Смекни!
smekni.com

Розробка технології нових видів загартованого морозива (стр. 2 из 18)

Хоча на наміри це впливає мало. До прикладу, «Рудь», за інформацією Української асоціації продавців морозива, направив близько 1,5 мільйона доларів США на збільшення виробничих потужностей. Це дало можливість збільшити потужності на 15  %. Компанія «Троянда» збільшила потужність на 33 % через вивід на ринок нової торгової марки. У 2009 році продукція виробників морозива подорожчала на 10-15 % через збільшення ціни на енергоносіїв та таких необхідних інгредієнтів як цукор і молоко. Хоча експерти не вважають, що це хоч якось вплине на реалізацію.

1.2 ТЕХНІКО–ЕКОНОМІЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ БУДІВНИЦТВА ПІДПРИЄМСТВА

Для виробництва молочної продукції маємо можливість використати за зміну наступні ресурси: електроенергія, не більше 400 кВт година, вода, не більше 500м3, пара, не більше 100 т, холод, не більше 4000кДж, молоко, не більше 50 т.

Для визначення можливих видів випуску продукції та її об’ємів, при цих обмеженнях, виконуємо оптимізаційний розрахунок методом лінійного програмування.

При розробці планів будівництва підприємств по переробці молока найважливішим є питання про те, скільки і яких продуктів доцільно виготовляти і які у зв’язку з цим слід прийняти проектні рішення, щоб відповідним чином розподілити виробничі потужності. Як правило, дати однозначну відповідь на таке питання достатньо складно, оскільки при цьому необхідно вирішити оптимізаційну задачу безліччю обмежень економічного, соціального і технічного характеру.

Ефективним для вирішення завдання оптимального розподілу ресурсів є використання алгоритмів лінійного програмування, які застосовують, коли необхідно оптимізувати одну з характеристик системи, конструкції або процесу, яка описується лінійною функцією типу

А = С1Х1 + С2Х2 + … СіХі + … СпХп , (1.1)

де: А – цільова функція (наприклад, продуктивність, яку треба максимізувати, або об’єм закупівель молока, яку слід мінімізувати);

Хі – параметр, який впливає на величину цільової функції;

Сі – ціна (числовий коефіцієнт, що описує ступінь впливу змінної на цільову функцію).

При цьому на параметри системи накладаються лінійні обмеження:

Р11Х1 + Р12Х2 + … + РХі + … + Р1пХп = В1;

Р21Х1 + Р22Х2 + … + РХі + … + Р2пХп = В2;

Рj1Х1 + Рj2Х2 + … + РХі + … + РjпХп = Вj;

Рt1Х1 + Рt2Х2 + … + РХі + … + РtпХп = Вt;

Х1 ≥ 0,Х2 ≥ 0,Хі ≥ 0,…,Хп ≥ 0, (1.2)

де: Вj – обмеження, переробки молока, що накладаються умовами, на проектованому підприємстві (наприклад, ресурси молока, чисельність тих, що працюють, допустимі витрати пари, холоди, електроенергії і тому подібне);

Р – коефіцієнт впливу параметра системи на величину обмеження.

Такий запис обмежень, разом з умовою знайти мінімум цільової функції, називається канонічною формою завдання лінійного програмування.

Завдання лінійного програмування, в якому потрібно максимізувати цільову функцію, може тат зведена до канонічної форми мінімізацією зворотної функції А’ = -А, у якої знаки при цінах Сі змінені на протилежні:

А’’ = -С1Х1 + -С2Х2 + … -СіХі + … -СпХп (1.3)

Якщо в завданні обмеження дані як нерівності

Рj1Х1 + Рj2Х2 + … + РХі + … + РjпХп ≥ Вj, (1.4)

або

Рj1Х1 + Рj2Х2 + … + РХі + … + РjпХп ≤ Вj, (1.5)

То вона приводиться до канонічної форми, відповідно, відніманням або збільшенням додаткових змінних Хn+k (з ціною Сn+k =0):

Рj1Х1 + Рj2Х2 + … + РХі + … + РjпХп+к = Вj;

Рt1Х1 + Рt2Х2 + … + РХі + … + РtпХt+m = Вt; (1.6)

При

А = С1Х1 + С2Х2 + … СіХі + … СпХп + 0*Хп+к + 0*Хt+m (1.7)

Після запису завдання в канонічній формі її вирішують симплекс-методом в наступній послідовності.

Складання початкової симплекс-таблиці.

