Смекни!
smekni.com

Підбір чергування культур в сівозмінах (стр. 6 из 9)

При боронуванні поверхня ґрунту набуває дрібно грудкуватої структури, капілярні пори перериваються, волога перестає надходити до поверхні і менше випаровується—«закривається» в ньому. Боронуванням знищують молоді сходи бур'янів. При весняному боронуванні озимих культур і трав поля очищають від відмерлих за зиму органів рослин, грунт розпушують, у ньому затримується волога і одночасно полегшується доступ кисню до кореневої системи рослин. Все це має велике значення для зміцнення рослин після зими.

Шлейфування — вирівнювання ґрунту за допомогою шлейфа. В результаті одночасно зменшується випаровування вологи з ґрунту.

Коткування — ущільнення поверхні ґрунту для вирівнювання його і підтягування вологи у верхні шари. Коткування проводять котками. Коткування ущільнює грунт, внаслідок чого в ньому збільшується кількість капілярних пор, по яких волога надходить у верхній шар. Підтягування вологи потрібне після сівби в сухий грунт або сівби таких культур, насіння яких потребує для проростання більшої кількості вологи. Даний вид обробітку грунту використовуємо під кормовий буряк, коткування проводимо відразу ж після сівби. Післяпосівне коткування цукрових буряків збільшує врожайність. Гладенькі котки застосовують для прикочування ґрунту до сівби. Вони добре вирівнюють грунт, що забезпечує рівномірність загортання насіння. Це особливо важливо при неглибокій сівбі дрібного насіння (наприклад, льону).

Всі заходи обробітку об'єднують і складають системи обробітку, найважливішими з яких є: система основного (зяблевого обробітку ґрунтів), система передпосівного обробітку ґрунтів під ярі культури і система передпосівного обробітку ґрунтів під озимі культури. Своєрідні системи обробітку ґрунтів застосовують під час догляду за рослинами.

Система основного (зяблевого) обробітку ґрунтів, її застосовуємо у літньо-осінній період, після збирання урожаю на полях, які весною засіватимуться ярими культурами. Наприкінці літа грунт на полях після збирання врожаю звичайно дуже ущільнений, має малу водопроникність, інтенсивно випаровує вологу, збіднений на поживні елементи. На ньому ростуть бур'яни, на поверхні є насіння бур'янів та післяжнивні рештки рослин. У зв'язку з цим основною метою системи зяблевого обробітку ґрунтів є; розпушування ґрунту для збільшення його водопроникності та зменшення інтенсивності випаровування вологи з ґрунту, знищення бур'янів та їх насіння; загортання в грунт післяжнивних решток рослин і добрив; знищення шкідників сільськогосподарських культур.1

На полях господарства застосовують такі види зяблевого обробітку ґрунтів: обробіток стерні, обробіток після збирання просапних культур, обробіток задернілих ґрунтів, напівпаровий обробіток, обробіток ґрунтів у районах недостатнього зволоження і обробіток ґрунтів, де можлива вітрова ерозія.

Зяблевий обробіток стерні починаємо відразу після збирання урожаю. Спочатку грунт лущать дисковими лущильниками на глибину 8—10 см, а на полях, засмічених кореневищами та коренепаростковими бур'янами, - до 12 см. Під час лущення підрізуються вегетуючі бур'яни, на поверхні ґрунту утворюється пухкий дрібно грудкуватий шар, що знижує випаровування вологи з ґрунту, і, що особливо важливо, в грунт на невелику глибину загортається насіння бур'янів. Останнє сприяє проростанню їх. Після масових сходів бур'янів, але не пізніш як через 1,5—2 тижні після лущення, проводимо глибоку оранку плугами з передплужниками. Під час оранки знищуються пророслі бур'яни, у грунт загортаються післяжнивні рештки і добрива, знищуються шкідники сільськогосподарських культур та збудники їх хвороб, різко збільшується водопроникність ґрунту. В результаті вода досить легко надходить у грунт.

Поля після збирання просапних культур, які добре оброблялися (цукровий буряк, кукурудза, картопля), очищені від бур'янів, тому лущення, тут не потрібне. Після збирання просапних культур здебільшого обмежуються зяблевою оранкою. Проведенням глибокої зяблевої оранки обмежуються звичайно і при обробітку поля, яке звільняється після вирощування багаторічних трав і має дернину. Культурна оранка, тобто оранка плугами з передплужниками, створює сприятливі умови для розкладення дернини й утворення перегною.

Система передпосівного обробітку ґрунтів під ярі культури. Навесні, після танення снігу, поля, які були оброблені восени за системою зябу, характеризуються рядом особливостей. Грунт цих ланів багатий на вологу, але ущільнений і тому активно випаровує цю вологу. В ньому містяться насіння і вегетативні органи бур'янів, здатні утворювати нові рослини. Тому система передпосівного обробітку ґрунтів під ярі культури найчастіше складається переважно з двох ланок: ранньовесняного боронування для закриття вологи і культивації, що проводяться для знищення бур'янів, що проростають, та розпушування ґрунту.

