Недосконалість нормативно-правової бази, що регламентує функціонування страхового ринку, з одного боку унеможливлює "гру за чіткими правилами", оскільки багато питань на сьогодні залишаються невнормованими, а з іншого — провокує численні порушення чинного законодавства, недотримання встановлених норм і правил.
Недоліки в розвитку інфраструктури негативно впливають на функціонування страхового ринку загалом, збільшення його масштабів, розширення переліку та якість страхових послуг, а відтак — на фінансову результативність.
Страхування не стало в Україні важливим фінансовим чинником розвитку національної економіки. Український страховий ринок все ще не відіграє належної ролі в забезпеченні страхового захисту громадян і суб'єктів господарювання. До цього часу чітко не визначені місце та роль системи страхування в життєдіяльності суспільства.
Страхова культура більшості населення і господарюючих суб'єктів перебуває в зародковому стані. Приблизно в тому ж стані знаходиться і мислення владних структур. Досить повільно йде усвідомлення страхування як невід'ємної складової ризик-менеджменту, без якої неможливо планувати виробництво товарів і послуг.
Соціально-психологічна ситуація в українському суспільстві справляє негативний вплив як на розвиток України загалом, так і на становлення її ефективної системи страхування. Ця ситуація вимагає від держави системних, спрямованих на довгострокову перспективу і, водночас, конкретних дій з відновлення довіри громадян шляхом подолання нагальних сучасних проблем. •
Аналіз процесів на страховому ринку дозволяє виокремити головні системні чинники, що перешкоджають поступальному розвиткові страхування в Україні. До них належать наступні.
1. Неефективність політичної та адміністративної систем України, що стримує появу та розвиток дієвих механізмів державного регулювання страхового ринку, які відповідають світовим стандартам.
2. Відсутність на державному рівні єдиних, прозорих і стабільних норм і правил, що визначаються довгостроковою Стратегією соціально-економічного розвитку України та регламентуються чинною нормативно-правовою базою.
3. Фінансово-економічна нестабільність, недостатній рівень соціально-економічного розвитку України, що обмежують попит на страхові послуги, стримують розширення їх переліку та розбудову інфраструктури страхового ринку.
4. Злиття інтересів влади та наближених до неї фінансово-промислових груп, забезпечення інтересів останніх через прийняття політичних і державних рішень.
5. Неефективне використання адміністративних та економічних важелів державного регулювання, зокрема, страхової діяльності, що обмежує коло дієздатних і конкурентоспроможних страховиків на ринку.
Сьогодні на українському страховому ринку спостерігаються окремі позитивні тенденції: поступово зростає відношення обсягу страхових премій до ВВП; зростають обсяги статутних фондів, власного капіталу, активів і резервів, що підвищує рівень платоспроможності страхових компаній; створюються об'єднання страховиків, що сприяє появі на ринку корпоративних правил і зміцненню позицій компаній-учасниць; законодавство наближається, хоча й дуже повільно та непослідовно, до європейських стандартів, потреб страхувальників і страховиків.
Але за масштабом і ступенем впливу позитивні тенденції та явища поступаються негативним.
Страхова культура в Україні (як на рівні громадян, так і державної влади) є недостатньою. Про низьку страхову культуру громадян особливо виразно свідчить незнання та, відповідно, нерозуміння ними суті страхування відповідальності перед третіми особами.
Реальна політика держави у сфері страхової діяльності не є системною, цілеспрямованою, послідовною. Не подолана практика державного протекціонізму на страховому ринку, що призводить до спотворення конкурентних засад його діяльності, усуває стимули та мотиви ефективної діяльності його суб'єктів.
Стан фінансових ресурсів переважної більшості страхових компаній є незадовільним і не забезпечує їх конкурентоспроможність навіть на внутрішньому ринку. Обмежені обсяги та недосконала структура фінансових накопичень більшості страховиків заважають перетворенню їх на дієвий інститут соціального захисту населення та інвестування української економіки. За збільшення загального обсягу перестрахування зростає і обсяг переданих страхових премій за кордон. У загальній сумі перестрахування значна частка припадає на так зване "фінансове" перестрахування, тобто таке, що має на меті не захист від ризиків, а переказ грошей за кордон.
Тим часом, серед п'яти основоположних принципів страхування ЄС на першому місці стоїть саме найвищий ступінь довіри. Без повернення довіри українських громадян до державної влади та страхових інститутів — саме в такій послідовності — не може відбутися страховий ринок в Україні.
