Смекни!
smekni.com

Жінка на тлі історії та культури: літературний диспут старшокласників за творами Ірен Роздобудько (стр. 3 из 6)

На наш погляд, постать Ірен Роздобудько – непересічна, якщо говорити про літературу власне "жіночу". В її доробках ми знаходимо дійсно жіночий погляд на почуття, на життя, на творчість. Героїні її творів неоднозначні і загадкові своєю, можна сказати, подвійною натурою.

Цікаво, що авторка, немов навмисно ділить свої романи на "чоловічі" й "жіночі", тобто монологи йдуть із вуст жінок і чоловіків. Яскравий приклад такого чоловічого роману – "Ранковий прибиральник". Але навіть коли йдеться про "жіночий" роман, назвати повністю жіночим його не можемо через лінгвостилістичні нюанси – у творах Роздобудько немає притаманного "жіночим" романам самоутвердження авторки як жінки через мову. До речі, остання деталь говорить лише про те, що авторці не так важливо закріпити думку про особливість та унікальність жінки в порівнянні з чоловіком. Це радше дає можливість розставити пріоритети в стосунках між обома статями, їх різнорідний погляд на речі, що робить творчість письменниці ще більш цінною [4, с.59].

Чимало критиків зверталися до творчості донецької письменниці. Після успіху в конкурсі "Коронація слова", де її психологічна драма "Гудзик" зайняла перше місце, про Ірен заговорили досить голосно. Так, Костянтин Родик, член журі конкурсу, у газеті "День" так сказав про письменницю: "…роман Ірен Роздобудько вважаю зразком жіночої модерної прози, яка особливо сьогодні репрезентована у світі Нобелівською лауреаткою Ельфрідою Єленек".

Відомий літературознавець Ярослав Голобородько ставить письменницю на один щабель із Юрком Покальчуком. "ЇЇ художній простір має класично-літературні родимки, обриси, профілі – й без них неможливий" [4, с.60].

Та все ж нині практично не має розроблених уроків за творчістю цієї безперечно талановитої романістки, представниці власне "жіночої прози". Незважаючи на достатній інтерес з боку критиків та літературознавців до творчості Ірен Роздобудько, її прозовий доробок практично не вивчається на уроках української літератури у 12 класі.

Основною причиною тут, на нашу думку, є неоднозначне ставлення суспільства до сучасної української літератури, а надто до такої його когорти як "жіноча проза". Тому й твори артеграунду з такими потугами входять до програми з української літератури в загальноосвітній школі.

Художні тексти представниць жіночої статі українського літературного бомонду підносять її до належного світового Тексту. І дійсно, на наш погляд, за якістю вони не поступаються кращим зразкам "чоловічої літератури".

Одначе, існує думка, що, закорінений у вітчизняну традицію, сучасний фемінізм одночасно в більшості своїх проявів декларує інспірації певної відстороненості від нього, прагнення будь-що "одягнутися" в постмодерні шати. У зв’язку з цим, можна припустити, що, попри високість та глибину своїх осягів, має до певної міри наслідувальний характер, приречений на вторинність у світовій рецепції та ізольованість у сучасному українському культурологічному просторі [8, с. 10].

Разом з тим, звертання до витоків вітчизняного фемінізму, ширше уведення його набутків у сучасний гендерний літературознавчий контекст, не відсторонення від найліпших зразків сучасної української "жіночої прози" сприяло б наближенню осягів фемінізму до ширшої аудиторії, зрозуміти значення кращих його проявів.

Розділ ІІ. Особливості "жіночої прози" на прикладі творчості Ірен Роздобудько та її доречність в програмі з вивчення української літератури в школі

1. Загальні зауваги

Питання місця "жіночої літератури", її ролі в історико-культурному контексті належить до доволі неоднозначних та дискусійних. Особливо це стосується творчості сучасних мисткинь пера, оскільки постмодерн як літературний напрям відзначається своєю оригінальністю. А, як відомо, все незвичайне і нове з великими потугами переварюється сучасниками. Тому не дивно, що творчість Ірен Роздобудько як однієї з найцікавіших представниць сучасної української "жіночої прози" неоднобоко сприймається громадськістю, а надто укладачами програми з української літератури для загальноосвітніх шкіл.

Насамперед через це, на наш погляд, урок з даної тематики потрібно робити нестандартним, адже і суть проблеми не лежить в рамках банального. Виходячи з цього, ми вирішили, що чи не найліпше потрібно застосувати урок-конференцію з елементами гри.

Конференція, як форма організації навчально-виховного процесу, передбачає присутність в одному класі учнів, які об’єднані однією метою – вирішення певної теоретичної або практичної проблеми.

Творче обговорення і розв’язання вибраної проблеми детермінує зміст конференції, характерною ознакою якої є дискусія, а її результатом – осмислення цієї проблеми.