При сівбі деяких культур, особливо дрібнонасінних, доцільно проводити передпосівне прикочування ґрунту для вирівнювання поверхні і більш рівномірного загортання насіння. Ранньовесняне боронування проводять, як тільки підсохнуть гребені оранки, його краще проводити під кутом 45° до напрямку гребенів оранки у два-три сліди. Дво-, триразовий прохід борони, крім розпушування ґрунту, добре розрівнює поверхню ланів, внаслідок чого менше випаровується вологи. Боронування слід закінчувати протягом 1— 2 днів. Запізнення з цим агрозаходом призводить до значних втрат вологи і зниження урожайності.

Система обробітку ґрунтів під озимі культури. Озимі культури висіваємо після просапних культур. Для посіву озимих культур в господарстві використовують при: просапні та сидеральні. Просапними називаються пари, які займають просапними культурами (ранньою картоплею, кукурудзою на зелений корм, тощо). При вирощуванні цих , культур міжряддя розпушують. Сидеральні — такі пари, які засівають культурами, зелену масу яких потім приорюють у грунт у вигляді зеленого (сидерального) добрива. На парових полях висівають культури з коротким вегетаційним періодом. Парозаймальну культуру висіваємо так, щоб можна було знищувати бур'яни під час обробітку ґрунту; парозаймальна культура повинна забезпечити нагромадження в ґрунті елементів живлення. Цінними парозаймаючими культурами є бобові рослини, в нашому господарстві використовуємо конюшину.

У більшості зернових культур - пшениця, жито, ячмінь при повторному посіві урожайність не знижується, а в наступні роки помітно знижується. Картопля, кукурудза, коноплі, тютюн і деякі інші культури при доброму удобренні і обробітку ґрунту протягом кількох років підряд (3— 5) можуть рости на одному місці практично без зниження врожайності. Однак і ці культури підвищують урожайність у сівозміні, менше уражаються хворобами і пошкоджуються шкідниками, тому повторних посівів намагаємося уникати, полів для цього в господарстві достатньо.

Значення сівозміни в сільському господарстві винятково велике. Сівозміна дає змогу значно підвищити врожайність усіх культур. Сівозміна дає можливість раціонально використати територію господарства, створити повне співвідношення культур у виробництві, раціональніше використати добрива, знизити собівартість продукції тощо.

Збирання врожаю — відповідальний етап сільськогосподарського виробництва. Збирання, проведене в оптимальні і стислі строки, дає змогу значно скоротити втрати урожаю. Строки і способи збирання залежать від виду і сорту культури, метеорологічних умов. Зернові культури збирають двома способами: прямим і роздільним. Пряме комбайнування можливо тільки при повній стиглості зерна. Але в цей час зерно вже починає осипатися, що може призвести до значних втрат. Тому тепер широко застосовують роздільне збирання хлібів, суть якого полягає в тому, що з настанням фази сокової стиглості рослини скошують у валки, які після просушування протягом 3— 5 днів підбирають і обмолочують також комбайнами. Роздільне збирання дає змогу різко знизити втрати зерна.

Технологія збирання просапних культур залежить від виду культури. Кукурудзу збирають силосо- і кукурудзозбиральними комбайнами, картоплю — картоплезбиральними машинами, цукрові буряки — бурякокопачами та бурякокомбайнами, які витягують буряки із землі й обрізують їм листя, льон збирають льонобралками і льонокомбайнами (льонокомбайн не тільки висмикує льон з ґрунту, а й відокремлює коробочки від стебел і зв'язує льон у снопи).


5. Система агротехнічних, хімічних і біологічних заходів боротьби з бур`янами на полях сівозміни

5.1 Система агротехнічних заходів боротьби з бур`янами в сівозміні

Бур'яни — це рослини, які не вирощуються людиною, але ростуть разом а культурними і завдають їм шкоди. Шкода від бур'янів дуже велика. Вони знижують урожайність культур.

Втрати зерна в результаті забур'яненості посівів щороку в усьому світі досягають такої кількості, якої вистачило б на рік для 1000 млн. чоловік. Лише у нашій країні через бур'яни з кожного гектара в середньому недобирають по 2 ц/га. Але бур'яни призводять не тільки до зниження урожайності. Вони погіршують якість продукції, зменшують вміст цукру в цукрових буряках, крохмалю в картоплі, білків у зерні пшениці тощо. Все це відбувається внаслідок того, що бур'яни витрачають воду і поживні речовини, затіняють культурні рослини, є переносниками хвороб і шкідників, а іноді просто паразитують на вирощуваній рослині. Наприклад, осот польовий, вівсюг, хвощ польовий забирають з ґрунту в 20—30 раз більше азоту, ніж пшениця; лутига витрачає в 2—3 рази більше вологи, ніж такі рослини, як кукурудза, ячмінь. Насіння бур'янів, потрапляючи в зерно, погіршує зберігання його, а при розмелюванні погіршує якість борошна, надаючи йому неприємного запаху (наприклад, насіння буркуну), смаку (насіння полину). Тому боротьба з бур'янами є важливим народногосподарським завданням.