Ціннісні орієнтації в різні епохи і в різноманітних суб’єктів діяльності зумовлюються традиціями, соціальними умовами і власним вибором: орієнтація на саму себе, орієнтація на суспільство і орієнтація на потойбічний світ – ось три основні типи ціннісних орієнтацій, що створюють зміст життя.
Творче прагнення до мети, що уявляється саме для людини важливою як результат глибоко відчутних потреб, бажань і обдарування, приносить щастя і успіх, тому що в такому випадку людина функціонує цілеспрямовано так, як їй визначено природою.
Суворим, безжалісним вчителем може виявитись повсякденне життя. Успіх супроводжує успіх. Люди навчаються на власних помилках, успіхах, тобто на досвіді в житті, що придає людині впевненості у власних силах і хисті при вирішенні чергового завдання або проблеми.
Вироблення адекватного, реалістичного уявлення про себе ніби наділяє людину підвищеним хистом, новими талантами, буквально перетворюючи невдачі в успіхи. Образ власного Я визначає рамки можливостей людини, впливає на поведінку людини. Психологія образу власного Я впливає на концепцію позитивного мислення, яке може давати різні результати в різних випадках.
В сучасних умовах на рубежі ХХІ ст. викривлення істинних цінностей дуже помітно: користь розуміється як споживацтво, добро стає престижністю, творчість вироджується в імітацію, моду, а свобода в свавілля. Суспільними цінностями людини стає престижне споживання. Така логіка ціннісних орієнтацій робить життя людини важким, нестерпним.
Проблема співвідношення моральних цінностей людини з тенденціями соціально-економічного розвитку суспільства завжди одна з найважливіших. Бурхливий розвиток людства у всіх проявах його життєдіяльності може потягнути за собою радикальну перебудову всієї системи людських цінностей. Цінності зумовлені соціальними відносинами, зв’язками, природними нахилами людини, потребою в самозбереженні і самореалізації.
Моральний ідеал виникає в свідомості людини якрезультат оцінки життя, відбору з усіх життєвих вражень того що близьке її інтересам, що сприяє досягненню мети. І людина не просто проявляє своє ставлення до життя, а визначає ступінь важливості, корисності, обов’язковості і привабливості тих якостей і властивостей людських відносин, що включаються в ідеал. В ідеал особи входять ті якості, що схвалюються людиною, способом життя, характером іншої людини, бажанням бути схожою на неї, наслідувати її приклад, прагнути виробити такі якості в собі. І це буде шлях морального розвитку, самовираження за обраним ідеалом.
Для цього необхідно бути впевненим і відданим ідеалам, повинна бути присутня сила волі, потрібно прагнути виховувати себе, активно ставитись до життя, треба боротися, перемагати, мучитися, страждати, трудитися, досягати успіхів, не заспокоюватися – тобто дійсно жити.
В людському житті найголовніше не свобода, головним є зв’язок з людьми, почуття потреби людям, вміти ставити себе на місце іншої людини. Доброта до людей – це означає уміти ставити себе на місце іншої людини. Уміти жити її болем, думками, допомогти їй так, як допоміг би собі, без благодійності, а природно, всіма силами.
Мета життя і моральний ідеал допомагають формувати уявлення про бажаний спосіб життя. “Все, що робиш, роби добре”. Це ідеал. Розумова діяльність, що спроектувалася в майбутнє, повинна стати метою діяльності, а ідеал стає обов’язковістю, робить всю систему поведінки людини надійнішою.
Список використаної літератури
1. Амельченко Н. Міф та нація – переплетення філософського та політичного дискурсів // Філософська думка. – 2003. - №6. – с.50 – 76.
2. Араб-Оглы Э.А. Европейская цивилизация и общечеловеческие ценности // Вопросы философии. – 1990. - №8. – с.10-13.
3. Афанасьев М.С. Социальные ценности и ценностная ориентация личности. – М., 1990.
4. Бакиров В.С. Ценностное сознание. – Х., 1985. – 224с.
5. Бакрадзе А.Т. Ідеал людяності і цінності людського життя // Філософська думка. – 1989. - №2. – с.17-23.