Учнівська конференція – це важлива форма навчання, яка допомагає формувати знання, уміння і навички учнів, їх закріпленню і удосконаленню, поглибленню й систематизації. Це комплексна форма узагальнення результатів самостійної пізнавальної діяльності учнів під керівництвом учителя. Реалізація цього можлива лише завдяки загальним зусиллям учителя і учнів [12, с.153].

Метою конференції є поглиблення, закріплення і розширення діапазону знань учнів; формування позитивного ставлення до самостійної роботи; створення передумов самовиховання, самовдосконалення, самовизначення.

Разом з тим, ефект гри створює невимушену атмосферу, котра дозволяє дітям максимально креативно підійти до вирішення поставлених завдань, обговорення і розкриття теми. Крім того, необтяжлива обстановка педалює в старшокласників народження власної думки, обґрунтування своєї позиції.

2. План-конспект уроку

12 клас

Тема: Особливості "жіночої прози" на прикладі творчості Ірен Роздобудько.

Мета:

- навчити учнів орієнтуватися в літературному процесі, самостійно аналізувати художні твори, шукати шляхи вирішення дискусійних питань;

- розвивати здатність до ґрунтовного аналізу, вміння робити логічні висновки; формувати власне бачення проблемних питань;

- виховувати в учнів любов до художньої літератури, естетичні смаки, духовність.

Тип уроку: урок-конференція з елементами гри.

Методи і прийоми: бесіда, робота з текстом, слово вчителя, самостійна робота, формування переконань, евристичний метод.

Міжпредметні зв’язки: історія, культурологія, соціологія.

Обладнання: портрет письменниці, картини.

Література:

1. Джугастрянська Ю. Ірен Роздобудько: коли жінка – поет… // Дивослово. – 2009. – №. – С. 59-61.

2. Роздобудько І. Ґудзик. – Харків, 2006. – 296с.

3. Роздобудько І. Дванадцять, або Виховання жінки в умовах не придатних до життя. – Харків: Фоліо, 2008. – 287 с.

4. Роздобудько І. Зів’ялі квіти викидають. – К.: Нора-Друк, 2006. – 208 с.

5. Роздобудько І. Останній діамант міледі. – Харків: Фоліо, 2007. – 222 с.

Хід уроку:

І. Організаційний момент. На дошці висить портрет Ірен Роздобудько (див. додаток №1); картини із зображенням жінки-письменниці та чоловіка-письменника (див. додаток №2) – між ними знак питання. Парти розставлені таким чином, щоб імітувати аудиторію, в якій відбуватиметься конференція.

ІІ. Мотивація навчальної діяльності. Учитель повідомляєпро своєрідністьуроку та умови його проведення (знання творів Ірен Роздобудько та достатня підготовленість, щоб їх аналізувати). Оголошується тема уроку та завдання, які потрібно розв’язати протягом заняття.

Учитель звертає увагу учнів на ролі літературознавців та журналістів, які будуть виконувати деякі школярі. Наголошує, що до персоніфікованої гри варто підійти достатньо серйозно.

ІІІ. Вступне слово вчителя. Дорогі дванадцятикласники! З давніх-давен жінка завжди була берегинею сімейного вогнища, ставала надійним тилом для свого чоловіка. Вона смиренно грала роль другого номера, аби лише догоджати чоловіку. Пізніше жінка почала доводити, що деякі справи може робити не гірше, ніж чоловік, а подекуди навіть краще. Поступово її вплив відчувався все більше і більше, при чому в усіх суспільних прошарках. Незважаючи на всепоглинаючу важливість жіночої статі, її значення, як не дивно, на протязі усієї історії завжди применшувалось. Не стала винятком у такій дискримінації і література. З часів Лесі Українки, Кобилянської, Кобринської і до нашого часу важко не помітити певної несправедливості в оцінці критиків щодо масштабності набутків жінок-письменниць. Про це лише зараз заговорили деякі літературознавці та літературні оглядачі, але все ж таки не в повний голос.

Кінець ХХ – початок ХХІ століть стали доленосними в світовій літературі. Модернізм та постмодернізм вустами "письменниць-амазонок" сказали відверто про абсурдність, по-суті, замовчувань великої ролі жінки в розбудові практично всіх суспільних нашарувань на усіх щаблях.

Одначе і сьогодні "жіноча література", незважаючи на відверті "месиджі" громадськості, доволі тяжко конкурує з літературою "чоловічою". Попри визнання, що твори мисткинь все частіше більш естетично тонко передають бачення світу, – все-таки про них менше пишуть, вони менш представлені у програмі з вивчення української літератури в загальноосвітній школі. На творчості яскравої представниці сучасної української літератури Ірен Роздобудько ми з вами сьогодні й намагатимемося проаналізувати місце "жіночої літератури" в історико-культурному процесі України.