Системи узагальнюючих показників статистичного дослідження доходів і витрат населення України (стр. 2 из 7)

Для будь-якого суспільства першочергове значення має мотивація економічної діяльності. Мотив означає спонукальну причину з приводу будь-якої дії. У цьому випадку йдеться про те, що спонукає суб'єктів до економічної діяльності, основним змістом якої є виробництво життєвих засобів (матеріальних благ і послуг).

Мотиваційний механізм економічної діяльності - поняття досить складне. Воно включає мету мотивації, суб'єктів виробничих відносин і об'єктів господарства, економічні інтереси і стимули до діяльності, основні принципи функціонування механізму.

Первинним мотивом діяльності людей є їх потреби у засобах Існування: продуктах харчування, одязі, житлі тощо. Вже давно відомо, що без потреби немає виробництва, а споживання життєвих засобів відтворює потребу.

Необхідність задовольняти свої потреби змушує людей діяти, вступати в активну взаємодію не лише з природою, а й між собою. Отже, виникають суспільні виробничі відносини, в яких важливою рушійною силою є певний мотиваційний механізм економічної діяльності.

Мета мотивації - це забезпечення відтворення суб'єктів виробничих відносин: працівників, трудових колективів, підприємців. Якщо немає нормальних умов для відтворення, то мотиви до конкретної економічної діяльності зникають.

Головним об'єктом господарювання, а також основним джерелом відтворення суб'єктів виробничих відносин виступає національний доход.

У механізмі мотивації поєднуються економічні інтереси держави, підприємств і працівників. Реалізація і поєднання цих інтересів відбуваються на основі матеріальних стимулів до праці.

Реалізувати економічний інтерес підприємства означає виробити чистий продукт, створити прибуток, достатній для стимулювання колективу і розширення виробництва. Реалізувати економічний інтерес працівника означає забезпечити йому необхідний продукт, який дає можливість задовольнити його традиційні особисті потреби в матеріальних, соціальних і духовних благах.

Основою матеріальних стимулів до праці є система розподілу доходів. Ця основа залежить від форм власності на засоби виробництва. Економічний стимул, як правило, відбиває залежність одержання продукту в особисте розпорядження суб'єкта від результатів його праці або економічної діяльності.

Економічні стимули є засобом встановлення взаємозв'язку між інтересами і виступають певною формою реалізації різних видів економічних інтересів. Щоб одержати заробітну плату, працівники повинні створити чистий продукт, прибуток, тобто реалізувати економічний інтерес підприємства.

Мотивація діяльності починається не тільки з проголошення власності, Досвід показує, що реалізація останньої залежить від пропорцій розподілу доходів, значну роль тут відіграє держава.

Оголошення певної форми власності, в тому числі приватної, ще недостатньо для створення мотивації економічної діяльності. За допомогою непосильних податків можна вилучати значну частину доходів і підірвати мотиви до економічної діяльності. Тому мотиваційний механізм діяльності залежить від створення справедливої системи розподілу доходів, яка повинна бути побудована на основі таких принципів:

· отримання доходів за працю, в тому числі підприємницьку, землю, капітал;

· залежності основної частини доходів від результатів праці, рівня економічної діяльності суб'єктів господарства;

· розмір доходів при врахуванні рівня розвитку продуктивних сил повинен забезпечувати нормальні (суспільне необхідні) умови життя; сталості розподілу доходів. "Якщо в бюджет сім'ї кожного тижня, кожного місяця і кожного року не надходить стійкий потік грошей, - то такій сім'ї, - справедливо зауважував П. Самуельсон, - життя осточортіє, навіть якщо воно суцільно і складається із святих";

· відсутності зрівнялівки в розподілі доходів;

· неприпустимості надмірної диференціації доходів у суспільстві, дотриманні соціальної справедливості;

· усуненні всякої дискримінації за статтю, національністю, соціальним походженням.

У соціальне орієнтованій ринковій економіці мають враховуватися істотні відмінності у здібностях працівників. Це означає, по-перше, створення однакових умов для їх розвитку; по-друге, надання роботи за здібностями; по-третє, створення необхідних умов для високоефективної праці.

Таким чином, національне багатство є тим середовищем, де створюються необхідні умови для благополучного в матеріальному відношенні життя людей, де формується і підтримується рівень життя населення (добробут). Під рівнем життя населення в статистиці розуміється забезпеченість населення тими благами і послугами, які необхідні і достатні для задоволення як життєво важливих матеріальних потреб людей (їжа, одяг, житло, предмети культури і побуту), так і соціально-культурних (праця, зайнятість, дозвілля, здоров'я, освіта, природне середовище незаселеного і т.д.).

