Історико-культурне надбання Європи (стр. 4 из 6)

Внесення пропозицій до включення об’єкту до Списку всесвітньої спадщини відбувається за згодою місцевого населення. Місцевими радами можуть ініціюватися проведення громадських слухань з питань внесення об’єкту до Списку ЮНЕСКО.

Громадські організації та населення можуть засновувати благодійні фонди з метою підтримки заходів з охорони всесвітньої спадщини, що знаходиться на території України.

Крім того, до попереднього списку об’єктів (т.зв. Tentative List), які можуть претендувати на включення до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО включено 11 українських об’єктів:

- Історичний центр м. Чернігів;

- Культурний ландшафт та каньйон м. Кам’янець-Подільський (Хмельницька обл.);

- Заповідник «Херсонес Таврійський» (м. Севастополь, АР Крим);

- Канівський заповідник «Могила Тараса Шевченка» (м. Канів, Черкаська обл.);

- Національний біосферний заповідник «Асканія-Нова» (Херсонська обл.);

- Уманський дендрологічний парк «Софіївка» (Черкаська обл.);

- Бахчисарайський ханський палац (с. Бахчисарай, АР Крим);

- Археологічний комплекс «Кам’яна могила» (с. Мирне, Запорізька обл.);

- Миколаївська астрономічна обсерваторія (м. Миколаїв);

- Комплекс архітектурно-археологічних пам’яток Судацької фортеці III-XVIII ст. (м. Судак, АР Крим);

- Резиденція митрополитів Буковини (м. Чернівці);- Астрономічні обсерваторії м. Київ, м. Одеса, м. Ялта.

Таким чином, мова йде про дуже серйозні речі, в першу чергу про імідж України на міжнародній арені. Якщо надалі держава крізь пальці дивитиметься на те, як знищуються історичні пам'ятки і не почне активну кампанію по їх захисту, то через декілька років ЮНЕСКО може виключити ці об'єкти із списку всесвітньої спадщини. Якщо на той час взагалі залишаться якісь об'єкти.

В даній таблиці об'єкти розташовані в хронологічному порядку внесення до списку Світової спадщини ЮНЕСКО

№	Зображення		Назва	Місцеположення	Час створення	Час внесення до списку	№	Критерії
1			Київський Софійський собор	Київ	11 століття	1990	527	I, II, III, IV
2			Києво-Печерська лавра	Київ	1051 рік	1990	527	I, II, III, IV
3			Ансамбль історичного центру Львова	Львів	1256 рік	1998	865	II, V
4			Пункти геодезичної дуги Струве	Хмельницька і Одеська області	1816—1855 роки	2005	1187	II, III, VI
5			Букові праліси Карпат	Українські та СловацькіКарпати	—	2007	1133	IX

Київський Софійський собор

Ніхто достеменно не знає, коли й як було засновано Софійський собор. За літописними свідченнями, Софійський собор збудував або в 1017, або у 1037 році Ярослав Мудрий на честь перемоги над печенігами на тому місці, де відбулася битва, як стверджує легенда. "Софія" у перекладі з грецької означає "премудрість Божа". Саме цю цитату й викладено мозаїкою на фронтоні собору, де написано "Божия сила та Божия мудрість Софія". І справді, Софія Київська стала символом світла і розуму. Софійський собор у давнину був не лише головним митрополичним храмом Київської Русі, а й головним культурним осередком. Тут князь Ярослав заснував першу на Русі бібліотеку, школу, тут велося літописання, переписування і перекладання книг, відбувались церемонії "посадження" князів на київський престол - коронації , прийоми іноземних послів. Софійський собор був також князівською усипальницею, де поховані князь Ярослав та його син Всеволод, князь Володимир Мономах та інші.

Фасади Софії оздоблені декоративними нішами, орнаментом, мозаїкою, живописом. Крім фресок і мозаїк, собор прикрашали численні різьблені деталі з мармуру та шиферу. Софійський собор став зразком для спорудження однойменних храмів у Новгороді та Полоцьку.

Древні стіни Софії ще й досі зберігають чимало таємниць, тому тут ведеться пошуково-дослідницька діяльність. Так, досі не вивчені складні підвали Софії та не знайдена славетна бібліотека Ярослава Мудрого, яка, за легендою, знаходилася саме у Софійському соборі.

Софія Київська протягом віків відігравала роль найбільшої святині Києва, тоді як Києво-Печерська лавра відігравала роль найбільшої святині України. У 1776 році імператриця Катерина ІІ своїм указом закрила Софійський собор та передала його митрополитові під резидецію. Через нецерковний стан Софії, у ХХ столітті їй вдалося уникнути долі інших великих соборів та церков.

Києво-Печерська Лавра

Заснована у 1051 році монахами Антонієм і Феодосієм у печерах біля літньої княжої резиденції Берестово поблизу Києва. Першим ігуменом монастиря став преподобний Варлаам Печерський, колишній боярин. В 1058 році, попросивши благословіння преподобного Антонія, преподобний Варлаам побудував над печерою дерев‘янну церкву в честь Успіння Пресвятої Богородиці.

