Собівартість виробництва продукції рослинництва та шляхи її зниження (стр. 3 из 7)

II. Аналіз собівартості продукції рослинництва

2.1. Поняття суспільних витрат виробництва, виробничих витрат і собівартості продукції рослинництва

Собівартість продукції сільськогосподарського господарства складається з витрат, пов’язаних з використанням у процесі виробництва землі, сільськогосподарських машин, обладнання та інших основних фондів, трудових і матеріальних ресурсів.

Метою обчислення собівартості продукції рослинництва є своєчасне, повне і достовірне відображення фактичних витрат на її виробництво, а також контроль за використанням виробничих ресурсів.

Витрати на виробництво продукції рослинництва неоднорідні і розподіляються за економічним значенням і характером участі у виробничому процесі, за якісним складом, за способом включення в собівартість. Правильний розподіл виробничих витрат має істотне значення в плануванні та обчисленні собівартості продукції.

Виробничі витрати за економічним значенням у створенні продукції поділяються на:

· основні витрати;

· витрати пов’язані з організацією та управлінням виробництвом.

Основні витрати безпосередньо пов’язані з технологічним процесом, без них виробництво неможливе. Витрати на організацію і управління виробництвом визначають по окремих виробничих підрозділах і по підприємству в цілому. Це бригадно-цехові і загальногосподарські витрати.

До загальногосподарських витрат належать витрати, пов’язані з управлінням підприємствами і організацією виробництва в цілому: оплата праці працівників апарату управління; на службові роз’їзди; утримання легкового транспорту; конторські, друкарські, телефонні витрати, амортизація; витрати на утримання і ремонт будівель, на підготовку кадрів, охорону підприємства.

Витрати, які виникають в процесі здійснення всіх видів своєї діяльності є надзвичайно різноманітними. За характером виникнення і функціональним призначенням усі витрати можна поділити на такі групи:

· операційні, які виникають в процесі операційної діяльності підприємства;

· фінансові витрати;

· витрати, що виникають процесі звичайної діяльності, які не увійшли до операційних та фінансових витрат;

· надзвичайні витрати.

Склад операційних витрат є також різноманітним, тому не всі вони включаються до виробничої собівартості продукції.(Рис. 2.1.)

Рис. 2.1. Склад операційних витрат

До прямих матеріальних витрат включають вартість тих матеріальних ресурсів, які мають бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат.

До прямих витрат на оплату праці включають заробітну плату та інші виплати працівникам, безпосередньо зайнятими на виробництві продукції, які можуть бути прямо віднесені до конкретного об’єкта витрат.

До інших прямих витрат відносять усі інші витрати, що можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат. Найбільш важливим серед них у сільськогосподарському виробництві є орендна плата за майно і за земельні ділянки.

Загально виробничі витрати охоплюють досить широке коло витрат, зокрема витрати по управлінню цехами, бригадами, дільницями, відрахування на соціальні заходи і медичне страхування, витрати на службові відрядження персоналу цехів, тощо.

Адміністративні витрати – це витрати які спрямовані на управління підприємством в цілому та його обслуговування.

Витрати на збут продукції (робіт та послуг) включають в себе витрати на рекламу, дослідження ринку, комісійні винагороди торговим агентам, продавцям фірмових магазинів та інше.

До інших операційних витрат, що не включаються у виробничу собівартість продукції, відносять суми безнадійної дебіторської заборгованості, витрати від знецінення засобів, визнані штрафи, пеня та інше.

Фінансові витрати: виплата процентів за користування кредитами і за випущені облігації; витрати фінансовою орендою.

До інших витрат відносять собівартість реалізованих фінансових інвестицій, необоротних активів за їх заліковою вартістю та реалізованих майнових комплексів.

Надзвичайні витрати виникають в результаті появи надзвичайних подій, які відрізняються від звичайної діяльності і не очікуються, що вони будуть повторюватись періодично або в кожному наступному періоді.