У грошовому виразі вся дана сукупність благ і послуг, фактично споживаних протягом даного часу в домогосподарстві, є вартість життя.

У статистиці виділяють наступні види рівня життя:

o достаток (користування благами і послугами, які забезпечують всесторонній розвиток людини);

o нормальний рівень (споживання благ і послуг з науково обгрунтованих норм, які достатні для повноцінного відновлення фізичних і інтелектуальних сил людини);

o бідність (споживання благ і послуг на рівні можливості збереження працездатності людини);

o убогість (мінімальне споживання благ і послуг на рівні біологічного виживання людини).

Щоб одержати всю сукупність характеристик по рівню життя, досліджуються всі статистичні сукупності:

o населення в цілому;

o окремі соціальні і професійні групи;

o домогосподарства з різним доходом.

2. Системи узагальнюючих показників для статистичного вивчення доходів та витрат населення

У світовій практиці накопичений певний досвід по комплексному дослідженню рівня життя населення за основними соціально-економічними показниками, з яких можна виділити наступні:

o показники прожиткового мінімуму;

o показники диференціації населення;

o показники грошових доходів (в середньому на душу населення в місяць);

o середній розмір пенсій;

o показники витрат і споживання населення;

o показники купівельної спроможності населення;

o досягнутий рівень освіти;

o показники витрат в соціальній сфері;

o тривалість життя і рівень народжуваності і т.д.

Інформаційними джерелами для побудови системи показників по рівню життя населення є дані з матеріалів різних розділів державної статистики (демографічної, статистики праці, статистики цін, соціальної статистики), матеріали вибіркових обстежень бюджетів домогосподарств, матеріали перепису населення.

Одним з найважливіших узагальнювальних показників рівня життя є доходи населення. Статистика досліджує кількісні характеристики формування загального об'єму доходів населення, структуру цих доходів, розподіл між окремими групами населення. Відповідно до методики СНС розрахунку балансу грошових доходів і витрат населення обчислюються номінальні грошові доходи і доходи домашніх господарств.

Номінальні грошові доходи розраховуються в цінах поточного періоду. Вони не визначають кількості матеріальних благ і послуг, доступних населенню при рівні доходів, що склався. До ним відносяться:

· оплата праці всіх категорій населення;

· доходи осіб, зайнятих підприємницькою діяльністю;

· надходження від продажу сільськогосподарських продуктів;

· пенсії, допомога, стипендії і інші соціальні трансферти;

· страхові відшкодування, кредити і позики;

· доходи від власності у вигляді відсотків по внесках, цінних паперах, дивідендів;

· доходи населення від продажу іноземної валюти;

· сальдо (гроші, одержані по перекладах) і ін.

На відміну від номінальних витрат, доходи домашніх господарств є сумою поточних доходів, використовуваних домашніми господарствами для фінансування кінцевого споживання товарів і послуг. Це показник об'єму економічних ресурсів, що поступають в розпорядження населення для задоволення потреб громадян (максимальна сума, яка може бути витрачена населенням на споживання за умови, що за даний період населення не привертає накопичені фінансові і нефінансові активи, не збільшує зобов'язань по фінансовій частині).

Грошовий дохід W, що розташовується, визначається шляхом вирахування з номінальних грошових доходів НДД обов'язкових платежів і внесків ОПВ

За наявності інфляції зростання грошових доходів не завжди може свідчити про поліпшення рівня життя населення, оскільки чинник зміни цін впливає на купівельну спроможність грошей. За допомогою коректування на індекс споживчих цін грошові доходи, що розташовуються, за досліджуваний період розраховуються в реальному виразі.

Показник реального грошового доходу населення G розраховується шляхом ділення грошового доходу W, що розташовується, на індекс споживчих цін Ip :

(методика розрахунку індексів споживчих цін заснована на формулі Ласпейреса як середній арифметичний індекс)

Для вимірювання об'єму, рівня і структури доходів населення використовуються і такі показники, як особисті доходи (ЛДР), середньодушові грошові доходи населення, купівельна спроможність грошових доходів.

Особисті доходи - це загальна сума грошових доходів, яку їх власники направляють на споживання і заощадження.

Среднедушевиє грошові доходи обчислюються як відношення загальної суми грошових доходів населення за рік (або поточний період) до середньорічної чисельності наявного населення.