Смекни!
smekni.com

Жінка на тлі історії та культури: літературний диспут старшокласників за творами Ірен Роздобудько (стр. 6 из 6)

Література як інструмент, котрий найбільш тонко відчуває найменші порухи в настроях суспільства, має свою історію ставлення сучасників, літературознавців, письменників до Жінки як рівноправного кандидата на творення мистецьких полотен.

Сучасна українська література має чудових письменниць, які є яскравими представницями "жіночої літератури". Серед таких – Ірен Роздобудько.

Саме на творчості донецької письменниці ми й спробували дати відповідь на питання місії Жінки на історико-культурному тлі.

У першому розділі нашої студії ми намагалися простежити, як ставилися до письменниць та до образу жінки в різні історичні та літературні періоди, проаналізували думки науковців з цього приводу, хотіли дати належну оцінку літературним доробкам жіноцтва. В ході дослідження дійшли висновку: за якістю вони не поступаються кращим зразкам "чоловічої літератури".література гендерний жіночий роздобудько

У другому розділі на прикладі уроку-конференції з елементами гри спробували вмотивувати необхідність залучення творів "жіночої літератури" до програми з вивчення української літератури в школі, зокрема прозового доробку Ірен Роздобудько. Глибоко проаналізувавши романістику пані Ірен, ми з’ясували, що переможниця низки літературних конкурсів філігранно відчуває тонку психіку жіночої статі, її прагнення та проблеми, і майстерно передає світоглядні погляди та внутрішні переживання на папері. На нашу думку, "жіноча література" Ірен Роздобудько мусить бути представлена в основній програмі вивчення української літератури і слугувати плацдармом у висвітленні власне жіночої позиції на життя, стосунки, творчість.

Таким чином, жінка на тлі історії та культури завжди відігравала помітну роль, проте лише нині її вклад у розвиток суспільства поступово визнається громадськістю. Проводяться численні дискусії, які засвідчують паритетність в можливостях обох статей.

Отже, художня творчість Ірен Роздобудько як однієї з найбільш талановитих та яскравих представниць сучасної "жіночої літератури" має право і повинна бути в програмі вивчення української літератури в школі, оскільки є чудовим зразком прози українського жіноцтва.


Бібліографія

1. Балдинюк В. Сучукрліт – міський дурень, що розмовляє сам із собою і страждає на синдром Туретта // www.azh.com.ua.

2. Бойко В. Читати! Читати! Читати! // Українська література в загальноосвітній школі. – 2008. – №3. – С. 26–28.

3. Власенко О. Жінка – мудра берегиня роду // Українська література в загальноосвітній школі. – 2009. – №3. – C. 38–42.

4. Джугастрянська Ю. Ірен Роздобудько: коли жінка – поет…// Дивослово. – 2009. – №1. – С. 59–61.

5. Дибка Л. Урок – гендерне дослідження // Дивослово. – 2008. – №6. – С. 12–17.

6. Каганець О. Навернені або люди-трава. Рецензія на "Дванадцять" Ірен Роздобудько // www.sumno.com.ua.

7. Кисла Т. Специфіка маски автора ремінного постмодерністського роману // Українська література в загальноосвітній школі. – 2007. – №5. – С. 11–14.

8. Козачок Я. Вітчизняні традиції сучасного українського фемінізму // Українська література в загальноосвітній школі. – 2007. – №2. – С. 5 –10.

9. Лисенко А., С. Ленська. Образ жінки в сучасній українській поезії Полтавщини // Українська література в загальноосвітній школі. – 2008. – №5. – С. 44.

10. Мовчан Р. Українська література. Програма для загальноосвітніх навчальних закладів. – К.: Ірпінь, 2005. – 209с.

11. Мозгова Л. Взаємозв’язки шкільного літературознавстваі гендерної психології // Дивослово. – 2007. – №6. – С. 5–8.

12. Пасічник Е. Методика викладання української літератури в середніх навчальних закладах: Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти. – К.: Ленвіт, 2000. – 384с.

13. Пасічник Е. Українська література в школі. – К.: Рад школа, 1983. – 319с.

14. Рижова Г.-П. Лінгвокультурні концепти сучасної "жіночої школи" // Українська література в загальноосвітній школі. – 2008. – №2. – С. 38–40.

15. Рижова Г.-П. Новітня "жіноча проза": жанрові озаки // Дивослово. – 2008. – №3. – С. 56–58.

16. Роздобудько І. Ґудзик. – Харків, 2006. – 296с.

17. Роздобудько І. Дванадцять, або Виховання жінки в умовах не придатних до життя. – Харків: Фоліо, 2008. – 287 с.

18. Роздобудько І. Зів’ялі квіти викидають. – К.: Нора-Друк, 2006. – 208 с.

19. Роздобудько І. Останній діамант міледі. – Харків: Фоліо, 2007. – 222 с.

20. Розлуцький І. До проблеми образу жінки в українській літературі // Дивослово. – 2009. – №5. – С. 56–60.

21. Снігир Т. Жіночі образи в українській літературі // Українська література в загальноосвітній школі. – 2006. – №2. – С. 56.

22. Сокол Л. Зародження фемінізму в українськійлітературі на тлі західноєвропейських традицій // www.ukrlit.vn.ua.

23. Яценко Л. Гендерне виховання старшокласників на уроках української літератури // Українська література в загальноосвітній школі. – 2008. – №1. – С. 18–20.


ДОДАТКИ

Додаток №1

Додаток №2


Додаток №3

Літературознавчий словник

Ге́ндер — соціальна стать людини на відміну від біологічної статі: соціально-ролевий статус, який визначає соціальні можливості кожної статі в освіті, професійній діяльності, доступ до влади, сімейній ролі та репродуктивній поведінці і є одним з базових вимірів соціальної структури суспільства. Як правило, вживання слова "гендер" як загального синоніму слова стать є некоректним: гендер — це соціальна роль зумовлена статтю людини.

Дискримінація – будь-яке розходження, виняток або перевага, що заперечує або зменшує рівне здійснення прав. Дискримінація може бути визначена як будь-яка форма підпорядкування або негативного відношення до окремих осіб або груп, заснована на характеристиках, що не є прийнятними в умовах, у яких вони мають місце.

Екзальтація – підвищений настрій, найчастіше спричинений певним розладом психічної сфери.Проявляється в мрійливому настрої або в безмежній душевності.

Екзистенція – унікальне і безпосереднє переживання людського існування.

Епатаж – навмисна скандальна, шокуюча поведінка, яка лежить поза рамками загальноприйнятих правових, моральних, соціальних та інших норм. Розглядається як недостойна, метою якої є привертання до себе уваги.

Паритет – рівність двох сторін у відношенні якої-небудь загальної основи.

Фемінізм – теорія рівності двох статей, яка творить ідейну основу організованого руху жінок.Суттю феміністичних переконань є думка,що жінка зазнає суспільної дискримінації, насамперед через приналежність до своєї статі.