Міністерство освіти і науки України
Луганський національний університет імені Тараса Шевченка
Кафедра української літератури
Курсова робота
Особливості імпресіоністичної манери М. Коцюбинського у новелі «На камені»
студентки ІІ курсу, групи У/Р-1
факультету української філології
Савіної Тетяни Олександрівни
Науковий керівник – Фоменко Віра Григорівна
Луганськ – 2008
План
Вступ
Розділ 1. М.Коцюбинський та його роль у розвитку психологічної новели
1.1 Творчість письменника у загальноєвропейському напрямку
1.2 Особливості стилю та техніки М. Коцюбинського
Розділ 2. Особливості імпресіоністичної манери у новелі " На камені"
2.1 "На камені" – класичний зразок імпресіонізму в українській літературі
2.2 Концепція людини – відтворення внутрішнього світу героя через сприйняття зовнішніх чинників у розвитку
Висновки
Література
Михайло Михайлович Коцюбинський – письменник-модерніст, великий естет і людинознавець, визначний художник слова. В українській прозі початку ХХ ст. посідає особливе місце, ставши майстром імпресіоністичного малюнку. Творчість письменника за способом трактування життєвих явищ і зображальною манерою була настільки неповторною, оригінальною, що спричинила своєрідний вибух у художній свідомості кінця ХІХ – початку ХХ ст.
Визначальні риси нової прози – зображення психологічних станів героя, настроєва єдність автора і героя, потужний струмінь ліризму – були притаманні передусім художньому світу М. Коцюбинського, новели якого по праву належать до неповторних явищ світового рівня.
Мета роботи – дослідити особливості імпресіоністичної манери М. Коцюбинського, функції імпресіоністичних елементів.
Завдання дослідження полягає у виявленні в новелі «На камені» таких рис імпресіонізму, як заглиблення у внутрішній світ людини, відтворення яскравими зоровими і слуховими образами, промовистими художніми деталями найтонших змін у настроях і в природі; виявити дотримання вимог, що передбачає імпресіоністичне письмо, а саме: неабиякий талант, особлива чутливість, вміння писати образно, переконливо й лаконічно.
Предметом дослідження є творча спадщина М. Коцюбинського, а саме новела «На камені» як класичний зразок імпресіонізму в українській літературі початку ХХ століття.
Новизна роботи полягає в тому, що в останні роки змінилося ставлення до творчості Коцюбинського, до виявів модернізму і імпресіонізму, які за радянських часів вважалися занепадництвом у літературі. Тому у роботі показано творчі здобутки митця, глибина проникнення у внутрішній світ людини саме завдяки елементам імпресіонізму, які допомагають створити справжній образ людини, правдиво і реалістично відобразити правду життя.
Актуальність дослідження полягає в тому, що змінився підхід до літератури, нове прочитання вже відомих творів. Роль імпресіонізму письменника у розвитку літератури вимагає концептуального переосмислення на основі новітніх здобутків психології, лінгвістики, філософії, мистецтвознавства. Нині для цього відкриваються сприятливі перспективи.
Багато проблем, піднятих художником слова майже століття тому, залишилися актуальними і сьогодні. Тому, щоб краще орієнтуватися у сьогоденні, слід звернутися до класиків, чий досвід цінний для нас, бо не втратив своєї актуальності і важливості.
Дослідженням творчості Коцюбинського займалося багато критиків і літературознавців, таких, як Агєєва В., Кузнєцов Ю., Логвин Г., Головченко Н., Калениченко Н., Поліщук Я., Новикова Л. та багато інших. Так, наприклад, Головченко Н. у статті «Структурно-стильові домінанти імпресіонізму» не зупиняється тільки на творчості Коцюбинського, а дає аналіз його творів у порівнянні з творами Кнута Гамсуна, Івана Буніна. Кузнєцов Ю. у статті «До проблеми вивчення стилю М. Коцюбинського» вивчає стильові моделі М. Коцюбинського в сьогоднішньому літературознавстві.
Отже, до аналізу творів Коцюбинського звертаються і сучасні дослідники.
Розділ 1. М. Коцюбинський та його роль у розвитку психологічної
1.1 Творчість письменника у загальноєвропейському напрямку
На початку ХХ ст. стала відчутною криза прозового жанру. Українські письменники шукали шляхи оновлення прози. Прозаїки початку сторіччя звертають особливу увагу на внутрішній світ людини, щонайменші порухи її душі, мінливі миттєві відчуття та переживання; досліджують приховані імпульси дій і вчинків. Не відмовляючись від роману, нові прозаїки культивують переважно жанр оповідання та новели. Нове суспільство потребувало такого літературного жанру, який міг би негайно реагувати на бурхливі події; встигати за прискореним темпом часу. Оповідання та новела й були саме тією короткою й мобільною прозовою формою, що давала змогу через змалювання часткових, буденних подій виявити глибокі зрушення. Найвиразніше шукання нових шляхів виявляється у творчості Михайла Коцюбинського. «Будучи трохи старшим віком від своїх товаришів, М. Коцюбинський, однак, увійшов до молодшого покоління українських діячів, які виступали з нових теоретично-естетичних позицій. Це було покоління Лесі Українки й О. Кобилянської, В. Стефаника і М. Яцкова, М. Вороного, Г. Хоткевича і Б. Лепкого. Принципово заперечуючи стару оповідну манеру, характерну для письменства ХІХ ст. від Г. Квітки-Основ’яненка і Марка Вовчка до І. Нечуя-Левицького та Панаса Мирного, вони утверджували естетичні вартості новітньої європейської літератури» [1, 44].
