Економічна ефективність виробництва (стр. 2 из 7)

В зв’язку з цим необхідно розглядати підвищення урожайності зернових культур, як визначальний напрям у розвитку зернового господарства. Причинами зниження урожайності є: погіршення посадкового матеріалу, відсутність необхідної кількості мінеральних добрив, засобів боротьби із шкідниками та хворобами, скорочення посівних площ, порушення сівозмін і систем ведення землеробства, нестача сучасних високопродуктивних машин і т.д. і один із немаловажливих факторів природно-кліматичні умови.

Розглянемо урожайність культур за останні три роки у СВК "Колос":

2004р.	2005р.	2006р.
Зернові культури - всього	38,7	35,0	31,3
в т.ч. пшениця	38,3	36,6	30,3
ячмінь	36,6	20,3	28,8
кукурудза	68,5	92,1	71,4
гречка	19,9	12,1	13,9
Цукрові буряки	185,4	237,5	265,3
Соняшник	10,3	17,6	28,9
Соя	10,8	6,5	8,0

Аналізуючи урожайність бачимо, що родючись зернових культур більше середнього, а врожайність цукрових буряків та соняшника щороку зростає.

Аналізуючи ефективність вирощування зернових культур використовувалися методи групування, кореляційно – регресійного аналізу та елімінування.

Усі природні та суспільні явища перебувають в постійному русі, розвитку. Процеси розвитку явищ у часі називаються динамікою, а статистичні показники, які характеризують стан і зміну явищ у часі – рядом динаміки.

За допомогою рядів динаміки розглянемо зміну урожайності зернових на протязі трьох останніх років. При цьому будемо використовувати такі показники: абсолютний приріст, темп зростання і темп приросту, абсолютне значення 1% приросту на основі порівняння років ряду динаміки. Рівень який порівнюють називають поточним, а рівень, з яким порівнюють – базисним.

Абсолютний приріст визначають шляхом віднімання від рівня досліджуємого періоду базисного або попереднього рівня.

Темп зростання визначають шляхом ділення відповідних рівнів на базисний або попередній рівень, які приймають за 100%.

Темп приросту одержують при відніманні від темпу зростання 100%, або шляхом ділення абсолютного приросту на відповідну базу порівняння.

Значення 1% приросту одержують шляхом ділення бази рівня на 100%.

Таблиця 3

Показники динаміки урожайності зернових .

Рік	Уро-жай ність ц/га	Абсолютний приріст, ц /га			Темп зростання, %		Темп приросту, %		Абсолютнезначення 1% приросту, ц /га
		до 2004р	до попе-реднього		до 2004р	до попе-реднього	до 1998р	до попе-реднього
2004	38,7	-		-	100	100	-	-	-
2005	35,0	-3,7		-3,7	90,4	90,4	-9,6	-9,6	-0,1
2006	31,3	-7,4		-3,7	80,8	89,4	-19,2	-10,6	-0,1

Отже, за даними таблиці ми бачимо , що урожайність зернових культур у СВК "Колос" за 2004 – 2006 роках зменшилась на 7,4 ц/га або на 19,2%.

Темп зростання і темп приросту урожайності зернових культур поступово зменшуються.

Для узагальнення інформації про приріст ведуть розрахунок середнього їх значення:

,

де п – число рівнів

х_п – кінцевий рівень

х_о – початковий рівень

У нашому випадку

ц/га

Отже, приріст урожайності на протязі 2004 – 2006 років зменшився на 3,7 ц/га.

Коли відомі лише початковий і кінцевий рівні ряду динаміки, середній темп зростання обчислюють за формулою:

де У_к – кінцевий рівень ряду;

У_о – початковий рівень ряду;

n – кількість років в періоді, за який визначають середній темп зростання.

За даними СВК "Колос" середній темп зростання урожайності зернових становитиме

Отже, урожайність зернових за 1998 – 2000 роки зменшувалась в середньому за рік на 9,6%.

