Смекни!
smekni.com

Логічні помилки в текстах журналістських видань (стр. 2 из 6)

Закон тотожності полягає в тому, що кожна думка тексту при повторенні повинна мати визначений, стійкий зміст. Це фундаментальний закон мислення, який діє і на рівні понять, і на рівні суджень. При його дотриманні ми сприймаємо текст як нормативний, такий, що відповідає законам комунікації і не викликає труднощів у розумінні. Предмет нашого роздуму не повинен змінюватися довільно в ході його, поняття – замінятися і змішуватися. Це передумова визначеності мислення. Порушення першого закону тягне за собою заміну понять при роздумі, може бути причиною неточності термінології, робить роздуми розпливчатими, неконкретними.

Наприклад: "Ювілейній школі п’ятдесят п’ять років!Кожен рік випускники нашої коли успішно здають ДПА і вступають у вузи республіки і країни. Випускники ювілейної школи П.І. Акімов – міністр аграрної промисловості Автономної Республіки Крим, Р.А. Насиров – мулла мечеті смт Роздольне, Н.Р. Асанова – соліст ансамблю "Радість". Зараз в школі навчається чемпіонка Роздольненського району з гирьового спорту Голуб Анастасія.

Крім навчальної діяльності проводиться дослідницька робота, де також досягнуті серйозні результати: щорічні призові місця на республіканських і районних науково-практичних конференціях учнів" ("Авангард", 06.10.2007. – С. 3).

У цьому фрагменті статті наявне порушення закону тотожності; не зовсім зрозуміло, про що хотів розказати автор, у двох абзацах кілька тем і немає переходів від однієї теми до іншої.

Закон суперечності полягає в тому, що не можуть бути одночасно істинними два протилежних судження про один і той же предмет, узятих в одному і тому ж відношенні в один і той же час. Формулювання "в одному і тому ж відношенні" означає, що предмет характеризується з однієї точки зору. Обмовка "в один і той же час" введена у формулювання закону в зв’язку з тим, що з часом ситуація може змінюватися й істинне раніше стає неістинним. Цей закон відомий з часів Аристотеля, який сформулював його так: неможливо, щоб протилежні твердження були разом істинними. Причиною допущених суперечностей можуть бути недисциплінованість, плутанина думок, недостатня інформованість, різного роду суб’єктивні причини і наміри автора.

Закон суперечностей має силу у всіх областях знання і практики. Порушення його звичайно викликає безпосередню і різку реакцію читачів. Наприклад:

"В кінці заходу дітям була дана можливість виказати свою думку про акцію. Більшість з них розуміють, що є багато способів весело і корисно провести час, виключивши вживання алкоголю та цигарок. І часто шкідливі звички виникають "від нічого робити", "за компанію". Але існують різні спортивні клуби, гуртки, молодіжні об’єднання, де можна знайти друзів, для яких не потрібно, щоб їх друг вживав спиртне або палив.

На жаль, сучасна молодь цього не розуміє. З цієї причини важливо, щоб волонтерський рух розвивався і набував масового характеру" ("Авангард", 13.10.2007. – С.3).

Тут є порушення закону суперечностей. У першому абзаці молодь розуміє, а в другому вже ні.

Редактор повинен провести ретельний аналіз тексту в цілому, щоб виділити протилежні за думкою пари висловлювань, виявити і сформулювати суперечності. Знання закону суперечностей потрібне редактору не тільки для оцінки чужого матеріалу. Вимагаючи від автора несуперечливості суджень, він у своїх рекомендаціях зобов’язаний суворо дотримуватися цього закону, пам’ятаючи про те, що аналіз не допускає логічної суперечності.

Закон виключеного третього говорить: з двох протилежних суджень про один і той самий предмет, що взяті одночасно в одному і тому ж відношенні, одне обов’язково істинне. Третього не дано. Аристотель формулював цей закон так: не може бути нічого посередині між двома суперечливими судженнями.

Третій закон забезпечує зв’язність, несуперечливість думки, служить основою для вибору істинного судження.

Точність підбору протилежних висловлювань, чіткість їх формулювання, конструктивна ясність тексту роблять очевидним дію цього закону, сприяють логічній визначеності викладу, дозволяють досягнути послідовності розвитку думки.

Обов’язковою умовою дотримання третього закону логіки є те, що співставлені висловлювання повинні бути дійсно суперечливими, тобто такими, між якими немає і не може бути середнього, третього, проміжного поняття. Вони повинні виключати один одного. Коли автор нарису про льотчика пише: "Людина на землі може бути і м’якою, і делікатною, а в польоті – зібраною, вольовою", він порушує цей закон. Перелічувані якості характеру не виключають один одного. Наприклад:

"Шум навколо роману В. Сорокіна "Тим, що йдуть разом" такий, що письменник, мабуть, автоматично попадає у світову скарбницю російської літератури" має саме такі суперечливі тези: скарбниця світова – скарбниця російської літератури.

