тис. грн.. за рахунок зростання коефіцієнта відрахувань. Відрахування в фонд споживання збільшилися на 593,75 тис. грн.. за рахунок збільшення чистого прибутку. Резервний фонд збільшився на 237,5 тис. грн.. за рахунок збільшення чистого прибутку. Фонд виплати дивідендів зріс на 475 тис. грн. за рахунок збільшення чистого прибутку. Відрахування на інші цілі зменшилися на 104,35 тис. грн. за рахунок зменшення коефіцієнта відрахувань на 341,85 тис. грн.


Розділ 3. Шляхи вдосконалення аналізу використання чистого прибутку підприємства на сучасному етапі розвитку соціально-економічної системи України

3.1 Формування концептуальних засад щодо управління чистим прибутком підприємства

Чистий прибуток є найважливішим внутрішнім джерелом формування фінансових ресурсів підприємства та економічного розвитку держави загалом, основним критерієм ефективності господарської діяльності та доцільності прийняття управлінських рішень. Економічна сутність чистого прибутку та його роль у системі показників оцінки соціально-економічної ефективності розглядалися в працях багатьох вітчизняних і зарубіжних вчених, таких, як М.В. Афанасьєв, І.А. Бланк, С.В. Мочерний, К. Маркс, А. Маршал, Дж.Р. Хікс та ін.

Провідна роль, яку відіграє чистий прибуток у процесі розвитку підприємства, необхідність реалізації стимулюючої функції прибутку та забезпечення економічних інтересів учасників підприємства прямо відбуваються у виникненні специфічної сфери прийняття управлінських рішень, що стосуються формування чистого прибутку та забезпечення довгострокової прибутковості підприємства.

Підсистема управління чистим прибутком є важливою складовою загальної системи управління підприємством. Забезпечення довгострокової прибутковості, генерація певного обсягу чистого прибутку у значному часовому інтервалі є важливою умовою досягнення більшості стратегічних цілей.

Підтвердженням неабиякого значення забезпечення довгострокової прибутковості для збереження стабільності розвитку підприємства є модель «дерева цілей», у якій загальна мета заключається саме в тривалій генерації максимального обсягу прибутку.

Декомпозиція загальної мети забезпечення довгострокової прибутковості підприємства, подана на рисунку, здійснювалася на основі визначення факторів формування чистого прибутку, виходячи з чого першим рівнем деталізації бажаного обсягу прибутку є з’ясування оптимального співвідношення потоку доходів та витрат ресурсів. Другий рівень декомпозиції складають фактори, що обумовлюють досягнення таких обсягів доходів та витрат, які б задовольнили встановленому вище співвідношенню (рис. 3.1.).

Також для забезпечення довгострокової прибутковості підприємства потрібно додержуватись таких вимог:

¾ активність (активний цілеспрямований вплив на зовнішнє оточення з метою формування сприятливих умов досягнення встановлених цілей);

¾ підприємницькі інноваційно-інвестиційні проекти;

¾ ієрархічний характер розподілу чистого прибутку(використання чистого прибутку в першу чергу має здійснюватися на цілі, досягнення яких сприятиме збільшенню створеної на підприємстві додаткової вартості);

¾ прогресивність виробничо-технологічної основи підприємства (забезпечення високого рівня розвитку виробничо-технологічної бази підприємства та високої інтенсивності споживання виробничих ресурсів).

На ВАТ «Металовиріб» необхідно також використовувати зазначені вище заходи для забезпечення довгострокової прибутковості господарської діяльності.



Рис. 3.1. Декомпозиція загальної цілі забезпечення довгострокової прибутковості підприємства


3.2 Шляхи вдосконалення використання чистого прибутку підприємства

Поглиблення процесів реформування економіки у напрямку створення повнокровних ринкових відносин супроводжується розширенням участі суб’єктів підприємницької діяльності на ринку цінних паперів. Він являє собою специфічну сферу товарно-грошових відносин, де об’єктом угоди виступають цінні папери – акції, облігації, векселі та ін. Суб’єктами цих відносин виступають емітенти й інвестори: перші здійснюють випуск цінних паперів і їх реалізацію з метою залучення фінансових ресурсів (ним можуть виступати підприємства або держава), другі – вкладають свої фінансові ресурси з метою одержання прибутку шляхом одержання дивідендів, відсотків,а також через перепродаж цінних паперів на ринку.

Підприємства можуть вкладати (інвестувати) частину свого прибутку, що залишається у їх розпорядженні після сплати всіх податків і обов’язкових платежів, на придбання акцій акціонерних товариств, облігацій (таких, які емітують інші юридичні особи, або державних). Альтернативними формами інвестування вільного прибуткує є вкладання коштів у спільні підприємства (з участю іноземного капіталу або без нього), розміщення їх на банківських депозитах, що також приносить дохід.