Рання творчість Коцюбинського позначена впливом І. Нечуя-Левицького та Панаса Мирного, проте проникнення в українську літературу на початку сторіччя нової мистецької течії – імпресіонізму – позначилося на його прозі найбільшою мірою.
Імпресіонізм (від фр. impression – враження) розглядається як течія у мистецтві модернізму, яка основним завданням вважала «ушляхетнення, витончене відтворення особистісних вражень та спостережень, мінливих миттєвих відчуттів та переживань [2, 5]. Його виникнення пов’язують з французьким малярством другої половини ХІХ століття. Як стиль і творчий метод імпресіонізм проявив себе також і в літературі та музиці.
Батьківщиною імпресіонізму вважається Франція, де він був започаткований у другій половині ХІХ сторіччя. Його виникнення пов’язується з іменами художників Едуарда Мане, Едгара Дега, Камілля Пісарро, Клода Мане, які проголосили основною метою мистецтва передачу миттєвих, швидкоплинних вражень, безпосередніх відчуттів художника. «Власне, точною датою народження імпресіонізму стало 15 квітня 1874 року, коли в Парижі на Бульварі Капуцинів відбулась перша виставка митців, згуртованих навколо Е. Мане» [2, 5].
Великим художнім досягненням імпресіоністів є те, що вони збагатили техніку, філософію і естетику мистецтва, вплинули на розвиток літератури, яка в цей же час шукала нові засоби творення художньої реальності.
Літературний імпресіонізм проявив себе перед усім у прозі братів Гонкурів, у поезії Поля Верлена.
Таким чином, імпресіонізм виник на певному високому етапі розвитку європейської художньої культури. Витонченість сприйняття, підвищена враженнєвість, своєрідна точність при удаваній недбалій приблизності, відтворення руху і фарб зовнішнього світу та найтонших порухів людської душі, глибока філософська наповненість – це головні складові імпресіонізму як стилю та творчого методу у малярстві та літературі.
У історії літератури імпресіонізм як напрям не склався і не визначив повністю творчість жодного видатного письменника. Але елементи цього напрямку присутні в творчості багатьох українських письменників: В. Стефаника, О. Кобилянської, П. Косинки, М.Хвильового, В. Винниченка. Основним завданням імпресіонізму є витончене відтворення суб’єктивних вражень та спостережень, мінливих відчуттів і переживань, але без заглиблення в їх суть.
Творча еволюція М. Коцюбинського передбачала багато захоплень і впливів, проте письменник повсякчас глибоко переосмислював не лише рідні, а й чужі впливи. «Свій літературний смак, - писав майстер української модерної прози молодшому колезі М. Могилянському, - я виробив під впливом європейської літератури. Слов’янська література мені лише подобається. В останні часи я дуже захоплююсь північними письменниками (Г. Ібсен, А. Гарборг, К. Гамсун), а також М. Метерлінком, Ж. Роденбахом.» [15, 45].
Вплив європейської літератури на творчість М. Коцюбинського був значним. «Письменник пересвідчується, що громадянське призначення літератури – не єдина, а може, і основна її функція. Це усвідомлення приходить під впливом студій новочасного зарубіжного письменства. Його смаки цілком полонять західноєвропейські та скандинавські автори» [14, 45].
Отже, М. Коцюбинський відчував потребу перенести на український ґрунт здобутки модерної європейської літератури.
1.2 Особливості стилю та техніки М. Коцюбинського
Ознаками імпресіонізму в літературі є заглиблення у внутрішній світ людини, відтворення яскравими художніми деталями найтонших змін у настроях і в природі, психологізм у змалюванні персонажів, особливий лаконізм прози, ритмічність, одночасна відмова від великих соціальних проблем. «Об’єктивний «природний» зміст» імпресіоністичного тексту – це навіювання певних смислів шляхом тонкої фіксації суб’єктивних вражень, відчуттів ліричного героя через пейзажні замальовки, деталі, розкладання рухливих, лінгвістичних емоцій до найтонших складових, передача внутрішнього руху почуттів, мотивація певних вчинків героя саме його переживаннями» [13, 7].
Визначальна риса творчості письменника – зосередження уваги на психологічних колізіях. Після 1901 року провідним жанром малої прози Коцюбинського стала соціально-психологічна новела. «Особливість стилю Коцюбинського, - і це має безпосередній стосунок до його імпресіонізму, - полягає в тому, що він, як правило, не змальовує раціональну сферу психіки людини. Психічний світ персонажів в Коцюбинського постає насамперед у зовсім іншому вимірі – емоційно-чуттєвому» [9, 47].