· провести ремонт та реконструкцію однієї ферми на 200 голів, зробивши безприв’язно-боксову систему утримання корів;
· закупити та установити доїльну установку типу «Ялинка»;
· установити танк-охолоджувач для охолодження та зберігання молока.
Нетелі потрібно вводити в оборот не за один місяць, а рівномірно розподілити по місяцях через 3 місяця вони розтеляться і перейдуть в групу корів. Цим буде забезпечено рівномірне розподілення додаткової кількості корів по місяцях, а також економічно вигідніше, тому що нетелі дешевші ніж корови. Відповідно, перед тим як вводити таку значну кількість тварин в оборот, необхідно забезпечити і відповідний об’єм кормів. Цим буде забезпечено оновлення поголів’я молочного стада та підвищено середній надій на одну корову.
Крім того успішний розвиток тваринництва, висока його продуктивність можуть бути забезпечені в господарстві тільки за умов добре організованої сталої кормової бази. Внаслідок нераціонального використання землі та неефективного використання добрив, проблема кормовиробництва потребує розв'язання на основі максимального використання біологічних факторів, включаючи потенціал рослинних ресурсів у поєднанні з економічно доцільними обсягами застосування матеріальних засобів. Тобто:
· відновлення площ кормових культур у структурі посівів до рівня 30% для забезпечення виробництва 45–55 ц корм. од. на умовну голову тварин;
· збільшення частки бобових зернофуражних культур до 25–30%, багаторічних трав – до 40%, раціональне розміщення їх у системі сівозмін;
· застосування ресурсозберігаючих технологій вирощування, заготівлі та зберігання кормів.
Кормовиробництво має забезпечувати високу продуктивність, конкурентоспроможність, а отже, прибутковість тваринництва.
Перед тим, як закуповувати тварин з високою продуктивністю, необхідно забезпечити їх відповідними умовами утримання.
Невдалі спроби використання доїльних залів, низка помилок при проектуванні, будівництві й експлуатації створили певний негативний стереотип серед тваринників, спеціалістів і керівників сільськогосподарського виробництва щодо прогресивних технологій безприв'язного утримання й доїння корів у залах. Як результат, у молочному скотарстві України нині переважно використовують малоефективні високозатратні технології утримання й доїння корів Більше 95% корів утримують на прив'язі і доять у стійлах у доїльні відра або молокопровід. Середнє навантаження на одного оператора становить 18 корів І лише 1% корів утримують безприв'язно і доять у залах на установках «Тандем», «Ялинка» і УДС-3. У зарубіжних же країнах із розвинутим молочним скотарством більшість корів утримують безприв'язно і доять у залах Поширення доїльних залів із сучасним обладнанням швидко прогресує. Безприв'язне утримання та доїння у залах знижує витрати праці до 1,5 – 2,0 люд.-год. на 1 ц молока, зменшує і кількість захворювань корів маститами до рівня 2-3%, дає можливість отримати високоякісне молоко, вести племінну роботу на належному рівні, створити комфортні умови праці оператору машинного доїння. Основною перевагою цих технологій є те, що вони дають змогу автоматизувати процеси доїння, згодовування концентратів, зоотехнічного та ветеринарного обслуговування тварин.
Переваги доїльних залів підтверджуються досвідом роботи тих господарств різних регіонів України, які за останні п'ять років впровадили у себе сучасні зали. Ці господарства на власному досвіді переконались, що доїльний зал дає реальну можливість одержати в теперішніх складних економічних умовах прибуткове молоко. У доїльному залі один оператор може обслуговувати залежно від типу установки і рівня її автоматизації близько 100 – 200 корів, тобто у 6-10 разів більше від середнього показника по Україні. Захворювань корів маститами при цьому в 3-5 разів менше, ніж при доїнні в стійлах у молокопровід чи відра. Молоко з доїльного залу за якістю відповідає всім вимогам стандартів, що діють в Україні та світі.
Багато сучасних танків охолоджувачів мають функцію, яка дозволяє під час охолодження приблизно однієї тонни молока одержувати 300 літрів води, нагрітої до 50 градусів за Цельсієм. Вона підводиться до системи гарячої води в доїльно-молочному блоці. Така установка не зливає теплу воду в каналізація, а спрямовує на потреби ферми.
Наступний етап – виведення проекту на планові показники. Тут вже потрібно обладнати решту 3 корівники по такій же самій схемі, довести поголів’я молочного стада до 800 голів та вивести на річну продуктивність однієї голови 7000 кг..
Висновки і пропозиції
У бакалаврській роботі здійснено теоретичні узагальнення і запропоновано новий підхід до розв’язання проблеми забезпечення якості молочної продукції.
1. У роботі показані основні тенденції розвитку світового ринку молока та молочної продукції. Відображена динаміка розвитку молокопродуктового підкомплексу різних країн світу. Також наведена деякі аспекти аналізу ефективності функціонування молокопродуктового підкомплексу країни.
2. Основним завданням аналізу виробництва продукції молочного скотарства є пошук можливостей нарощування виробництва продукції, поліпшення її асортименту та якості, а в методиці аналізу особливу увагу слід приділяти тваринам.
