Смекни!
smekni.com

Планування прибутку та рентабельність підприємства (стр. 1 из 6)

.

ПЛАН

Вступ.

1. Особливості планування виробничо-комерційної діяльності підприємства на мікрорівні.

1.1 Планування діяльності фірми.

1.2 Фінансове планування.

2. Планування прибутку та рентабельності на підприємстві.

2.1 Загальна інформація про підприємство.

2.2 Процес планування прибутку від операційної діяльності підприємства

2.3 Процес планування рентабельності.

3.Проблеми організація стратегічного й оперативного планування на підприємстві.

Висновок.

Список використаної літератури.


ВСТУП

Актуальність даної теми неможливо перебільшити. Бізнес не може розраховувати на процвітання, а вірніше на виживання, не розробляючи планів і не контролюючи їхнє виконання. Планування повинне представлятися у фінансовому вираженні, тому що різні напрямки діяльності бізнесу виміряються загальним мірилом - грошима. Світ твердої конкуренції вимагає гнучкості і пристосованості як у плануванні, так і в практичній діяльності. І все-таки на практиці, на жаль, система планування таких показників як прибуток і рентабельність часто буває дуже далека від ідеалу. А правильне планування цих показників на підприємстві має ключове значення. Прибуток підприємства є його фінансовою базою. За рахунок прибутку утворяться фонди виробничого розвитку, додаткового матеріального стимулювання працівників, соціальних виплат, виплат власникам підприємства і т.п..

В даній роботі на прикладі реально діючого підприємства ЗАТ „Тканини” ілюструється процес планування його прибутку і рентабельності. Всі приклади, які наведені в даній роботі базуються на даних фінансової звітності підприємства які наведені в додатку.

Курсова робота складається з трьох розділів, в яких послідовно наведено процес планування прибутку від операційної діяльності та рентабельності підприємства.

1. Особливості планування виробничо-комерційної діяльності підприємства на мікрорівні.

1.1 Планування діяльності фірми.

Планування необхідне для досягнення фірмою наступних цілей:

· підвищення контрольованої частки ринку;

· передбачення вимог споживача;

· випуск продукції більш високої якості;

· забезпечення погоджених термінів постачань;

· установлення рівня цін з урахуванням умов конкуренції;

· покращення репутації фірми в споживачів.

Задачі планування визначаються кожною фірмою самостійно в залежності від діяльності, якою вона займається. В цілому задачі стратегічного планування будь-якої фірми зводяться до наступного:

1. Планування зростання прибутку.

2. Планування витрат підприємства.

3. Збільшення частки ринку, збільшення частки продажів.

4. Поліпшення соціальної політики фірми.

Чому планування життєве важливо для господарюючого суб'єкта? Планувати необхідно для того:

· щоб розуміти, де, коли і для кого підприємство збираєтеся робити і продавати продукцію;

· щоб знати, які ресурси і коли знадобляться підприємству для досягнення поставлених цілей;

· щоб домогтися ефективного використання залучених ресурсів;

· нарешті, щоб передбачати несприятливі ситуації, аналізувати можливі ризики і передбачати конкретні заходи щодо їх зниження.

Планування - це система керування виробництвом, що забезпечує його динамічний і пропорційний розвиток, а також виявлення й ефективне використання резервів виробництва.

Планування знаходить своє вираження в складанні планів. Властивості планів:

· Наступність (взаємозв'язок планів різного рівня);

· Безперервність (взаємозв'язок планів різного призначення);

· Стабільність (відсутність переглядів планів у конкретному, відносно короткому проміжку часу).

Плани поділяються на:

1. довгострокові (прогнози);

2. перспективні: визначають стратегічні задачі розвитку підприємства (на тривалий період часу);

3. поточні (річні): складаються з урахуванням перспектив розвитку підприємства і конкретизують задачі функціонування підприємства в залежності від зовнішніх факторів у конкретному тимчасовому відрізку;

4. оперативні (квартальні, місячні) - це плани повсюдного керівництва виробництва.

До кожного плану пред'являються вимоги техніко-економічного обґрунтування, тобто єдинства техніки й економіки.

Плани, як правило, складаються в два етапи:

1. Попередній етап (проект плану): на основі очікуваного виконання плану за попередній період і зовнішні фактори, що визначають діяльність підприємства в конкретній тимчасовій ситуації.

2. Остаточний: після внесення всіх уточнень і доповнень у розроблений проект.

В основі виробничого плану були раніш конкретні цифри. Зараз планування - прерогатива самого підприємства.

Остаточний варіант плану доводиться до конкретних виконавців. Планове завдання є програмою того чи іншого підрозділу підприємства. Загальне керівництво планової роботи здійснює керівник підприємства, методичне ж керівництво здійснюють керівники економічних служб.

У поняття "планування" входить визначення цілей і шляхів їхнього досягнення. На Заході планування діяльності підприємств здійснюється по таких важливих напрямках, як збут, фінанси, виробництво і закупівлі. При цьому, звичайно, усі приватні плани тісно взаємозалежні між собою.

