– Секретаріатом Кабінету Міністрів України при розробленні й реалізації урядових постанов і розпоряджень, а саме: Розпорядження № 669-р від 27.12.2006 «Питання створення системи інформаційно-аналітичного забезпечення реалізації державної інноваційної політики та моніторингу стану інноваційного розвитку економіки»; Розпорядження № 255-р від 03.05.2007 «Питання утворення регіональних центрів інноваційного розвитку»; Розпорядження № 285-р від 16.05.2007 «Про схвалення Концепції Державної програми розвитку системи інформаційно-аналітичного забезпечення реалізації державної інноваційної політики та моніторингу стану інноваційного розвитку економіки»; Розпорядження № 381-р від 06.06.2007 «Про схвалення Концепції Державної цільової економічної програми "Створення в Україні інноваційної інфраструктури на 2008–2012 роки"; Розпорядження № 760-р від 19.09.2007 «Про схвалення інноваційної програми наукового парку "Київська політехніка" на 2007–2011 роки»; постанови № 1218 від 10.10.2007 «Про внесення змін до Порядку використання у 2007 році коштів, передбачених у державному бюджеті для надання кредитів на реалізацію інноваційних та інвестиційних проектів у галузях економіки»; Постанови № 1219 від 10.10.2007 «Про внесення змін до Порядку використання у 2007 році коштів, передбачених у державному бюджеті для фінансової підтримки інноваційних та інвестиційних проектів» і в роботі Комісії з організації діяльності технологічних парків та інноваційних структур інших типів, утвореної відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 961 від 09.08.2001 (довідка 01-1/2347 від 16.10.2007);
– Міністерством освіти і науки України при підготовці «Методики експертизи стратегічних пріоритетних напрямів інноваційної діяльності та середньострокових пріоритетних напрямів інноваційної діяльності загальнодержавного рівня», навчального плану підвищення кваліфікації спеціалістів у сфері інноваційної діяльності за програмою «Організація інноваційної діяльності», типової форми інноваційного проекту та типової форми бізнес-плану, розробленні Галузевого стандарту вищої освіти України за спеціальністю 8.000014 «Управління інноваційною діяльністю» та спеціальністю 8.050209 «Менеджмент інноваційної діяльності» (освітньо-кваліфікаційний рівень «магістр») (довідка № 14/16-1058 від 12.12.2007);
– Міністерством промислової політики України при підготовці Наказу Мінпромполітики України № 548 від 27.09.2007, яким керівникам підприємств усіх форм власності, які відносяться до сфери управління Міністерства, запропоновано створити в своїй структурі підрозділ з питань трансферу технологій, інноваційної діяльності та інтелектуальної власності промислового підприємства та затверджене примірне положення про нього (довідка № 21/2-4-288 від 10.12.2007);
– Державним авіабудівним концерном «Авіація України» та підприємствами, що входять до його складу – для підготовки методології оцінювання стану ринку інноваційної продукції, забезпечення його структуризації, вироблення стратегії виводу інноваційної продукції на ринок та підтримання високого попиту на неї в умовах підвищеної конкуренції та під час реалізації проектів «Впровадження серійного виробництва авіаційних двигунів Д-436-148 і АІ-450 МС (виконавець – ВАТ «Мотор-Січ», м. Запоріжжя), «Розробка і створення зразків безпілотних літальних апаратів» (виконавці – Харківське державне авіаційно-виробниче підприємство, м. Харків та ВАТ «Мотор-Січ, м. Запоріжжя), «Розробка і сертифікація легкого реактивного пасажирського літака АН-128 (виконавець – Авіаційний науково-технічний комплекс ім. О.Антонова, м. Київ) (довідка № 1-02/879 від 19.12.07 р.);
–у навчальному процесі ДВНЗ «Київський національний економічний університет ім. Вадима Гетьмана» при викладанні навчальної дисципліни «Товарна інноваційна політика» на кафедрі маркетингу (довідка від 15.01.08).
Особистий внесок здобувача. Дисертація є кваліфікаційною самостійно виконаною завершеною науковою працею, що присвячена розв’язанню актуальної наукової проблеми маркетингового забезпечення розвитку національного ринку інноваційних товарів. Наукові положення, висновки і рекомендації, які виносяться на захист, здобуто автором самостійно та викладено у його наукових працях. Із наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертації використано лише ті ідеї і положення, які належать автору. Положення кандидатської дисертації у дослідженні не використовувалися.
Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дослідження доповідалися та отримали схвальну оцінку на міжнародних і всеукраїнських наукових і науково-практичних конференціях: «Маркетинг та логістика в системі менеджменту» (м. Львів, 2004 р.); «Регіональні проблеми та перспективи розвитку ринків збуту промислової продукції» (м. Київ, 2006 р.); «Управління розвитком соціально-економічних систем: глобалізація, підприємництво, стале економічне зростання» (м. Донецьк, 2006 р.); «Развитие инновационной культуры общества: проблемы и перспективы» (м.Сімферополь, 2006 р.); «Актуальные вопросы развития инновационной деятельности» (м. Сімферополь, 2007 р.); «Развитие инновационной культуры общества: проблемы и перспективы» (м. Сімферополь, 2007 р.); парламентських слуханнях у Верховній Раді України «Національна інноваційна система України: проблеми формування та реалізації» (м. Київ, 2007 р.); Всесвітньої організації інтелектуальної власності «Інноваційний розвиток: найкраще майбутнє людства в ХХІ столітті» (Коста-Ріка, 2007 р.).
Публікації. За результатами проведеного дослідження автором опубліковано 34 наукові праці загальним обсягом 31,15 друк. арк., з них 1 одноосібна монографія, 2 монографії у співавторстві, 24 статті у наукових фахових виданнях, 7 матеріалів наукових конференцій.
Структура та обсяг дисертації. Структура дисертаційної роботи складається зі вступу, п’яти розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг дисертації складає 385 сторінок. Дисертація містить 36 рисунків на 17 сторінках, 20 таблиць на 10 сторінках, 6 додатків на 11 сторінках. Список використаних джерел містить 303 найменувань на 27 сторінках.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
Увступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету, завдання, об’єкт, предмет і методи дослідження, висвітлено наукову новизну та практичне значення отриманих автором результатів, наведено відомості щодо їх апробації.
Урозділі 1 «Теоретичні засади розвитку ринку інноваційних товарів» досліджено еволюцію імперативів їх формування, функціонування та трансформації, розкрито системну сутність інновації як товару, визначено сучасні чинники та моделі ринку інновацій.
Обґрунтовано, що сучасні теорії економічного зростання безпосередньо пов’язані з інноваційними теоріями, адже саме пізнання закономірностей розвитку інноваційних процесів сьогодні є важливою передумовою подальшого соціально-економічного прогресу. На підставі системного аналізу теорій економічного розвитку і теорій інновацій, глибокого осмислення та творчого застосування наукових напрацювань щодо рушійних сил та закономірностей розвитку товарного ринку, з дотриманням принципів теоретико-історичного аналізу і використанням сучасної аналітичної технології сформовано методологічні засади дослідження передумов, закономірностей та особливостей формування, упровадження та вдосконалення маркетингу на ринку інноваційних товарів.
Результатом поглибленого дослідження теорій економічного розвитку та теорій інновацій, їх сучасних проявів стало виявлення тенденції до трансформації імперативів розвитку товарних ринків від факторів виробництва та їх ефективного використання, інвестицій, людського капіталу, інноваційної діяльності до цінності розуміння поведінки споживачів та адекватних маркетингових дій. Це, на думку автора, обумовлено економічною глобалізацією, лібералізацією ринків товарів і послуг, підвищенням рівня конкуренції і, головне, поширенням застосування інноваційної моделі розвитку економіки. Проведені дослідження дають змогу зробити висновок, що конкурентні позиції країн у сучасному міжнародному поділі праці визначаються інноваційністю товарів у їх широкому розумінні – як продуктів праці, що виготовлені для продажу.
Авторське трактування категорії інновації охоплює три аспекти її значення: широке – як будь-яка прогресивна зміна, що забезпечує конкурентоспроможність суб’єктів господарювання; звужене – як процес трансформації наукових досягнень у виробництво; результативне – як упроваджена у господарську практику інновація.
Поглиблене дослідження сутності інновації як товару дало можливість дійти висновку, що її слід розглядати у взаємозв’язку проявів трьох наук – політичної економії, інноватики та маркетингу. З політекономічного погляду інноваційні товари, як і інші, мають мінову та споживчу вартість, яка характеризується специфікою формування та сприйняття споживачами. Аргументовано доцільність більш широкого її розгляду з урахуванням умов функціонування ринкової системи (зовнішніх чинників формування, параметрів призначення, функціональних резервів, режимів функціонування, навколишнього середовища та ін.). Показано, що з маркетингового погляду диверсифікація споживчої вартості інноваційного товару збільшує його цінність для споживачів.