Виробництво зерна має вирішальне значення для розвитку всіх галузей сільського господарства. Зернове господарство є основою сільськогосподарського виробництва, а рівень його розвитку – одним з найважливіших показників стану економіки країни, який безпосередньо впливає на матеріальний добробут населення.

Зерно як цінний і незамінний продукт харчування становить основу продовольчого фонду, воно необхідне для задоволення потреб тваринництва в концентрованих кормах і як важливе джерело виробництва молока, м’яса, яєць та інших продуктів. Зернове господарство постачає сировину багатьом галузям переробної промисловості і є основою функціонування і розвитку борошномельної, комбікормової, пивоварної, спиртової та інших галузей.

Систему показників економічної ефективності виробництва у сільськогосподарських підприємствах доцільно будувати на основі показників валової продукції у натуральному та вартісному вигляді, валового і чистого доходу. Так у валовому доході, окрім обсягу виробництва, відбувається також економія затрат матеріальних, а в чистому доході ще й економія затрат на оплату праці. Отже валовий дохід відображає результат виробництва у більш концентрованому вигляді, ніж валова продукція, а чистий доход – ще в більш конкретнішому, ніж валовий.

Залежно від того, з якими видами затрат чи ресурсів порівнюють результати виробництва у сільськогосподарських підприємствах, показники економічної ефективності можна поділити на такі чотири групи:

- узагальнені показники підвищення економічної ефективності виробництва;

- показники ефективності використання землі;

- показники підвищення ефективності використання праці;

- показники підвищення використання основних фондів та капітальних вкладень.

Ефективність зернового господарства, по суті, розкривається сукупністю показників ефективності сільськогосподарського виробництва. Особливе значення мають такі показники: урожайність, продуктивність праці, собівартість продукції, ціна реалізації 1ц зерна, прибуток на 1люд – год., на 1ц зерна і на 1га посівної площі, рівень рентабельності виробництва зерна.

Урожай і урожайність – найважливіші результативні показники землеробства і сільськогосподарського виробництва в цілому. Рівень урожайності відображає вплив економічних і природних умов, а також якість організаційно господарської діяльності сільськогосподарських підприємств і господарств.

Найважливішою властивістю праці є її продуктивність, рівень якої характеризує ефективність використання трудових ресурсів.

Продуктивність праці як економічна категорія відображує взаємозв’язок між обсягом виробництва продукції і відповідними затратами праці.

Продуктивність праці – це здатність конкретної праці створити певну кількість продукції за одиницю робочого часу. Продуктивність праці підвищується, якщо збільшити виробництво продукції за одиницю робочого часу або зменшуються затрати праці на одиницю вироблюваних продуктів.

В умовах товарного виробництва і ринкових відносин індивідуальні витрати сільськогосподарських підприємств формують собівартість продукції.

Собівартість продукції – це витрати сільськогосподарських підприємств на виробництво і реалізацію продукції, визначені в грошовій формі. Собівартість продукції як економічна категорія є частиною вартості товару, оскільки не включає витрати, які втілюються і реалізуються у вартості додаткового продукту.

В умовах ринкової економіки кількість показників та методів їх обчислення постійно зростатиме.

Земля – це продукт природи, і лише в процесі виробничої діяльності людей вона стає засобом виробництва.

У сільському господарстві земля – це головний засіб виробництва продукції рослинництва і тваринництва. Земля одночасно є предметом і засобом праці, а отже і головним засобом виробництва. Земля значною мірою визначає темпи розвитку і рівень ефективності сільськогосподарського виробництва.

Економічна ефективність землі в сільському господарстві виражена системою показників, що характеризують, як ефективність використання всіх закріплених за господарством земельних ресурсів, так і ефективність окремих її видів.

При цьому одна частина показників характеризує кількісну зміну площі різних видів земельних ресурсів і відображають екстенсивний шлях розвитку. Друга частина показників характеризує ступінь інтенсивності використання землі.

До першої групи показників відносяться :

· коефіцієнт сільськогосподарського освоєння;

· коефіцієнт розораності;

· коефіцієнт використання площі ріллі.

Коефіцієнт освоєння – це відношення кількості сільськогосподарських угідь до загальної земельної площі.