Смекни!
smekni.com

Роль малого підприємництва в умовах ринкових відносин (стр. 4 из 6)

Особливу цікавість держава виявляє до тієї частини малого бізнесу, яка веде інтенсивну науково-виробничу діяльність. З середини 70-х рр однією з найважливіших задач державного регулювання і сприяння розвитку малого бізнесу є задача створення новітніх технологій, які вимагають великомасштабних, міждисциплінарних досліджень, і отже, великих витрат фінансових коштів, які малі підприємства самостійно здійснювати не взмозі. Самі технології і процес їх виникнення сталі в сучасних умовах не менш важливим об'єктом промислової політики, ніж галузі і товарні ринки.

Державне регулювання і сприяння розвитку малого підприємництва має на меті:

- створення правових і організаційних умов для зростання ділової активності малих підприємств;

- реалізацію економічної політики, включаючи науково-технічну, інноваційну, інвестиційну, цінову;

- реалізацію податкової і кредитно-фінансової політики для забезпечення ефективного розвитку малого бізнесу;

- надання малим підприємствам сприяння в здійсненні зовнішньоекономічної діяльності;

- вживання по відношенню до малих підприємств спеціальних заходів підтримки з урахуванням особливостей кожної галузі і регіону, окремих груп підприємців і видів діяльності: заохочення ремесел, сезонних робіт, артільних і сімейних форм організації діяльності;

- спрощення порядку реєстрації і форм звітності, скорочення переліку ліцензійованих видів діяльності. Наприклад, в США для відкриття одноосібної фірми достатньо мати дозвіл (сертифікат) від місцевих властей або властей штату і зареєструвати торгову назву;

- зниження витрат з соціального страхування.

Сприяння розвитку малого підприємництва покликане забезпечити реалізацію цілей державної політики регулювання, а саме:

- підтримка зайнятості, соціально-економічної стабільності, зростання загального добробуту населення;

- інтенсифікацію інвестиційних процесів;

- стимулювання інновацій шляхом фінансування розробок нової продукції.

В країнах з розвиненою ринковою економікою державна підтримка підприємництва спирається на відповідне законодавство. Набули поширення дві форми державної підтримки МП:

- законодавче встановлення довгострокових програм розвитку малого бізнесу;

- включення малого бізнесу складовою частиною в державні економічні і соціальні програми.

В США малий бізнес інтегрований до державних структур через спеціальні комітети Конгресу, Адміністрацію у справах малого бізнесу, систему регіональних асоціацій, інкубаторів малого бізнесу. В Японії регулююча роль держави відображена в законах про основи політики по відношенню до малих і середніх підприємств, сприянні їх модернізації, керівництві їх діяльністю; в Законі про Центральний кооперативний банк для торгівлі і промисловості і ряду інших. У Великобританії законодавчо прийнятий ряд програм, зокрема, програма розширення бізнесу, що передбачає заходи з податкової підтримки малого підприємництва, і Програма гарантованого проекту, що полегшує малим фірмам доступ до банківських кредитів.

Більшість іноземних держав для сприяння розвитку малого бізнесу прагне привернути засоби не ззовні а за рахунок мобілізації на внутрішньому ринку використовуючи системи пільг і державної допомоги. Фінансова стабільність країни безпосередньо залежить від реалізації економічного потенціалу малих підприємств, можливостей і умов їх фінансового забезпечення. Ефективна система державної фінансової підтримки має велике значення не тільки для підприємств, а і для економіки країни.

Заслуговує увагу досвід США, що стосується розвитку малого бізнесу, за рахунок системи державних контрактів, даючі можливість одержати гарантований ринок збуту продукції, прискорити нагромадження приватного капіталу, збільшити виробничі потужності. Органи державної влади затверджують перелік робіт і послуг, замовлення на який надають тільки малим підприємства. При державному замовленні компании- монополісти часто вимушені частину замовлення (біля 10%) передавати в субпідряд малим підприємствам.

В Японії для прискорення якісного розвитку підприємства практикується компенсація всіх витрат малих підприємств, пов'язаних з підготовкою кадрів, і 2/3 витрат на підвищення кваліфікації працівників.

