ЗМІСТ
Вступ
Розділ I. Архітектура
1.1.архітектура грецького періоду
1.2.архітектура греко-римського періоду
Розділ II. Образотворче мистецтво
2.1 живопис
2.2 скульптура
Висновки
Перелік використаних джерел
Додатки
Вступ
Античним світом прийнято називати суспільство Стародавніх Греції та Риму в період з lХ – Vlll ст. до н.е. до lV – V ст. до н.е. Витоками для вивчення античного світу є праці стародавніх письменників, що дійшли до нашого часу у рукописах переважно середньовічних часів. Слід згадати археологічні розкопки, що ознайомлюють нас з країнами античного світу, їх містами, укріпленнями, жилими і суспільними будівлями, творами мистецтва і т.д. Серед вчених, які займались дослідженням античних міст, можна назвати Б.В. Фармаковського (його розробки присвячені жилим будинкам), М.І.Ростовцева (аналіз розвитку монументального живопису склепів Боспора), К.Е.Гриневича (його дослідження торкається оборонних стін Херсонесу), В.Д.Блаватського, який узагальнив основні зібрані дані по архітектурі античних міст Північного Причорномор’я, зробивши цим новий імпульс розвитку історико-архітектурного напряму, та багато інших.
В l–му тисячолітті до н.е., коли народи Європи знаходились в стадії первісного устрою, на Балканському, Апеннінському, півостровах і в Малій Азії вже існували великі центри античних цивілізацій. Освоївши мореплавання, елліни, в пошуках кращих земель, дійшли до віддалених районів середземноморського басейну. До кінця VII ст. до н.е. вони вже встановили торгівельні відносини з народами, які населяли берега Чорного моря (Понта-Евксінського). На острові Березань, а потім в гирлі Буга були засновані перші поселення і колони греків. Заснування одного з найдавніших міст відбулося на острові Березань в епоху архаїки, в середині Vll ст. до н.е. У VI ст. збудовано Тіру – на правому березі гирла Дністровського лиману (на місці теперішнього Білгорода-Дністровського). Місто на правому березі Бузького лиману було названо Ольвія(“Щаслива”). У VI ст. до н.е. у східній частині Криму на місці сучасної Керчі було створено колонію Пантікапей (за назвою невеликої річки Пантікап), на Таманському півострові, Фанагорію (за ім’ям грека, що заснував місто) та багато інших. В західній частині Криму у V ст. (421р.) до н.е. засновано великий центр – місто Херсонес (біля теперішнього Севастополя).
Грецькі міста Причорномор’я не були схожими одне на одного суспільним устроєм, економікою, культурою і мистецтвом. Ольвія найдовше зберегла характер самостійного міста-поліса, в той час як Пантікапей, Мірмекій, Тірітака, Фанагорія та деякі інші грецькі поселення об’єдналися в Боспорське царство. В кінці V поч. IV ст. до н.е. до володінь Боспора були приєднані Німфей та Феодосія, а в I ст. до н.е. Боспор заволодів більшою частиною Криму, підкоривши собі і Херсонес. Столицею Боспорської держави був Пантікапей.
Помітно відрізняється характер розвитку мистецтва в цих містах Грецькі пам’ятки VII – VI ст. до н.е. найчастіше знаходять в Ольвії. У творах мистецтва Херсонесу помітний вплив Римської імперії. Так як в перші століття нашої ери вона справляла значний вплив на місто. Розкопки, що проводились в Херсонесі показали, що в причорноморських містах існували театри. В пам’ятках Боспорського царства, особливо в перші століття нашої ери, більш ніж в Ольвії і Херсонесі проявляються художні смаки місцевих племен. Вчені досі не склали спільної думки про походження багатьох пам’яток, знайдених на півдні України. Часто для цього не вистачає фактичного матеріалу.
В Причорномор’ї господарювали ті ж форми, що і в Греції: в VI ст. до н.е. – архаїчні, в V – IV ст. – класичні, а пізніше – елліністичні. Щоправда, періодизацію мистецтва Стародавньої Греції(архаїка, класика, еллінізм) тут не зовсім можна примінити. Вплив культури місцевих племен як, наприклад, сарматів на Боспорі, був настільки сильним, що твори античного мистецтва Північного Причорномор’я є досить своєрідними. Багато творів, характер яких в повному змісті античний, несуть в собі відбиток вагомих художніх традицій і, безсумнівно, завезені сюди купцями з Греції, Малої Азії чи Риму.
За стінами стародавніх міст розміщувалися некрополі. Тут стояли мармурові та вапнякові надгробки. Під землею – склепи різних планів і форм. Поховальний обряд античних центрів нашої країни був пов’язаний з ідеологією грецького суспільства. Ритуальні дії під час похоронів, речі, що клали в могилу з померлими, пов’язувались з певними уявленнями про потойбічний світ і несли певне змістове навантаження. Наприклад, розглянемо одну з категорій поховального інвентарю – світильники(як поховальний матеріал їх почали використовувати на Сході в III тисячолітті до н.е.). Людина вірила в силу вогню, що очищує. Вогонь трактувався як символ душі, людського життя. Вважалось, наприклад, якщо під час родів погасне світильник, то новонароджений приречений на смерть. Світильники повинні були захистити душу померлого і освітлювати їй шлях в потойбічному світі. (Найраніша знахідка світильника – в Ольвії – датована др. пол. VI – поч. V ст. до н.е.).