Третій закон логічного мислення важливий для редактора і як інструмент при професійній оцінці тексту: відкидаючи один варіант тексту, приймаючи інший, редактор спирається на цей закон.

Закон достатньої підстави стверджує, що будь-яка істинна думка повинна бути обґрунтована іншими думками, істинність яких доведена. При його дотриманні усі думки, висловлені в тексті, витікають одна з одної. Логіка висловлювань вважає обґрунтування мислення спільною методологічною вимогою і розглядає ряд законів, які забезпечують його виконання (закон подвійного заперечення, тавтології, симпліфікації, кон’юнкції та ін.).

У будь-якому роздумі думки повинні бути внутрішньо пов’язані одна з одною, витікати одна з одної, обґрунтовувати одна одну. Істинність суджень повинна бути підтверджена надійними доказами. Четвертий закон формулює цю вимогу в найбільш загальному вигляді. Достатність підстави істинності суджень у кожному конкретному випадку – предмет розгляду спеціальних наук, логічне обґрунтування – необхідна якість кожного журналістського виступу.

Закони логіки у тексті можуть порушуватися – свідомий відступ від логічних норм може бути використаний з метою мовної гри: Пенсія у мене хороша, але маленька. Однак це можливо лише за умови, що в читача не виникає побічних асоціацій, не утруднена інтерпретація тексту, а порушення логіки викладення робить твір більш експресивним, допомагає відійти від шаблону чи зосередити увагу читача на потрібному авторові фрагменті.

"Костюмчик мій, як з голочки, погляньте всі на мене" "Подобається одягати казкових героїв до Нового року та інших свят", - говорить Алла Олексіївна. Під час роботи самі костюмери входять в роль, в образ. Інколи буває так, що з яких-небудь причин актор не приходить на виступ. Так, одній з моїх співбесідниць довелося замінити виконавця і зіграти роль черепахи Тортілли.

Ось така це не проста, але в той же час цікава і рідкісна професія – костюмер".

У поданому прикладі висновок помилковий, бо не відповідає заголовку.

У всіх останніх випадках порушення логічних норм стане основою логічних помилок.

Логічні помилки, пов’язані з порушенням законів формальної логіки, – рівень макроредагування, тобто вони частіше виявляються на рівні великого фрагменту тексту.

1.2 Одиниці і процедури логічного аналізу тексту

журналістський метафора літературний редагування

Аналіз логічної основи будь-якого тексту полягає у вияві і співставленні між собою і з широким контекстом основних його смислових одиниць. Вони стосуються різних рівнів смислової і синтаксичної структури мовного твору. Так у посібнику за редакцією Максимова В.І. виділяються логічне ім’я, або поняття, – думка, у якій відображуються спільні істотні ознаки предметів і явищ (в мовленні поняттю може відповідати слово, словосполучення, а інколи і речення); судження – думка, в якій стверджується чи заперечується існування предмета, його властивість чи відношення між предметами (у мовленні судженню може відповідати речення або, якщо судження представлене у згорнутому вигляді, словосполучення); логічні зв’язки – службові слова мови, які фіксують певний тип смислових відношень між поняттями і судженнями.

Таким чином, поняття, судження і зв’язки – це найпростіші одиниці логічного аналізу тексту, його основа.

Однак їх вияв вимагає деяких навичок, оскільки одиниці мислення і одиниці мовлення, в яких вони виражені, не завжди співпадають. В одному реченні – основній синтаксичній одиниці мовлення – може бути у згорнутому вигляді міститися кілька суджень – основних смислових, логічних одиниць. Так, в одному простому реченні Схиляється мерехтливий і сяючий диск сонця міститься три судження: одне виражено граматичною основою диск схиляється, друге й третє – словосполучення з визначеннями: сяючий диск і мерехтливий диск. Саме співставлення цих згорнутих суджень дозволяє виявити логічне протиріччя.

За простим з точки зору синтаксису реченням: Бути добре одягненим – значить мати успіх в бізнесі – схований логічний зв'язок, який виражається сполучником якщо… то. Перетворення цього речення на більш природне, з точки зору логіки, вигляду: Якщо ти добре одягнений, то, значить, ти маєш успіх в бізнесі – виявляє невідповідність такого судження реальному становищу.

Правильно й інше: далеко не всі члени речення бувають реально необхідні в аналізі логічної основи тексту. І тоді, щоб показати її, треба відволіктися від малозначних дрібниць.

Предметом логічного аналізу є також одиниці над фразового рівня – фрагменти тексту, які виділяються в мовленні на основі її смислової єдності, спільного способу викладу, багато численних міжфразових зв’язків, композиційного читання.

Прослідкуємо методику логічного аналізу на декількох найпростіших прикладах. Перший етап – виділення основних логічних одиниць тексту (імен, суджень і зв’язків) і за необхідності надання судженням більш простої форми.