Місцевим органам влади буде цікавий досвід Великобританії, де муніципальна влада оголошує конкурс на виконання різних видів робіт. Переможець одержує не тільки вигідне замовлення але і стартовий капітал. Підтримка малого підприємництва на місці може стати основою розвитку регіонів і соціально-економічного забезпечення їх населення.

В Німеччині за рахунок засобів Банку кредитних гарантій малі підприємства мають нагоду одержати комерційний кредит, скласти лізинговий договір. Також в Німеччині застосовується система пільгового кредитування при освоєнні високотехнологічних виробництв, створенню малих приватних підприємств. В цьому випадку платня за користування кредитними ресурсами, як правило не перевищує 6% річних, а термін надання кредиту 10-15 років.

В Канаді для надання позик малим підприємствам існує понад 200 центри розвитку. У Франції з цією ж метою утворені суспільства взаємного поручительства.

В світовій практиці відомі такі форми підтримки малого підприємництва як повернення пільгових позик у разі успіхів і позики з пільговими процентними ставками. Наприклад, в Японії надаються довгострокові позики на пільгових умовах для розвитку малого бізнесу в певних регіонах країни, стимулювання виробництва нових видів продукції і поповнення основного і оборотного капіталу підприємницьких структур. При цьому держава гарантує комерційним банкам своєчасне повернення підприємствами позик.

В Італії практикують надання пільгових довгострокових кредитів. Наприклад, під 3-5% річних при ринковій процентній ставці біля 15%. Підприємства можуть одержати додаткову пільгу в 20-30% компенсації вартості позики при довгостроковому поверненні кредиту.

Державне сприяння розвитку малого підприємництва здійснюється за наступними основними напрямками:

- створення стабільних державних і недержавних джерел асигнувань на підтримку малого бізнесу;

- використовування раціональних механізмів контролю за витрачанням виділених коштів;

- забезпечення діяльності контрольних і судових органів по захисту інтересів малих підприємств;

- створення мережі спеціалізованих інститутів, що забезпечують реалізацію державної політики сприяння малому підприємництву, включаючої: державні органи влади; неурядові об'єднання і організації; спеціалізовані організації інфраструктури; фундації, кредитні, страховкі і гарантійні установи, технологічні парки, бізнес-інкубатори, промислові зони і полігони, учбові, консультаційні, інформаційні і обслуговуючі структури;

- здійснення прямого фінансування діяльності малих підприємств на основі спеціальних законів шляхом надання субсидій, дотацій, податкових і інвестиційних пільг, компенсацій, виплат з фундацій підтримки підприємництва, розміщення державних замовлень:

- розробка цільових програм державної підтримки малого бізнесу на довгострокову перспективу;

- надання консультаційної допомоги підприємцям;

- організація системи підготовки і перепідготовки підприємців;

- надання малим підприємствам в оренду на пільгових умовах приміщень, устаткування, земельних ділянок.

- сприяння зовнішньоекономічній діяльності малих підприємств.

4.2. Фінансово-кредитна підтримка малого підприємництва.

Необхідність у фінансових ресурсах – це об'єктивне явище в умовах розвитку економіки, оскільки зростає потреба в поповненні оборотних коштів, оновленні і модернізації основних фундацій, використовуванні новітніх технологій і матеріалів. По цьому держава, як основа розвитку національної економіки, повинна сприяти в розвитку підприємницьких структур.

Узагальнення результатів опиту підприємців приводить до висновку, що однією з найгостріших проблем діяльності більшої частини суб'єктів малого підприємництва є проблема пошуку і отримання фінансових ресурсів, необхідних для авансування процесу господарювання. По цьому особливо значення для розвитку сектора малого бізнесу має проблема державного сприяння у фінансовому забезпеченні підприємства малого бізнесу. В цьому напрямі можна виділити наступні види фінансово-кредитної допомоги.

Тепер розглянемо ці види детальніше з погляду діючих і рекомендованих методів їх вживання (рисунок 1).