Смекни!
smekni.com

Основи адміністрування в Linux (стр. 1 из 3)

РЕФЕРАТ

натему:

”Основи адміністрування в Linux”

Зміс

Основи адміністрування. 3

Стадії завантаження Linux. 3

Керування режимами роботи Linux. 6

Особливості завантаження системи X Window.. 9

Конфігураційний файл XF86Config. 10

Монтування файлових систем.. 14

Додання нових користувачів і нових груп. 17

Ущільнення і архівування файлів. 20

Основи адміністрування

Зміст теми: Вивчення основних операцій адміністрування в Linux: керування режимами завантаження ОС, редагування конфігураційних файлів, монтування файлових систем, додавання нових користувачів і груп, архівування та ущільнення файлів.

Теоретичні відомості

1 Основні задачі системного адміністратора

До основних задач системного адміністратора (суперкористувача) в Linux можна віднести:

інсталяцію (установку) ОС;

керування процесом завантаження ОС;

установку режимів роботи ОС;

редагування конфігураційних файлів;

монтування і демонтування файлових систем;

введення та вилучення користувачів ОС;

оновлення програмного забезпечення;

конфігурування ядра ОС;

забезпечення надійного функціонування ОС;

конфігурування комп’ютерної мережі.

Деякі із перерахованих задач далі будуть розглянуті більш детально. В цій лабораторній роботі будуть також розглянуті питання ущільнення та архівування файлів. Хоча для виконання цих задач на потрібні повноваження суперкористувача, однак бажано практично їх опанувати, враховуючи їх значимість в повсякденній роботі з ОС.

Стадії завантаження Linux

Після включення живлення комп’ютерів з архітектурою Intel відразу розпочинається самостійний процес перевірки працездатності основних пристроїв, відомий під назвою POST (power-on self test - самотестування при включенні живлення). При відсутності проблем із апаратурою далі вступає в роботу базова система введення-виведення або скорочено BIOS (basic input/output system). Ця програма зчитує параметри настроювання системи із спеціальної системної памяті CMOS. Системний BIOS і системна CMOS-память реалізовані апаратно у вигляді спеціальних мікросхем.

BIOS визначає, з якого пристрою (вінчестера, дискети, CD-ROM) буде здійснюватись завантаження ОС та перевіряє готовність цього пристрою. Далі BIOC передає керування спеціальній програмі (початковому завантажувачу), яка власне і завантажує в оперативну память основні системні файли ОС. Для завантаження сучасних операційних систем сімейства Linux в ролі початкового завантажувача найчастіше виступає LILO (Linux Loader).

LILO насправді представляє собою сукупність кількох програм та файлів, основними з яких є такі:

- інсталятор map-файла (програма із файла /sbin/lilo, в якому вказано місцезнаходження завантажувальних файлів Linux);

LILO може знаходитись в різних місцях:

в головному завантажувальному запису (MBR) на вінчестері;

в суперблоці кореневого розділу Linux на вінчестері;

в завантажувальному секторі дискети.

Вибір розташування програми завантаження залежить від кількості ОС на вінчестері. Якщо на вінчестері інстальовано одночасно Windows і Linux, тоді зручно вибрати перший варіант. В цьому випадку можна вибирати ОС перед її завантаженням. Варто не забувати, що будь-яка переустановка Windows може знищити LILO в MBR.

Для керування процесом завантажування ОС корисно розібратись із конфігураційним файлом /etc/lilo. conf, до якого звертається LILO. Типовий приклад файла /etc/lilo. conf:

prompt

timeout=300

default=linux

boot=/dev/hda

map=/boot/map

install=/boot/boot. b

message=/boot/message

lba32

other=/dev/hda1

optional

label=windows

image=/boot/vmlinuz-2.4.18-14

label=linux

initrd=/boot/initrd-2.4.18-14. img

read-only

append="root=LABEL=/"

other=/dev/hda1

optional

label=WINDOWS

Параметри із конфігураційного файла /etc/lilo. conf відповідають трьом розділам: загальному розділу, розділу образів Linux та розділу образів інших інстальованих ОС. Пояснення основних параметрів цього файла наведені в табл.6.1.

Таблиця 6.1 - Основні параметри файла /etc/lilo. conf

Команда Опис команди
promt Виводить на екран меню завантаження
timeout = 300 Часова затримка перед вибором ОС за замовчуванням (в мілісекундах)
default = linux Назва ОС, яка завантажується за замовчуванням
Boot=/dev/hda Розташування програми заванта-ження LILO (/dev/hda – MBR, або суперблок)
install=/boot/boot. b Інсталяція вказаного файла (/boot/boot. b) як нового розташу-вання програми завантажування LILO
label=windowslabel=linux Задання мітки, як імені для вибору однієї із кількох інстальованих ОС
image=/boot/vmlinuz-2.4.18-14 Ім’я ядра Linux

Змінити деякі параметри процесу завантаження ОС можна не тільки безпосереднім редактування файла /etc/lilo. conf, але також і використанням команди lilo. Наприклад, для того, щоб зробити Windows системою, яка завантажується за замовчуванням, достатньо в режимі суперкористувача набрати команду

lilo - D Windows.

При цьому ім’я ОС в даній команді повинно збігатись з іменем цієї ОС, яке було вказано в файлі /etc/lilo. conf.