3. Виробництво продукції молочного скотарства аналізують за певною системою показників:
· аналіз виконання плану виробництва продукції молочного скотарства;
· аналіз виконання плану поголів’я тварин;
· аналіз виконання плану продуктивності тварин;
· визначення зміни поголів’я тварин та їх продуктивності на вихід валової продуктивності тварин;
· забезпеченість тварин приміщеннями і кормами;
· аналіз механізації виробничих процесів у молочному скотарстві
Така всебічна оцінка виробничого потенціалу тваринництва є основою розробки стратегії його розвитку і передумовою обґрунтованого передбачення величини результативних показників, що підвищує ефективність управління галуззю.
4. При вивченні діяльності будь-якого підприємства спочатку оцінюють стан його розвитку. Проте, для більш глибокого вивчення було враховано умови, в яких воно функціонує.
На півдні Київської області здавна розводили молочне скотарство, якому сприяли природні умови. Завдяки цьому розвивалась і інфраструктура цього виду сільськогосподарської діяльності. В Богуславському районі та районах, які знаходяться поруч побудовані масло- та молокозаводи. Побудовано також комбікормовий завод.
За аналізований період ефективність роботи підприємства знаходиться на досить низькому рівні. За дані 3 роки, найгірша ситуація склалася в 2006 році, коли загальна сума збитку від виробництва сільськогосподарської продукції складала 424 тис. грн.. В 2007 році ця ситуація покращилась, але не на стільки, щоб говорити про вдале господарювання. На підприємстві такі негативні результати пояснюють поганими погодними умовами. Спеціалізація підприємства – зерновиробництво, при чому за останні 3 роки вона не змінювалася.
5. За останні 3 роки середньорічне поголів’я корів зменшилось на 65%. Це спонукало і зниження валового виробництва молока на 56%. З іншої сторони, на 55% збільшився середній надій на 1 корову, але він все ж залишається на дуже низькому рівні (приблизно 9 літрів від однієї корови за добу).
Дещо знизилась виробнича собівартість 1 ц молока (на 20%), а ціна реалізації зросла на 36%. Але все ж таки ця ціна не компенсовує витрат і за останні 3 роки виробництво молока було збиткове.
У сукупності дії факторів загальне зниження виробництва молока склало 171 ц., або 11 тис. грн., при ціні реалізації 65,57 грн. за 1 ц.. За рахунок зменшення середньорічного поголів’я валове виробництво знизилось на 351 ц., або 23 тис. грн., але за рахунок збільшення продуктивності корів відбулось збільшення валового надою на 180 ц., або 12 тис. грн..
Тільки аналіз ефективності за системою показників дає змогу об'єктивно оцінити віддачу виробничого потенціалу галузі, намітити основні напрями зміни стратегії її розвитку.
6. Динаміка собівартості 1 ц. свідчить, що за останні 3 роки вона дещо знизилась (на 21%) і за 2007 рок становила 142 грн.. Така собівартість є досить високою як по господарству, так і по країні вцілому, оскільки ціна реалізації 1 ц. молока становила 100 – 150 грн..
Загальне зниження собівартості 1 ц. молока склало 33 грн.. Але за рахунок збільшення річної продуктивності корів на 55 % собівартість 1 ц. молока знизилась на 59 грн., а за рахунок значного зменшення середньорічного поголів’я тварин (на 65 %) та невідповідного зниження виробничих затрат (зокрема постійних витрат) відбувся ріст собівартості 1 ц. молока на 26 грн.. При постатейному аналізі можна визначити ступінь впливу кожного елемента статей витрат на зміну собівартості 1 ц. молока. Загальне зниження собівартості молока за аналізований період склало 34 %.
Основнірезервизниженнясобівартості молочного скотарства: використання яких не потребує додаткових витрат; які потребують незначних інвестицій; та які потребують значних додаткових інвестиціях. Лише за таких умов можливе систематичне планомірне зниження собівартості сільськогосподарської продукції.
7. Молоко українського виробництва є неконкурентоспроможне на зовнішньому ринку. У зв’язку з невідповідною гармонізацією українського стандарту на молокопродукти з міжнародним стандартом ISO, деякі країни на певний період припиняють поставки українських молочних продуктів від певних заводів на свою територію. Особливо відчутного удару зазнають малі приватні виробники молока. Основною причиною є – незадовільна якість молока, яке виробляється населенням.
8. Продуктивність тварин в СТОВ ім. «Гагаріна», знаходиться на досить низькому рівні – 2700 л. на рік (або приблизно 9 л. на добу), тоді як в підприємствах розвинутих країн світу цей показник знаходиться в межах 7000 – 9000 л. на рік (або 20 – 30 л. на добу). Цьому пояснень є багато, але основне – застарілі технології виробництва та первинної переробки молока та, що особливо важливо, недотримання їх в повному обсязі. Вихід з такої ситуації – переоснащення та реконструкція молочних ферм. Це найбільш ефективний шлях розвитку скотарства.