Смекни!
smekni.com

Принципи функціонування грошово кредитної політики в транзитивній економіці (стр. 9 из 10)

На думку експертів, причини масштабного поширення наявних грошових розрахунків обумовлені прихованням доходів від оподатковування, інфляційними очікуваннями, побоюваннями повторень криз і дефолтів, непевністю в майбутньому, можливістю ведення бізнесу без відкриття розрахункових рахунків у банках, а також відсутністю адекватної системи державного контролю за веденням бізнесу і рухом грошей у виробництві. Це сприяє активізації процесів перерозподілу товарних і фінансових потоків із законодавчо закріпленої сфери діяльності в тіньову.

Таким чином, постачання товарів і надання послуг за неконтрольованими державою зовнішньоторговельним договорами і здійснення розрахунків по них поза межами офіційної платіжної системи регіону є досить масштабним каналом витоку грошових ресурсів економіки в тіньовий оборот.

Вищесказане обумовлює необхідність посилення діяльності Центрального банку і його територіальних структур в області регулювання грошового обігу і розрахунків відповідно до потреб господарського обороту й організації контролю за платіжними операціями суб'єктів економіки за правилами і вимогами цивільного і банківського законодавства.

Організація розрахунків у наявній і безготівковій формах, а також регулювання і прогнозування грошового обігу в регіоні здійснюють територіальні установи Центрального банку. У їхній функції входить: організація безготівкових розрахунків і забезпечення стабільного і надійного функціонування системи розрахунків; оцінка стану грошового обігу і розробка пропозицій по скороченню використання готівки в грошовому обігу; касове обслуговування клієнтів установ НБУ і контроль за дотриманням порядку ведення касових операцій у розрахунково-касових центрах, кредитних організаціях, підприємствах; забезпечення потреби наявного грошового обігу банкнотами і монетою відповідних достоїнств. Таким чином, задачі організації грошового обігу в регіонах реалізуються за допомогою надходжень і видач готівки через каси кредитних організацій і розрахунково-касових центрів, а також шляхом проведення розрахунків і платежів по рахунках, відкритим у банківських установах. Фахівцями ведеться визначена робота, метою якої є виявлення фактів нераціональної організації грошового обігу і негативних явищ у готівково-грошовому оберті.

Дослідження проблем готівково-грошового звертання повинне бути одним з ведучих напрямків у діяльності установ НБУ, а не тільки функцією центрального апарату НБУ. Цей підхід дозволить сформувати в країні ефективно діючу систему регулювання і контролю грошового обігу, мобілізувати грошові фактори в напрямку стійкого економічного зростання.

НБУ вважає за доцільне зберігати поступовість у основних принципах формулювання і реалізації грошово-кредитної політики в коротко- і в середньостроковій перспективі. Це насамперед стосується послідовного зниження інфляції, і створення цим сприятливих умов для довгострокового економічного розвитку країни. Тому головною метою єдиної державної грошово-кредитної політики є стале зниження інфляції і підтримка її на низькому рівні.

У рамках обох найбільш ймовірних сценаріїв соціально-економічного розвитку країни досягнення низьких показників інфляції може бути реальним при збереженні політики керованого плавання гривні стосовно долара США. При цьому НБУ зроблені оцінки можливих наслідків зміцнення реального курсу гривні в залежності між динамікою реального ефективного курсу гривні і сальдо рахунка поточних операцій, а так само тенденції в структурі платіжного балансу, у випадку реалізації основних сценарних варіантів зріст реального ефективного курсу гривні може скласти близько 7%.[35,64]

Актуальної залишається удосконалення законодавчої і нормативно-правової бази розвитку грошово-кредитного сектора в умовах економічного зросту. Комплекс заходів законодавчого і нормативного характеру, що буде реалізований з метою розвитку банківського сектора, диктується основними задачами які поставлені зараз перед суспільством.

Грошово-кредитна політика останніх років нестандартна за своїми параметрами, з огляду на функціональну незрілість грошово-кредитної системи України, яка ще не набула рис розвиненої системи ринкового типу. Це означає, що в нас не цілком спрацьовують стандартні принципи і механізми грошово-кредитної політики, перевірені світовою практикою.[17,35]

Грошово-кредитна політика повинна бути гнучкої. Вона повинна зміняться залежно від умов економічного циклу і ринкової кон'юктуры, поєднувати політику дорогих і дешевих грошей, рестрикцію й експансію грошової емісії. Але слід відзначити низку ризиків, що зараз підсилюються в економіці, дивлячись на її динаміку. Вони можуть бути сформульовані так:

1.Не можна не зважати на циклічні закономірності економіки. Слід зазначити, що зараз українська економіка знаходиться на піку розвитку.

2. Погроза паливно-енергетичної кризи, до якого економіка не готова.

3. Експортні втрати в зв'язку з розширенням ЄС.

4.Зовнішньоекономічні протиріччя з Росією.

