б) педагогічних знання дидактики, теорії виховання і ін.;
в) методичних - знання шляхів, методів, прийомів і засобів донесення наукової інформації до студентів. Друга ланка структури педагогічної праці викладача ВНЗ передбачає конструктивну, організаційно-мобілізуючу, комунікативно-розвиваючу, інформаційно-орієнтувальну, дослідницьку діяльність.
Таким чином соціально-економічний розвиток України вимагає підготовленого викладача, який би поєднував у собі основи психолого-педагогічної науки та високий рівень методичних умінь, тому для іміджу ВНЗ розробка механізму формування та його основних рис є необхідною.
В умовах жорстокої конкурентної боротьби прискіпливої уваги заслуговує кожна представницька та публічна діяльність, позиціонування компанії у суспільстві, робота над її образом в уявленні громадськості, тобто утворення іміджу. Як відомо, ПР -- процес, налагодження і розвитку двосторонніх контактів між суб'єктом суспільства та його цільовими аудиторіями. Такі контакти мають на увазі наявність зворотного зв'язку, а також можливість спливу суб'єкта на цільові аудиторії і, навпаки, цільових аудиторій - на суб'єкта.
Яке місце в системі ПР посідає імідж? Як потрібно діяти, щоб зробити його інструментом для досягнення конкурентних переваг?
Поширення набула помилка, коли «зв'язки з громадськістю" ідентифікуються з іміджмейкінгом. Коріння такої невірної інтерпретації криється в уявленні про ПР як про науку формування та підтримки образів. Однак іміджмейкінг являється самостійною професійною роботою, яка не замінює діяльність з ПР, але може й повинна бути її складовою.
Не зважаючи на свою принципову альтруїстичну соціальну зорієнтованість, ПР є дуже прагматичною річчю. Він виступає як суб'єкт суспільних відносин виробник, перероблювач, розмножував та розповсюджувач інформації (знання, норми, цінності), що потрібно і чого достатньо для досягнення мети управління. І працюючи з іміджем як складовою ПР, не можна забувати, чого ми прагнемо. Звичайно, для слуху словосполучення «позитивний імідж» належить обов'язково конкретизувати, описувати більш детальними характеристиками. Крім того, піармен мусить звертати увагу на відповідність усіх аспектів діяльності компанії визначеному іміджу. Адже головне у підтримці сформованого позитивного іміджу не допустити розчарування громадськості. Для цього у роботі з іміджем існують ті ж самі функції, що й в ПР: контроль, моніторинг на виявлення думок та поведінки, реакція на них, досягнення взаємопорозуміння.
Таким чином, робота над бездоганністю іміджу є фактором, що забезпечує інтенсивне процвітання власника цього іміджу.
Працюючи над тим, щоб налагодити плідні та взаємовигідні відносини між організацією та різними групами громадськості, піармен прагнуть представити її соціальному оточенні у привабливому та водночас спрощеному вигляді. У своїй практичній діяльності вони виходять з того, що сприйняття, зокрема імідж, багато в чому визначається тим, що та чи інша інституція і навіть окрема людина робить чи каже. Тобто імідж можна сформовано формувати, уточнювати або переробляти за допомогою модифікації діяльності, вчинків та заяв соціального суб'єкта.
Слід зауважити, що громадськість схильна сприймати імідж, якщо вбачає в ньому саме свої цінності. Таким чином, у побудові іміджу треба відштовхуватись не від свого бачення та світогляду, а від суспільного. І немає кращого способу зміцнити конкурентний імідж, як привнести у відчуття його аудиторією чужих, сторонніх їй цінностей.
Фундаментальна властивість іміджу - його доцільність. В іміджі немає чогось вдалого чи невдалого просто самого по собі. Вдалим є те, що просуває власника іміджу до його мети. «Немає мети - немає іміджу, бо роблять його із самого початку орієнтуючись на яку-небудь мету, яка має бути прагматичною, корисною, та передбачати конкретні результати».
Досить необхідною вимогою до формування іміджу закладу має бути його проективність, а саме:
- економічна відповідність та обґрунтування дій по створенню іміджу;
- відповідність іміджу критеріям практичного менеджменту плануванню, організації, керованості, контролю;
- надійність іміджу - виявлення можливих ризиків та узгодженість щодо них;
- соціально-культурна відповідність іміджу глибоким традиціям суспільства;
- упізнаваємість іміджу;
Імідж ВНЗ максимально відображає загальні явні та приховані потреби цільової аудиторії та громадськості загалом у кожному одиничному художньому творінні або образі.
Таким чином імідж ВНЗ викликає на даний час довіру у громадськості, він є досить прийнятним і привабливим, дає підстави для міркувань. Тобто імідж повинен формуватись так, щоб виглядати «живим».
Структурно імідж можна подати таким чином:
1. Імідж суб'єкта: уявлення суспільства стосовно унікальних характеристик.
2. Імідж споживачів: уявлення про стиль життя, соціальний статус, особисті характеристики населення.