Посилення релігійного синкретизму і проникнення в античні міста Північного Причорномор’я нових східних культів наклали своєрідний відбиток на ідеологічні уявлення населення цих центрів. В Херсонесі в перші століття нашої ери зберігся грецький пантеон (склався тут в еллінську епоху). Різні джерела свідчать про появу в місті нових адептів вірувань, пов’язаних з новими релігійними течіями, в яких значне місце займала віра у безсмертя душі і потойбічне блаженство. Поширення серед частини населення нових релігійних течій, напевно, привело до певних трансформацій вірувань, пов’язаних із заупокійним культом і ритуалом поховання.
Актуальність курсової роботи полягає в ознайомленні із здобутками архітектури та образотворчого мистецтва античних міст Північного Причорномор’я з VI ст. до н.е. по I ст. н.е.
Мета курсової роботи – розглянути спадок архітектури та образотворчого мистецтва міст Північного Причорномор’я, виділити основні етапи їх розвитку, домінуючі стилі та їхні ознаки.
Об’єктом дослідження даної роботи є архітектура та образотворче мистецтво античних міст Північного Причорномор’я.
Методи дослідження: аналіз, узагальнення, систематизація, спостереження.
Завдання: провести дослідження та вивчити своєрідність архітектурних забудов, планування міст Північного Причорномор’я, виділити основні художні стилі у живописі, скульптурі та їх відмінність від грецьких та римських зразків.
Курсова робота включає в себе: вступ, два розділи, висновок, перелік використаних джерел і додатки
Розділ I
1.1 АРХІТЕКТУРА ГРЕЦЬКОГО ПЕРІОДУ
Архаїка. У пізньоархаїчний час відбувається перенесення в Північне Причорномор’я еллінських традицій і зародження власної архітектурної школи разом з освоєння місцевого принципу будівництва жител, заглиблених у землю.
Містобудування у Давній Греції набуло значного розвитку як з функціональної та інженерної точки зору, так і з позицій естетичного оформлення міського простору. Місто мало правильне планування. Жилі будинки були об’єднані в квартали, вулиці перетиналися під прямим кутом і були вимощені мілким камінням. Вздовж вулиць пролягали кам’яні водостоки [6;С.56].
Розквіт прямокутного планування міст пов’язаний з ім’ям грецького архітектора Гіпподама, який жив у V ст. до н.е. Зазначимо, що принципи цієї системи з’явилися в Греції значно раніше – у середині Vlll ст. до. н.е.
Головний принцип ансамблевої забудови полягав у намаганні створити з різних архітектурних споруд єдиний гармонійний комплекс, в якому в якому існувала головна архітектурно-просторова домінанта.
Загалом в архаїчний час (головним чином у Vl ст. до н.е. ) північно причорноморські міста являли собою невеликі селища із землянковою та напівземлянковою житловою забудовою, що групувалися у квартали. У центрі селищ розміщувалися невеликі ансамблі культового та громадського призначення.
Оборонних стін міста в цей час, як видно, не мали (винятком є Тірітака, де найраніші оборонні споруди складалися з торцевих стін і житлових будинків, з’єднаних відтинками нешироких куртин [8;С.74])
Архітектура житла архаїчного часу, на відміну від містобудування, на найранішій стадії існування (десь 50-70 років з часу виникнення того чи іншого поселення ) не відповідала традиціям Давньої Греції. Це були переважно невеликі, здебільшого однокамерні, прямокутні, рідше – круглі або овальні в плані землянки та напівземлянки. Проте, є підстави вважати, що кілька таких структур складали практично єдиний будинок, який по периметру міг обноситись огорожею. Розмір кожної такої землянки близько 10м2, заглиблення від 30 – 40 см. до 1,8 – 2,2м. Найяскравіші приклади такого домобудівництва дають Ольвія та Бережанське поселення.[10;С.12]
Традиція будівництва заглибленого житла існувала впродовж майже усіх періодів історії давнього населення на території майбутньої України. Це, ймовірно, було стадіальним явищем. Не уникли цього й грецькі переселенці. Цей досить дешевий і разом з тим ефективний спосіб будівництва у цей час був поширений і у скіфських племен лісостепу.
В архаїчний час, особливо у другій половині Vl – IV ст. до н.е., з’являються перші типові для Греції святилища, культові споруди і ансамблі. З останніх назвемо теменос Аполлона Дельфінія в Ольвії (Vст. до н.е., був вирішений, найімовірніше, в іонічному ордері), Західний теменос та святилища Афродіти у Німфеї, храм доричного ордеру у Пантікапеї(друга половина IVст. до н.е.[12;С.37]) Можливо, в цей час формується і двірцевий ансамбль на акрополі Пантікапея. За епіграфічними свідченнями відомо, що у північно-причорноморських містах існувало не менше як півтора – два десятки храмів. Переважна їх кількість антові або перистильні за просторово-планувальним типом.