В одинадцятому столітті монастир став центром розповсюдження і затвердження християнства в Київській Русі. У дванадцятому столітті монастир отримав статус «лаври» — головного великого монастиря. У вісімнадцятому столітті Києво-Печерська лавра стала найбільшим церковним феодалом в Україні: їй належали три міста, сім містечок, біля двохсот сіл і хуторів, більше семидесяти тисяч кріпаків, дві паперові фабрики, одинадцять цеглових і шість скляних заводів, більше ста шестидесяти винокурень і вітряків, біля двохсот шинків, два кінних заводи.

На території Лаври поховано багато видатних осіб, зокрема, біля трапезної — генеральний суддя українського війська Кочубей Василь і полтавський полковник І. Іскра. У церкві Спас на Берестові — засновник Москви Юрій Долгорукий.

У музеях і фондах, розташованих на території Києво-Печерської лаври, можна побачити рукописи стародрукованих книг, колекцію тканин і вишивок. Особливий інтерес викликає колекція з дорогоцінних металів, стародавні гравюри і твори сучасних художників.

Ансамбль історичного центру Львова

Ансамбль історичного центру Львова чи Старе місто — територія у центральній частині міста Львова, що внесена до Світової спадщини ЮНЕСКО.

На 22-й конференції Комітету Світової спадщини ЮНЕСКО, що відбувався у Кіото (Японія) з 30 листопада по 5 грудня 1998 року, Львів було прийнято до Світової спадщини. Комітет ЮНЕСКО подав наступні причини внесення Львова до Світової спадщини [1] та відповідність таким критеріям ЮНЕСКО:

· Критерій ІІ: За своєю міською побудовою та архітектурою Львів є видатним прикладом синтезу архітектурних і художніх традицій Східної Європи з такими ж традиціями Італії та Німеччини;

· Критерій V: Політична і торгівельна роль Львова завжди притягувала певну кількість етнічних груп з різними культурними і релігійними традиціями, які становили різноманітні та все ж взаємопов'язані спільноти міста, доказом чого завжди був і є міський архітектурний ландшафт.

Територія ансамблю історичного центру складається зі 120 га давньоруської та середньовічної частини міста Львова та території собору св. Юра на Святоюрській горі. Буферна зона Ансамблю історичного центру визначена межами історичного ареалу і становить близько 3000 га [2]

Україна по праву пишається своєю культурною спадщиною, яка відіграє важливу роль у розвитку національної самосвідомості, живить почуття любові до рідної землі, гордості за свою країну. Завдяки культурній спадщині кожна людина і суспільство в цілому може залучитися до досвіду попередніх поколінь.

6. Історико-культурне надбання Іспанії

Іспанія - країна з багатовіковою історією, що бачила епохи розквіту і занепаду декількох могутніх держав. Значимості культурної спадщини Іспанії красномовно говорить вже той факт, що ряд історичних пам'яток занесено в список світових визначних пам'яток «Надбання Людства». Де б не виявився мандрівник на своєму шляху по дорогах Іспанії, всюди його чекає зустріч із загадковим минулим, представленим значними пам'ятниками і монументами - мовчазними свідками слави і могутності імперій різних епох.

Іспанія пережила період Римського панування, про що свідчать римські акведуки, елементи античних театрів та арен, сторожові вежі та оборонні споруди. Значний слід в культурі півострова залишили араби, чиє панування тривало майже вісім століть, починаючи з VIII століття нашої ери. Найбільш стародавні пам'ятники культури на території Іспанії відносяться до епохи палеоліту. Це наскальні малюнки на стінах печери Альтаміра недалеко від Кантабрійського міста Сантильяна-дель-Мари. Від архітектури Іберів (стародавні племена, що населяли Піренейський півострів в I тисячолітті до н.е. ) залишилися руїни велетенських кам'яних стін в Таррагоне. Про римлян в Іспанії нагадують головним чином цивільні споруди - водопроводи, мости, акведуки, амфітеатри, арки. Чудово зберігся один з римських мостів - Алькантара на річці Тахо.

Міст має шість арок і посередині тріумфальна арка. Величні руїни римських амфітеатрів в Меріде і Сагунто на 6000 глядачів і арки в Медісанелі і Барі, побудовані в 107-102 роках до н.е.Світову популярність здобули палац Альгамбра в Гранаде, мечеть в Кордове, мінарет Ла-Хиральда в Севілье. З Франції до Іспанії прийшли романський і готичний архітектурні стилі. Перші романські церкви були побудовані в Каталонії і уздовж шляху до святинь Сантьяго-де-Компостела. Готика прийшла до Іспанії в кінці XII століття. Вона характеризується стрілчастими арками, завдяки яким зведення стали вищими, а вікна - ширше, зовнішніми опорами (контрфорсами), які прийняли на себе вагу зведень. Пізня готика відрізняється багатством кам'яного різьбленого орнаменту. Мавританські майстри, що залишилися в Іспанії, створили особливий змішаний християнсько-мусульманський стиль мудехар, що відрізнявся розвиненою декоративністю. Характерним прикладом готичного іспанського собору є собор XIII століття в Леоні.