3. Внутрішній імідж закладу: уявлення співробітників про свою організацію, лідера. Детермінантність внутрішнього іміджу в культурі та соціально-психологічному кліматі організації потребує особливого ставлення до даного аспекту.
4. Імідж лідера та найближчого його оточення: включає уявлення про їх здібності, установки, ціннісні орієнтації, психологічні характеристики, зовнішність.
5. Імідж структури, що представляє лідера: збірний, узагальнений образ організації, що розкриває найбільш характерні риси лідера:
а) професійна компетентність: мобільність (швидкість та якість), акуратність у виконані посадових обов'язків, точність виконання обіцянок, інформованість, рівень професійної підготовки;
б) культура: комунікабельність (привітність, відкритість, доступність у спілкуванні), чистота мови, соціально-психологічні характеристика партнерів;
в) соціально-демографічні і фізичні дані: вік, стать, рівень освіти;
г) візуальний імідж.
Роблячи таку докладну структуризацію, слід все ж таки зауважити, що хоча імідж і має стати окремою цінністю та використовуватися за всякого зручного випадку, проте імідж це просто враження, легка й ненав'язлива присутність у свідомості людей. Він не повинен давати повне аналітичне уявлення, про компанію чи бути достеменним зображенням, а скоріш має випромінювати кілька ознак, що спричиняють емоційний вплив.
Люди схильні оцінювати собі подібних по манерам та одягу, книгу - по обкладинці, магазин - по вітрині, в даному випадку ВНЗ по випускниках... масова свідомість має стійку звичку порівнювати різні об'єкти з певними людськими якостями. Саме ці якості і повинен мати імідж закладу. Складність в тому, як досягти позитивного сприйняття різними суспільними верствами.
П. Стоукс президент фірми з питань управління «Стоукс Вуд енд Ассошіейтс» - пропонує три типи, на яких має будуватися імідж:
- заклад повинен подаватись як певна особистість, тобто слід якомога краще показати людям свою діяльність та її результат. У цьому випадку дуже важливими є її зовнішні ознаки, а саме - сучасність приміщень, обладнання, стиль спілкування всередині закладу тощо;
- заклад мусить мати свою «репутацію», тобто показати, чи вона вже відома. Необхідно поширювати нову інформацію про заклад та, безумовно, враховувати те, що люди вже знають щось про нього, а тому обов'язково задаватимуть питання;
- закладу варто показати свій характер (сутність), тобто те, чим насправді є його діяльність.
Робота з цих трьох напрямків має здійснюватись одночасно, скоординовано, з максимальним врахуванням усіх можливих обставин. Усі дії щодо рекламування того чи іншого елемента взяті окремо (окремі статті, акції, зустрічі тощо) створюють фрагментарні (часткові, закриті) іміджі закладу. Нескоординованість може не тільки не принести бажаного результату, а й перетворитися на небезпеку для іміджу. «В процесі досягнення певного прагматичного вирішення, при якому використовується іміджмейкерство, у використанні основного каналу комунікації - мас-медіа можуть виникати проблеми, а саме (за американським теоретиком ПР А.Саглівеном): неповнота, непередбачене забарвлення та неточність (спотворюваність). Таким чином, завдання піарменів - взяти на себе координаційну функцію у процесі створення узагальненого іміджу закладу, щоб окремі його фрагменти розчинилися в цілісному портреті».
Імідж, про який розповідає текстова інформація, завжди фрагментарний і стислий. По-перше у кількох реченнях належить сказати про корпорацію якомога більше, натякнути на те, що залишилося за кадром, а це потребує високої майстерності, якої часто не вистачає. По-друге, читач постійно вимагає висновків, і таке прагнення слід спрямовувати у бажаному напрямку. Та оскільки імідж - це всього лише фрагмент, то не кожний може з обмеженої кількості інформаційних даних дійти правильного розуміння. По-третє, кожне нове фрагментарне повідомлення віддалене від попереднього та наступного у часі. Люди у різний час та з різних джерел можуть отримувати неоднакові відомості про дану корпорацію. Як наслідок, усе це може похитнути довіру читачів або взагалі завадити адекватності між іміджем, який створюється зусиллями піармена, та фактичним сприйняттям, що складається у людей.
Що ж до забарвлення, то тут мається на увазі, як сприйматиметься імідж залежно від часу публікації та самого друкованого органу, в якому вміщено матеріал, від розміщення його на полосі та від інших обставин. Приклад від Саглівена: фірма пожертвувала велику суму грошей на потреби освіти. Газети надрукували цю інформацію поряд з трагічним повідомленням про авіаційну катастрофу. Журнал розмістив її в колонці новин, що була присвячена питанням бізнесу, де йшлося про корупцію та різні махінації. В обох випадках імідж дістане певне, до того ж різне забарвлення залежно від усіх цих повідомлень, що стоять поряд. Ну, а неточність виникає у процесі передачі текстів ЗМІ.