Планування завжди орієнтується на дані минулого, але прагне визначити і контролювати розвиток підприємства в перспективі. Тому надійність планування залежить від точності фактичних показників минулого.

Наведені вище види планування дають найкращий ефект, якщо їх використовувати правильно. Будь-яка компанія повинна застосовувати як довгострокове, так і короткострокове планування. Наприклад, при планування виробництва продукту як одного з найважливіших елементів ринкової стратегії доцільно застосовувати довгострокове й оперативне планування в сукупності, тому що планування виробництва продукту має свої специфічні риси і визначається поставленою метою, термінами її досягнення, видом товару і так далі.


1.2 Фінансове планування.

Фінансове планування - це керування процесами створення, розподілу, перерозподіли і використання фінансових ресурсів на підприємстві, що реалізується в деталізованих фінансових планах. Фінансове планування є складовою частиною загального процесу планування і, отже, управлінського процесу, здійснюваного менеджментом підприємства. Його головними етапами виділяють наступне:

· аналіз інвестиційних можливостей і можливостей фінансування для компанії;

· прогнозування наслідків поточних рішень, щоб уникнути несподіванок і зрозуміти зв'язок між поточними і майбутніми рішеннями;

· обґрунтування обраного варіанта з ряду можливих рішень (цей варіант і буде представлений в остаточній редакції плану);

· оцінки результатів, досягнутих компанією, у порівнянні з цілями, встановленими у фінансовому плані.

Фінансове планування (крім уже згадуваних способів розрахунків) потребує широкого використання економіко-математичного моделювання. Фінансовий план складається з декількох документів, що знаходяться між собою у визначеному взаємозв'язку через показники, що у них містяться. Проробка деталей у фінансовому плані можуть бути різна (у залежності від розмірів компанії і масштабу проектів), але в будь-якому випадку в нього входять:

· Прогноз обсягів реалізації (Sales Forecast);

· План руху наявних коштів / Баланс грошових потоків (Projected Cash flow Statement);

· План прибутків і збитків / Таблиця доходів і витрат (Pro forma Profіt and Loss Statement);

· Проект балансу (Pro forma Balance Sheet);

· Розрахунок крапки досягнення беззбитковості (Break-even Analysіs).

Фінансовий план обов'язково включає описову частину, що чітко установлює фінансові цілі компанії, докладно пояснюючої, які інвестиції і чому фірма збирається здійснювати (яка частина інвестицій при цьому піде, скажемо, на придбання нового обладнання, яка - на заміну старого, яка - на установку очисних споруджень, яка - на розробку і просування на ринок нового товару і т.п.) і як, саме головне - погоджуються стратегічні цілі компанії з її фінансовими планами. У реальному житті процес фінансового планування неминуче супроводжується помилками, уникнути яких не допоможе ніяка теорія.

Основним об’єктом у фінансовому плануванні є прибуток підприємства. Безпосередньо організація керування фінансами залежить від розмірів компанії і виконуваних нею задач. При вирішенні фінансових питань необхідно точно трактувати поняття "прибуток". Якщо повернутися до рахунка прибутків і збитків, то по ньому легко помітити, що є істотна різниця між валовим і чистим прибутками: валовий прибуток являє собою поточні доходи до сплати податків, чистий - після їхньої сплати, тобто це ті засоби, який компанія може використовувати за своїм розсудом. У свою чергу чистий прибуток, у залежності від виконуваних ним функцій, ділиться на розподілений, тобто той що пішов на виплату дивідендів чи взагалі в особисті доходи власників фірми, і нерозподілений, тобто вкладений у виробництво. Якихось особливих рецептів відносно розподілу чистого прибутку не існує, - усе залежить від конкретних цілей фірми і її фінансового стану. Можна лише відзначити, що прибуток, який розподіляється, складає зазвичай 30-50% чистого прибутку.

В умовах ринкової економіки чистий прибуток є основою економічного та соціального розвитку підприємства. Постійне збільшення чистого прибутку – це стале джерело фінансування розвитку виробництва (реінвестування прибутку), виплати дивідендів, створення резервних фондів, задоволення соціальних і матеріальних потреб працівників підприємства, благодійної діяльності. Чистий прибуток – найважливіший показник для оцінювання виробничої та фінансової діяльності підприємств, оскільки відбиває ступінь його активності та фінансового благополуччя, а також ефективність менеджменту. За чистим прибутком визначається прийнятний для інвестора рівень дохідності активів підприємства для порівняння з альтернативними варіантами напрямку інвестування (за умови порівняльного ризику). Чистий прибуток є одним з основних джерел збільшення капіталу підприємства, що відбито у формі №4 „Звіт про власний капітал” фінансової звітності. Постійне збільшення прибутку за умов припустимого ризику, тобто в разі залучення додаткових позикових коштів чи додаткового розміщення акцій, зміцнює конкурентні позиції підприємства на ринку капіталу.