Собівартість, як економічна категорія, являє собою відокремлену частину вартості. Собівартість – одна з найважливіших показників господарської діяльності аграрних підприємств, який характеризує виробничу і господарську діяльність підприємства. Зниження собівартості продукції свідчить про підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва і має велике народногосподарське значення.

Показник собівартості дає можливість глибоко проаналізувати економічний стан підприємства і виявити резерви підвищення ефективності виробництва. За інших однакових умов підприємство більше одержуватиме прибутку на одиницю продукції, чим нижча її собівартість, і навпаки. Із зниженням собівартості зростає цінова конкурентоспроможність продукції, а отже, зміцнюється положення підприємства на товарному ринку.

У сільському господарстві розрізняють кілька видів собівартості:

· Індивідуальна собівартість відображає витрати окремого сільськогосподарського підприємства і реалізацію одиниці продукції. [9, стр. 143]

· Суспільна собівартість розраховується за сукупністю підприємств і відображає середні витрати на виробництво продукції. [1, стр. 122]

· Виробнича собівартість формує витрати, пов’язані з виробництвом продукції і її транспортуванням до місця зберігання. [1, стр. 122]

· В повну собівартість включають виробничу собівартість і витрати підприємства на реалізацію продукції. [1, стр. 132]

· Планова собівартість – витрати, які передбачає господарство відповідно до нормативів витрачання виробничих ресурсів і оплати праці з розрахунку на одиницю запланованого виходу продукції. [2, стр. 108]

· Фактична собівартість характеризує рівень проведених господарством витрат на виробництва і реалізацію сільськогосподарської продукції. [2, стр.108]

· Очікувана собівартість визначається протягом року на основі як фактичних, так і планових даних, одержаних розрахунків з метою контролю за витрачанням коштів. [1, стр. 122]

Виробничі витрати сільськогосподарських підприємств неоднорідні за своїм якісним складом, зокрема включають витрати на оплату праці, насіння і садибний матеріал, корми, органічні та мінеральні добрива, електроенергію, амортизацію основних засобів, страхові платежі та інше.

Для розрахунку валових витрат передбачається користуватися стандартом бухгалтерського обліку 16 „Витрати”. Це необхідно для розрахунку прибутку, собівартості одиниці продукції і т. д.

До складу валових витрат включають:

· Витрати на підготовку і ведення виробництва; реалізацію продукції; охорону праці.

· Витрати пов’язані з поліпшенням основних засобів у межах, що не перевищують 5% сукупної балансової вартості груп основних фондів на початок звітного року, а також суми перевищення балансової вартості цих фондів і не матеріальних активів вартістю їх реалізації.

· Невраховані або недоплачені податки, які були невірно визначені у минулому податковому періоді. До їх складу включають деякі витрати передбачені Законом України „Про внесення змін до Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств””.

Отже склад витрат, що обліковуються згідно з вимогам стандарту бухгалтерського обліку 16 „Витрати” для визначення собівартості продукції і кінцевих фінансових результатів де що відрізняються від складу валових витрат, що вимагає організації ведення на підприємствах, по суті, подвійного обліку. У зв’язку з цим залишається проблема уніфікації бухгалтерського обліку, який відповідав би виробничим і податковим цілям.

За способом включення в собівартість продукції всі витрати поділяються на:

· прямі – це витрати, які в момент виникнення можна безпосередньо віднести на відповідний об’єкт планування та обліку;

· непрямі – пов’язані з виробництвом кількості видів продукції.

Залежно від часу виробничого споживання витрати класифікуються на витрати поточного року і витрати минулого року. У собівартість звітного року включаються не всі витрати поточного року. Частину їх у вигляді незавершеного виробництва відокремлюють і відносять на собівартість наступного року.

Залежно від матеріально речової форми усі витрати поділяються на готівкові і безготівкові. Залежно від можливостей керівників відповідного рівня управління підприємством впливати на величину певного виду витрат розрізняють: