Перебіг захворювання можна умовно поділити на три стадії: початкову, розгорнутих клінічних проявів, термінальну.
Початкова стадія – поява патологічного клітинного клону з специфічним маркером – ‘Ph хромосомою – може перебігати безсимптомно, і часто захворювання діагностують лише завдяки випадково зробленому аналізу крові (невеликий лейкоцитоз з нейтрофільним зсувом вліво). Рідше вже в цьому періоді хворі пред’являють різні скарги загального характеру – слабкість, втомлюваність, пітливість. Ці ознаки з’являються з наростанням лейкоцитозу [18]. Інакше цю стадію називають повільною, чи хронічною фазою ХМЛ, яка звичайно триває близько 3 років [23].
Розгорнута стадія або фаза акселерації триває 1-1,5 року. При відповідному лікуванні можна повернути захворювання в хронічну фазу. Характеризується маже повним заміщенням нормального мієлопоетичного ростка патологічним клоном. Характерне розростання мієлоїдної тканини в кістковому мозку з повним витісненням жиру в плоских кістках, появою кістковомозкового кровотворення в трубчастих кістках, розростання мієлоїдної тканини в селезінці, печінці. Лімфатичні вузли не уражаються. Ця стадія хвороби може мати різні характеристики: рівень лейкоцитозу, ступінь збільшення селезінки і печінки [29].
Ведучим симптомом розгорнутої стадії є збільшення селезінки, пов’язане з розвитком в ній лейкемічної тканини. Селезінка може сягати гігантських розмірів, займаючи більшу частину черевної порожнини. Менш постійний симптом – збільшення печінки. З’являються сильні болі в кістках, розвиваються щільні вогнища злоякісного розростання в шкірі, лімфатичних вузлах [10].
Термінальна стадія або фінальна фаза ХМЛ – фаза швидкої акселерації (3-6 міс) звичайно закінчується смертю. В цій стадії з’являються яскраві ознаки пухлинної прогресії [38]. Обумовлена появою нової клітинної популяції (бластних елементів, великого числа базофілів, моноцитів), яка поступово набуває рис атипізму. В цій стадії патологічне кровотворення виходить за межі кісткового мозку і органів факультативного кровотворення: метастазування бластних елементів в лімфатичні вузли, утворення бластних інфільтратів в кістках, шкірі, мозкових оболонках, внутрішніх органах [3]. Тому термінальна стадія хвороби характеризується лихоманкою, вираженою гепото- і спленомегалією, прогресуючим похуданням, анемією, геморагічним діатезом. Хворі гинуть від виснаження, крововиливів в життєво важливі органи чи вторинних інфекцій [14].
Характерним гематологічним симптомом хвороби є виражений лейкоцитоз до 10 · 109 /л і вище. Спостерігається значний рівномірний зсув лейкоцитарної формули вліво до про мієлоцитів і навіть мієлобластів. Також постійною ознакою є збільшення вмісту еозинофілів і базофілів [19].
Внаслідок пригнічення функціонально здорових ростків кровотворення розвивається анемія і тромбоцитопенія (500-600 · 109 /л) [2].
В кістковому мозку переважають бластні клітини – від 10-20% до тотальної бластної метаплазії. Гематологічні зміни в термінальній стадії проявляються бластним кризом: це збільшення бластів в кістковому мозку і в крові. Нагадує гострий лейкоз.
Лейкоцитоз, анемія, збільшення чи зменшення кількості тромбоцитів, більш високий відсоток бластних клітин в крові і кістковому мозку відносяться до несприятливих прогностичних ознак [3].
Тривалість захворювання складає близько 7 років. Медіана виживання складає 3 роки і тільки 20% хворих живуть на протязі 5 років [38].
Статева приналежність пацієнта суттєво впливає на перебіг і проноз гемобластозів. Проведена оцінка впливу статі на перебіг ХМЛ.
У жінок хронічна фаза ХМЛ протікає з більш вираженим лейкоцитозом, тромбоцитозом і спленомеганією, ніж у чоловіків. Крім того, для жінок, на відміну від чоловіків, характерна наявність схильності до анемії в цій фазі захворювання. ХМЛ у жінок протікає з більшим об’ємом пухлинної маси, ніж у чоловіків. Більша тривалість життя чоловіків (44 міс. і 42 міс відповідно) показує, що ХМЛ у жінок протікає менш сприятливо. Лейкоцитоз, тромбоцитоз, виражена спленомегалія, анемія виявлені при встановленні діагнозу відносяться до несприятливих прогностичних ознак, пов’язаних з тенденцією до зниження тривалості життя [23].
ІІ. МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ.
2.1. Умови, об’єкти і методика експерименту.
Проведені дослідження мали на меті вивчення особливостей патологічного впливу гострого і хронічного лейкозів на систему кровотворення організму людини, на динаміку показників стану гемопоезу.
В якості об’єктів дослідження спостерігалася група людей різного віку і статі, хворих на гострий і хронічний лейкози.
Досліди проводилися в лабораторних умовах клінічної лабораторії Коломийського онкодиспансеру.
Досліджували капілярну, периферійну кров, яку брали для клінічного аналізу. Загальний клінічний аналіз крові включає: визначення концентрації гемоглобіну, швидкості осідання еритроцитів. підрахунок кількості клітин в 1 л крові, визначення кольорового показника, а також вивчення морфологічних особливостей клітин в фарбованих препаратах з підрахунком лейкограми.
Забір крові хворим проводився натще, о восьмій годині ранку за загальноприйнятим методом.
Для визначення концентрації гемоглобіну візуальним методом користувалися гемометром Салі. При змішуванні крові з соляною кислотою гемоглобін перетворюється в солянокислий гематин. При цьому червонуватий колір рідини переходить в коричнюватий (бурий). Розчин розвели до кольору стандарту, який відповідає певній концентрації гемоглобіну. В нормі концентрація гемоглобіну 120-140 г/л.
Для визначення концентрації гемоглобіну також можна користуватися гемоглобінцианідним методом. при цьому кров змішується з трансформуючим розчином – дослідна проба – і вимірюється на фотоколориметрі проти “холостої” проби. Вміст гемоглобіну розраховується згідно калібровочному графіку, побудованому по стандартному розчину гемоглобінцианіда, чи по формулі:
, де
Едос. і Ест. – екстинкція дослідної проби і стандартного розчину;
С – концентрація гемоглобіну в стандартному розчині, мг %;
К – коефіцієнт розведення крові;
0,001 – коефіцієнт для перерахунку мг % в г % ( 1 г на 100 мл крові).
Для визначення швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ) користувалися капіляром і штативом Панченкова. Кров з цитратом натрію набирали в капіляр і залишали на 1 годину в штативі Панченкова в вертикальному положенні, після чого по поділкам капіляра визначали величину стовпчика плазми, який відстоявся. ШОЕ виражається в мм за 1 годину. Норма для жінок – 2-15 мм/год, для чоловіків – 1-10 мм/год.
Для визначення кількості еритроцитів в 1 л крові використовували метод підрахунку еритроцитів в 1 мкл крові з цитратом натрію при постійному її розведенні і певному об’ємі лічильної камери Горяєва. Підраховуються еритроцити в 5 великих квадратах, розкреслених на 16 малих, розміщених по діагоналі.
Кількість еритроцитів в 1 мкл крові визначали по формулі:
, де
Х – кількість еритроцитів в 1мкл крові;
а – кількість еритроцитів в 80 малих квадратах (15х16=80);
80 – кількість підрахованих малих квадратів;
200 – ступінь розведення крові;
4000 – множник, що приводить результат до об’єму 1 мкл крові, виходячи з об’єму малого квадрату – 1/4000 мкл.
Практично, кількість еритроцитів, підраховану в 80 малих квадратах, множать на 10000.
Норма еритроцитів в крові у чоловіків складає 4-5 Т в 1 л, у жінок – 3,9-4,7 Т в 1 л.
Для визначення кількості лейкоцитів в 1 л крові використовували метод підрахунку лейкоцитів 1 мкл крові з оцтовою кислотою при постійному її розведенні і певному об’ємі лічильної камери Горяєва. Підраховується лейкоцити в 100 великих квадратах, що відповідають 1600 малих.
Кількість лейкоцитів в 1 мкл крові визначали по формулі:
, де
Х – кількість лейкоцитів в 1 мкл крові;
а – кількість лейкоцитів, підрахованих в 100 великих квадратах;
1600 – кількість малих квадратів;
20 –ступінь розведення крові;
4000 – множник, що приводить результат до об’єму 1 мкл крові. виходячи з об’єму малого квадрату – 1/4000 мкл.
Практично кількість лейкоцитів, підраховану в 1600 малих квадратах множили на 50, а для переводу в одиниці СІ (г в л), отриману цифру множили ще на 10.
В нормі кількість лейкоцитів коливається від 4 до 9 Г в 1 л. Вміст лейкоцитів менше 4 Г в 1 л свідчить про лейкопенію, більше 9 Г в 1 л – про лейкоцитоз.
Для визначення кількості тромбоцитів в 1 л крові використовували метод підрахунку тромбоцитів в 1 мкл крові при постійному її розведенні оксалатом амонію в певному об’ємі лічильної камери Горяєва з використанням фазово-контрастного приладу. Підраховуються тромбоцити в 25 великих квадратах.
Кількість тромбоцитів в 1 мкл крові визначали по формулі:
, де
Х – кількість тромбоцитів в 1 мкл крові;
а – кількість тромбоцитів, підрахованих в 400 малих квадратах;
400 – число підрахованих малих квадратів;
200 – ступінь розведення крові;
4000 – множник, що приводить результат до об’єму 1 мкл крові, виходячи з об’єму малого квадрату – 1/4000 мкл.
Практично підраховану кількість тромбоцитів в 400 малих квадратах множили на 2000, а для переводу в одиниці СІ (г в л), отримали цифру множили ще на 106.
В нормі у дорослих кількість тромбоцитів в крові складає 180-320 Г/л.
ІІІ. РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ.
Характерною особливістю лейкозів є зміна основних біохімічних показників периферійної крові і розподіл хворих за віком і статтю, в залежності від форми і ступеня важкості захворювання. Про це свідчать дані таблиць.