Інфраструктура страхового ринку є вкрай нерозвинутою. З одного боку, це відбиває низький рівень самого страхового ринку та, як наслідок, недостатній попит на посередницькі послуги, а з іншого, є стримуючим чинником його поступального розвитку. Крім того, слід звернути увагу на ту обставину, що слабкий розвиток, наприклад, брокерської мережі може свідчити про закритий характер більшості компаній (кептивів); недостатній рівень розвитку інституту актуаріїв — про слабкість сектора страхування життя та неготовність страхової інфраструктури до впровадження пенсійного та медичного страхування.
На підставі узагальнення отриманих результатів аналізу сучасного стану страхового ринку та рентабельності можна зробити висновок про наявність в Україні загальносистемних чинників, сукупна дія яких перешкоджає формуванню українського страхового ринку та отриманню в майбутньому не тіньових прибутків. До головних із них можна віднести наступні:
(1) неефективність політичної та адміністративної систем України, що стримує появу та розвиток дієвих механізмів державного регулювання страхового ринку, які відповідають світовим стандартам;
(2) відсутність на державному рівні єдиних, стабільних і прозорих правил, що встановлюються довгостроковою стратегією соціально- економічного розвитку України та регламентуються чинною нормативно-правовою базою;
(3) фінансово-економічна нестабільність, недоліки загального соціально-економічного розвитку України, що обмежують попит на страхові послуги, стримують розширення їх переліку та розбудову інфраструктури страхового ринку;
(4) злиття інтересів влади та наближених до неї фінансово-промислових груп, забезпечення інтересів останніх через прийняття політичних державних рішень;
(5) неефективне використання адміністративних та економічних важелів державного регулювання, зокрема, страхової діяльності, що обмежує коло дієздатних і конкурентоспроможних страховиків на ринку.
Незважаючи на згадані проблеми, ринок страхових послуг в Україні має непогані перспективи. За досить приблизними (занадто багато умовностей політичного, економічного та психологічного характеру) оцінками, обсяг страхового ринку України в найближчі два-три роки може збільшитися на 40-50%, а в найближчі три-чотири роки може відбутися зростання обсягів реального страхування до 10 разів.
Подальший розвиток страхового ринку буде можливим за умов формування та реалізації довгострокової стратегії та активної поточної політики держави в економіці взагалі та страховій сфері, зокрема. Неодмінною складовою підвищення привабливості та ефективності страхового ринку України має стати принципове обмеження юридичної обов'язковості як методу реалізації страхової політики та рішуче розширення сфери дії економічної обов'язковості.
Пріоритетними напрямами розвитку добровільного страхування в Україні є: страхування життя, медичне та пенсійне страхування, страхування відповідальності та від нещасних випадків, їх повноцінне становлення базуватиметься на підвищенні рівня добробуту населення України, розширенні практики корпоративного страхування, розвитку страхової інфраструктури.
Подальший розвиток добровільних видів страхування багато в чому визначатиметься: терміном і масштабом запровадження податкових вилучень для громадян, що страхують життя, здоров'я, майнові інтереси; забезпеченням більшої інформованості потенційних страхувальників про діяльність страхових компаній і послуги, що ними надаються, організацією роз'яснювальної роботи про механізми добровільних видів страхування, пропагандою досвіду розробки та реалізації страхових програм.
Удосконалення роботи органів нагляду за страховою діяльністю має відбуватися на підставі включення до сфери їх компетенції розробки планів сприяння розвитку страхового бізнесу, аналізу фінансового стану засновників (акціонерів, учасників, афільованих осіб) та їх часток у статутному капіталі страхових компаній, порядку їх реорганізації і ліквідації, платоспроможності та фінансової стійкості страховиків.
Підвищення міжнародної конкурентоспроможності вітчизняних страхових продуктів є передумовою включення страхового ринку України в процес глобалізації страхових відносин. Позитивними результатами цього процесу, зокрема, вступу до СОТ, можуть бути:
- збільшення іноземних інвестицій у страховий сектор України;
- стимулювання впровадження нових технологій надання страхових послуг та доведення їх до світових стандартів;
- розширення асортименту страхових послуг, підвищення їх якості, зниження цін, більш повне врахування потреб клієнтів.