6. Бердяєв Н.А. Самопознание. – М.: Просвещение, 1991. – 445с.
7. Бердяєв Н.А. Смысл истории. Приложение: Воля к жизни и воля к культуре. – М.: Мисль, 1990. – 176с.
8. Бердяєв Н.А. Философия свободы. Смысл творчества. – М., 1989.
9. Блюмкин В.А. Мир моральных ценностей. – М., 1981. – с.4-36.
10.Бом Д. Наука и духовность: необходимость изменений в культуре // Человек. – 1993. - №1.
11.Бэкхерст Д. Культура, нормативность и жизнь разума // Вопросы философии. – 1999. - №9. – с.159-178.
12.Дзундза А.І. к.ф. – м.н., доцент (Донецький національний університет, м.Донецьк) До питання сутності феномену культури як умови формування особистості майбутнього фахівця // Вісник УДУВГП: розділ: “Педагогіка”: “Сучасні технології навчання: проблеми та перспективи”. Збірник наукових праць, ч.1 – Рівне: УДУВГП, 2003.
13.Диспут про толерантність // Філософська і соціологічна думка. – 1994. - №11 – 12. – с.208-218.
14.Дробницкий О.Г. Понятие морали. – М., 1974. – с.358-361.
15.Здравомыслов А.Г. Потребности. Інтересы. Ценности. – М., 1986. – 221с.
16.Злобин Н.С. Культура и общественный прогресс. – М.: Наука, 1980.
17.Золотухина-Аболина Е.В. О специфике высших духовных ценностей // Философские науки. – 1987. - №1 – с.11-18.
18.Іщенко Ю.А. Толерантність, як філософське-світоглядна проблема // Філософська і соціологічна думка. – 1981. - №4.
19.Крымский С.Б. Контуры духовности: новые контексты идентификации // Вопросы философии. – 1992. - №12. – с.21-29.
20.Кримський С.Б. Цінносно-смисловий універсум як предметне поле філософії: // Філософська і соціологічна думка. – 1996. №3-4. – с.102-117.
21.Кэмпбелл Дж. Свобода и сообщество // Вопросы философии. –1992. - №12.
22.Лісовий В. “Культура” і “цивілізація” // Філософська і соціологічна думка. – 1993. - №1.
23.Малахов В.А. Цінність як категорія культури // Філософська думка – 1982. - №5. – с.76-85.
24.Наконечна О.П. Естетичне як тип духовності. Монографія. – Рівне: УДУВГП, 2002. – 202с.
25.Нестеренко В.Г. Вступ до філософії: онтологія людини. – К., 1995.
26.Носова Г. Міф у культурі і спроба інтерпретації // Філософська думка. – 2003. - №5. – с.27-51.
27.О свободе и призвании человека. Митрополит Антоний Сурожский // Человек. – 1993. - №3. – с.71-84.
28.Сагатовський В.М. Людина як філософська проблема: теорія і практика // Філософська думка. – 1988. - №6. – с.23-32.
29.Сенько Ю.В. Гуманитарные основы педагогического образования. – М.: Академия, 2000.
30.Ситарам К., Когделл Р. Основы межкультурной коммуникации // Человек. – 1992. - №2. – с.51-64. - №3. – с.60-68. – №4. – с.106-116. - №5. – с.-100-106.
31.Соболь О. Свобода особистості в інформаційному соціумі // Філософська думка. – 2002. - №4. – с.36-48.
32.Сухомлинська О.В. Концептуальні засади формування духовності особистості на основі християнських моральних цінностей // Шлях освіти. – 2002. - №4.
33.Табачковський В.Г. Людина – культура – буття //Человек. – 1992. – №10.
34.Філософія. Підручник / За загальною редакцією Горлача М.І., Кременя В.Г., Рибалка В.К. – Харків: Консул, 2000. – 672с.
35.Шеллер М. Сутність моральної особистості // Сучасна зарубіжна філософія і течії і напрямки. Навчальний посібник. К., 1996.
36.Шиянов Е.Н. Гуманизация профессионального становления педагога // Советсткая педагогика. – 1991. - №9.
37.Ясперс К. Духовная ситуация времени // Ясперс К.Смысл и назначение истории. – М., 1991.