– Визначається початковий план, в який включаються вільні члени Вj з обмежень - рівності, що має один з коефіцієнтів Рji, рівний +1, за умови, що в решті обмежень - рівності коефіцієнт Рji = 0. Наприклад, для завдання

А = С1Х1 + С2Х2 + С3Х3;

Р11Х1 + Р12Х2 + Р13Х3 = В1;

Р21Х1 + Р22Х2 + Р23Х3 = В2;

Р31Х1 + Р32Х2 + Р33Х3 = В3; (1.8)

Значення В1 включається в опорний план, якщо Р11 = 1, Р21 = 0, Р31 =0 або якщо Р12=1, Р22 = 0, Р32 = 0 або Р13 = 1, Р23 = 0, Р33 = 0.

Значення В2 включається в план, якщо Р11 = 0, Р21 = 1, Р31 = 0 або Р12 = 0, Р22 = 1, Р32=0 або Р13 = 0, Р23 = 1, Р33 = 0.

Значення В3 включається в план, якщо Р11 = 0, Р21 = 0, Р31 = 1 або Р12 = 0, Р22 = 0, Р32=1 або Р13 = 0, Р23 = 0, Р33 = 1.

Якщо при складанні початкового плану є обмеження-рівність, в яких більше одного коефіцієнта Рji = +1, або він один, але в інших обмеженнях-рівності є значення Рji відмінні від нуля, то включають штучну змінну Хn+k+r з ціною Сn+k+r =М (М = ∞ - скільки завгодно велике позитивне число), тобто

Рj1Х1 + Рj2Х2 + … + РХі + … + Рjп + Хп + Хп+к + Хn+k+r = Вj;

Α = С1Х1 + С2Х2 + … СіХі + … СпХп + 0*Хп+к + МХn+k+r (1.9)

– початковий план записують в стовпець «В» початковою симплекс-таблиці (таблиця 1)

– заповнюють решту кліток початкової симплекс-таблиці:

а) у стовпець «V» – записують умовні позначення параметрів Хі, по яких формувався початковий план;

б) у стовпець «С» – записують ціну, що стоїть в цільовій функції перед параметрами, по яких формувався початковий план;

в) у вільні клітки верхнього рядка послідовно записують умову позначення параметрів Хі і відповідні ним значення ціни Сі з рівняння цільової функції;

г) у рядки з номерами від 1 до t послідовно записують значення коефіцієнтів Р;

д) у рядку з номером t +1 першу і другу клітки не заповнюють, в третю записують значення А, якщо воно визначалося, або 0, а в решту кліток послідовно записують значення Сі з рівняння цільової функції, узяті з протилежним знаком;

е) якщо в початковий план включалися змінні з ціною М = ∞ то заповнюють рядок з номером t +2, елементи якої визначають як постійну суму відповідних елементів що стоять в цьому ж стовпці. При складанні враховують тільки ті рядки, у яких в стовпці «С» коштує нескінченно велике число М, тобто

,

де j – номер рядка, у якого в стовпці «С» стоїть число «М»;

При вирішенні завдань, що не вимагають включення штучних змінних з ціною М, рядок з номером t +2 не будується, а елементи рядка з номером t +1 визначаються оскільки описано вищим.

Таблиця 1.1 - Початкова симплекс-таблиця

N V C B С1 С2 -- Сj -- Сn Сn+1 -- Сn+k Сn+k+1 -- Сn+k+r
Х1 Х2 Хj Хn Хn+1 Хn+k Хn+k+1 Хn+k+r
1 Х1 С1 B1 P11 P12 - P1i - P1n P1n+1 - P1n+k P1n+k+1 - P1n+k+r
2 Х2 С2 B2 P21 P22 - P2i - P2n P2n+1 - P2n+k P2n+k+1 - P2n+k+r
j Хj Сj Bj Pj1 Pj2 - Pji - Pjn Pjn+1 - Pjn+k Pjn+k+1 - Pjn+k+r
t Хt Сt Bt Pt1 Pt2 - Pti - Ptn Ptn+1 - Ptn+k Ptn+k+1 - Ptn+k+r
t+1 -- -- α -C1 -C2 - -Ci - -Cn -Cn+1 - -Cn+k -Cn+k+1 - -Cn+k+r
t+2 -- -- W0 W1 W2 - Wi - Wn 0 - 0 0 - 0

Оптимізація початкової симплекс-таблиці

Оптимізація здійснюється у декілька етапів (интерацій) шляхом перебудови початкового плану і знаходження нового опорного плану із значенням цільової функції не більшим, ніж у попереднього.

При переході від плану до плану необхідно:

– вибрати стовпець, що дозволяє, по найбільшому позитивному елементу (t+2) -о рядка. При вирішенні завдань, що не вимагають включення в цільову функцію штучних змінних з ціною М = Ѕ, стовпець, що дозволяє визначається відразу по рядку з номером t+1. Стовпцю, що дозволяє привласнити номер q=1;