Керування режимами роботи Linux

Як тільки ядро системи завантажиться в оперативну память система Linux вже функціонує. Але ядро не взаємодіє безпосередньо із користувачем. Воно запускає на виконання програму init (правильніше сказати, створюється головний процес init; детальніше про процеси дивись останню лабораторну роботу). Ця програма відповідає за останні стадії завантаження ОС і визначає конкретний режим роботи Linux. З цією метою програма init звертається до спеціального файла /etc/inittab. Типовий приклад цього файла має такий вигляд:

# Default runlevel. The runlevels used by RHS are:

# 0 - halt (Do NOT set initdefault to this)

# 1 - Single user mode

# 2 - Multiuser, without NFS (The same as 3, if you do not have networking)

# 3 - Full multiuser mode

# 4 - unused

# 5 - X11

# 6 - reboot (Do NOT set initdefault to this)

#

id: 3: initdefault:

# System initialization.

si:: sysinit: /etc/rc. d/rc. sysinit

l0: 0: wait: /etc/rc. d/rc 0

l1: 1: wait: /etc/rc. d/rc 1

l2: 2: wait: /etc/rc. d/rc 2

l3: 3: wait: /etc/rc. d/rc 3

l4: 4: wait: /etc/rc. d/rc 4

l5: 5: wait: /etc/rc. d/rc 5

l6: 6: wait: /etc/rc. d/rc 6

# Things to run in every runlevel.

ud:: once: /sbin/update

# Trap CTRL-ALT-DELETE

ca:: ctrlaltdel: /sbin/shutdown - t3 - r now

# When our UPS tells us power has failed, assume we have a few minutes

# of power left. Schedule a shutdown for 2 minutes from now.

# This does, of course, assume you have powerd installed and your

# UPS connected and working correctly.

pf:: powerfail: /sbin/shutdown - f - h +2 "Power Failure; System Shutting Down"

# If power was restored before the shutdown kicked in, cancel it.

pr: 12345: powerokwait: /sbin/shutdown - c "Power Restored; Shutdown Cancelled"

# Run gettys in standard runlevels

1: 2345: respawn: /sbin/mingetty tty1

2: 2345: respawn: /sbin/mingetty tty2

3: 2345: respawn: /sbin/mingetty tty3

4: 2345: respawn: /sbin/mingetty tty4

5: 2345: respawn: /sbin/mingetty tty5

6: 2345: respawn: /sbin/mingetty tty6

# Run xdm in runlevel 5

# xdm is now a separate service

x: 5: respawn: /etc/X11/prefdm –nodaemon

Файл inittab розпочинається із пояснення можливих режимів роботи Linux:

режим 0 – зупинка;

режим 1 – для одного користувача;

режим 2 – текстовий, для багатьох користувачів, без мережі;

режим 3 – текстовий, для багатьох користувачів, з використанням мережі;

режим 4 – не використовується;

режим 5 – графічний режим Х11;

режим 6 – перезавантаження.

Режим роботи Linux, який буде використано за замовчуванням, тобто без втручання адміністратора, вказується в рядку id: 3: initdefault: (в даному випадку режим 3). На практиці найчастіше використовуються лише режими 3 та 5, рідше режими 1 та 2, а режими 0 та 6 взагалі забороняється використовувати за замовчуванням.

Нагадаємо, що рядки, які відмічені знаком #, означають коментарій. Всі інші рядки файла inittab зумовлюють виконання відповідних дій, про які далі і йтиме мова.

Після рядка, який визначає режим роботи за замовчуванням, знаходяться рядки s0-s2, що запускають на виконання сценарії системної ініціалізації.

Для кожного вибраного режиму роботи системи виконується відповідний сценарій. Всі сценарії ініціалізації різних режимів роботи розташовані в каталозі /etc/rc. d. Цей каталог, в свою чергу, містить декілька підкаталогів, по одному для кожного із режимів роботи (rc0. d, …, rc6. d), підкаталог init. d та декілька інших підкаталогів. Імена всіх файлів, які розташовані в підкаталогах /etc/rc. d/rc*. d, (замість символу * використовується число) розпочинаються буквами s або k, що позначають запуск (start) або завершення (kill) процесів. Наступне число в імені вказує на відносний порядок сценарію, далі – ім’я самого файла - це ім’я пов’язаного із ним головного сценарію (який, в свою чергу, знаходиться в підкаталозі /etc/rc. d/init. d).

Рядки, які відмічені ідентифікаторами pf і pr, зацікавлять вас тільки в тому випадку, якщо робота джерела безперебійного живлення, встановленого на вашому комп’ютері, підтримуються спеціальною програмою powerd. Ця програма видає на екран дисплея відповідні попередження в разі аварійної ситуації із живленням комп’ютера.

Після рядка

# Run gettys in standard runlevels

відбувається запуск програм getty у віртуальних консолях (віртуальних терміналах) для різних режимів роботи. Віртуальна консоль дозволяє отримати доступ до екранного вмісту відповідної консолі. Вони недоступні для читання рядовими користувачами, тому інші користувачі не можуть підглядати за вашим сеансом.

Нарешті, в самому кінці файла inittab відбувається запуск сценарію prefdm для графічного режиму роботи системи Linux.

Особливості завантаження системи X Window

Якщо у файлі inittab за замовчуванням вибрано режим роботи 5, тоді процес завантаження ОС продовжується. Від файла inittab “естафета” в подальшій роботі передається сценарію prefdm із каталогу /etc/X11.

Існує файл desktop, в якому записано лише одне із трьох ключових слів: GNOME, KDE або Anotherlevel. В залежності від того, яке там записане слово, сценарій prefdm викликає менеджер дисплея: gdm, kdm або xdm, відповідно.

Основна функція менеджера дисплея - реєстрація користувача в системі і запуск відповідного сценарію Xsession, який визначає наступний сеанс роботи в середовищі X Window. Незважаючи на те, що кожному менеджеру дисплея відповідає свій сценарій Xsession, всі сценарії виконують такі дії:

перенаправлення виведення повідомлень в спеціальний файл {Home}/. xsession-errors;

завантаження файлів ресурсів користувачів із файла {Home}/. Xresources;