Таким чином, можна визначити сугубо практичні проблеми. На сьогоднішній день потрібно сформувати відповідні теоретичні основи для того, що б не допустити суттєвих помилок у поточній грошово-кредитній політиці, здійснюваної НБУ.

Висновки

Грошово-кредитна політика є головним результатом функціонування економіки країни, вона повинна бути спрямованою на досягнення економічного зростання, поліпшення суспільного добробуту. Вона повинна стимулювати ділову активність в умовах депресії і знижувати економічний зріст при “перегріві” ринкової кон’юктуры.

Грошово – кредитна політика повинна створювати такі умови, за яких економічні агенти ( підприємці, суспільні і державні органи) реалізуючі волю вибору не суперечили цілям загальнодержавної економічної політики. Кредитно-грошова політика незалежна і не має примусового характеру.

Головним провідником кредитно-грошової політики є в Україні Національний Банк. Він може здійснювати її за допомогою таких інструментів як рефінансування комерційних банків, політика обов'язкових резервів, політика кількісних обмежень, політика дешевих і дорогих грошей та ін.

Головною перевагою кредитно-грошової політики, у порівнянні з фіскальної, це швидкість і гнучкість, у розвинених країнах вона вільна від політичного тиску.

Грошово-кредитна політика спричиняє вплив на економіку з деяким запізнюванням. Ряд експертів вважае, що зміна темпів зросту грошової маси знижується на темпах росту обсягу реального виробництва лише після 3-12 місяців, аналогічний ефект впливу на рівень цін виявляеться не раніше 2-3 років. Це означає, що використання грошово – кредитних заходів для компенсації різьких порушень функціонування економічної системи слід проводити заздалегідь - принаймні за кілька місяців ґрунтуючись на економічних прогнозах.

В Україні раніше грошово-кредитна політика проводилася переважно кейнсианскими методами і передбачала черезмірне втручання органів державного керування в ринкові процеси. Одночасно недооцінка інфляції і перебільшення можливостей грошово-кредитного механізму, вирішення соціально-економічних проблем призвели до гіперінфляції, значного упадку рівня виробництва і зниженню рівня життя населення. Окремі заходи носили монетарний характер, але пізніше вони прийняли систематичний характер і був проголошений курс макроекономічної стабілізації, прискорених ринкових реформ і формування ринкового механізму саморегулювання. У бюджетній сфері відбулося переорієнтування на подолання бюджетного дефіциту , зменшення податкового тягаря і переведення суб'єктів господарювання на самофінансування, а у грошово-кредитній сфері завдяки впровадженню ефективної монетарної політики відбулося подолання гіперінфляції і лібералізація кредитного і валютного ринку.

Література:

1. Долан Э.Дж. и др., Деньги, банковское дело и кредитно – денежная политика.,М.,1996г.,стор. 268-280.

2. Грошi, банки та кредит: у схемах i коментарях. За ред. Луцiва Б.Л., Тернопiль, 2004р., стор. 57-59.

3. Сакс Дж. Д., Ларен Ф.Б. Макроэкономика. М.,1996г., стр. 266-314.

4. Л. Харрис. Денежная теория. М.,1990г., стр. 253-265.

5. Дорбум Р., Фишер С., Макроэкономика, М.,1997г.,с. 401-411.

6. Г.М. Поченчук, “Місце кредиту в єкономічній теорії як фактора єкономічного зростання.”,АПЕ №2, 2004г., с.17-26.

7. В.В. Герасеменко, “Становление финансовой системы России: проблемы практики и теории”, Вестник Моск. Ун-та Сер. 6,эк-ка 2004г. №3, с. 107-113.

8. “О денежно-кредитной политике Центрального банка Российской федерации”, С.Л. Игнатьев, Деньги и кредит 5/2003г., с. 13-17.

9.В. Лагутин, “Монетарная политика и государственные финансы государства”. Финансы №3,2002г., с. 10-16.

10. Б.Луцив, “ Денежно кредитная политика государства и инвестиционная деятельность банков.”Финансы №5/2003г., с. 20-21.

11. А. Величко, “Становление и развитие денежно-кредитной системы Украины.”, Финансы Украины №6/2000г., с.8-13.

12. В.В. Рудько-Селиванов, “Проблемы экономического роста: денежный фактор.”,Деньги икредит №6/2003г., с.12-16.

13. Д.В. Левченко. “Система рефинансирования как приоритетное направление развития денежной политики.”,Деньги икредит, №7/2005г., с.32-39.

14. Ю.И. Кашин, “ О кредите, кредитно-денежной политике и роли Банка России.”, Деньги и кредит, №7/2003г., с.47-51.

15. А.Т. Евтух., “Сущность денег: современный аспект.”,АПЕ №3/2004г., с.3-12.

16. А.Т. Евтух, “ Законы денег через призму современной финансовой науки.”, АПЕ №4/2004г., с.3-12.

17. Маглахелидзе Т. ,“Устойчивая денежно-кредитная система- важный инструмент обеспечения финансовой безопасности”, Деньги икредит №6, 2002г.,с.35-40.